Світова екологічна криза: Як Україна виконує зобов’язання кліматичної угоди

20-21 листопада в усьому світі відбулася екологічна акція 24 Hours of Reality: Truth in Action. У межах цієї акції на всіх континентах одночасно відбуваються тисячі презентацій  про зміни клімату. Цього року вперше така акція була і в Україні, адже питання глобальної зміни клімату є надто актуальним і для нас. У травні цього року прес-служба Міністерства екології та природних ресурсів України під час екологічного форуму в Києві зазначила, що середня температура атмосферного повітря в Україні підвищилася на 1,5 градуса, що більше, ніж в інших країнах. Також, нагадаємо, Паризька кліматична угода набула чинності ще в 2016 році, і саме Україна була серед перших країн, які ратифікували її. Тож до яких заходів сьогодні вдається країна для покращення стану речей та виконання умов кліматичного договору?

Світова екологічна криза: Як Україна виконує зобов’язання кліматичної угоди
Фото з відкритих джерел

Ірина Шостак

Журналістка

20-21 листопада в усьому світі відбулася екологічна акція 24 Hours of Reality: Truth in Action. У межах цієї акції на всіх континентах одночасно відбуваються тисячі презентацій  про зміни клімату. Цього року вперше така акція була і в Україні, адже питання глобальної зміни клімату є надто актуальним і для нас. У травні цього року прес-служба Міністерства екології та природних ресурсів України під час екологічного форуму в Києві зазначила, що середня температура атмосферного повітря в Україні підвищилася на 1,5 градуса, що більше, ніж в інших країнах. Також, нагадаємо, Паризька кліматична угода набула чинності ще в 2016 році, і саме Україна була серед перших країн, які ратифікували її. Тож до яких заходів сьогодні вдається країна для покращення стану речей та виконання умов кліматичного договору?

Паризька кліматична угода зобов'язала всі держави незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку брати на себе відповідальність за скорочення шкідливих викидів в атмосферу. Кожна країна після її підписання мала створювати національно-визначені внески для досягнення двох найважливіших цілей: зменшення викидів парникових газів у атмосферу до нульового рівня впродовж другої половини ХХІ століття, а також для запобігання зростанню глобальної середньої температури на понад 2°C (по можливості - на 1,5°C) щодо показників доіндустріальної епохи.

Після обговорення кліматичних цілей кожної з країн виявилось, що якщо зібрати їх до купи, то зростання глобальної середньої температури становитиме мінімум 3 градуси до кінця століття, що вже не відповідає схваленій меті Паризької угоди. Тоді, відповідно, країни зобов’язались, що щоп’ять років переглядатимуть свою мету (національно-визначений внесок має бути більш амбітним і зростати з часом) та подавати її на розгляд до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН).

"Україна тоді подала мету, яка передбачала зниження викидів не відсьогодні, а від рівня 1990 року, коли викидів було набагато більше (утричі більше, ніж тепер). Отже, ми зазначили, що знизимо свої викиди від 1990 до 2030 року, що фактично означає підвищення викидів від сьогоднішнього рівня, — взяли мету підвищувати викиди", — зазначає керівниця кліматичного відділу Центру екологічних ініціатив "Екодія" Анна Акерманн.

Новини за темою

Чому так сталось? Тоді всі країни рахували свої викиди від 90-х років, наприклад ЄС планував скорочення викидів від 90-х років на 40% до 2030 року. Україна також орієнтувалась на такі цілі. Але, за словами експертки з питань кліматичної політики Євгенії Засядько, справа в тому, що більшість країн Європи з 90-х років підсилили свою економіку, орієнтуючись на зменшення викидів. У нас же відбулась зовсім відмінна ситуація: тоді питання того, аби розвивати економіку, не збільшуючи викидів, навіть не розглядали. "Влада вважала, що через економічний розвиток наші викиди будуть збільшуватись, і у 2030 році ми матимемо скорочення на 40% від 90-х, що означає збільшення викидів на 20%. Але цьогорічна презентація Національного кадастру антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні показала, що навіть за успішної економіки викиди можуть залишатись на тому самому рівні, а в майбутньому, за відмови від викопного палива, —знижуватимуться", - зазначила Засядько.

Саме тому одним із перших основних завдань, які країна має перед собою поставити для виконання умов угоди, є перегляд кліматичної мети (національно-визначеного внеску).

Як Україна виконує зобов’язання угоди

Відповідно до рейтингу Climate Change Performance Index (далі — CCPI) (щорічного рейтингу, який на основі декількох стандартизованих критеріїв допомагає оцінити та порівняти ефективність захисту клімату 56 країн та ЄС (що разом відповідають за понад 90% загальносвітових викидів парникових газів)), Україна піднялась на 18-те місце.

