banner banner banner

Секрети старовинного парку: Невідома історія ботсаду імені Фоміна

Секретний пункт зв'язку, метрополітен, місце зустрічі колекціонерів – чим ще був для киян "старий" ботанічний сад на метро "Університет"

Секрети старовинного парку: Невідома історія ботсаду імені Фоміна
Instagram

Секретний пункт зв'язку, метрополітен, місце зустрічі колекціонерів – чим ще був для киян "старий" ботанічний сад на метро "Університет"

У цьому старому саду не видно всюдисущих кавомашин, фастфудів, надувних кульок, клоунських носиків, вушок. Але всі лавки зайняті, на центральній алеї багато дітей. Як на демонстрації, рухається маса людей – від квітки до квітки. Як у Луврі біля Мони Лізи, просять пригальмувати і дати можливість сфотографуватися на тлі київських магнолій. Неначе райські птахи, опустилися на гілки величезні дивовижні квіти. Так, тепер цвітіння магнолій – візитна картка Ботанічного саду ім. академіка О. Фоміна.

Хоча сад створювався протягом кількох років, датою заснування вважається 22 травня 1839 року, коли були висаджені перші рослини.

Прийнято стверджувати, що рельєф саду зберігся в первозданному вигляді. Це так, тільки з невеликими змінами. Коли був заснований Університет і почалося його будівництво, ботанічний сад повинен був стати науковою базою. Університет будувався тоді на пустирі, оточеному ярами. Вулиць навколо не було, і біля будівлі проектувалися два фасади. Головний зараз виходить на вулицю Володимирську, навпроти парку ім. Т. Г. Шевченка. Не менш цікавим, а може, і більш, був фасад, звернений нині в бік Ботанічного саду. Зараз його важко розглянути за огорожею, так й він втратив свій первісний вигляд. Колись по обидва боки було два університетських храми – православний і католицький. В двадцяті роки ХХ століття їх зруйнували. Руйнування сталися під час німецької окупації, вірніше, коли німці відступали з Києва. Тоді було пошкоджено будівлю (особливо парковий фасад, лабораторії) і сад.

Але повернемося до рельєфу. Все-таки природний рельєф був частково порушений. Сталося це в 1846 році під час будівництва оранжерей для колекції тропічних і субтропічних рослин. Оранжереї повинні були підігріватися паровим опаленням, для нього будувалися підвальні приміщення, і велику кількість ґрунту було вийнято. Так само створювався дренаж. Земля пішла на влаштування терас, які існують і понині. В решті частини яри, складки, круті стежки та ланцюжки пагорбів збереглися.

Старий вхід до ботсаду. Зараз тут знаходиться ст.м. "Університет". Фото 1937 року Фото з відкритих джерел

Ще одна зміна рельєфу відбулася, коли в кінці 50-х років 20 століття зник великий, в півтора гектара, і вже облагороджений майданчик. На його місці побудували станцію метро "Університет". Тоді була знищена красива колонада головного входу, створена після громадянської війни. Зараз на її місці павільйон станції, а частина саду за входом відновлена, з каскадом водойм, алеями і східцями.

Ось такими крутими східцями і стежками можна пройти через весь сад, він не такий вже великий - замкнутий кварталом бульвару Шевченка, вулиць Симона Петлюри, Назаровскої, Льва Толстого. Якщо відійти від основного напрямку до виходу на Толстого-Вєтрова і заглибитися в тінисті яри, стає прохолодно, та й якось ніяково. Шум транспорту затихає, над головою змикаються крони дерев і заступають небо, якась щогла стирчить, будинок невеликий, явно не оранжерейний. Так, так, вже в 90-ті роки кияни знали, що на території Ботанічного саду, вірніше під Ботсадом, знаходиться секретний об'єкт.

Вхід до ботсаду з боку вул. Льва Толстого Wikipedia

Ось що розповідала з цього приводу києвознавцю В. Ляшенку киянка-телеграфістка: "Наприкінці 1950-х років мене направили на секретний об'єкт "К-2". Апарати зв'язку на об'єктах подібного типу обслуговували молоді телеграфістки, які попередньо дали підписку про нерозголошення. Працювати в ці підземні бункери ми йшли неохоче. Надбавка до зарплати була несуттєвою, в той час як вміст кисню під землею нижчий на 25%, що позначалося на самопочутті, особливо після добового чергування. До того ж створював дискомфорт гучний шум безлічі працюючих апаратів. Подібних об'єктів у Києві було побудовано не менше ніж 10 . У разі ядерного удару хоча б один "К" повинен був вціліти і підтримувати зв'язок з командними пунктами. Ще один "К", якщо я не помиляюся, перебував під будівлею Музкомедії. Одного разу в нашу адміністративну будівлю взяли нову вахтерку. Уявіть: перший робочий день, вахтерка дуже уважна, а люди йдуть і йдуть... Перепустки у всіх в порядку, але звідки стільки працівників? Людей двісті пройшло... І де вони там всі поміщаються? Невтямки новенькій, що під маленьким будинком існує ще кілька підземних поверхів".

