Слуга МВФ: Чому Україна навіть за Зеленського залишається країною із зовнішнім управлінням?

Слуга МВФ: Чому Україна навіть за Зеленського залишається країною із зовнішнім управлінням?
Фото з відкритих джерел

Ігор Вальський

політолог

Недавній від'їзд місії МВФ без узгодження нової програми засмутив багатьох. І – марно. Так, поточні проблеми без чергового траншу уряду вирішувати буде непросто. Але, ймовірно, це і привід задуматися над тим, а чи правильно ми живемо – в постійній фінансовій залежності від Заходу. І не тільки фінансовій. Україна занадто глибоко загрузла в потребі отримувати схвалення з боку наших спонсорів. На певному етапі, етапі "дозрівання" державності, коли країна слабка і залежна, такий стан речей ще можна допустити. Однак тягнути лямку залежності третій десяток років щонайменше безвідповідально. І перед власними громадянами, і навіть перед зарубіжними партнерами. Адже вони теж звикають дивитися на нашу країну як на власну вотчину. А поганих звичок позбавлятися складно.

"Слуга МВФ" чи слуга Трампа?

Приводів для подібних міркувань є безліч. Досить згадати хоча б липневу розмову президента України Володимира Зеленського та його американського колеги Дональда Трампа. Зеленський підтакує своєму візаві в усьому – і в оцінці американської допомоги, і в нівелюванні заслуг Європи. Трамп буквально пригнічує співрозмовника, а той лише підносить йому хвалебні оди. І це не єдиний приклад.  

Ще один – допис нардепа Олександра Дубінського про те, що партію, яка провела його в депутати, було б правильніше називати "Слуга МВФ".

112.ua

Дубінський пояснив, що мав на увазі: за його словами, спікер парламенту Разумков вилучив з порядку денного ВР постанову про створення тимчасової слідчої комісії, яка буде розслідувати діяльність НБУ та Фонду гарантування вкладів – причому вилучив виключно на прохання МВФ. Так нібито пояснив колегам сам Разумков.

Крім цього, продовжує Дубінський, голова Антикорупційного комітету Анастасія Красносільська сказала на фракції, що узгоджує поправки до законів з МВФ. "Тобто виходить, що ми країна під управлінням МВФ, який забезпечує відповідні умови для входження в країну транснаціональних корпорацій і повернення їх інвестицій, вкладених в Україну, і забезпечення бажаної норми прибутку за рахунок зачистки ринків. Якщо спрощено, вони кажуть: ми вам дамо мільярд-два-три, і не будемо запитувати, куди ви подінете, тільки продайте землю, дороги, порти й аеропорти. Виходить, ми республіка під управлінням клубу кредиторів, який уособлює МВФ", – заявляє Дубінський в інтерв'ю "Стране".

112.ua

Цікаво, що ім'я Красносільської фігурує і в епізоді з розглядом законопроекту про відповідальність за незаконне збагачення. Засідання профільного комітету перебив телефонний дзвінок, після якого нижня межа суми незаконного збагачення, з якої настає кримінальна відповідальність, зменшилася удвічі. Далі законопроект був узагалі знятий з розгляду, а робота над ним, таким чином, зірвана. Дзвонили, зі слів самої Красносільської, з того ж МВФ. Якщо не прямо, то опосередковано, через місцевого медіатора. Інцидент знятий і викладений на YouTube – щоб кожен міг оцінити і наївність голови комітету, і ступінь залежності парламенту навіть не від київської, а від вашингтонської влади.

