Складність вибору. Кого підтримають мери великих міст?

Складність вибору. Кого підтримають мери великих міст?
vezha.vn.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Те, наскільки важливою для кандидатів на президентських виборах є підтримка мерів великих міст, прорахувати складно. Причому – щонайменше з двох причин. По-перше, в кожному місті вплив його градоначальника на ситуацію є різним. Десь мер може тримати в кулаці місцеву поліцію, а десь – ні. Десь він здатен чинити тиск на членів виборчих комісій, а десь цю "функцію" виконує губернатор. Адже зовсім не обов'язково, що мер і губернатор керують владним човном дружно та злагоджено. В Кропивницькому, приміром, чиновники веслують в різні боки, але про це – дещо згодом.

Новини за темою

Друга причина, через яку важко сказати, чи стануть мери у нагоді кандидату в президенти, полягає у невизначеності шансів цих самих кандидатів. Когось із них мери, напевно, підтримають. Але кого саме – на сьогодні це питання відкрите. "Ставку мери зроблять, коли до виборів залишиться занадто мало часу, щоб Банкова не встигнула закатати їх в бетон", – говорить політолог Руслан Бортник. А його колега Андрій Золотарьов додає: "Більшість з мерів номінально декларують ставку на президента, але щирості в їхніх словах немає". Майже те саме каже і Вадим Карасьов: "Мери будуть до останнього демонструвати лояльність, але ставки будуть робити на фаворитів гонки".

Якщо вірити соцопитуванням, нині лідером гонки є Володимир Зеленський. Але йому особисто відданість ще ніхто не демонстрував. Можливо, мери просто не встигли "перевзутися у стрибку" (бо лідером Зеленський став зовсім нещодавно). А, можливо, вони не надто гнучкі, аби сприйняти Зе-перспективу. Власне, навіть соціолог Ірина Бекешкіна в одному з недавніх своїх інтерв'ю зазначила, що попри значний відрив Зеленського від суперників, вона не бачить його у другому турі. В кожному разі сюжет розгортатиметься довкола того, чи підтримають градоначальники чинного президента, чи віддадуть перевагу його суперниці Юлії Тимошенко. Поки що скидається на те, що у більш вигідному становищі знаходиться Петро Порошенко, бо все таки влада є влада. Однак про все по порядку.

Прості рішення

Критерієм того, що вважати великим містом, є, звісно, кількість його мешканців. За відправну точку ми взяли 200 тисяч осіб – таких міст в Україні виявилося рівно тридцять. Але шість із них – Донецьк, Луганськ, Макіївка, Севастополь, Сімферополь та Горлівка – знаходяться на окупованій території. Відтак мова піде про ті двадцять чотири, які перебувають під українською юрисдикцією. Говорячи про політичні симпатії їхніх очільників, треба відразу виділити невелику групу міст, де підтримка мерів не викликає сумнівів. Хоча й там теоретично може вестися подвійна гра, але це все таки – малоймовірно.

Отже, першим таким містом є Львів. Його градоначальник Андрій Садовий є кандидатом в президенти, і цим все сказано. Друге місто – Кривий Ріг, котрий очолює Юрій Вілкул, батько Олександра Вілкула – ще одного кандидата. Тут також, в принципі, все зрозуміло. Після того, як в лавах "Опоблоку" стався розкол, частина "опоблоківців" об'єдналися з партією "За життя" Вадима Рабіновича та Віктора Медведчука, утворивши "Опозиційну платформу – За життя". Нова політсила висунула в президенти Юрія Бойка. Решта ж "Опоблоку" підтримала похід в президенти Вілкула, з якого в жовтні 2018-го ГПУ хотіла зняти недоторканність за підозрою у зловживанні повноваженнями, але Верховна Рада відповідне подання не підтримала.

Ще три українські міста мають у керівниках членів партії "Свобода". Мова про Хмельницький та його мера Олександра Симчишина, про Івано-Франківськ та Руслана Марцінківа й про Тернопіль і Сергія Надала. Всі троє дружно присягнули на вірність "свободівському" кандидату Руслану Кошулинському. Симчишин, Марцінків та Надал записали однотипні відеозвернення під гаслом "Руслан Кошулинський — єдиний вибір українців!" і цим зняли будь-які питання. Детальніше зупинятися на них немає сенсу.