Індекс ефективності зміни клімату 2019 Climate Change Performance Index

Проте експерти на сторінці CCPI підкреслюють, що високий рейтинг країни, радше, є результатом економічної кризи через конфлікт на Донбасі, ніж ефективної кліматичної політики. Також вони вказали на відсутність амбіцій у національно-визначеному внеску, який радять переглянути не лише Україні, а й кожній з країн-підписантів, адже результати CCPI 2019 року ілюструють, що жодна країна ще не зробила вдосталь для наближення мети договору, а отже, немає представників, які б очолили перші місця рейтингу.

Позиції лідерів на фоні інших країн отримують Швеція, Марокко та Литва. А найбільш непрогресивними в питанні виконання умов кліматичної угоди є Саудівська Аравія, США, Ісламська Республіка Іран, Республіка Корея та Китайський Тайбей, набравши низький або дуже низький рівень майже для всіх категорій.

Повертаючись до України, варто зазначити, що є декілька механізмів, за якими держава певним чином може лімітувати викиди. Здебільшого використовують два основні: ринок парникових газів (як у країнах ЄС, де вони торгують квотами, або всередині країни, або між іншими країнами) та податок на викиди парникових газів.

Після ратифікації угоди питання обрання потрібного механізму застигло в повітрі, адже як для запровадження ринку, так і для встановлення податків потрібно спершу розуміти, яку кількість викидів продукують підприємства країни. Саме для цього було зініційовано проект закону "Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів", який за Концепцією реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року (далі — Концепція, перший документ на державному рівні, який ставить на меті обмежити кількість викидів СО2) мав стати рушійним кроком у запровадженні змін.

Було визначено план дій: створення системи моніторингу, верифікації звітності викидів (зібрати точні дані на рахунок кількості викидів СО2 промисловими підприємствами), розроблення плану розподілу квот за секторами економіки, а також впровадження дозволу на викиди парникових газів. Таким чином, отримавши квоту, підприємства могли би впроваджувати заходи, спрямовані на зниження викидів парникових газів, і продавати надлишок квот іншому підприємству, якому бракує своїх.

"До кінця року цей законопроект мають розглянути, Міністерство чекає, що його підтримають. Тоді нарешті піде робота, і з 2021 року підприємства зможуть подавати звіти за новою системою, яка має бути відкритою для громадськості, даючи можливість відслідковування", — говорить Євгенія Засядько.

Новини за темою

Це не єдиний законопроект, який нині очікує на друге читання. Йдеться про проект закону "Про озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази". Ухвалення законопроекту забезпечить законодавче закріплення положень, що регулюють відносини, які виникають у сфері поводження з контрольованими речовинами, а отже, сприятиме охороні озонового шару та стане одним із кроків до запобігання зміні клімату.

Також не менш важливим фактором виконання умов кліматичного договору є перехід до енергосистеми, яка передбачає використання джерел енергії з низьким вмістом вуглецю, розбудову джерел чистої електричної та теплової енергії, підвищення енергоефективності та енергозбереження в усіх секторах економіки та на об’єктах житлово-комунальної інфраструктури — фундаментальна та повна декарбонізація всього енергетичного сектора до 2050 року, що є ключовою вимогою для досягнення цілей Паризької угоди.

Важливими заходами декарбонізації є енергоефективність та відновлювальна енергетика. Україна демонструє багато успіхів у цій сфері. Зокрема, у першій половині 2019 року Україна увійшла до топ-5 країн, які найбільше розвивають приріст відновлюваних джерел енергії. Для ілюстрації: протягом 3 місяців – з липня по вересень 2019 року – потужність відновлюваних джерел енергії в Україні зросла на 1 ГВт – з 3,6 до 4,6 ГВт (+27,8%).

"Протягом цього періоду в Україні побудовано 94 нові електростанції сонячної енергетики (792 МВт загальної встановленої потужності), 6 вітроелектростанцій (200 МВт), 3 станції з біомаси (5 МВт) та 4 малі гідроелектростанції (3 МВт)", — зазначається в аналітичному звіті експертної групи IB Centre.

Також активно розвиваються нові проекти, стартапи з відновлювальної енергетики, такі як Smart Blinds (сонячні жалюзі) та безшумні вітрові панелі. Обидва стартапи є київськими.

Виконання своїх цілей іншими країнами

У 2017 році Китай скасував плани з будівництва сотні вугільних станцій, Індія зобов'язалася до 2020 року отримувати 40% усієї енергії з відновлюваних джерел, а Словаччина, Німеччина та Британія потроху відмовляються від вугілля, ухвалюючи рішення щодо закриття вугільних станцій.

