banner banner banner

Що там у Парижі? Найважливіше за підсумками зустрічі "нормандської четвірки"

Що там у Парижі? Найважливіше за підсумками зустрічі "нормандської четвірки"
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

В експертному середовищі побутує думка, що вимотувати співрозмовника багатогодинними переговорами – улюблений прийом Володимира Путіна. Але 9 грудня у Парижі його зустріч з українським колегою тривала лише чверть години. Мається на увазі: тет-а-тет. Адже президент України Володимир Зеленський прибув до столиці Франції не лише для, щоб побачитися віч-на-віч з главою РФ – на нього також чекали переговори у складі нормандської четвірки. А передували їм двосторонні бесіди Зеленського із президентом Франції Емануелем Макроном та канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Після цього четвірка зібралася у повному складі. Її зустріч була перервана усамітненням українського та російського лідерів. Але, схоже, всі ці формати не дали ніякого ефекту. Завищені очікування від зустрічі в Парижі створили неймовірний ажіотаж напередодні, але скромні підсумки переговорів стануть холодним душем для тих, хто чекав прориву по газу і Донбасу.

Ні до чого не домовилися?

Лаконічність розмови Зеленського та Путіна (під час якої делегації двох країн не були присутніми) могла означати дві взаємовиключні речі. Або сторони не домовилися ні про що, або домовилися про все. "Добре, по-діловому", – відповів Путін на питання про те, як пройшли його переговори з Володимиром Зеленським.

Однак насправді сторони не домовилися про відновлення української юрисдикції над окупованим Донбасом і українського контролю над нашим кордоном. "Про кордони зайшли в штики і не домовилися", – написала "Українська правда" з посиланням на обізнане джерело. Путін пропонував спершу провести вибори на непідконтрольних територіях Сходу, а вже потім передати Україні контроль над ділянкою кордону з РФ. Однак Зеленський не погодився з цією послідовністю дій. Єдине, на що пристала українська сторона – це розведення сил на ще трьох ділянках кордону.

"Президент Зеленський – молодець, дуже жорстко і правильно тримає позицію, зради немає. Зараз ще йде розмова, поки все йде дуже правильно з державницької позиції", – прокоментував журналістам хід розмови міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, котрий разом із главою СБУ Бакановим, головнокомандувачем ЗСУ Хомчаком та рядом інших посадовців входив до складу офіційної делегації.

Що стосується заанонсованого раніше нового закону про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, до якого мала увійти узгоджена на Мінських переговорах формула Штайнмайєра, то його наразі не буде. У нормандському форматі було погоджено пролонгацію нині діючого закону.

Жодного прогресу не було й в газовому питанні, детальніше про яке йтиметься нижче. "Домовилися, що будемо і далі домовлятися", – прокоментував журналістам у Єлисейському палаці глава "Нафтогазу" Юрій Вітренко. Натомість досягнута інша важлива домовленість – провести обмін полоненими ще до кінця поточного року.

Що стосується питання Криму, то, судячи з усього, воно не піднімалося взагалі. З огляду на весь перебіг нормандської зустрічі, підсумкове комюніке її учасників носитиме суто декларативний характер – про це джерела в українській делегації почали повідомляти ще тоді, коли переговори тривали. Але далі буде? Про це говорити зарано, тим паче, що всі деталі зустрічі станом на пізній вечір 9 грудня ще не були відомі.

Коротка передісторія

Ця історія почалася у червні 2014 року, коли у французькій Нормандії відзначали 70-річчя висадки союзників у Другій світовій війні. На святкуванні зійшлися (з-поміж інших світових лідерів) тодішній президент Франції Франсуа Олланд, тодішній президент України Петро Порошенко, канцлерка ФРН Ангела Меркель та глава РФ Володимир Путін. Олланду спало на думку використати таку можливість і вчотирьох поговорити про ситуацію з російсько-українською війною. Так народився "нормандський формат".

Відтоді нормандська четвірка зустрічалася ще чотири рази – наприкінці 2014 року в Берліні, на початку 2015-го у Мінську, восени 2015-го в Парижі (саме там і з’явилася знаменита "формула Штайнмаєра") та восени 2016 року у Берліні. Берлінська зустріч завершилася рішенням щодо імплементації мінських угод та просування формули Штайнмаєра, котра передбачала проведення на окупованих територіях України виборів за українським законодавством. Після виборів закон про особливий статус ОРДЛО мав набрати чинності, а до того він повинен був діяти на тимчасовій основі.

Після берлінського візиту Путін відмовився надалі зустрічатися з "нормандськими" колегами. Напевно, є певний символізм у тому, що шостий президент України відкрив шостий раунд цих перемовин. Бодай у цьому Володимир Зеленський є послідовним: після свого обрання він неодноразово заявляв, що вважає нормандський формат єдиним ефективним майданчиком. А щоб він став ще ефективнішим, президент України намагався розширити стіл переговорів за рахунок підключення до них США. Однак ця ідея виявилася провальною.

