Справа техніки: Секрет успіху кандидата Смешка

Справа техніки: Секрет успіху кандидата Смешка
Ігор Смешко Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

У другому або навіть третьому ешелоні кандидатів у президенти спостерігається власна електоральна сенсація. Свій, так би мовити, міні-Зеленський, який не візьме виборчий бар’єр, але змусить про себе говорити. Це – Ігор Смешко. За даними опитування центру SOCIS, що проводилося з 8 по 18 лютого, Смешку готові віддати голоси 3,1% респондентів. І це при тому, що у більш ранніх опитуваннях його прізвище не фігурувало взагалі.

Новини за темою

Для кандидата, який щойно "вистрелив", 3% голосів на президентських виборах – доволі непоганий старт. Порівняймо такий результат з жалюгідними рейтингами Євгена Мураєва та Олександра Вілкула, котрі набирають відповідно 1,6% та 1,3%. Або ж із рівнем підтримки розпіареного мера Львова Андрія Садового, який веде кампанію давно і затято, але випереджає Смешка лише на десяту долю відсотку. Та найбільше вражає те, що, за даними КМІС, Смешко входить у трійку найбільш бажаних "нових облич" та "політиків нового покоління", за яких голосуватимуть українці на виборах.

Парадокс у тому, що Ігор Смешко не являє собою ані свіже обличчя, ані нове покоління. Хоча якщо виходити з того, що нове – це добре забуте старе, його можна зарахувати до дебютантів. Але дуже умовно. Насправді у Смешка є і бекграунд, і присмак одного доволі гучного скандалу. Тож нагадаємо у кількох словах, хто такий Ігор Смешко.

Всеукраїнський рятівник

Передусім, Смешко – це 63-річний генерал-полковник у відставці. А ще – лідер партії "Сила і честь", створеної ним у 2009-му. У парламентських виборах 2012 року партія участі не брала, а от у 2014-му зважилася на балотування до Верховної Ради, але вибори програла. За неї тоді проголосували лише 0,08% виборців, тобто біля 13 тисяч душ. Зовсім без роботи Смешко не залишився – у 2014-му Петро Порошенко покликав його очолити комітет з розвідки при президентові України. Але, щоправда, вже 30 січня 2015 року комітет був ліквідований указом Порошенка, а Смешко скорочений і зміщений з посади.

Однак значно цікавішим є те, що передувало 2010-м рокам. Визначним у біографії Смешка є період з вересня 2003-го по лютий 2005-го, коли той керував Службою безпеки України. У цей проміжок часу сталися дві ключові події. По-перше, отруєння Ющенка за вечерею, де був присутній Смешко. По-друге, помаранчевий Майдан, котрий зібрався невдовзі після цієї вечері, а точніше – після другого туру голосування за президента України і після того, як результати виборів, проголошені ЦВК, були категорично заперечені повсталою столицею.

Новини за темою

Щодо першої події, то, як відомо, є версія, ніби Віктор Ющенко був отруєний на дачі заступника Смешка Володимира Сацюка. Під час застілля був присутній і сам господар (Сацюк), і його шеф Смешко, і тодішній близький соратник Ющенка Давид Жванія. Хто з них хотів смерті Віктора Андрійовича – достеменно невідомо, бо, власне, "діоксинова" справа не розкрита і досі. Смешко ж заперечував (і заперечує) сам факт замаху на Ющенка. Що ж стосується його власної причетності до злочину, то тут Смешко не без хвастощів натякає на те, що якби СБУ мала на меті усунення кандидата в президенти, це було б зроблено. Служба, мовляв, б’є без промаху або не б’є зовсім.

Приблизно те саме стосується і Майдану-2004. У наш час Смешку приписують заслугу безкровної Помаранчевої революції. За легендою, саме тодішній голова СБУ став на заваді можливому кровопролиттю, зупинивши внутрішні війська, котрі вже рушили на Київ за наказом прем’єр-міністра Віктора Януковича. У той же час на лаври рятівника Майдану почасти претендує генерал-лейтенант СБУ Олександр Скіпальський, котрий заявляє, що "якби не наші дії, то не виключено, що пролилась би кров".   

Не зовсім зрозуміло, як керівники одного відомства (СБУ) віддавали накази іншому (МВС), у підпорядкуванні котрого і знаходилися внутрішні війська. Але така вже доля всіх переламних моментів в історії держави – чим більше минає часу, тим більше зголошується героїв, котрі брали в них участь. Втім, залишимо наразі Помаранчеву революцію в спокої. Тим паче що цьогоріч Майдану-2004 виповнюється 15 років, і до напівювілею знайдеться чимало охочих реконструювати його хід. 

Хто запалює зірки?       