Руслан Марцінків Фото з відкритих джерел

На гачку

До другої категорії мерів можна віднести тих осіб, котрі майже напевно розгорнуть гласну або негласну агітацію за Петра Порошенка. У них, власне, немає іншого вибору. Влада міцно тримає їх на гачку кримінальних справ. Звісно, вони можуть ризикнути і зробити ставку на іншого кандидата, але в разі поразки такого кандидата їм буде непереливки. Тож ризикувати мери, радше за все, не будуть. Але про кого йде мова?

Передусім про Геннадія Кернеса – мера Харкова, другого за розміром міста України. Судові слухання у справі Кернеса, котрого разом з двома охоронцями звинувачують у побитті євромайданівців, тривають вже не один рік. Вони постійно відкладаються з огляду то на відсутність адвокатів Кернеса, то на його важкий фізичний стан. Представники прокуратури і потерпілих дарма клопочуть про примусовий привід Кернеса – суд їм у цьому відмовляє. На знак подяки Кернес сипле компліментами на адресу чинного президента.

"Той розвиток, який демонструє Харків, є не що інше, як результат злагодженої роботи, зокрема, з президентом. Це і будівництво метро, і державні гарантії для великих інфраструктурних проектів, які ми сьогодні реалізуємо в Харкові. Це суми, які обчислюються сотнями мільйонів доларів, і вони інвестуються в інфраструктуру міста. Тому кого я можу підтримувати, якщо я працюю щодня і бачу те, що відбувається?" – говорить Кернес.

Аналогічна ситуація й з мером третього за чисельністю українського міста. Мова, звісно, про Одесу та Геннадія Труханова, який є фігурантом справи про привласнення 185 млн грн бюджетних коштів. Справа Труханова розвалюється просто на очах, а ще нещодавно в місті спалили автомобіль активіста Олександра Бабича. Він активно боровся проти незаконних забудов у Одесі, "авторами" яких Бабич називав мера міста Труханова та бізнесмена Галантерника. Навряд чи подібне можна вважати просто збігом обставин.

Геннадій Труханов 048.ua

На гачку тримають й інших мерів, хоча їхні імена не настільки гучні (чи правильніше казати: не настільки одіозні?), як імена Кернеса та Труханова. Цікава ситуація склалася в Херсоні, де містом чотири роки керує член партії "Батьківщина" Володимир Миколаєнко. Здавалося б, кого підтримувати Миколаєнку, як не свою шефиню? Але за чиновником тягнеться шлейф відкритих кримінальних справ, які стосуються зловживання службовим становищем під час внесення змін до бюджету Херсона. А це робить дії Миколаєнка непередбачуваними.

Майже аналогічна ситуація складається й у Черкасах. Тамтешній мер Анатолій Бондаренко пов'язаний партійною пуповиною з партією "Батьківщина", але водночас він же замішаний у ряді корупційних скандалів, серед яких – отримання ним зарплати і премії у розмірі 750 тисяч гривень. Щоправда, про існування порушених проти Бондаренка кримінальних справ нічого не відомо. Тож його статус "на гачку" – не більше ніж гіпотеза.

Та сама історія й з Олександром Лисенком, мером Сум. Він є членом "Батьківщини" і фігурантом кримінальної справи. Зарічний районний суд Сум Лисенка визнав винним у незаконному підвищенні власної премії до 300%. Теоретично Лисенко, Бондаренко та Миколаєнко могли б підтримати на виборах кандидатуру Юлії Тимошенко. Їм, як то кажуть, сам бог і партійний квиток це веліли. Проте не факт, що саме так і не станеться. Можливо, корупційна складова перетягне шальки терезів в інший бік.

У муках вибору

Та якщо ми вже заговорили про Юлію Володимирівну, саме час замислитися над тим, а чи є в її обоймі мери, на яких вона могла б стовідсотково покластися? На це питання складно відповісти. Можливо, одним з таких мерів є Віталій Малецький з Кременчука. Він, щоправда, очолює ним же створену партію "Поруч", але колись перебував у лавах "Батьківщини". Історія його взаємин з цією політсилою є довгою і сягає 2006-2007 років. Саме тоді Малецький встановлював перші контакти з "Батьківщиною" за посередництва Костянтина Жеваго – тодішнього спонсора Тимошенко.

