Середземноморський інцидент і страхи Ердогана

Провокації Туреччини спрямовано на те, щоб зірвати видобуток природного газу на шельфі Кіпру та не допустити будівництва Східно-Середземноморського газопроводу, який складе конкуренцію російському проекту "Турецький потік"

Середземноморський інцидент і страхи Ердогана
З відкритих джерел

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Провокації Туреччини спрямовано на те, щоб зірвати видобуток природного газу на шельфі Кіпру та не допустити будівництва Східно-Середземноморського газопроводу, який складе конкуренцію російському проекту "Турецький потік"

З початку року в Середземномор'ї сталося одразу декілька інцидентів з участю Туреччини, Греції та Кіпру. В ніч з 12 на 13 лютого турецький катер берегової охорони пішов на таран грецького судна, яке стояло на якорі поблизу островів Імія, розташованих у 7 км від анатолійського узбережжя. Зіткнення обійшлося без жертв. Ця демонстрація сили з боку Туреччини мала місце декілька тижнів після відвідин цього району Егейського моря міністром оборони Греції Паносом Кадемосом. Грецький міністр спустив на воду вінок на знак пам'яті загиблим грецьким військовим з екіпажу вертольота, що розбився під час збройного зіткнення з Туреччиною в 1996 р. На ці острови претендує Туреччина, незважаючи на те, що більша частина островів Егейського моря відійшла Греції згідно з Лозаннським мирним договором 1923 р. Радник президента Туреччини Їгіт Булут пообіцяв переламати руки і ноги будь-якому грецькому офіцеру або міністру, чия нога ступить на острови Імія (турецькою Кардак). Одночасно турецькі військові кораблі блокують біля берегів Кіпру бурове судно італійської нафтогазової компанії ENI, яка має ліцензію на пошук вуглеводневих ресурсів у цьому районі. Турки не підпускають італійське судно до південно-східної частини острова. Президент Туреччини Реджеп Ердоган попередив Грецію, Кіпр та міжнародні компанії, які займаються розвідкою природного газу в Середземному морі, не виходити за межі дозволеного і не посягати на права Туреччини.

Острів Іміа/Кардак mk-turkey.ru

Кіпрські страхи Ердогана

Нещодавні провокації Туреччини спрямовано на те, щоб зірвати видобуток природного газу на шельфі Кіпру. На початку лютого з'явилася інформація про те, що компанія ENI відкрила нове газове родовище "Каліпсо-1" в ексклюзивній економічній зоні Кіпру. За непідтвердженими даними, запаси цього родовища становлять 170-230 млрд куб. м природного газу. Це вже друге газове родовище, яке відкрили на шельфі Кіпру. У грудні 2011 р. було відкрито газове родовище "Афродіта" (200 млрд куб. м природного газу) на півдні морського шельфу острова. Оператором цього родовища є американська компанія NobleEnergy, яка контролює в межах концесії 35% запасів природного газу. Концесії в родовищі "Афродіта" також мають ізраїльські фірми Delek Drilling та Avner Oil Exploration (по 15% запасів газу), британська компанія British Gas Group (35%). У пошуку вуглеводнів на шельфі Кіпру також беруть участь французька фірма Total та американська компанія ExxonMobil.

Кіпр mk-turkey.ru

Турецька влада виступає проти самостійного буріння свердловин Кіпром і його зарубіжними партнерами, вважаючи, що це нібито порушує права турків-кіпріотів на природні ресурси острова. З 1974 р. північна частина острова перебуває під окупацією Туреччини. Там є невизнана міжнародним співтовариством Турецька Республіка Північний Кіпр. Турецький сепаратизм на Кіпрі активізувався після спроби влади Греції домогтися включення острова до свого складу в ході державного перевороту на острові. Місцеві турки були проти входження до складу Греції і стали вступати у збройні сутички з місцевими греками. Туреччина використала політичну нестабільність на свою користь і висадила на Кіпрі 35 тис. турецьких військових, які захопили північну частину острова. Кіпр для Туреччини — це символ імперської величі, майже як Крим для політичної еліти Росії. З 1570 по 1914 рік острів перебував у складі Османської Імперії. Турецька влада проводить політику неоосманізму і розраховує відновити політико-економічну сферу впливу Османської Імперії, а тому претендує хоча б на половину острова та його ресурси. Провідником впливу Туреччини на острові є маріонетковий сепаратистський режим.