Чи справді нинішній парламент підганяє свою роботу під очікування Міжнародного валютного фонду? І якщо так, то що це – як кажуть в кримінології, "ексцес виконавця" або ж холоднокровно продуманий намір? Однак слід взяти до уваги те, що попередня влада любила багато своїх промахів або корупційних схем маскувати "вимогами МВФ". Екс-прем'єр Гройсман, наприклад, розповідав, що підвищення ціни на комунальні послуги – з тієї ж обойми, що було, м'яко кажучи, неправдою. Однак зараз уже неважливо, які байки складають у стінах парламенту. Факт залишається фактом: Україна дуже щільно підсіла на кредитування іноземними донорами. І це той момент, навколо якого об'єднуються люди різних політичних поглядів. Але справа в тому, що кредитори стали диктувати українській владі умови, що породжує питання про те, чи справді Україна – суверенна держава.

"Фатальний потяг"

Справа не тільки в одному МВФ, адже Україна отримує кредитування з низки джерел. Але МВФ – найбільш впізнаваний бренд, і на згубну "зацикленість" від МВФ вказують насамперед у президентських колах. "Ми точно поки не можемо відмовитися (від послуг МВФ), хоча напевно мали таку можливість у 90-х роках. Я пам'ятаю з історії, що у нас лише одного разу була така можливість на початку 2000-х, коли Леонід Кучма був президентом, коли вони могли відмовитися і не змогли. Так побудована світова грошова система, фіскальна система, що такі країни як Україна не може бути в повній незалежності", – заявляє постійний представник Кабінету міністрів у парламенті Ірина Верещук. Але якщо Верещук киває на Кучму, то глава президентського офісу Андрій Богдан винить у всьому Петра Порошенка. "Залежність України йде від минулої влади, від їх рішень, – дуже велика залежність від МВФ та інших організацій… В даному випадку ми поставлені в таку систему координат, коли ми повинні погоджувати ті чи інші рішення", – каже Богдан, а інакше можуть бути "наслідки кредитної та банківської політики".

Тобто глава Офісу президента також визнає, що нова українська влада теж свої рішення погоджує невідомо з ким у Вашингтоні.

Фото з відкритих джерел

Але справа не в одному Порошенку і не в одному Кучмі. По суті, кожен президент України вніс свою лепту в цю кабалу. Нинішня влада отримала той спадок, який вона отримала. І цей момент для неї фатальний, тому що "лобіювання інтересів МВФ" стане її "могилою", переконаний депутат від "Опозиційної платформи – За життя" Олег Волошин. А лідер цієї політсили Віктор Медведчук задається питанням, "як сьогодні влада може йти по шляху згоди або плідної та ефективної співпраці з фондом з точки зору МВФ, а не інтересів України, і при цьому дотримати той рівень довіри, який вона отримала?" Ніяк. За його словами, позиція з МВФ може бути одна – "у нас важка економічна і соціальна ситуація, і треба виходити з того, що ми можемо далі співпрацювати, але тільки на своїх умовах".

Біда лише в тому, що диктувати свої умови МВФ в України поки що не виходить ніяк. В цьому відношенні вона дуже нагадує президента Зеленського – в знаменитій розшифровці його розмови з Трампом. А тим часом показово, що проти нового кредитування України Міжнародним валютним фондом виступають і два "радикали", котрі випали з парламентської обойми, – Олег Ляшко та Олег Тягнибок. Перший переконаний в тому, що умови, які висуває МВФ, ведуть до бідності. А другий, тобто лідер "Свободи", критикує владу за намір взяти черговий кредит замість того, щоб повернути в Україну гроші з офшорів.

Не до смаку нинішня кредитна політика України і члену президії партії "УКРОП", депутату-мажоритарнику, члену групи "За майбутнє" Ігорю Палиці. "Україна вже сидить на голці МВФ, як наркоман. Впливати на рішення керівництва держави має право лише його народ. Зарубіжні партнери не мають на нас тиснути", – переконаний політик. Кожен наступний транш призводить до того, що потрібно просити ще один, заявляє він. І це – далеко не повний перелік незадоволених.