Без Сполучених Штатів – вже традиційною четвіркою – лідери "нормандської групи" зібралися 9 грудня в Парижі. Перед тим (1 жовтня 2019 року) Україна дала свою письмову згоду на реалізацію формули Штайнмайєра, а також відвела війська в районі Золотого, Петрівського та Станиці Луганської. Після висунення багатьох нових умов та всілякого відтягування зустрічі Росія нарешті узгодила дату саміту. На ньому Володимир Зеленський, котрий до того вже мав зустрічі з Макроном та Меркель, вперше побачився із Путіним.

Зеленський і Путін: історичний "батл"

Але нагоду поговорити із ним по телефону Зеленський мав і раніше. Ці дзвінки не були цілковито  безрезультатними. Хоча б з огляду на те, що після одних таких переговорів додому повернулися 35 українців, серед яких – полонені моряки і політичні в’язні. Однак дзвінки – дзвінками, а що змусило Путіна передумати і погодитись на черговий "нормандський формат"? Без перебільшення – це питання було найбільшою загадкою з тих, котрі передували історичній зустрічі.

"Я пам’ятаю його (Зеленського) виступи на КВН в Москві десь у 2000-х роках. Все це було талановито і смішно. Судячи з усього, він хороший фахівець в тій області, в якій досі працював – він хороший актор. Але одна справа когось грати, а інша справа бути кимось. Він поки себе ніяк не проявив. Поживемо – побачимо", – іронізував Путін напередодні зустрічі.

Аналогічне бажання – побачити Путіна та зрозуміти його наміри – висловив і український президент. "Мені дуже важливо, я така людина, дуже sensitive. Ми говорили по телефону з президентом РФ, коли повернули моряків. Але це телефонна розмова, а я хочу бачити людину. І я хочу привезти з Нормандії розуміння та відчуття, що дійсно всі хочуть закінчити цю трагічну війну. Я це зможу точно зрозуміти за столом", – переконував Зеленський за два дні до візиту на ток-шоу у Шустера.

Експерти тим часом зазначали, що український лідер, можливо, переоцінює власні сили та недооцінює підступність візаві. "Путін – досвідчений чекіст, який з такими клієнтами, як Володимир Зеленський, провів майже все життя, намагаючись їх або завербувати, або залякати. Після зустрічі з Путіним Віктор Янукович погодився загальмувати європейську інтеграцію України, після зустрічі з Путіним президент Вірменії Серж Саргсян відмовився від європейської інтеграції Вірменії", – нагадує політичний оглядач Віталій Портніков на сторінках сайту радіо "Свобода".

"Чого мені боятися? Я не продаю нашу країну нікому, ніколи, нізащо", – присягав Володимир Зеленський на ток-шоу, збираючи рекордний навіть для себе рівень підтримки: понад 90% глядачів Шустера солідаризувалися з українським президентом під час його промови.

Але чому все таки Путін погодився прибути в Париж? Віцепрем'єр Дмитро Кулеба вважає, що причиною тому є не надто добрі справи московського лідера на його батьківщині. "Хоча наші російські колеги весь час роблять задоволене обличчя і говорять, що у них все добре, насправді у них не все чудово. Відчувається і санкційний тиск, і падає рейтинг президента Путіна всередині країни. І все це спонукає їх на те, щоб йти на певні компроміси і поступки. Також є важливим фактором ті юридичні процеси, які відбуваються в міжнародних юрисдикціях", — зазначив він в ефірі телеканалу ICTV.

Іншу версію висуває народний депутат попередніх скликань, котрий нині живе в Парижі, Андрій Шкіль. "Газова тема буде тлом, на якому відбуватимуться перемовини", – вважає він. Газ і справді міг спонукати Путіна здійснити паризький вояж.

Сектор газу

Про газ слід говорити окремо. А почати варто зі згадок про "газову війну" Росії та України, яка мала місце у 2009 році. Її наслідком було те, що паливо перестали постачати не лише до України, але і територією України до ЄС. Євросоюзу подібний стан речей не сподобався, що спонукало його ухвалити ухвалити Третій енергопакет.

Що це таке? Блок законів, який, грубо кажучи, регулює подачу газу в Європу. Третій енергопакет забороняє зосередження в одних руках транспортних мереж, виробництва енергоносіїв та їхнього збуту споживачам. Йдеться про так званий "анбандлінг". Для його втілення створюють окремого оператора – незалежного від тих, хто газ видобуває і хто його продає. В Україні закон про впровадження подібного посередника вступив в силу лише 17 листопада 2019 року, хоча чекав свого часу ще з 2015-го.

Таким чином, тривалий час анбандлінг був заблокований. Завершити його Україна не могла, оскільки транзитний контракт з Росією, який діє до кінця 2019 року, не передбачає іншого оператора ГТС, крім "Нафтогазу". І "Газпром" не погоджувався це змінювати. Але нинішній, десятирічний контракт на транзит газу між Росією й Україною, закінчується 31 грудня 2019 року. Відтак можна запускати незалежного оператора, і він був створений і отримав відповідну назву – "ТОВ Оператор газотранспортної системи".

