Сто днів Зеленського: Чим ознаменований початок нового президентства?

Сто днів Зеленського: Чим ознаменований початок нового президентства?
Регнум

Наталія Лебідь

Журналіст

За традицію аналізувати перші сто дні президентства Володимир Зеленський (як і будь-який його колега) має дякувати чи то Франкліну Рузвельту, чи то Наполеону. Обидва встигли так багато на своїй посаді за перші три з гаком місяці, що історики досі сперечаються, чий вклад в світову історію вагоміший. Рузвельт на початку президентства зумів пролобіювати ряд рішень, які зупинили Велику депресію. А Наполеон, чиї сто днів відраховуються від повернення з острова Ельба, зробив і того більше: він сформував двопалатний парламент, організував плебісцит та зміни до конституції, провів бельгійську військову кампанію.

Новини за темою

Зеленський, звісно, не Наполеон, хоч і приміряв на себе цей образ у кінематографі. І слава богу, адже блискучі (спочатку) 100 днів Наполеона завершилися битвою при Ватерлоо. Бодай цього український президент наразі позбавлений. Можливо, його Ватерлоо – ще попереду, а, можливо, й ні. Директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець розповів 112.ua, що в команді Зеленського нібито "зверталися до експертних компаній з проханням не акцентувати на ста днях – бо немає успіхів, які варто показати". Втім, так вважають не всі. Розмовляючи з експертами, ми виділили п’ять ключових моментів, котрі різні спікери характеризують по-різному. Там, де для одних – успіх, для інших – провал. А полягають ці моменти в наступному.

Провів вибори, але "узурпував" владу

По суті, єдиний на сьогодні запланований та доведений до логічного завершення проект Зеленського – це дострокові парламентські вибори. Для тих, хто вважає, що спішне перезавантаження законодавчої влади було Україні необхідно, це – досягнення. Скептики ж вказують на малоприємні наслідки такого перезавантаження.

"Якщо виставляти оцінку за перші сто днів, то президенту можна поставити чотири з мінусом за п'ятибальною шкалою. До успіхів я б відніс дострокові парламентські вибори і перемогу його політичної сили на цих виборах", – коментує директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

"Фактично реалізованими на сьогоднішній день є тільки парламентські перевибори. Чи є це перемогою, чи поразкою – сказати складно, але в будь-якому разі це є демонстрацією сили президента Зеленського, яку він вже засвідчив", – говорить заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.     

Фото з відкритих джерел

"Якщо говорити про основний інстинкт політика, а він полягає в тому, щоб взяти всю владу в свої руки, то Зеленський майже виконав це завдання. Парламент – його, більшість – його, Кабмін теж буде його. Не його тільки медіа. Після вересня у Зеленського будуть думати, як вирішити і це питання також", – заявляє директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

Але про медіа, з якими у команди Зеленського вже зараз складаються непрості стосунки, поговоримо іншим разом. Що ж стосується сказаного Карасьовим, то експерт правий. Парламентська більшість, ймовірно, буде сформована лише однією фракцією – "Слугою народу", керівні посади в президії ВР та в комітетах також, скоріше за все, дістануться представникам Зе-команди. З урядом – ситуація аналогічна. От тільки чи добре у Зеленського прорахували ризики моновлади? Час покаже, чи не обернеться зухвалий плюс на депресивний мінус.

Зберігає економічну стабільність, але не має програми

Дехто з експертів відніс до переваг ста днів Зеленського збереження економічної стабільності в країні. По даному пункту ми відразу проконсультувалися з фінансовим аналітиком Олексієм Кущем. Він в коментарях 112.ua зазначив наступне: "Об’єктивно в економіці всі нинішні процеси – і позитивні, і негативні – пов’язані із діяльністю попередньої влади. Але деякі аналітики вже намагаються прив’язати дещо (наприклад, стабільність гривневого курсу) до президентства Володимира Зеленського. За принципом "хто мене похвалить, той отримає смачну цукерку". Однак насправді справа не в Зеленському".

