Слово про Ігорів похід, або На кого поставить Коломойський?

Слово про Ігорів похід, або На кого поставить Коломойський?
Ігор Коломойський Апостроф

Наталія Лебідь

Журналіст

Питання, винесене в заголовок, лише на перший погляд позбавлене сенсу. Так, Ігор Коломойський, опальний олігарх і тіньовий гравець української політики, безперечно, робитиме ставку на новообраного президента Володимира Зеленського. Але Ігор Валерійович не та людина, котра працює без страховки. Безперечно, Коломойському знадобиться блокувальний пакет акцій у Верховній Раді. Отримати його за допомогою самої лише партії "Слуга народу" не вийде. А політична сила Коломойського – партія УКРОП – заледве набирає піввідсотка підтримки. Отже, перед парламентськими виборами-2019 олігарху доведеться йти тим самим шляхом, що й у 2014-му. Тобто "заводити" до Ради власне лобі під різними знаменами. П’ять років тому люди Коломойського були майстерно вживлені в БПП, "Народний фронт" та групу "Відродження". Нині конфігурація змінилася, й Ігорю Валерійовичу доведеться шукати союзників серед інших політичних сил.

Яйця у різних кошиках

27 квітня стало відомо про те, що свою партію буцімто збирає фронтмен "Океану Ельзи" Святослав Вакарчук. Але заявив про це не сам співак, а нардеп Сергій Лещенко, котрий ще донедавна був попутником ЗеКоманди. Така поінформованість Лещенка багато про що говорить: якщо у колах Зеленського першими дізнаються про наміри Вакарчука, це може означати, що його проект виконає роль партнерського щодо "Слуги народу". До речі: нардеп Лещенко, як стверджують джерела, вже залишив команду Зеленського, причому ініціатором розриву став президент. Експертне середовище не встигає переварити подібні пертурбації, тому перспективи партії Вакарчука, а також її наближеність до Зеленського та/або Коломойського поки що ніхто серйозно не коментує.

Новини за темою

Чи може Ігор Коломойський зацікавитися проектом Вакарчука? Гіпотетично в українському політсередовищі можливе все. Щоправда, на президентських виборах співак підтримував Петра Порошенка і не проявляв інтересу до ЗеКоманди. Втім, все це поки теоретизування, від якого варто повернутися до більш реальних союзників Коломойського. Серед котрих перший та найвагоміший – Юлія Тимошенко.

У травні 2018 року в інтерв'ю в Deutsche Welle Коломойський заявив, що вважає лідера "Батьківщини" Юлію Тимошенко "найбільш гідною на сьогодні" серед "старих обличь" в українській політиці. Потім у ЗМІ почали миготіти повідомлення про особисті зустрічі Тимошенко та Коломойського. Зокрема, про рандеву, яке відбулося у варшавському готелі в липні, а ще – у серпні на грецькому острові Кафелонія. У Греції буцімто мала місце тристороння зустріч за участю двох названих персон плюс міністра МВС Арсена Авакова. Ексклюзив про це видало агентство LIGA.net. Щоправда, самі учасники такий контакт заперечують, а Аваков називає поїздку на Кафелонію "маячнею".

Перед президентськими виборами у Тимошенко та Коломойського виник "тактичний союз на ґрунті спільного ворога, якого треба усунути, – коментує політолог Петро Олещук. – Але вони також прекрасно розуміють, що якихось тривалих союзницьких відносин бути не може, тому що у них різні інтереси".

У сказаному Олещуком є раціональне зерно, принаймні щодо тактичного союзу. У березні на британському сервісі Liveleak, який ще називають "сайтом зливів", виклали телефонну розмову нібито між лідеркою Тимошенко та Коломойським. На записі, котрий датовано лютим 2019 року, жіночий голос вітає співрозмовника з днем ​​народження. "Хочу подякувати у твій день народження за все. І за те, що ти можеш бути справжнім другом і справжнім партнером у всіх найважливіших справах", – говорить жінка. "Ми ж поки мети не досягнемо, не заспокоїмося", – відповідає їй чоловік.