Щоправда, про Малецького кажуть, що він намагається всидіти відразу на двох стільцях – порошенківському та тимошенківському. Мовляв, як чиновнику йому краще робити ставку на владу, тобто на Порошенка. Але як партійцю варто обрати Тимошенко. Малецький – не єдиний мер, котрий б'ється в тенетах подібних сумнівів. Першим з тих, хто страждає через проблему вибору, називають Віталія Кличка.

Як відомо, столичний міській голова дуже невчасно загримів до австрійської лікарні – якраз тоді, коли прийшла пора ставати на той чи інший бік. У підсумку Кличко записав відео на підтримку Петра Порошенка прямо з лікарняної койки. Його звернення транслювали 29 січня під час форуму, на якому Порошенко заявив про намір балотуватися на другий термін. "Ми маємо втілити ті зміни, які розпочали. Україна в жодному разі не повинна звернути з європейського напрямку розвитку. Я підтримую висунення кандидатом на посаду президента України Петра Порошенка, який обіцяв реалізацію закону про столицю", – заявив Кличко.

Проте наші джерела кажуть, що колишній чемпіон сам себе примусив до такого кроку – говорити приємне Порошенку йому дуже не хотілось. Втім, неприємне – також. Кличку дуже бажано зберігати нейтралітет до останнього, адже Тимошенко вже пообіцяла закріпити за ним крісло мера. Втеча до Австрії мала врятувати його від важкого вибору, але невмолима рука долі дістала Кличка і там.

Втім, є люди, котрим ще тяжче, ніж Кличку. Бо якщо київський голова робить вибір між двома годівницями, то мер Запоріжжя Володимир Буряк – між цілими трьома. Проти Буряка також відкрито дві кримінальні справи, що автоматично робить його лояльним до влади. Водночас із тим в регіоні на останніх виборах до ОТГ перемогла тимошенківська "Батьківщина", а це вже трохи міняє конфігурацію застосування адмінресурсу.

Крім того, не забуваймо й про Ріната Ахметова, адже, будучи директором одного з підрозділів металургійного комбінату "Запоріжсталь", Буряк, по суті, тривалий час працював на олігарха. Сам Ахметов, щоправда, у президентських виборах участі не бере, але те, на кого він зробить ставку, – окрема тема для розмови. Бурякові бажано догодити всім трьом, а це, погодьмося, доволі нелегко.

Володимир Буряк Фото з відкритих джерел

Непросто і Владиславу Атрошенку, меру Чернігова. Хоча таким неординарним особам й не буває легко. Нагадаємо, що Атрошенко і є тим, хто подарував Януковичу знаменитий "золотий батон". Коли політична кон'юнктура вимагала батонів – Атрошенко, не вагаючись, їх "пік". Коли у Раді голосували за "диктаторські закони 16 січня" – він брав в цьому участь. Але коли перемогла Революція Гідності, Атрошенко заручився підтримкою Блоку Порошенка "Солідарність" і так рушив на мерські вибори. Але довго вірність БПП не зберігав.

Політолог Андрій Золотарьов вважає, що Атрошенко був першим, хто "почав зливати президента" в своєму регіоні. Але найсмішніше в цій історії те, що під час недавнього візиту Порошенка до області президент хвалив роботу чернігівської міської влади. "Мій старий друг Влад (Владислав Атрошенко) відчув на своїй громаді переваги децентралізації", – заявив "гарант". Невідомо, як стосовно децентралізації, але переваги політичного моменту Атрошенко відчуватиме завжди.

Свідки Томосу

Тим часом ряд мерів, можна сказати, присягнули на вірність Петру Порошенку під час його поїздок по регіонах або під час вже згаданого форуму 29 січня, де президент заявив про висування в президенти. Почнемо з останнього. На форумі "майже випадково" опинився голова Дніпра Борис Філатов. Відповідаючи на питання журналістів про те, що він тут робить, Філатов розповів, як представники президента вийшли на нього за три дні до події і запропонували виступити. На запитання – "як хто?" – відповіли: "як гість".