У 1950-ті роки одночасно з будівництвом метрополітену, в умовах підвищеної секретності, зводилися об'єкти стратегічного та оборонного значення ("Метро-2"). У Ботанічному саду імені академіка О. Фоміна з'явився дивний, прихований за бетонним парканом, об'єкт з камерами стеження, колючим дротом, технічними будівлями, вентиляційними шахтами та вишкою. Це вентиляційна система і геодезичний пункт об'єкта зв'язку "К-2". Навпроти, по вул. Льва Толстого, 10/18, знаходилася двоповерхова адміністративна будівля – центр технічної експлуатації спецзв'язку "К-2". В систему "К-2" входив також житловий будинок, розташований через дорогу від Ботсаду на вул. Льва Толстого, 25/18 (колись у цьому будинку жила Олена Теліга). Тут на даху будинку був розташований комплекс короткохвильових антен. "К-2" служив для передачі і прийому секретних шифрограм.

Сам пункт зв'язку знаходився під землею і був пов'язаний із секретними комунікаціями-поверхами метро, не менше двох. Об'єкти зв'язку типу "К" зазвичай займають два підземних поверхи з суворим пропускним контролем. Від адміністративної будівлі вниз до "К-2" спускався середніх розмірів ліфт, трохи менше вантажного. Спочатку "К-2" оснащувався телеграфними апаратами СТ-35 зразка 1935/36 років. Кожен був налаштований на прямий зв'язок з певним командним центром або містом світу. У наш час на зміну застарілим системам телекомунікації прийшли інтернет і супутниковий зв'язок. Тепер колишній секретний об'єкт "К-2", який втратив своє стратегічне значення, використовується як пункт з контролю радіочастот. Геодезичну вишку пристосували під ретранслятор мобільного зв'язку.

Ось так 60 років тому глибоко під землею сиділи шифрувальники, працювали телеграфістки. А зверху цвіли квіти, піднімалися вгору реліктові дерева, поспішали люди через алею на 8-й трамвай, який ходив човником на Солом'янку (човником – це коли на кінцевій зупинці водій трамвая переходив з одного кінця вагона в інший і вів трамвай у зворотному напрямку вже). Вагон ковзав вниз, повз первозданні яри і рукотворні підземелля.

Західна частина ботсаду ім. Фоміна з кліматроном та оранжереями Wikipedia

У Ботсаду ім. Фоміна хтось стукав шифрувальним ключем, хтось мріяв покататися на метро, а для київських школярів середини минулого століття межею мрій було морозиво в вазочці в кафе зі зворотного боку павільйону метро. У 60-ті рр. після п'ятого класу в Києві здавалися іспити, а потім учнів-піонерів відправляли відпрацьовувати практику. Центральна школа запросто могла направити на практику в Ботсад – прибирати торішнє листя. Листя було дуже багато – під огорожею, у ярах. Згрібали у величезні кошики, потім несли в загальну купу. Потім, напевно, листя вивозили. А ось практиканти після роботи могли собі дозволити дві-три кульки різнобарвного морозива, та ще й з лимонадом.

А ще на алеї під огорожею обмінювалися або торгували значками, марками, іншими скарбами. Всі київські колекціонери пройшли Ботанічний сад.

Ізольований зеленню і ярами від вуличного шуму, що терасами спускається до вокзалу і Солом'янки, крихітний екзотичний острів посеред цивілізації – такий наш Сад.

Звичайно, всім відомо, що кліматрон в Ботсаду найвищий, а водяні лілії живуть в тихих басейнах оранжерей, що кактуси і сукуленти тут такі гарні, яких ще пошукати. І як же шкода, що німецькі окупанти зрубали гінкго, у якого вже утворилося насіння, зате метасеквойя, реліктове дерево стародавньої Іудеї, досі росте просто на доріжці. Ми навіть іноді згадуємо, що тут був зоосад: в 1908-1913, до того, як заклали зоопарк на Брест-Литовському (нині це проспект Перемоги). Здорово, що раніше в ярах старого Ботсаду скачуть білки, а багно цвіте і не лише на сопках.

Наш Сад – дуже серйозна наукова база, закладена ще в часи заснування Університету і збережена академіком Фоміним у важкі роки громадянської війни, коли по всьому місту деревами топили і будували вузькоколійку з Боярки, щоб привезти до Києва дрова. В цей же час академік з ентузіастами-ботаніками рятував теплолюбні рослини ковдрами і дровами від власних грубок.

Поспішайте! Ботсад не закривається, а ось весна вже перетнула екватор. Сходіть на екскурсію, просто погуляйте по стежках, подивіться, чи обсипалися вже магнолії і чи зацвіла айва японська червоними пелюстками. А почуєте дзвін Володимирського собору – загадайте бажання на довге життя нашому Ботанічному саду.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>