Новини за темою

Однак влада Республіки Кіпр, яка з 2004 р. є членом ЄС, намагається використовувати розроблення газових родовищ не тільки для створення нових робочих місць для греків-кіпріотів і поповнення своєї казни, а й як фактор для об'єднання острова під владою Нікосії. Уряд Кіпру наполягає на тому, що має повне право на розроблення газових родовищ, та обіцяє: якщо роботу буде виконано успішно, то прибуток буде ділитися порівну з турками-кіпріотами, якщо вони погодяться на об'єднання острова. Такий сценарій міг би вирішити соціально-економічні проблеми Північного Кіпру, який не відбувся як держава. Місцевий політичний експерт Улас Барис вважає, що Північний Кіпр — це придаток уряду Туреччини. Турецькі сепаратисти не можуть здійснювати вільну торгівлю через ембарго ЄС і ООН. У 2015 р. ВВП Північного Кіпру становив 3,749 млрд дол. (на одну особу – 13 737 дол.). Для порівняння, у 2016 р. ВВП Республіки Кіпр склав 19,8 млрд дол. (на одну особу – понад 28 тис. дол.), незважаючи на те, що ця держава не найблагополучніша в економічному плані з усіх країн - членів ЄС. Північна частина острова отримує фінансову допомогу Туреччини. У 2002-2014 рр. на утримання Північного Кіпру з бюджету Туреччини було витрачено 920 млн лір. Понад половина експортних та імпортних операцій Північного Кіпру пов'язана з Туреччиною. Після конфлікту 1974 р. значна кількість турків-кіпріотів покинула острів через низький рівень життя. Наразі на території Північного Кіпру проживають 220 тис. турків-кіпріотів, не рахуючи переселенців з Туреччини. Однак у Туреччині їхня кількість становить 500 тис. осіб, а у Великій Британії – 300 тис.

Якщо сусідній грецький Кіпр почне збагачуватися за рахунок продажу природного газу, то ідея возз'єднання острова як федерації або конфедерації може стати популярною серед турків-кіпріотів. Конференція у швейцарському населеному пункті Кран-Монтана, яка відбулася торік, не принесла прогресу в справі врегулювання кіпрського конфлікту і возз'єднання острова. Для Ердогана такий сценарій є небажаним. Тому Турция перешкоджає розвідці газових родовищ Кіпром і зарубіжними фірмами, бажаючи взяти ініціативу до своїх рук. У Туреччини з’явилося перше судно для розвідки родовищ природного газу. Вона планує розпочати буріння родовищ самостійно.

Російський фактор

Оскільки Туреччина бере участь у російському проекті газопроводу "Турецький потік", розвідка і видобуток природного газу в Східному Середземномор'ї, з подальшим експортом до Євросоюзу, є своєрідною конкуренцією ініціативи РФ. Газопровід "Турецький потік" надасть можливість прокачувати 31,5 млрд куб. м природного газу на рік, якщо буде побудовано другу гілку до ЄС. Крім кіпрських родовищ "Каліпсо-1" та "Афродіта", у Східному Середземномор'ї є ще родовища "Левіафан" і "Тамар" на шельфі Ізраїлю з 1 трлн куб. м природного газу. Запаси природного газу одних тільки кіпрських родовищ здатні повністю покрити щорічні потреби Італії (64,5 млрд куб. м) і Греції (3,84 млрд куб. м) у блакитному паливі впродовж найближчих 6 років, а з урахуванням ізраїльських запасів — протягом майже 21 року. Торік у грудні Італія, Греція, Кіпр та Ізраїль підписали угоду про реалізацію проекту Східно-Середземноморського газопроводу вартістю 7,36 млрд дол. протягом 6-7 років, протяжністю 2 тис. км, який пролягатиме по дну Егейського моря і безпосередньо з'єднає газові родовища Східного Середземномор'я з ринком ЄС. Потужність газопроводу становитиме 20 млрд куб. м природного газу на рік.

