banner banner banner banner

Сідай, "п’ятірка": Хто з чим підходить до фінішу на виборах мера Києва

Сідай, "п’ятірка": Хто з чим підходить до фінішу на виборах мера Києва
З відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

Дивовижно, але соціологи чомусь не поспішають із найсвіжішими рейтингами кандидатів на посаду мера Києва. Це якщо говорити про авторитетні компанії. Бо контори-одноденки якраз щедро видають на гора рейтинги, в яких чітко проглядається інтерес того чи іншого замовника. А от "важковаговики" чомусь мовчать.

Але якщо дати ретроспекцію, тобто почати з найбільш старих опитувань, то картина вийде така. Наприкінці травня шанси кандидатів проаналізував Центр соціальних і маркетингових досліджень "Соціс" – у його п’ятірку переможців увійшли:  Віталій Кличко – 41,1%, Андрій Пальчевський – 8,8%, Сергій Притула – 8%, Олександр Омельченко – 7,8%, Дмитро Гордон – 7,8%.

У липні дослідження провела соціологічна група "Рейтинг" і отримала такі результати: Віталій Кличко – 41,7%, Сергій Притула – 11,6%, Ірина Верещук – 9,4%, Андрій Пальчевський – 9%, Олексій Гончаренко – 5,4%.

Потім настав серпень... і Центр Разумкова провів своє дослідження. У його соціологів вийшла така картина: Віталій Кличко – 41,2%, Андрій Пальчевський – 9,1%, Олександр Попов – 8,3%, Ірина Верещук – 6,2%, Сергій Притула – 5,5%. Саме тоді і визначилася перша п’ятірка переможців, яка наразі залишається незмінною. Змінилися тільки їхні місця у рейтингу.

Новини за темою

Адже у вересні соцопитування ще раз провела група "Рейтинг" та оприлюднила найсвіжіші станом на сьогодні дані: Віталій Кличко – 43,6%, Сергій Притула – 9,8%, Ірина Верещук – 6,9%, Андрій Пальчевський – 6,4%, Олександр Попов – 5,8%. Що стосується інших кандидатів, то у них був такий результат: Олексій Кучеренко – 5,7%, Олександр Омельченко – 4,2%, Дмитро Гордон – 4%, Михайло Добкін – 2,4%, Микола Томенко – 2%, Олександр Турчинов – 1,6%, Борислав Береза – 1,5%. Решта кандидатів набрали менше одного відсотка.

Хто всі ці люди?

Віталій Кличко розлогих презентацій не потребує. На виборах він балотується від партії "УДАР", котру реанімували спеціально із цією метою. Якщо Кличко виграє, це буде його третя каденція, хоча перша (з 2014 по 2015 рік) тривала лише рік. У екс-чемпіона був шанс висуватися від "Європейської солідарності" Петра Порошенка, але його руку підтримки Кличко відштовхнув. Вирішив, що впорається самотужки.

Прикметно, що цього разу передвиборча програма Кличка відсутня як явище. Мер, мабуть, вважає, що писання програм – вчорашній день. Він "запалює" в ТікТоку, а у Фейсбуці викладає серйозніший контент: на своїй сторінці Кличко практично щодня розповідає про те, які роботи проводять в Києві і що планується зробити найближчим часом. А от у 2015 році його програма була досить розлогою. Вона стосувалася всього на світі – фінансів, землі, майна, культурної спадщини і, до речі, нових станцій метрополітену, будувати які почали лише під кінець його каденції.

А тим часом Сергій Притула (кандидат від "Голосу") сформулював свою програму коротко і смачно. Ще й приперчив сленговим слівцем: "Київ без напрягів!". Притула – телеведучий та шоумен із двадцятирічним стажем. У 2019 році він вже зробив спробу потрапити у владу – був 30-м номером у партійному списку "Голосу" на дострокових парламентських виборах. А потім його спіткали такі самі сумніви, як і лідера цієї партії Святослава Вакарчука. Сергій то йшов у політику, то не йшов. Із балотуванням в мери столиці була та сама історія, але, зрештою, Притула зважився.