"Як гість" Філатов розповів про успіхи децентралізації, підкресливши особисту заслугу Порошенка в просуванні цієї реформи. До речі, разом з Філатовим на форумі опинився і мер Маріуполя Вадим Бойченко, котрого називають "людиною Ріната Ахметова". Яких-небудь півроку тому експерти називали Бойченка в числі вірогідних кандидатів у президенти від "Опоблоку", але, як бачимо, наразі цей статус вже неактуальний.

Вадим Бойченко Фото з відкритих джерел

На форумі Порошенка був присутній також мер Вінниці Сергій Моргунов. Власне, Вінниччина делегувала на підтримку президента цілий десант: крім міністрів-вінничан Андрія Реви, Максима Мартинюка та Володимира Кістіона серед присутніх був Моргунов, голова Вінницької ОДА Валерій Коровій, його заступники та чиновники рангом нижче. Щодо самого Моргунова, то його залишив "за старшого" в місті Володимир Гройсман, коли сам пішов на "столичні хліба". Відтоді, схоже, Моргуновим у Києві цілком задоволені. В кожному разі, на форум його запросили, а це – вже честь.

Ті ж мери, котрі не потрапили на столичний захід, мали приємність зустрічати главу української держави у себе "на місцях". Та ще й – помолитися разом із ним та з почесним патріархом Філаретом за Томос. Молилися, зокрема, мери Житомира Сергій Сухомлин та Рівного Володимир Хомко. При цьому на президента було вилито, певна річ, чимало єлею. Але це – як вже було сказано на початку – ще нічого не означає. Сподіваймося, Петро Олексійович знає справжню ціну палким виступам на форумах та компліментам на принагідних зустрічах.

Складні випадки

Завершуючи огляд мерських політичних симпатій, зазначимо, що доволі непроста ситуація склалася у Кропивницькому, де мер Андрій Райкович, представник БПП, конфліктує із головою місцевої ОДА від "Батьківщини" Олександром Чорноіваненком. Номінальним лідером цього регіону соціологи називають Юлію Тимошенко, а відтак вірогідність того, що Райкович може стати під її знамена, зберігається. Хоча знову-таки, це – суто гіпотетично.

Незрозуміло, й кого підтримають у Кам'янському. Тамтешній мер Андрій Білоусов, виходець з БПП, водночас тяжіє до "Опоблоку". Після того, як у 2013 році Олександр Вілкул став віце-прем'єром в уряді Азарова, підконтрольним собі міністром ЖКГ він призначив Геннадія Темника. Його заступником якраз і був Андрій Білоусов, котрий, тим не менш, балотувався на виборах від порошенківської "Солідарності". Що переважить у його випадку – старі зв'язки чи нові, покаже час.

Що стосується Миколаєва, то тамтешній мер Олександр Сєнкевич наприкінці грудня 2018 року вийшов з партії "Самопоміч", від якої він був обраний мером. Свій крок він обґрунтував небажанням, аби партійна приналежність "політизувала" його роботу як міського голови. Лідер "Самопомочі" Андрій Садовий поставився до вчинку колеги "з розумінням", хоча й втратив у його особі цінного агітатора.

Олександр Сєнкевич Фото з відкритих джерел

Але якщо Миколаїв має досить принципового (принаймні, поки що) мера, то Чернівці та Полтава не мають жодного. А точніше, градоначальник Чернівців Олексій Каспрук (він же – представник партії "Фронт змін") саме в цей момент бореться за своє поновлення на посаді, з якої, як він вважає, його незаконно відсторонили.

А у Полтаві в.о. міського голови Олександр Шамота буцімто сильно заважає фракції БПП "Солідарність". Його тіснить з посади колишній мер і колишній "регіонал" Олександр Мамай, за котрого, як пишуть місцеві ЗМІ, тримає руку Юлія Тимошенко. Із її допомогою, зазначають мас-медіа, Мамай може повернутися на посаду без проблем. Дарма що він є представником "Опозиційної платформи – За життя".

В українській політиці, як бачимо, все надто сильно заплутано. І у міських радах киплять ті самі пристрасті, що й на Банковій та Грушевського. А відтак передбачити скільки-небудь чіткий результат виборів просто неможливо. Зраджувати, перепродувати та виторговувати преференції політики всіх рівнів не припинять до самого 31 березня. Що-що, а тримати інтригу до кінця вони вміють. 

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>