Однак це був анбандлінг в останній момент, і справу ще не доведено до кінця. Хоча б тому, що Третій енергопакет ЄС передбачає, що про незалежність оператора можна говорити лише після його сертифікації. "ТОВ Оператор газотранспортної системи" поки не пройшов таку сертифікацію – за оцінками "Нафтогазу", на усі узгодження знадобиться ще півтора-два місяці.

У "Газпромі" підкреслюють: Україна не завершила імплементацію Третього енергопакету, що, власне, є правдою. Відтак постає логічне запитання: як надалі бути з газом? Український уряд заявляє про те, що з наступного року наша сторона готова транспортувати російський газ до ЄС лише за європейськими правилами. Москва ж робить все можливе й неможливе, аби працювати за старою схемою.

4 грудня Володимир Путін назвав позицію української сторони по газу неприйнятною. "Я постійно повторюю, що ми готові зберегти український транзит. Ми ведемо зараз переговори у Відні. Це ніякий не секрет. Правда, умови, які нам пропонують можливі українські транзитери, вони економічно неприйнятні. Поки. Але я сподіваюся, що вдасться якось позиції погодити", – заявив він.

Але "якось" – це як?

Звіряємо годинники: німецькі та французькі

Газове питання є непростим та болючим для Європи в цілому. Німеччина підтримує проєкт "Північний потік-2", який має подвоїти обсяг російського газу, що надходить до Європи через Німеччину. Це, певна річ, категорично не до вподоби Україні, але також – й Америці. 5 грудня на полях саміту НАТО в Лондоні про це говорили Ангела Меркель та президент США Дональд Трамп. Останній зазначив, що Сполучені Штати ще не визначилися із санкціями для країн-учасниць проєкту, а що стосується конкретно Німеччини, то Трамп сподівається, що ця країна вирішить проблему "Північного потоку" сама.

"Ми насправді це ще не визначили. Я дійсно вважаю, що це проблема, яку Німеччині доведеться вирішувати самій. Може бути, для Німеччини це не буде проблемою. Я взагалі-то сподіваюся, що проблемою це не буде, але ми поговоримо про це", – сказав Трамп.

Та якщо з американським президентом Ангела Меркель матиме розмову про газ, то з російським колегою назріває інша тема. Замах на колишнього чеченського польового командира у Берліні ускладнило відносини між Німеччиною та Росією. Мова про Зелімхана Хангошвілі, вбитого пострілом у голову. Головний прокурор Німеччини вважає, що, згідно з доказами, вбивство, яке вчинили на німецькій землі, замовила або влада Росії, або керівництво Чечні.

Ситуація дуже нагадує отруєння колишнього працівника ГРУ Сергія Скрипаля та його доньки Юлії в Британії у березні 2018 року. Паралелі тут очевидні, і, судячи з усього, Меркель не збирається заплющувати очі на кривавий інцидент. В кожному разі, на вже згаданому саміті НАТО канцлерка пообіцяла поговорити на тему Хангошвілі з Володимиром Путіним.

Президенту Емануелю Макрону також буде про що побесідувати з російським колегою поза нормандським форматом. Андрій Шкіль повідомляє про те, що французька Le Monde з’ясувала "подробиці зламу пошти передвиборчого штабу Макрона хакерами із Росії". Події мали місце 2,5 роки тому – під час президентських перегонів.

"Видання оприлюднило докази технічного втручання двох хакерських угрупувань, напряму пов‘язаними із спецслужбами РФ, у президентську передвиборчу кампанію у Франції", – пише Шкіль у своєму Фейсбуці. І додає: оскільки статтю розмістила орієнтована на президента Le Monde, "така публікація виглядає на корекцію зовнішньополітичного курсу Франції, акурат напередодні нормандської зустрічі в Парижі".

Зовнішньополітичний курс Франції – окремий подразник для українського експертного середовища. Нещодавно глава цієї держави декларував, що виступає за те, аби надати відносинам Європи і Росії "нову динаміку". Але, як зазначає той таки Андрій Шкіль, "я б радив обережніше і уважніше ставитися до нової риторики Еманюеля Макрона стосовно РФ. Позиція Франції стосовно мінського процесу є такою ж, як і була. Проблема із позицією Зеленського, у нього гірші стосунки із Заходом, ніж у попередника, але не думаю, що йому вдасться перекласти свої мирні ініціативи на плечі Меркель і Макрона. Попри все, Європа не дасть підстав вважати, що примушувала Зеленського йти на поступки, які він сам вважає неприйнятними чи неможливими".

"Менше антизахідного песимізму і антиєвропейського сарказму, – закликає Шкіль. – Доля і майбутнє України у руках того, кому українці довірили усю повноту влади в країні". З цим, власне, складно не погодитися.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>