Нині мету досягнуто: президентські вибори виграв не Порошенко. Безперечно, Юлія Володимирівна розчарована власним програшем, але тривалі роки в політиці навчили її тримати удар. Низка експертів пророкує їй бонуси від прем’єрського крісла, звісно, за умови, що вона його посяде. А це не в останню чергу залежатиме й від дати парламентських виборів. "Зараз визначити подальше позиціонування Тимошенко доволі-таки важко, тому що протягом півроку все може змінитися кардинально. Багато чого буде залежати від Зеленського, від формування його команди, рейтингів перед виборами тощо. Зараз з упевненістю можна сказати тільки одне – Тимошенко залишиться в політиці й далі буде прагнути до перших місць", – коментує засновник аналітичного центру "Інститут Горшеніна" Кость Бондаренко.

Та чи сподобаються Ігорю Коломойському зазіхання Тимошенко на прем’єрство? І чи не розсварить воно "справжніх друзів та партнерів"? Вочевидь, відповідь на це запитання впирається в те, чого, власне, хоче сам Коломойський і чого він чекає від повернення до України?

"ПриватБанк", "Укрнафта" – далі буде?

Безперечно, найбільш відчутним ударом по кишені та по самолюбству олігарха була й є націоналізація "ПриватБанку". Попри певні судові успіхи (Окружний адміністративний суд Києва визнав націоналізацію незаконною) можливість повернення екс-власнику активів або виплата компенсації у розмірі 2 млрд доларів є далеко неочевидною. Ба навіть більше, доволі ілюзорною, про що ми вже писали раніше

Однак самим лише "ПриватБанком" ймовірні претензії Коломойського до влади не вичерпуються. За президентства Порошенка авіакомпанія МАУ, котра також належить до імперії Коломойського, зазнала значних збитків – настільки, що нині стоїть питання про банкрутство авіаперевізника або також про його націоналізацію.

Третя значна проблема Коломойського – "Укрнафта". До Революції гідності олігарх замикав на собі увесь процес видобування палива. В "Укрнафті" група "Приват" мала 42% акцій, але, окрім того, примудрялася здійснювати вплив на контрольний пакет держави (50%+1), котрий є в "Нафтогазу". При цьому в руках Коломойського де-факто перебувала й "Укртранснафта", якою він розпоряджався через "приватівського" менеджера Олександра Лазорка. 

Так тривало до 2015-го, коли спочатку було звільнено Лазорка, а потім відсторонено від керівництва "Укрнафтою" бельгійця Пітера Ванхеке – ставленика Коломойського. Протягом короткого проміжку часу олігарх втратив контроль як над видобутком, так і над транспортуванням стратегічно важливої сировини.

Нині "Укрнафта" має гігантський борг – йдеться про суму в 30 мільярдів гривень. Поінформовані джерела зазначають, що перед першим туром президентських виборів акціонери запропонували погасити борг… грошима держави. А саме передати "Нафтогазу" певні обсяги газу – як уже добутого, так і того, котрий "Укрнафта" зобов’язується дістати з надр у майбутньому. Проте на реалізацію подібного сценарію потрібна згода уряду, який поки що не підкоряється забаганкам ані олігарха Коломойського, ані президента-електа Зеленського.

А між тим Кабмін – за наявності бажання – міг би допомогти не лише із розрулюванням ситуації довкола "Укрнафти", а й витягуванням з боргової ями компанії МАУ. Для цього достатньо призначити на посади очільника Міністерства інфраструктури, Державної авіаційної служби та Украероруху "потрібних" олігарху людей.

Щодо "ПриватБанку", то тут у пригоді стане вже не уряд, а президент. Якщо Зеленський скористається "телефонним правом" і віддасть негласне розпорядження блокувати ухвалення остаточного рішення стосовно фінустанови, це суттєво допоможе колишнім акціонерам "Привату". Затягування судових суперечок позбавить їх необхідності компенсувати заподіяну ними шкоду.

Щоправда, ключовим тут є слово "якщо" –  якщо Зеленський захоче підігрувати Коломойському. Бо в протилежному випадку сенсу в його поверненні до України та інвазії в її політичні процеси буде небагато.

Американський слід

Кость Бондаренко – єдиний з опитаних нами експертів, котрий сумнівається у поверненні до України Ігоря Коломойського. (І це попри те, що сам він вже заанонсував свою репатріацію). "На сьогодні в оточенні президента-електа надто значним є вплив американських еліт. За Зеленського голосували переважно виборці південного сходу, які побачили в ньому захисника російськомовних тощо, але це ніяк не означає, що американський вплив буде відкинуто", – говорить 112.ua експерт. На прохання уточнити, з ким саме співпрацює Зеленський за океаном, Бондаренко перераховує: і з посольством США, і з адміністрацією, і з Соросом, й зі структурами демократів, і з оточенням Трампа, і з лобістськими компаніями.

Новини за темою

До речі, останнє є найбільш доведеним фактом. Ще в середині квітня мас-медіа повідомляли, що тодішній кандидат у президенти Володимир Зеленський найняв вашингтонську лобістську фірму Signal Group Consulting, щоб покращити міжнародний імідж та організувати зустрічі членів свого штабу з чиновниками в США. Представник фірми Джон Проктер поінформував, що його колеги розпочали підготовку до рандеву між членами ЗеКоманди та чиновниками Капітолійського пагорба й адміністрації Трампа.

Однак до чого тут Коломойський?

Власне, до того, що ФБР веде нині розслідування фінансових злочинів, включно з відмиванням коштів, котрі, ймовірно, були вчинені Ігорем Коломойським. Це слідство не є секретом: про нього повідомляло, зокрема, видання The Daily Beast.

Секретом є нині інше: як вчинить Володимир Зеленський, якщо перед його адміністрацією постане дилема: погоджуватися на видачу свого недавнього покровителя чи ні. На цей момент, каже директор консалтингової компанії Berta Communications Тарас Березовець, у штабі президента "тривають переговори з американцями, мовляв, якщо вони видадуть ордер на екстрадицію Коломойського, то тоді перед Зеленським постане вибір: йти на конфлікт з Коломойським або йти на конфлікт з американцями. Нині радники американського посольства нібито не вилазять зі штаб-квартири Зеленського".

Заварена Коломойським каша йде не на користь президентству Зеленського. Сама поява олігарха в Україні лише спровокує розмови на тему, що "ось, мовляв, приїхав господар", коментує директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. Та й на самого Коломойського західні інституції лише посилять тиск – з тим, аби він "лишався в Ізраїлі та був на дистанції від нового президента". Водночас Карасьов таки не виключає повернення олігарха, але не після інавгурації, а після того, як команда Зеленського буде повністю сформована.

Коломойський все ж приїде – так вважає директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко. Як би довго він "не відсиджувався від набридливості ФБР в Ізраїлі", його потягне назад – й до Женеви, й до Києва, й до "інших злачних місць", стверджує політолог. Тому що "всі олігархи, котрі мають значний бізнес, зацікавлені у вільному пересуванні", додає Небоженко. А от куди (й до кого) заведе це вільне пересування Ігоря Коломойського, питання окреме.

Не варто також забувати, що розслідування ФБР може бути фактором тиску на Коломойського і Зеленського, щоб раптом ці двоє не "прогнулися" під Росію чи пішли у розріз з американською політикою.

Та якщо колишній власник "Привату" ступить на українську землю, це означатиме одночасно й пожвавлення політичного життя в передчутті парламентських виборів, і активніші торги з урядом. Щоправда, Ігор Валерійович обіцяє поводитися скромно: в інтерв’ю російському телеканалу "НТВ" він заявив, що обмежить свою роль при президенті Зеленському максимум роздачею порад, адже на ньому лежить "велике навантаження".

Аби лише сам Коломойським не став додатковим тягарем на плечах Зеленського. Що, між іншим, аж ніяк не виключено.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>