Притула привертає увагу родинними зв’язками: сестра його дружини – Світлана Сопельник – є дружиною екс-нардепа Віталія Хомутинника, людини з орбіти Віктора Януковича. А щодо політичних планів кандидата, то він обіцяє створити в районах столиці сучасні громадські простори, де люди зможуть як відпочити, так і попрацювати, а ще – провести інвентаризацію та систематизацію паркувальних зон, побудувати перехоплювальні паркінги тощо.

Тут, як то кажуть, кожному – своє. Якщо Притула більше хвилюють рекреації, то в Ірини Верещук від "Слуги народу" – інші пріоритети. "Пані-мер" бачить свою місію в тому, щоб очистити столицю від зайвої реклами, обладнати громадський транспорт системою відеоспостереження, прискорити реконструкцію Бортницької станції аерації, впровадити програми зайнятості для людей похилого віку, побудувати київську окружну дорогу.

Що ж, Верещук до міських викликів не звикати. Щоправда, у мегаполісі на посаді мера вона ще не працювала. Її рівень поки що – це головування у міській раді Рави-Руської. Як мер цього міста, яке знаходиться у двох кілометрах від кордону з Польщею, Верещук просила прийняти Раву-Руську до Євросоюзу. І це не жарт. Таке звернення Верещук адресувала до ЄС у 2013 році. Як вона уявляла собі сепарацію свого міста від решти України, Верещук не уточнювала. Але, як бачимо, фантазія у кандидатки від СН завжди була бурхливою і самими лише польотами на парасольці не обмежувалася.

Але якщо Верещук мріє про членство в ЄС для окремо взятих міст, то наступний кандидат – Андрій Пальчевський – "риє" значно глибше. Причому у прямому сенсі. Він обіцяє щороку відкривати по чотири нові станції метро. Окрім цього, провести аудит будівництва об'єктів, які викликають найбільше запитань (Подільсько-Воскресенського мосту тощо), побудувати нові сучасні лікарні в кожному районі Києва, запровадити повний мораторій на вирубку дерев та знищення насаджень у зелених зонах.

Як і Кличко, Пальчевський має свою власну партію, яка його висунула. Партія називається просто і невибагливо – "Перемога Андрія Пальчевського". Але, окрім того, що Пальчевський – партбудівничий та метрокопач, він ще і власник мережі клінік "Євролаб". А ще – ведучий та політексперт на телеефірах. На додачу до всіх талантів Пальчевський має в бекграунді і чиновницьку кар’єру. Так, зокрема, у 2010 році він працював першим заступником міністра у справах сім'ї, молоді та спорту в уряді Миколи Азарова. Втім, у владі Пальчевський побув недовго.

Чого не скажеш про Олександра Попова. Попов, котрий балотується від партії "Опозиційна платформа – За життя", у 2010-2013 роках очолював КМДА. А до цього, з 1994 року по 2006 рік, чотири рази ставав мером міста Комсомольська (зараз – Горішні Плавні) Полтавської області. А після цього ще й працював на різних посадах в уряді.

Передвиборна програма Олександра Попова називається "Киянам – нова якість життя". Проте її текст так само відсутній. Зате на ФБ-сторінці "Кияни за Олександра Попова" у Фейсбуці розповідається про досягнення міської влади за його керівництва, а у власному профілі кандидат пише про те, чим планує займатися його команда, наприклад, обіцяє прийняти муніципальну програму, яка дозволить системно та планомірно реконструювати застарілий житловий фонд.

Копієчка до копієчки

Чи знайдуть всі п’ятеро кандидатів ресурс на реалізацію своїх програм – питання відкрите. Наприклад, щорічне будівництво станцій метро або ж докорінна реконструкція Бортницької станції аерації потягнуть із бюджету міста чималі кошти. Але проблема "де взяти гроші?" постане перед кандидатами лише в тому випадку, якщо хтось із них витягне щасливий білет та стане мером. До цього моменту кандидати здебільшого витрачаються на себе.

Громадська мережа "ОПОРА" підрахувала видатки партій та кандидатів у мери за вересень і з’ясувала таке. В українському сегменті Фейсбука 2210 його сторінок поширювали політичну рекламу. Всі вони сукупно транслювали майже 19,5 тис. оголошень, на просування яких було витрачено 345 тис. доларів, або 9,7 млн гривень. Більша частина цих грошей припадає на сторінки партій.