Ба більше, за даними з презентації акції 24 Hours of Reality: Truth in Action в Україні, 30 країн уже приєднались до альянсу за відмову від вугілля, діяльність якого присвячена "вжиттю заходів задля сприяння виробництву чистої енергії та захисту клімату шляхом відмови від традиційної вугільної енергетики". До таких країн належать Ангола, Австрія, Сальвадор, Ефіопія, Фіджі, Фінляндія, Франція, Канада, Коста-Рика, Нова Зеландія, Ніуе, Маршаллові острови, Сенегал, Португалія, Тувалу тощо.

Також є низка країн, які планують відмову від авто на викопному паливі. До прикладу, як стало відомо з презентації волонтерів "Клімат-реальність", у Норвегії планується початок заборони з 2025 року, у Данії, Ісландії, Індії, Ірландії, Ізраїлю, Нідерландах та Словенії — з 2030 року, у Шотландії — з 2032 року, а в Британії, Канаді, Франції й Тайвані — з 2040 року.

Реалії про успіхи в боротьбі за збереження температури

З огляду на плани інших країн Україна має переймати їхній досвід та прагнути до подібних успіхів в ухваленні рішень щодо запобігання зростанню глобальної середньої температури на понад 1,5-2°C. Але навіть виконання поставлених цілей може не вистачити для досягнення мети кліматичного договору.

До прикладу, за даними незалежного наукового аналізу Climate Action Tracker, що визначає та оцінює зобов’язання щодо пом'якшення зміни клімату та чи готові країни до їхнього виконання, жодна з країн світу не виступає рольовою моделлю, яка справді робить усе можливе, аби домогтися мети в досягненні нульового рівня викидів парникових газів до середини поточного століття. І це з огляду на те, що низка країн показує гарні результати у виконанні своїх національних внесків, а деякі з них (Китай та Індія) перебувають на шляху до перевиконання своїх же обіцянок.

Міжнародний кліматичний рейтинг Climate Action Tracker (CAT) Climate Action Tracker

Інший приклад: за даними Всесвітньої метеорологічної організації, останні чотири роки були найтеплішими за всю історію спостережень на тлі збереження довгострокової тенденції потепління.

Ба більше, липень 2019 року став найспекотнішим місяцем в історії, а вміст вуглекислого газу в атмосфері сягнув рекордного рівня (востаннє він був таким близько 5 млн років тому, коли рівень морів був вищим на 20 м), про що у своїй доповіді на зустрічі лідерів країн "великої сімки" зазначив генеральний секретар ООН Антоніу Гуттереш. Саме тому людство нині стає очевидцем танення льодовиків у Гренландії, масштабних лісових пожеж у Сибіру, на Алясці, в Канаді чи Амазонії, масових міграцій населення та інших катаклізм.

Новини за темою

Незважаючи на такі результати заходів кожної з країн щодо покращення ситуації, про плани збільшити зобов’язання після крайніх кліматичних переговорів у грудні 2018 року заявили лише Канада, низка країн ЄС, а також Україна. Деякі країни, навпаки, намагались просувати ідеї великих проектів гідроенергетики та брудної енергетики як вирішення проблем зміни клімату.

"Зокрема, Польща, яка була цьогорічною приймальною стороною кліматичних перемовин, в обличчі президента відстоювала використання вугілля у своїй країні в подальшому, обґрунтовуючи це енергетичною суверенністю та називаючи чорне паливо "стратегічним джерелом енергії", — йдеться у статті, яку підготувала керівниця кліматичного відділу Центру екологічних ініціатив "Екодія" Анна Акерманн для "Дзеркала тижня".

Після зустрічі залишилось і багато невизначеностей через те, що представники країн ніяк не могли дійти консенсусу. До прикладу, у питанні щодо ринкових механізмів для зниження викидів не вдалось знайти спільної мови щодо правил функціонування таких механізмів, а ініціативу підвищення амбітності національно-визначених внесків негативно сприйняли Саудівська Аравія, США, Кувейт і Росія — країни, що найбільше залежать від видобутку нафти та інших видів викопного палива. Очевидно, що в той час, як низка інших розвинутих країн почала інвестувати у відновлювальну енергетику, яка, за даними компанії Lazard має чітку динаміку до зниження своєї вартості, представники вищеперерахованих країн упевнені, що посилення екологічної політики є економічно невигідним для них.

Дослідження компанії Lazard Сайт компанії Lazard

Ірина Шостак

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>