Фінансовий аналітик Олексій Кущ у коментарях 112.ua зазначає наступне: "Я завжди був противником довготривалого співробітництва з МВФ. Так, є позитивний досвід країн, які використовували кредити Фонду в період гострої фази економічної кризи. Це Туреччина, Південна Корея… Але вони проводили швидкі реформи, починали динамічно розвиватися, повертали кредити і більше до співпраці з Фондом не поверталися. Україна ж десятиліттями співпрацює з Фондом і нагадує пацієнта, якого привезли на реанімобілі в лікарню, а він впирається і не хоче з нього виходити. Всі "протоколи лікування", які МВФ прописує своїм "пацієнтам", розраховані якраз на гостру фазу кризи, тому пов'язані з жорсткою бюджетною дисципліною, тимчасовою десоціалізацією держави, тобто різким скороченням витрат на соціальні потреби і т. д. В короткостроковій перспективі, коли потрібно жорстко економити і проводити реформи – це нормально, але коли подібна політика реалізується роками, десятиліттями, це просто призводить до руйнування економіки".

Фото з відкритих джерел

Але ось питання – якщо все так добре розуміють, як бути не повинно, чому ж тоді Україна йде второваним шляхом, знову і знову позичаючи – і не тільки у Міжнародного валютного фонду, але і в інших фінансовий інституцій? Відповідь на це питання частково дає політолог Михайло Погребинський. В інтерв'ю 112.ua він називає дві причини подібної ситуації – відсутність коштів на виплату вже наявного боргу і надія на те, що МВФ врешті-решт вдасться… обдурити.

"Я думаю, що у Зеленського є головний інтерес, пов'язаний з критичним становищем – з неможливістю виплати боргу. Тобто – "командо Трампа, вплинь, будь ласка, на МВФ, щоб вони закрили очі на їхні вимоги, які я виконати не можу, але без відповідного траншу я точно не зможу вижити, тому допоможи", – моделює розмову Зеленського з Трампом політолог. "Мені здається, що Гончарук, коли говорить "треба до кінця року відкрити ринок землі", думає, що отримаємо гроші, а потім не відкриємо", – додає Погребинський.

Хитруємо до кінця. Але з ким?

Проте чи немає ще якоїсь, нехай прихованої, причини, чому Україна так відкрито йде на поводу в Заходу? На жаль, вона є. Адже нинішній західний світ (і перш за все – американський) – це не тільки грошова сторона питання, це ще й велика політика. Ідея про те, що США справляють відчутний вплив на хід подій всередині нашої країни, вилилася у відомий мем "вашингтонський обком". Але жарти – жартами, а те, що Сполучені Штати виступають певним модератором сплесків суспільних настроїв в Україні – очевидна річ. І це також визнає багато хто.  

"Всі наші майдани були успішними тоді, коли вони користувалися підтримкою наших геополітичних партнерів. Нехай навіть негласною. А якщо такої підтримки немає, то нічого й не буде. Як не було майданів у часи Порошенка, Ющенка, тому що тогочасні західні союзники перебували повністю на їхньому боці. Хоча локальні протести відбувалися", – зазначає у розмові з 112.ua політолог Вадим Карасьов. Так і є: наприклад, "Україна без Кучми", яка розгорілася в 2000-му після опублікування "плівок Мельниченка", мала прихильність на Заході. Але – лише симпатію, тому успіх був відносний, і полягав він у тому, що Леонід Кучма не став висуватися (як планував) на свій третій термін.

А ось наступний наш Майдан – "помаранчевий" – був, що називається "не словом, а ділом" підтриманий Заходом. Саме Захід допомагав розв'язувати кризу, в тому числі парламентську, в результаті чого народилася Конституція-2004, а перед Віктором Ющенком відкрилася перспектива президентства. Приблизно за подібною схемою розвивалися і події через десять років – в 2013-2014 рр. У зв'язку з цим можна згадати злитий в мережу скандальний аудіозапис колишнього помічника держсекретаря США Вікторії Нуланд і теж колишнього американського посла в Україні Джеффрі Паєтта. Співрозмовники, навіть не намагаючись якось камуфлювати свої наміри делікатними формулюваннями, відкрито і прямо обговорюють питання про те, хто повинен очолити український уряд, а які фігури в нього потрапити не повинні. Коли Паєтт вказує на позицію ЄС, яка розходиться з американською, Нуланд посилає європейців по відомому маршруту.