При цьому найбільш щедрою на рекламу виявилася партія "За майбутнє", яка не пошкодувала на впізнаваність серед виборців 60 тис. доларів. Від цієї партії в мери Києва балотується ресторатор і колишній член "Самопомочі" Сергій Гусовський, проте його шанси на перемогу – нульові. 

На другому місці за витратами на рекламу в соцмережах опинилася президентська партія "Слуга народу". За 15 днів партія вклала понад 36 тис. доларів в 1424 рекламних повідомлень. Ця сума порівнянна з усіма витратами партії на рекламу за літо.

Замикає трійку надщедрих на рекламу кандидатів партія "Перемога Пальчевського". Влітку партія витратила на рекламу лише 12 тис. доларів, а за перший місяць осені – майже 15 тис. На головній сторінці "Перемоги Пальчевського" опубліковано найдорожчий допис – його вартість Фейсбук оцінює у 3-3,5 тис. доларів.

Також на Фейсбуці побільшало реклами, яка була замовлена окремими кандидатами у депутати та кандидатами у мери. Разом вони витратили 46 тис. доларів на 2652 рекламних повідомлень. При цьому найбільше грошей в онлайн-рекламу вклали кандидати в мери Києва Ірина Верещук та Віталій Кличко.

Витрати Верещук сягнули 20 тис. доларів за 1656 рекламних дописів. Ця сума більша, ніж у всіх кандидатів, разом узятих. Тоді як чинний мер столиці Віталій Кличко є другим за кількістю витрачених на рекламу грошей. Його видатки – 4 тис. доларів на 31 рекламний допис.

Але всі ці цифри – не з офіційних фінансових звітів. Адже через пандемію коронавірусу парламент дозволив партіям відтермінувати подання декларацій до кінця карантину. Та й цього виборчого сезону немає жодних бар'єрів для витрат під час політичної кампанії.

Вони – скрізь

Прицільна увага політтехологів до Фейсбуку пов’язана не лише з тим, що в країні – епідемія коронавірусу, а значить, проводити зустрічі з виборцями на свіжому повітрі чи застосовувати технологію "від дверей до дверей" стало проблематично. Просто піарники нарешті остаточно опанували соцмережі та "закохалися" у них і у можливості, які вони надають.

Новини за темою

Хоча в регіонах (та й у Києві теж) ніхто не скасував агітаційні намети. Однак реклама кандидатів з'являється майже на всіх онлайн-ресурсах: у Фейсбуці, Інстаграмі, тінейджерівському ТікТоку. Вона пролізає у вайбер і у Гугл. Бо стара добра раздача "агіток" вже не працює так, як раніше, або ж не працює зовсім. Щоправда, один з кандидатів в мери Києва не скупиться навіть на кольорову 16-полосну газету із доволі високою якістю друку.

І все ж цьогоріч кандидати змагаються у креативності та епатажі. Нудні ролики на фоні прапора з переліком основних пунктів своєї програми змінили короткі та яскраві, розраховані на Ютуб, Інстаграм та Фейсбук. І ось тут якраз – пекельний креатив та епатаж.

Хоча і за епатажем подекуди проглядається банальщина. Наприклад, гонитва кандидатки Верещук за парубком, який викинув сміття повз урну, – це все ті ж варіації на тему "порядку" (а "наведення порядку" є вічною тезою, яка кочує від кампанії до кампанії). Тільки тепер, на додачу до інших "порядків", деякі претенденти без зайвої скромності ще й обіцяють подолати COVID-19. Але що б вони не писали на бордах, перевага – все одно у тих, хто знається на контенті та своїй аудиторії.

Наприклад, Андрій Пальчевський продовжує грати у "свого хлопця". І говорить про приземлені конкретні речі – зокрема, про 14 дитячих садочків, які він обіцяє відкрити. Тоді як партія "Батьківщина", яка висунула кандидатуру Олексія Кучеренка, як і раніше, надає перевагу бігбордам, тобто у такий спосіб впливає передусім на свій електорат.

Політологи Кирило Сазонов та Богдан Петренко на прохання "112.ua" проаналізували рекламу всіх п’яти фіналістів і зауважили таке.