"Річ у тім, – продовжує Кущ, – що на початку нового політичного курсу завжди спостерігаються позитивні тенденції. Так було і в 2005 році, і в 2010-му, так є і зараз. Один цикл завершено, розпочато новий, і у людей в зв’язку з цим є свої надії та очікування, вони починають більше витрачати та більше інвестувати, зростає роздрібна торгівля, і все це разом узяте сприяє розвитку економіки".

"Але все пов’язано з ірраціональними очікуваннями оновлень, а коли вмикається раціо, то люди починають розуміти, що за відсутності реальної економічної програми, реальної дорожньої карти реформ їхні базові стандарти життя і надалі будуть знаходитися на тому самому рівні. Поки що сто днів Зеленського – це жнива позитивних споживацьких настроїв, але раціональне зерно вже визріває. І чим довшою буде пауза у проведенні комплексних економічних реформ, тим гірше буде для нової влади", – каже експерт.  

Фото з відкритих джерел

"Ми досі не побачили будь-якої системної позиції по реформуванню економіки. Треба змінити алгоритм. Якщо попередня влада думала, де б позичити гроші, то принципово інша позиція має полягати  у пошуках того, як гроші заробити. Цього ми поки не побачили", – акцентує керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов.

"Поки що критикувати не хотілось би. Об’єктивності заради: у Зеленського ще не було тих повноважень, а точніше, тієї парламентської більшості, за допомогою котрої можна реалізувати його замисли. Наприклад, відкрити ринок землі, що, згідно з його розрахунками, має принести до 3% росту ВВП", – говорить політолог Антон Кучухідзе. "Так що, оцінюючи роботу президента, скажімо так: п’ятдесят на п’ятдесят. Але є тенденції, розвиток яких може призвести до позитивного результату для країни", – додає він.

Підтримує в людях надію, але невідомо, чи надовго

Про те, що завдяки Зеленському традиційний український песимізм змінився на доволі стабільний (принаймні поки що) стан очікування добра і достатку, чути довелося не раз. Інша справа, як довго протримаються ці нові настрої. Руслан Бортник виділяє окремим пунктом "збереження надій на позитивні зміни у майбутньому. Хай суспільство їх ще не відчуло, але соціум продовжує сподіватися на краще", – говорить він.

Бортник додає: "Але якщо говорити про організаційні моменти, то безсумнівний мінус – це неструктурованість команди президента та хаотичність у прийнятті ним рішень. Також ми й досі не дочекалися програми діяльності президента, не дивлячись на те, що перші сто днів його минули". 

"Опитування показують, що чи не вперше за останні роки українці повірили, що країна рухається в правильному напрямку. Питання в тому, чи будуть вони вірити в це через двісті днів після обрання Зеленського. Буде цікаво звірити показники", – зауважує Богдан Петренко.

В чомусь експерт має рацію: дійсно, за даними Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва", переважна більшість українців – 60,5% – повірила в успішність реформ в Україні. З них переконані в успіху 16,5%, ще 44% загалом вірять, хоча є й деякі сумніви. Не вірять сьогодні в успіх реформ значно менше – 34%, причому не вірять зовсім лише 11%, а 23% ще мають частку надії. "Така віра в успіх реформ з’явилася вперше: у 2015 році вірили в успіх реформ 30%, не вірили 62%, у 2016 р. – відповідно 29% і 65%, у 2017 р. – 27% і 67%, у 2018 р. – 35% і 60%", – прокоментували соціологи.

Фото з відкритих джерел

Але є й інші заміри. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, проведеного з 25 червня по 7 липня, більшість українців в перші сто днів правління Зеленського цікавило питання зниження тарифів. Далі в порядку релевантності були вказані такі пункти: законопроекти про зняття недоторканності з депутатів, суддів, президента; прямі переговори з Донецьком, Луганськом і Москвою про мирне врегулювання і припинення бойових дій на сході України; розслідування найбільш резонансних корупційних злочинів; зменшення зарплат топ-чиновникам.

