Сербська весна: Чому двом альянсам набрид президент Вучич?

Сербська весна: Чому двом альянсам набрид президент Вучич?
© EPA/UPG

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

У суботу, 9 березня, на вулиці Белграда вийшли близько 10 тис. осіб і влаштували акцію протесту біля офісу національної радіокомпанії. Люди вимагали відставки уряду і президента Сербії Олександра Вучича, орієнтованого на тісні відносини з Росією. Учасники протесту звинуватили державні ЗМІ в поширенні недостовірної інформації на користь уряду, засудили владу за те, що опозиційним політикам не дають право голосу, зажадали провести дострокові вибори. Так триває щосуботи вже 14 тижнів поспіль. Антиурядові демонстрації підтримує об'єднання з 30 опозиційних партій "Альянс за Сербію". Схожі акції протесту відбувалися в інших містах - Крагуєваці, Піроті, Смедеревській-Паланці.

Новини за темою

Протести в Сербії чимось нагадують акції "жовтих жилетів" у Франції. Їх також влаштовують по вихідних. Хоча здебільшого народні хвилювання викликають асоціації з "Бульдозерною революцією" у вересні-жовтні 2000 р. у Союзній Республіці Югославія (тоді Чорногорія і Сербія були однією державою). Це була одна з перших "кольорових революцій", у результаті якої близько 10 тис. прихильників групи "Демократична опозиція Сербії" домоглися відставки екс-президента Слободана Мілошевича, який, як і Вучич, робив акцент на зміцненні відносин з Кремлем. Найяскравішим епізодом подій тих років був штурм протестувальниками будівлі центрального телебачення за допомогою бульдозера. Сьогодні, як і на початку "нульових", у сербів накопичилося достатньо причин для невдоволення керівною "Сербською прогресивною партією". Дефіцит демократії — це тільки верхівка айсберга. До того ж зовнішня політика Вучича, його загравання з Росією у військово-політичній сфері насторожують Північноатлантичний альянс.

Диктатура корупціонерів

Акції протесту супроводжують Вучича з моменту перемоги на останніх президентських виборах два роки тому. У квітні 2017 р. у Сербії відбувалися багатотисячні мітинги проти результатів виборів, а Вучича звинувачували у фальсифікації. "Сербська прогресивна партія" домінує на політичній арені Сербії з 2012 р. і практикує пресинг опозиції. Вучича звинувачують у тому, що він створив авторитарний режим та імітує демократію як у Туреччині й Росії. Однією з причин невдоволення частини сербського суспільства є пасивність влади в розслідуванні вбивства керівника косівської ініціативної групи "Свобода, демократія, справедливість" Олівера Івановича в січні 2018 р. У період збройного конфлікту на території сербського краю Косово і Метохія в 1998-99 рр. Іванович організував захист сербів. Кілька років він навіть перебував на посаді держсекретаря в міністерстві у справах Косового і Метохії. Після приходу до влади "Сербської прогресивної партії" Іванович критикував владу за спонсорування на місцевих виборах у Північному Косовому партії "Сербський список".

Александр Вучіч Reuters

Чимало галасу серед прихильників "Альянсу за Сербію" наробив напад у листопаді 2018 р. на лідера опозиційної "Лівої партії" Борко Стефановича в м. Крушевац. За словами опозиціонера, йому погрожували і вимагали припинити розслідувати зв'язки політичної еліти з кримінальними структурами, корупційні схеми. На думку мера м. Шабац Небойші Зеленовича, влада використовує правоохоронні органи та ЗМІ для переслідування опозиції. Зеленовича звинувачували в крадіжці державних грошей, і він відкрито назвав Вучича диктатором під час доповіді в Раді Європи в листопаді торік.

Невдоволення політикою Вучича підстьобують певні проблеми соціально-економічного характеру, незважаючи на те, що стан справ у сербській економіці йде не так уже й погано (за останні 5 років рівень інфляції в Сербії не перевищує 2%, а ВВП зріс на 4,4% в 2018 р.). Коли Вучич балотувався на пост президента, то обіцяв скоротити частку держави в економіці й досягти прогресу на шляху до вступу до ЄС. Однак на ділі все інакше. У листопаді 2018 р. Європарламент закликав Белград забезпечити прозорість в управлінні країною, підвищити ефективність боротьби з корупцією. На думку менеджера Світового банку з Сербії Стефана Ндегва, у сербській економіці досі зберігається значна частка великих держпідприємств у сфері енергетики, добувної промисловості, залізничного і автотранспорту, страхування, телекомунікацій, будівництва, які забезпечують робочими місцями 200 тис. осіб, але стримують приплив капіталовкладень приватних інвесторів, інновації, ускладнюють конкуренцію.