Після 2004-2005 рр. про Смешка чути небагато. Біля року тому його "Сила і честь" атакувала прем’єра Гройсмана із вимогою скасувати закон про нарахування військовикам пенсій. Додати щось більше до здобутків Смешка доволі складно. Бум довкола нього почався з подачі журналіста Дмитра Гордона, котрий записав з екс-головою СБУ велике інтерв’ю. Відтак на підтримку кандидата висловилися і відомі політологи, і навіть Євген Марчук – також колишній голова СБУ, колишній прем’єр України і колишній кандидат на президентських виборах.

Найсмішніше те, що шанси Смешка цілком серйозно оцінюють навіть астрологи, зокрема, ресурс Astroobserver, котрий приділяє увагу далеко не всім кандидатам. "На час передвиборчої агітації Ігор Смешко має просто чудові транзитні показники (тригон транзитного Юпітера до кількох натальних планет", – пише сайт. І робить такий висновок: "Смешко не потрапить до другого туру, але його результат буде досить таки відчутним (як для того, хто заявив про свої президентські амбіції лише в час офіційного висування кандидатів). Потрапляння в першу п'ятірку теж дуже вірогідне".

Що ж, якщо хтось запалює зірки (і буквальні, і фігуральні), значить, це комусь потрібно. Із цитування класика з нами розпочинає розмову керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов, який, втім, зауважує, що "соціологи системно підривають довіру до себе". Але якщо припустити, що Смешко дійсно (а не на папері) має свої 3 відсотки рейтингу, то він, на думку Золотарьова, виступає як "технічний кандидат від діючого президента".

І проти кого направлена така зброя? "Скоріше за все, Смешко буде забирати голоси у Гриценка, бо у Гриценка є електоральне ядро – проти нього варто запускати технічного кандидата. Це не має сенсу робити по відношенню до Наливайченка, у котрого такого ядра нема", – каже Золотарьов.

Іншої точки зору дотримується директор Українського інституту аналізу і менеджменту політики Руслан Бортник. Він не вважає Смешка технічним кандидатом, хоча й визнає, що той "відіграє роль по відтягуванні голосів у Гриценка чи ще у когось, але все таки його головна мета – це не боротьба із Гриценком". Головною ж метою є "гра на парламентські вибори". Бо "навіть якщо партія Смешка не зможе взяти щасливих 5 відсотків, котрі дозволять йому провести свою силу у парламент, рейтинг у 1-2 відсотки дозволить активно боротися за мажоритарні округи", – переконаний політолог.

Троє на одному полі

Бортник також пояснює несподіваний злет Смешка тим, що "в суспільстві є певний запит на сильну руку. Якщо подивитися на опитування, то найпопулярнішим іноземним лідером в Україні є Олександр Лукашенко. Чинний глава держави частково відповідає цьому іміджу, але його антирейтинг дуже заважає. Серед опозиції сильною рукою міг би бути Гриценко, але він не справляється з тим, щоб відповідати цим очікуванням".

Решта експертів також вважає, що "те електоральне поле, на яке націлений Смешко, істотно перекриває поля Наливайченка і Гриценка, де серед виборців – все ті ж прихильники "сильної руки", любителі військових у владі, адепти жорсткої боротьби з корупцією абощо. При цьому Смешко виглядає як своєрідний антипод Наливайченка. Вони обидва в різний час керували однією і тією ж спецслужбою, але у них різна позиція щодо правих та націоналістичних сил. Недарма з-під крила Наливайченка свого часу "випурхнув" Дмитро Ярош – його колишній помічник та екс-лідер "Правого сектору".

Смешко ж, навпаки, має певний "зуб" на націоналістів – він навіть жалівся на них у серпні 2014-го президенту Петру Порошенку та тодішньому прем’єру Арсенію Яценюку. "Ми, ветерани силових і правоохоронних структур України, з величезним занепокоєнням спостерігаємо за ситуацією, яка склалася в міністерстві внутрішніх справ України в зв'язку з вимогами "Правого сектора" про відсторонення від посади першого заступника міністра внутрішніх справ України генерала Володимира Євдокимова", – йшлося у листі, підписаному Смешком та іншими членами партії "Сила і честь".

Вдаватися детально у той давній конфлікт немає сенсу. Середньостатистичний виборець не те що не пам’ятає, а взагалі не знає, хто такий генерал Євдокимов і що від нього хотів "Правий сектор". Публічні позиціонування Смешка, Наливайченка та Гриценка настільки подібні, що можуть злитися в очах виборця в єдине ціле, виокремити з якого найбільш симпатичного кандидата буде складно. Але це вже радше проблеми самих кандидатів та їхніх політтехнологів.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>