"Є ази візуальної реклами, – починає свій аналіз Сазонов. – Людина спершу дивиться у правий верхній кут. Якщо йдеш пішки, це споглядання кута займає 5 секунд, якщо їдеш машиною – 2 секунди. Саме там – справа і зверху – і має бути коротке влучне гасло. Всі цього правила дотрималися, окрім чинного мера. У Кличка його слогани переїхали на середину плакату або загубилися взагалі. Оце і було найоригінальніше з того, що я бачив.

Щодо Верещук, то найбільш впізнаваною рекламою став її ролик із польотом на парасолі. Котрий, як я розумію, так і не був ніде використаний. Але це неважливо, бо до того її впізнаваність була нульовою. А після хайпу довкола ролика про Верещук заговорили. А найсмішніше те, що цього її технологи, вочевидь, не планували заздалегідь. Просто так вийшло, і це зіграло їй на руку.

Притула мав добрий слоган – його дарма так розкритикували за "Я тут живу". Бо цей меседж був про те, що в мери йде близька та зрозуміла людина – хтось на кшталт доброго сусіда, а не якийсь там "парашутист". Якби він не використав цього гасла раніше у комерційній рекламі, було б взагалі чудово. Хоча "Я тут живу" наприкінці кампанії треба було чимось підважити. Це був адресний посил – я, мовляв, свій, довіряй мені. "Ок", я тобі довіряю. А далі що? Що ти плануєш робити? От на це відповіді немає.

У Попова кампанія є типовою. Кольористика – партійна, і позиціонування себе як "міцного господарника". Хоча певним прошаркам виборців така ділова конкретика добре "заходить". І по окремим районам він має хороший результат. Але Попов не претендує на перемогу, його мета – інша: нагадати про себе. І якраз ії він досягнув.

Реклама Пальчевського – найбільш цікава. Сподобався його хід "живу на районах". Такий собі тролинг Кличка, якого Пальчевський протиставляв собі як "мера центра міста". Добра знахідка – і знімання своїх роликів звичайним телефоном – всі ці мости, які "втомлюються", корки на дорогах, розруха у київських дворах. Це той самий посил "я тут живу", тільки не у вигляді бігбордів, а у вигляді агітації іншого роду", – зазначає Сазонов.

А Богдан Петренко акцентує на іншому:

"У Кличка все надто традиційно. Хоча специфіка його іміджу є такою, що він може вигравати і без всякої реклами. Бо особливість нашого суспільства в тому, що в ньому немає ані найменшого запиту на те, аби провести паралель із минулорічною програмою кандидата і порівняти, що було обіцяно раніше і що зроблене зараз. Він відкрив фонтан на Володимирській гірці? Чудово, але цей пункт був у його програмі? Ні? Тоді про що мова?.. Оригінальним Кличко був лише у ТікТоку. Решта – доволі звичне і звичайне. Таке, яке і мало бути в українській виборчій кампанії.

Пальчевський включився в агітацію рано, він був доволі агресивним та надмірним, фактично підім’явши під себе увесь інформаційний простір. Йому дорікали нав’язливістю, і недарма – оця ось його інтенсивність обернулася зрештою проти нього. Для багатьох Пальчевський перетворився на "подразник".

У Притули – інша проблема: він надто довго вагався і обрав невдалий слоган. Але головний його мінус навіть не в цьому і не в тому, що він включився у батли в ТікТоку. Головна проблема – що  за Притулою шлейфом тягнеться негативний імідж його партії. Бо коли лідер партії розвертається та йде, не добувши каденції, це досить тяжко перекрити своїми особистими зусиллями. Та й скільки-небудь змістовного наповнення кампанії я не бачив. Бо "Київ без напрягів!" – це, власне, про що?..

Тим часом кампанія Попова проходить зовсім непоміченою. Якщо когось можна критикувати за надмірну присутність, то до Попова зауваження протилежне – надмірна відсутність. На відміну від Верещук, яка вирішила, вочевидь, повторити кампанію Зеленського. Принаймні з медійної точки зору. Але її епатажні образи зовсім не є близькими для киян. Можна похвалити Верещук за намагання бути цікавою, але просто бути цікавою і бути цікавою з політтехнологічної точки зору – це трохи різні речі", – каже експерт.

"У нинішній кампанії політики здебільшого працюють на шоу, а не на те, аби люди полюбили їхнього персонажа", – резюмує Богдан Петренко. А без любові, додамо від себе, досить складно народити щось вартісне.   

Наталія Лебідь

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>