Фактично нічого з вище перерахованого втілено Зеленським не було. "До негативу віднесу відсутність результатів антикорупційної боротьби, відсутність алгоритму зниження тарифів і відсутність програми по Донбасу", – говорить Руслан Бортник, відповідаючи на питання про те, що його не вдовольнило в ста днях Зеленського.

"Перші сто днів Зеленського несуть відбиток тієї ситуації, яка склалася ще до його президентства. З одного боку, ми бачимо економічне зростання – поки що статистичне. З іншого – бачимо мінусові зміни на міжнародній арені, де Росія раптом стає "рукопожатною", а Україна набуває проблем. Але все це фактично не є безпосереднім наслідком діяльності Зеленського, а є відгомоном тих умов, у які він зайшов", – зазначає Богдан Петренко.

Власне, на "російському" пункті ми далі зупинимося детальніше.

Організовує обмін заручників, але зазнав зовнішньополітичної поразки

112.ua проводив опитування експертів під час напівтаємного візиту до Києва російського омбудсмана Тетяни Москалькової. Оскільки офіційні органи української влади цей приїзд не коментували, а сама Москалькова лише говорила загальні фрази про "велику й серйозну роботу", якою вона займатиметься у Києві, довкола справжньої мети візиту лишалося тільки будувати версії. Здавалося б, мета "розшифровується" просто: скоріше за все, мова йтиме про підготовку до обміну заручниками та/або політв’язнями. Наші спікери говорили про те, що подібний обмін та звільнення українців і будуть найкращим підсумком ста днів президента Зеленського.

"Перші сто днів – це не так погано, як могло бути, і не так добре, як здавалося багатьом. Важливо, що почала зсуватися з мертвої точки ситуація по Донбасу. Можливо, таки відбудеться обмін заручниками", – зазначив Андрій Золотарьов. А його колега Антон Кучухідзе додав, що, на його переконання, "на дипломатичному фронті Зеленський робить все можливе".

"Не відбулася здача Зеленським проукраїнських позицій, про що так багато говорили прихильники Порошенка перед виборами. Ба навіть більше: де-факто він продовжує ту лінію, яку вів Порошенко. Тобто патріотизм все-таки присутній у нового президента", – говорить Богдан Петренко.

Натомість якраз за зовнішньополітичний курс Зеленського гостро критикує Тарас Березовець. "Не можу сказати, що ці сто днів були успішними і що бодай якусь частину своїх зобов’язань президент виконав. Якщо ми візьмемо одну з головних сфер відповідальності президента – національну безпеку та зовнішню політику, то тут ми спостерігаємо таку тенденцію. Україна втрачає свою суб’єктність на міжнародній арені – про Україну починають говорити без України. Путін говорить з Меркель, зустрічається з Макроном і говорить з ними про Україну, проштовхуючи російський план деокупації Донбасу. Та ще й при цьому заявляє, що дії Зеленського дають йому підстави для оптимізму, а ми розуміємо, що коли Путін хвалить, то це є негативна ознака".

Фото з відкритих джерел

"Починаються розмови про скорочення збройних сил під час військового конфлікту, скорочення державних замовлень в сфері оборони, – додає Березовець. – На Донбасі не відбувається гідної відсічі тому загостренню російської загрози, яка має місце. Більше того – немає й артикуляції цього загострення, немає чітких заяв, звучить щось на кшталт "Владімір Владіміровіч, прєкратітє стрєлять на Донбасє".

"Українське питання" дійсно стає предметом дискусії, до якої, як би це не було парадоксально, Україна залучена не завжди. Так, 22 серпня речник Путіна Дмитро Пєсков повідомив, що президенти Росії і Франції Володимир Путін та Еммануель Макрон під час переговорів торкнулися російсько-українських відносин. Важливо і те, що мова йшла, зокрема, про обмін "утримуваними особами", хоча конкретні прізвища тут не називалися.