Економіст Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) Петер Табак вважає, що 70% сербської економіки представлено приватними підприємствами, яким складно конкурувати в умовах існування тіньової економіки. На його думку, недостатньо вкладається грошей у підвищення кваліфікації працівників. За мірками Європи, у Сербії доволі низька зарплата: 422 євро, тоді як не в найуспішнішій в економічному плані Румунії середня зарплата становить 535 євро. У Сербії один з найвищих в Європі рівень безробіття (15,8%). У балканській державі складно займатися бізнесом через проблеми корупції в держструктурах. У грудні 2018 р. було заарештовано понад 50 працівників оборонно-промислового підприємства Zastava Kovacnica, банків Postanska Stedionica, Intesa, Jugobanka-JU, "Сербська залізниця". У Сербії практикується нецільове використання державних коштів, а також надання державних контрактів потрібним людям за хабарі.

Сербський виклик НАТО

За президента Томислава Николича і його наступника Вучича (раніше обіймав посади міністра інформації, оборони, прем'єр-міністра) активізувалася діяльність Росії на Балканах. У 2010 р. "Сербська прогресивна партія" уклала угоду з керівною в РФ партією "Єдина Росія" про консультації та обмін інформацією. Сербія позиціонує себе як ключовий військово-політичний партнер РФ на Балканах. На думку Вучича, Сербія може покладатися на всебічну і надзвичайну допомогу з боку РФ. Росія зміцнює обороноздатність країни. У жовтні 2017 р. росіяни безоплатно поставили сербам 6 винищувачів МіГ-29 і 30 танків Т-72, 30 бронемашин БРДМ-2. Після цього Конгрес США доручив підготувати доповідь Пентагону про військову техніку і технології, які РФ поставляла на Балкани з 2012 р. У жовтні 2018 р. Росія і Сербія провели спільні льотні вчення "БАРС-2018".

Александр Вучіч і міністр оборони РФ Сергій Шойгу Reuters

Російсько-сербський альянс є фактором нестабільності біля кордонів НАТО. Незважаючи на те, що Вучич декларує прихильність європейській інтеграції, він сумнівається в можливості вступу Сербії до ЄС через різні фактори, а також не прагне, щоб його країна стала членом НАТО. Кремль використовує окремих сербів як виконавців провокацій (офіційна Москва і Белград заперечують подібну діяльність) для стримування розширення НАТО на Балканах. У жовтні 2016 р. співробітники ГРУ Едуард Шишмаков і Володимир Попов разом із лідером ультраправої організації "Сербські вовки" Олександром Синджеличем, керівником "Патріотичного руху Сербії" Братиславом Дикичем і головою сербського руху Zavetnici Неманьєй Ристичем сформували озброєну групу для державного перевороту в Чорногорії.

Тоді на парламентських виборах Чорногорії перемогла "Демократична партія соціалістів" прем'єр-міністра Міло Джукановича, яка була за вступ до НАТО. Місцеві правоохоронці своєчасно викрили провокаторів, які хотіли переодягнутися у форму поліції, відкрити вогонь по демонстрантах з опозиційної партії "Демократичний фронт Чорногорії". Ця партія програла вибори, але оскаржувала їхні результати, була проти вступу до НАТО і підтримувала зближення з Росією. Метою провокації було спричинити народні хвилювання і штурм урядових установ у столиці Подгориці.

Сербські четники сприяли Росії в анексії Криму, брали участь у бойових діях на Донбасі на стороні проросійських сепаратистів у 2014 р. Олександр Синджелич вербував сербських найманців у Крим та особисто воював на Донбасі, а інший четник Братислав Живкович організував незаконне збройне формування, яке діяло в Криму та на території Луганської області. Вучич неодноразово заявляв, що Сербія не приєднається до антиросійських санкцій. Він не визнає Крим російським тільки тому, що не бажає створювати прецедент для визнання незалежності Косового.

Росія використовує сербський фактор для стримування інтеграції в НАТО федеративної держави Боснія і Герцеговина. Боснія і Герцеговина складається з Хорватсько-боснійської федерації та Республіки Сербської – колишнього сепаратистського утворення боснійських сербів, яке прагнуло увійти до складу сусідньої Сербії під час боснійської війни в 90-х. У листопаді 2018 р. одним з трьох голів президії Боснії та Герцеговини (замість посади президента) було обрано лідера боснійських сербів Мілорада Додіка. Коли він був президентом Республіки Сербської, то виступав проти вступу Боснії та Герцеговини до НАТО всупереч позиції Сараєвого. Він вважає, що Боснія і Герцеговина — держава, яка не відбулася, і доцільності її існування немає. Він підтримує входження Республіки Сербської до складу Сербії. Президент Вучич не поділяє поглядів свого боснійського колеги і визнає територіальну цілісність Боснії та Герцеговини. Тим не менше під час останнього візиту президента РФ Володимира Путіна до Сербії в січні 2019 р. Додік приїхав до нього на переговори до Белграда і підтвердив, що боснійські серби не згодні вступати до НАТО.

