Слідом за Мінськом 2.0 – Кучма 2.0, але Донбас так і залишиться сам по собі?

Слідом за Мінськом 2.0 – Кучма 2.0, але Донбас так і залишиться сам по собі?
Прес-служба президента України

Никита Синіцин

Журналіст

Зі зміною президента практично щодня з'являються нові гучні ініціативи, заяви і призначення. Не обійшов цей процес і ситуацію навколо непідконтрольної частини Донбасу.

Спершу глава Адміністрації президента України Андрій Богдан запропонував українцям вирішити референдумом, як бути далі з ситуацією на Донбасі - піти на мирні переговори з Російською Федерацією з питання долі регіону чи ні.

Пропозицію сприйняли, м'яко кажучи, неоднозначно, так що через два дня на сайті президента з'явилася інформація про те, що пропонований референдум – не законодавчий, а лише "інформаційний" і покликаний дізнатися думку громади. Фактично глава держави пішов на поступки і тема референдуму зійшла з інформаційного порядку денного.

Парламентер повертається

Новий сплеск до питання домовленостей проявився 3 червня: на спільному брифінгу чинного президента Володимира Зеленського та колишнього – Леоніда Кучми було заявлено про повернення останнього в переговорну групу у Мінську.

2 жовтня 2018 року Леонід Кучма взяв участь в останньому засіданні в рамках Мінського процесу і пішов, пославшись на стан здоров'я, бо йому виповнилося 80 років. Утім, багато експертів припускали, що екс-президент просто не бачив перспектив у продовженні своєї роботи і спробах "реанімувати мертвий" Мінськ.

В принципі, подібна точка зору мала повне право на життя, про що говорилося вже давно: останній великий успіх в рамках переговорного процесу був датований ще груднем 2017 року і обміном 73 українців майже на три сотні прихильників самопроголошених республік.

По всіх інших сферах переговорів особливих успіхів не було – оголошувалися чергові недотримувані перемир'я, про поновлення на територіях якийсь соціально-економічної діяльності поки і мови бути не може.

Тож словосполучення "мертвий Мінськ" з'явилося не на рівному місці і загалом відповідало ситуації.

Новини за темою

Проте офіційні особи всіляко заперечували цю думку і загалом були праві, просто тому що нічого не кращого, а навіть просто іншого в України не було. Укладений у страшній паніці Мінськ зразка вересня 2014-го січня 2015 років мав головну тактичну мету – знизити ескалацію на передовій, з чим документи впоралися нехай і не ідеально, але цілком упевнено.

У цих умовах новина про повернення Леоніда Кучми, що пішов з переговорного процесу за віком, викликала зрозумілий прилив інтересу. Парламентер, який став тільки старшим, тим не менше вирішив повернутися в переговори, що відразу ж викликало питання – він побачив у них перспективу?

Зрозуміло, багатьом українцям, втомленим від сформованої ситуації, хотілося б уже її вирішення, і подібний крок екс-президента викликав зрозумілий ажіотаж і інтригу. Тим більше що президент Володимир Зеленський заявив, що "нове-старе" призначення має на меті "розблокувати" Мінський процес і підтримане західними партнерами.

Також Зеленський додав інтриги, оголосивши, що у них є конкретні пропозиції, які будуть озвучені вже на наступній зустрічі 5 червня, зі зрозумілої причини не назвавши ці пропозиції.

Сам Леонід Кучма зазначив, що хоче зробити свій внесок на благо України, натякнувши, що Володимир Зеленський дав йому якісь додаткові гарантії та повноваження для переговорів.

Перемога або рейтинг - що може принести мир на Донбас

Якщо дивитися на ситуацію реально, вирішити ситуацію із самопроголошеними республіками Донбасу можна лише двома шляхами - військовим або дипломатичним.

Як показало літо 2014 року, військова спроба вирішити питання тут же зустріне свою протидію у вигляді "ввічливих чоловічків" чи "північного вітру" і тому відпадає. Хіба що колись, у майбутньому.

Дипломатичний варіант може мати два способи – прямі переговори між РФ, як варіант "ЛНР" і "ДНР", і Україною або ж формат міжнародних посередників.

Власне, Мінський переговорний процес в рамках нормандського формату – це той самий варіант міжнародних посередників, який довів, що якщо сторони не бажають виконувати домовленості, а посередники – не хочуть або не можуть тиснути на сторони, нічого з цього не вийде.

В такому випадку прямі переговори між Україною і РФ/"ЛНР" і "ДНР", видаються більш перспективними, проте тут же той самий глухий кут, що всі 5 років заважав Петру Порошенку – ціна мира для кожної зі сторін і президента України особисто.

Будь-який договір є результат компромісу між сторонами, питання лише в тому, на який саме компроміс готові піти сторони і в чому поступитися.

В силу об'єктивних причин позиції РФ сильніше України і якщо президент Володимир Зеленський хоче укласти мир на Донбасі, в ролі сторони, що поступається, швидше за все, буде саме він.

Чого вимагає Росія для миру, ніхто не знає. Як мінімум, це буде автономія або особливий статус для Донбасу як умова повноцінного повернення в Україну.

Як на це відреагує громадська думка України? Передбачити важко, але навряд чи ті, хто взяв участь у спробі повернути Донбас цьому зрадіє, адже виходить 5 років їх життя минули даремно.

Будь-який політик, і Володимир Зеленський не виняток, просто зобов'язаний враховувати громадську думку, і, власне, "згортання" питання про референдум з пониженням його статусу до "інформаційного" говорить про те, що її враховують.

Як поведе себе Володимир Зеленський? Варіантів не так багато, але вони можуть змінити все радикально:

1. Спробувати за допомогою того ж Леоніда Кучми 5 червня і далі "промацати" пропозиції РФ, на яких можна оживити або розблокувати Мінський процес, в залежності від чого продумати інші варіанти;

2. Залишити все як є, принаймні до формування нового парламенту, благо шанси пропрезидентської партії "Слуга народу" виглядають куди краще конкурентів, і виходячи з результатів виборів, підконтрольності або непідконтрольності складу Верховної Ради будувати свою стратегію в Мінську.

3. Зіграти ва-банк – у такому випадку можна спробувати домовитися про мир з РФ вже сьогодні або хоча б про якийсь прогрес у переговорах за рахунок поступок самопроголошеним "народним республікам".

В такому разі ставка президента буде висока як ніколи – з одного боку ризик втрати частини електорату через зраду національних інтересів, як це буде представлено опонентами, або ж приплив до партії "Слуга народу" електорату "Опозиційного блоку", що у квітні власне й зробив Зеленського президентом.

Якщо ставка ва-банк зіграє, і Володимир Зеленський отримає підконтрольний йому парламент, як і планувався ще в травні, навряд чи його становищу щось буде загрожувати найближчі роки, а там, дивись, і другий термін буде.

Никита Сініцин

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>