Ймовірно, що президент Зеленський таки не дарма не знімає жовтих браслетів зі своїх зап’ястків. На них, як пояснив глава держави, "прізвища наших полонених моряків". "Носитиму їх доти, поки не повернемо хлопців додому", – зазначив Зеленський. Звільнення полонених моряків або ж політв’язнів Володимира Балуха, Станіслава Клиха, Олександра Кольченка, Павла Гриба, Миколи Карпюка, Романа Сущенка, Євгена Панова, Олексія Сизоновича можуть дійсно стати одним з головних набутків чинного президента.

Здійснює антикорупційні заходи, але підтримує кумівство

Втім, позитивне просування в даному питанні Зеленський ризикує нейтралізувати відчутними (аби не сказати – фатальними для нього) проколами в інших сферах. "Що стосується внутрішньої політики, то тут відмови від помилок Порошенка не відбулося. Порошенка критикували за хаотичну кадрову політику, за кумівство – те саме спостерігаємо й за Зеленського, у якого на державні посади приходить або "Квартал 95", або Коломойський, або взагалі незрозумілі люди. До всього цього додамо й залежність президента від олігархів, бо скільки б не говорилося про те, що Зеленський – незалежний від Коломойського, події свідчать про інше. Бо і Андрій Герус, й інші люди є креатурами Коломойського, котрі лобіюють його інтереси", – стверджує Тарас Березовець.

Натомість інші експерти, зокрема Андрій Золотарьов, якраз відзначають "перші кроки по боротьбі з корупцією". Як приклад Золотарьов наводить "чистку" Зеленським керівництва митниць та всі його спроби дати лад існуючим енергосхемам. З такою точкою зору можна погоджуватися або ні, адже і епізод з показовим "шмаганням" головного одеського митника Олександра Власова, і "реабілітація" формули "Роттердам+", над якою нині буцімто працюють у Зеленського, лишають по собі досить неоднозначне враження.

Фото з відкритих джерел

Цікаво, що в недавній статті американського видання The National Interest йшлося про те, що якщо адміністрація президента Зеленського дійсно має намір побороти укорінену в Україні корупцію, їй для цього необхідно повністю переглянути всю систему, а зробити це без інших політичних гравців "старої школи" навряд чи вдасться. Одним словом, президент України має бути нещадним до злочинних проявів, але також і зацікавленим у пошуку однодумців, без яких перетворення неможливі.

Проте команда Зеленського на спільну відповідальність з іншими політичними силами якраз і не налаштована – про "моновладу", що ризикує бути встановленою в Україні, вже йшлося вище. Втім, один з нових "адвокатів" Зеленського – перший президент України Леонід Кравчук – пояснює таку лінію поведінки тим, що "стара влада, яка залишає свої пости, робить це дуже агресивно", а отже, й не мотивує чинну адміністрацію будувати з нею будь-які партнерські стосунки.

"Нова влада вступає в повноваження в дуже складних умовах, таких складнощів в історії Україні не було. Перше – президент Зеленський майже сто днів реалізує свої повноваження, не маючи ані Верховної Ради, ані уряду і навіть тих керівників, яких за Конституцією треба визначати йому. Я вважаю, що це екстремальні умови", – заявляє Кравчук.

В кожному разі цих "екстремальних умов" забажав сам Зеленський, вирішивши на початку нинішнього року балотуватися на посаду президента України. Не забуваймо, що він пішов на це цілком добровільно. Мінус становища Зеленського в тому, що так чи інакше, але він вже вписаний в історію держави. Плюс – в тому, що історія ця являє собою поки що чисту або майже чисту сторінку. Чим вона буде заповнена, залежатиме виключно від нього самого.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>