Розбіжності з Косовим

Між Вашингтоном і Белградом немає спільного бачення врегулювання зростання напруженості в Косовому. Наприкінці минулого року президент Косового Хашим Тачі підписав законопроекти про створення 5-тисячної армії, що супуречить резолюції Ради безпеки ООН № 1244, згідно з якою косовським албанцям заборонено мати збройні сили. Таке рішення викликало критику з боку НАТО. Замість того, щоб чинити тиск на Приштину, США визнали законним поступове формування збройних сил Косового, які взаємодіяли з НАТО. Хоча гострої необхідності в створенні косівської армії немає, оскільки безпеку Косового гарантують американські військовики, дислоковані на території військової бази Кемп-Бондстіл. У лютому 2019 р. президент США Дональд Трамп закликав Вучича визнати самопроголошену державу Косово заради нормалізації відносин з албанцями та європейської інтеграції Сербії.

Вучич не розглядає варіант визнання Косового, хоч раніше і вів переговори з Тачі про розмежування краю між сербами та албанцями, про обмін територіями (повернення Сербії Північного Косового, де проживають етнічні серби, в обмін на передачу Косовому декількох районів на півдні Сербії, де більшість населення є албанцями). Нині сербському президентові не вигідно йти на примирення з албанцями, оскільки за допомогою політичної кризи в Косовому він намагається відволікти увагу суспільства від акцій протесту "Альянсу за Сербію". Вучич звернувся за допомогою до Путіна і пообіцяв захистити сербів від агресивних дій косовських албанців. Сербський президент привів збройні сили до повної бойової готовності, влаштував повномасштабні військові навчання на території Сербії. Американців не влаштовує подібна поведінка сербської влади.

Енергетичний фактор

Серби сприяють зміцненню впливу Росії в енергетичному секторі Балкан. Вучич підтримує будівництво російського газопроводу "Турецький потік" через територію Сербії, а Додік зацікавлений у приєднанні Боснії та Герцеговини до цього проекту. Під час свого останнього візиту до Сербії Путін пообіцяв вкласти 1,4 млрд дол. у будівництво ділянки газопроводу територією балканської країни. Газопровід повинні сполучити з болгарським трубопроводом у районі сербського міста Заечар, і далі він має пролягати в напрямку Угорщини. На думку голови "Газової асоціації Сербії" Воїслава Вулетича, американці не підтримують будівництво "Турецького потоку" по території Сербії. Адже в пріоритеті у США постачати до Європи власний зріджений природний газ у великих обсягах завдяки скороченню залежності європейців від блакитного палива з Росії.

Александр Вучіч і Володимир Путін Reuters

Недарма держсекретар США Майк Помпео закликав європейські країни не підтримувати реалізацію "Турецького потоку". Вучич вважає, що більш прийнятних альтернатив російському газу не знайти, не бачить сенсу в імпорті скрапленого природного газу. Торік РФ збільшила поставки природного газу до Сербії з 1,5 до 2 млрд куб. м. Сербія забезпечує 70% потреб у нафті завдяки поставкам з Росії. Серби продали російським фірмам "Лукойл", "Зарубєжнєфть", "Газпромнєфть" велику кількість автозаправних станцій і нафтобаз. Енергетична політика Вучича та його перебування при владі в Сербії йде в розріз з інтересами США на газовому ринку Європи.

Прокляття "жовтих жилетів"

Не варто однозначно сприймати "Альянс за Сербію" як союзника США і Північноатлантичного альянсу в Сербії. Швидше за все, різношерста сербська опозиція є меншим злом для Заходу, ніж режим Вучича. Це політичне об'єднання було сформовано влітку минулого року. Вони виступають за дотримання демократичних прав і свобод, побудову громадянського суспільства в Сербії, боротьбу з корупцією. Однак це не означає, що в разі приходу до влади "Альянс за Сербію" помчить в обійми США і НАТО. У кращому разі "Альянс за Сербію" буде більш активно розвивати інтеграцію в ЄС та утримуватися від участі в провокаціях Кремля в інших країнах.

Один з учасників об'єднання, колишній міністр закордонних справ Сербії, лідер "Народної партії" Вук Єремич вважає, що понад 80% сербів не підтримують вступ до НАТО і країна повинна зберігати міжнародний авторитет. Коли він перебував на посаді міністра, то називав Росію близьким партнером. Інший член альянсу лідер партії "Двері" Бошко Обрадовіч впевнений, що Сербія має дотримуватися балансу у взаєминах з Америкою, Росією, Європою та Китаєм. На його думку, гарантом безпеки Сербії в разі конфронтації з НАТО можуть стати Москва і Пекін. "Альянс за Сербію" виступає за діалог з Косовим, але проти визнання його як незалежну державу.

Перспективи зміни політичного режиму в Сербії є вельми туманними, оскільки "Альянс за Сербію" підтримують тільки 15% населення. Є ймовірність, що протести проти президента Вучича можуть повторити долю виступів "жовтих жилетів" проти його французького колеги Емманюеля Макрона. Французькі опозиціонери так і не змогли домогтися проведення дострокових парламентських і президентських виборів. Поки на стороні Вучича силовий блок, а популярність "Альянсу за Сербію" буде незначною, стан справ у країні не зміниться.

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>