Відомі й одкровення колишнього віце-президента США Джо Байдена, котрий розповів, як він проводив жорсткі переговори з українською владою заради благої мети. "Я відчайдушно схвильований регресом в боротьбі з корупцією в Києві. Ось вам конкретний приклад. Мені дали завдання щодо України. Тому я пам'ятаю, як відбув туди, щоб переконати нашу команду, що ми повинні надати Україні довгострокові кредитні гарантії. Я їздив у Київ 12-13 разів, і в кінці повинен був оголосити, що ми пропонуємо ще один мільярд доларів кредитних гарантій. Я отримав обіцянки від Порошенка і Яценюка, що вони зроблять кроки щодо генерального прокурора (на той час – Віктора Шокіна), але вони цього не зробили", – згадував Байден. Після цього він повідомив на прес-конференції, що Україна не отримає мільярдний кредит.

Прес-служба президента України

Після цього "сучий син" Шокін (слова Байдена) був все ж звільнений з посади, а син американського чиновника Хантер був введений у керівний склад української нафтової компанії Burisma. Можливо, це чистої води збіг. Як і те, що блок антикорупційних законів – про діяльність НАБУ і САП – був написаний з подачі саме американців. Не дивно, що ці закони, штучно перенесені на український ґрунт, просто не працюють, хоча це вже зовсім інша історія.

Наступні, куди більш гучні скандали (взяти хоча б той, в якому зараз замішані Трамп і Зеленський), та і резонансом поменше, тільки підтвердили тезу про підпорядковане становище України щодо Заходу.

Наприклад, посол Сполучених Штатів висловилася про те, що потрібно провести міжнародний аудит в "Укроборонпромі", змінити антикорупційного прокурора Назара Холодницького. Було б дуже дивно, якщо б такі слова виголосив посол, наприклад, США у Польщі. Там це неможливо. В Україні ж американські посланці почуваються як удома. Навіть Росія навряд чи колись мала такий вплив на українську владу, як нині мають США.

В цьому питанні, як і у випадку з МВФ, також спостерігається єднання людей з полярними політичними поглядами. "Уряд завів всю країну під зовнішнє управління", – стверджує, наприклад, екс-член Радикальної партії Ігор Мосійчук. Його власні доводи стосуються стану шахт: на думку Мосійчука, їх спеціально "вбивають", щоб згодом купувати вугілля у США і ПАР.

"Українці завжди самовіддано боролися за те, щоб Україна отримала право бути незалежною, суверенною сильною державою, здатною до самоорганізації власним народом. Але зараз все виглядає так, що частина суверенітету, спрямованого на самоврядування процесами в нашій державі, передана в управління зовнішнім силам, які представляють глобальну фінансову олігархію", – так, нехай і надмірно витіювато, говорила Юлія Тимошенко в травні 2018 року. Її приклад стосувався ситуації з Нацбанком, який, за словами лідера "Батьківщини", "знаходиться в системі незаконного і абсолютно руйнівного зовнішнього управління".

Подібних прикладів можна наводити безліч, однак після усвідомлення проблеми необхідно переходити до її зцілення. Так радять психологи. Те, про що говорять всі, накопичувалася десятиліттями, тому і лікування буде довгим. Це не означає, що Україні потрібно рвати зв'язки із Заходом. Їй просто необхідно усвідомити своє місце в нинішніх геополітичних розкладах. І з позицій третьосортної країни просуватися до більш високих щаблях на загальносвітовому п'єдесталі. Якщо, звичайно, крім бажання отримати в борг є амбіції вирости в щось більш значуще на світовій шахівниці.

Ігор Вальський

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>