"Турецький потік" Інформаційний акцент

У Греції та Італії такі держави, як Росія і Туреччина, вбачають потенційних покупців природного газу, який буде транспортуватися "Турецьким потоком". У листопаді 2017 р. грецька сторона і російська компанія "Газпром" підписали меморандум про використання проектованого Трансадріатичного газопроводу (потужністю 10 млрд куб м. газу на рік) для постачання до Греції та Італії російського природного газу трубопроводом "Турецький потік" до 2020 р. Реалізація проекту Східно-Середземноморського газопроводу ставить під сумнів доцільність участі Греції та Італії у "Турецькому потоці". У кращому разі закупівля російського природного газу відійде на другий план.

Новини за темою

Своїми провокаціями в районі островів Імія в Егейському морі турки дають зрозуміти грекам і італійцям, що вони не дозволять побудувати їм Східно-Середземноморський газопровід і всіляко перешкоджатимуть цій ініціативі. Додаткову дестабілізуючу роль відіграє турецький сепаратизм на півночі Кіпру. Туреччина під приводом захисту інтересів турків-кіпріотів використовує свої військово-морські сили для того, щоб перешкоджати розвідці газових родовищ на шельфі острова. Задуми Ердогана доволі зрозумілі: захист економічних інтересів Туреччини і Росії шляхом запобігання появі в регіоні проектів, які можуть скласти конкуренцію газопроводу "Турецький потік". Інтереси Анкари і Москви перетинаються у Східному Середземномор'ї.

Реакція Заходу

Провокації Туреччини в Егейському морі та в районі Кіпру загрожують подальшому погіршенню відносин з Євросоюзом. Після консультацій з президентом Кіпру Нікосос Анастасіадісом президент Ради ЄС Дональд Туск зажадав від Туреччини уникати у своїх діях погроз на адресу країн - членів ЄС і поважати територіальну цілісність, морський та повітряний простори. ЄС підтримує Кіпр і Грецію у суперечках із Туреччиною довкола газових родовищ, оскільки захищає інтереси європейських нафтогазових компаній, що беруть участь у їхній розвідці. Видобуток природного газу на шельфі Кіпру та реалізація проекту Східно-Середземноморського газопроводу вписуються у стратегію ЄС щодо диверсифікації напрямків закупівлі енергоносіїв для скорочення залежності від російського природного газу. Зриваючи розроблення родовищ природного газу в Східному Середземномор'ї, Туреччина створює загрозу для енергетичної безпеки південних країн - членів ЄС. Крім проблеми біженців, політичних репресій у Туреччині проти європейських журналістів, у відносинах Анкари і Брюсселя виникло спірне питання енергетичного характеру.

Сумнівно, що європейська дипломатія і занепокоєння чиновників із Брюсселя справлять враження на Анкару і змусять турків дотримуватися більш стриманої позиції у Східному Середземномор'ї. Туреччина діє з позиції сили у відносинах з Кіпром, користуючись членством у НАТО. США закривають очі на зовнішньополітичні авантюри Туреччини, оскільки не хочуть загострювати відносини з країнами - членами альянсу. Не вийде використовувати механізм НАТО для примусу Туреччини враховувати енергетичні інтереси Європи. Щоб розвідка і видобуток природного газу в Східному Середземномор'ї зрушилися з мертвої точки, європейцям має сенс задіяти спільну політику безпеки та оборони ЄС для тиску на Туреччину. Євросоюз має досвід проведення військово-морських операцій "Аталанта" з боротьби з піратством у північно-західній частині Індійського океану і "Софія" з боротьби з незаконною міграцією у південній частині Середземного моря, які було організовано без участі НАТО і Туреччини.

Подібну військово-морську місію можуть організувати під егідою ЄС у Східному Середземномор'ї для забезпечення безпеки бурильних робіт нафтогазових компаній на газових родовищах. Організувати, зокрема, із залученням фрегатів і корветів для військово-морських сил Франції та Італії, чиї компанії працюють у регіоні. Євросоюзу необхідно створити противагу Туреччині в регіоні своїх енергетичних інтересів і блокувати доступ турецьким військовим кораблям до кіпрським газових родовищ. Сумнівно, що Туреччина підготувалася до такого розвитку подій. Одна річ залякувати владу Греції та Кіпру і бомбити сирійських курдів в Африні, а зовсім інша — вступати в конфронтацію з ключовими і впливовими країнами - членами ЄС. Однак все залежатиме від того, чи вистачить у Брюсселя політичної волі продемонструвати силу Анкарі. Якщо ні, то амбітні проекти європейців залишаться на папері.

Кухалейшвілі Георгій

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів