Розкол у НАТО: Чого домагається Макрон?

Розкол у НАТО: Чого домагається Макрон?
112.ua

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

У ці вихідні в німецькій пресі з'явилася інформація про те, що президент Франції Еммануель Макрон запропонував конкретизувати в Договорі про ЄС положення про колективну оборону.

Французький президент вважає, що поправки до Договору потрібні для забезпечення безпеки Євросоюзу своїми силами, у разі якщо буде накладено вето на статтю 5 Статуту НАТО, згідно з якою в разі нападу на країну-член інші учасники альянсу мають надати військову допомогу.

Макрон вважає, що необхідно закріпити принцип колективної оборони в європейському законодавстві, оскільки такі країни-члени ЄС, як Швеція, Фінляндія, Австрія, Кіпр, Мальта, Ірландія, не беруть участі в НАТО.

Кілька днів тому господар Єлисейського палацу міркував про те, що НАТО перебуває в коматозному стані, його "мозок помер", а між країнами-членами немає координації дій, наголосив, що ЄС вже час ставати самостійною "геополітичною силою", інакше "неможливо буде контролювати свою долю". Франція додає свою лепту до поглиблення розколу серед країн-членів НАТО.

Макрон веде в ЄС свою гру і сподівається перетворити організацію в самостійний центр сили. Ось тільки його ідеї поділяють далеко не всі європейці.

Логіка Макрона

Макрон заговорив про доцільність внесення правок про колективну оборону до Договору про ЄС після візиту генсека НАТО Єнса Столтенберга до Вашингтона. Після зустрічі з Трампом Столтенберг повідомив, що з 2017 року країни-члени збільшили витрати на оборону на 100 млрд доларів і продовжать збільшувати відрахування до 2% від ВВП.

Трамп настійно вимагає від країн-членів НАТО збільшити витрати на оборону до 2-4% від ВВП, щоб компенсувати зусилля американських військових у справі забезпечення євроатлантичної безпеки. США витрачають на оборону 3,4% від ВВП.

Новини за темою

Логіка Макрона полягає в тому, що якщо європейським країнам за будь-яких обставин доведеться збільшувати витрати на оборону, то краще створити власну оборонну структуру в межах ЄС без участі США. Макрон вважає, що американці повернулися спиною до європейців, які з часів закінчення Другої світової війни були ключовими союзниками.

Так вже повелося, що деякі європейські уряди споживацьки ставляться до НАТО і вважають, що гарантія їхньої безпеки з боку США - це плата за те, що вони підтримують їхню позицію щодо міжнародних питань. Спроби команди Трампа змусити європейців нести рівний тягар витрат в НАТО були зустрінуті багнетами.

Макрон відстоює ідею створення європейської армії з центральним командуванням за участю збройних сил країн-членів ЄС. У 2017 році 23 з 28 країн-членів ЄС підтримали пакт PESCO, який передбачає інтеграцію у військовій сфері.

Зараз країни-члени ЄС реалізують 47 проектів у сфері оборони, включаючи мобільні госпіталі, логістичні хаби, курси з підготовки офіцерів. Інвестовано 5,5 млрд доларів у розробку безпілотників. Створення європейської армії розглядається як дешевша альтернатива, ніж збільшення витрат на оборону в рамках НАТО.

Ця ідея не нова. У 1952 році французький прем'єр Рене Плевен запропонував заснувати Європейське оборонне співтовариство з об'єднаними збройними силами Франції, ФРН, Німеччини та Італії. Тоді парламент Франції проголосував проти цієї ініціативи.

Макрон намагається провести ревізію ідей Плевена і знизити значення співпраці зі США і НАТО у сфері безпеки на тлі погіршення відносин з адміністрацією Трампа.

Свою роль грають наполеонівські плани Макрона: якщо не відродити статус світової держави для Франції, то хоча б поставити республіку на чолі єдиної Європи. Якщо Німеччина позиціонує себе як найпотужніша економіка ЄС, то Макрон бажає перетворити Францію на "м'язи Євросоюзу" і гаранта регіональної безпеки.

Згідно з рейтингом Global Firepower, у 2019 році Франція посіла 5-е місце у світі за військовою потужністю, а її збройні сили (388 тис.) є найбільш боєздатними у Європі. Після Брекзіту Франція стане єдиною країною-членом ЄС, яка володіє ядерною зброєю і військово-морським флотом відкритого моря, здатного мобільно діяти в будь-якій точці земної кулі.

Французька армія мобільна і має досвід швидкого розгортання на території третіх країн. Після 2001 року французькі військовослужбовці брали участь у військових операціях і миротворчих місіях на території Афганістану, Кот-Д'івуару, Чаду, Лівії, Сомалі, Малі, ЦАР, Сирії, Іраку.

За даними Business Insider, французьке контртерористичний підрозділ "Група втручання Національної жандармерії" (GIGN) посідає 5-е місце з 8 найсильніших підрозділів спеціального призначення, поступаючись лише ізраїльським, британським і американським спецпризначенцям.

Уряд планував збільшити чисельність елітного збройного формування "Французький іноземний легіон" з 7,2 тисячі до 9 тисяч осіб до кінця 2018 року, який проводить спільні навчання з Корпусом морської піхоти США на території Франції і в Африці. Франція збільшила видатки на оборону з 1,81% до 2,3% від ВВП. У країні є розвинений військово-промисловий комплекс – оборонні замовлення виконують компанії Airbus, Dassault, Naval Group, Nexter, MBDA, Safran, Thales.

Париж – це давній бунтар у лавах НАТО, який не завжди поділяє підходи Вашингтона. У 1966 році екс-президент Франції Шарль де Голль вивів країну з військової організації НАТО, що призвело до припинення участі французьких офіцерів в інтегрованому командуванні, перенесення штаб-квартири організації з Парижа в Брюссель, виведення 33 тисяч контингенту країн-членів з республіки.

На тлі погіршення відносин зі США де Голль проводив зближення з СРСР, Камбоджею та іншими соціалістичними країнами. Макрон запозичує досвід де Голля. Критика НАТО, самодіяльність у сфері європейської безпеки, міркування про необхідність налагодження відносин з Росією, про загальний простір безпеки від Лісабона до Владивостока можуть бути розраховані на те, щоб змусити Трампа переглянути політику щодо європейських партнерів по НАТО. Макрон дав американцям їжу для роздумів напередодні саміту НАТО у Великобританії 4 грудня.

Європейський колос на глиняних ногах

Якщо французький президент не блефує, то явно переоцінює військовий потенціал як Європи в цілому, так і Франції зокрема. Ідеї Макрона викликали негативну реакцію серед європейських чиновників. Вибрана новим головою Єврокомісії колишній міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйєн, канцлер Німеччини Ангела Меркель вважають НАТО основою регіональної безпеки, а європейську армію бачать як доповнення. Фон дер Ляйєн виступає за збільшення витрат країн-членів ЄС на оборону.

Влада Великобританії, Данії, Португалії, Ірландії, Мальти категорично проти створення європейської армії і покладається на військове співробітництво зі США у справі забезпечення національної безпеки. Насторожено до ідей Макрона ставляться атлантисти в країнах Центрально-Східної Європи і Балтії.

Експерт з питань оборони Центру європейських досліджень Юстина Готковська вважає, що більшою проблемою європейської безпеки є Макрон, а не Трамп. Польща, Латвія, Литва, Естонія, Румунія бачать в Росії загрозу для своєї безпеки, тоді як Макрон закликає переосмислити відносини з Кремлем. Французький президент розраховує на сприяння з боку РФ у боротьбі з ісламським екстремізмом.  

Серед країн-членів ЄС немає консенсусу щодо ідей Макрона. Національні парламенти можуть відмовитися ухвалити поправки в частині колективної оборони до Договору про ЄС. Поки незрозуміло, чи зможе планована європейська армія на чолі з Францією стати рівнозначною альтернативою США і НАТО. Сумніви викликає здатність французької армії звалити на себе ношу американських військових.

Франція бере символічну участь в операції "Атлантична рішучість", метою якої є стримування агресії Росії на східних рубежах НАТО. На території Польщі, країн Балтії були розміщені американські підрозділи й техніка. Активну участь в операції беруть Великобританія і Німеччина.

Яким би високим не був рівень підготовки французьких військових, у європейському суспільстві вкрай низький поріг чутливості до бойових втрат. У період участі французького контингенту у військовій операції в Афганістані в Парижі починалися великі антивоєнні акції протесту ледве не після загибелі одного солдата.

За 13 років перебування французів у Афганістані загинуло 90 людей, набагато менше, ніж канадців (157 осіб), британців (456 осіб) і тим більше американців (понад 2,3 тисячі осіб). Проте французькі військові були виведені з країни під тиском суспільства. У 2012 році Макрон не направив додаткові контингенти до Сирії для гарантії безпеки курдів.

Новини за темою

Розраховувати на підтримку європейських братів за зброєю французам буде непросто. У збройних силах Німеччини існують проблеми, пов'язані зі старінням парку військової техніки, нестачею пілотів. Німецькі льотчики нерідко змінюють крісло на штурвал винищувача цивільного авіалайнера через вищу зарплату.

Видатки Німеччини на оборону не дотягують до 2% (у планах збільшити до 1,5% від ВВП до 2024 року). З усіх країн-членів НАТО лише Латвія, Польща, Румунія, Великобританія, Естонія Греція збільшили витрати на оборону до 2% від ВВП і вище. Частка американських внесків становить 22% до бюджету НАТО. Наразі в європейських країнах дислокуються 65 тисяч американських військових. Половина з них перебувають в Німеччині.

Згідно з рейтингом Global Firepower, збройні сили 18 країн-членів ЄС поступаються за рівнем військової могутності збройних сил України (на 8-му місці серед європейських країн), попри проблеми з постачанням, застаріле озброєння і техніку, корупцію, що процвітає, повільне реформування за стандартами НАТО.

У збройних силах Данії служить всього 15,5 тисячі осіб, Ірландії – 11,5, а в Естонії – 5,3 тисячі осіб відповідно. У 2018 році колишній міністр оборони Данії Клаус Фредеріксен констатував, що країна цілком покладається на США у забезпеченні безпеки. Ідея Макрона далека від реального стану збройних сил країн-членів ЄС.

Поглиблення розколу НАТО

Демарш Макрона говорить про те, що розкол у НАТО поглиблюється. Дрейф Франції пішов слідом за самодіяльністю Туреччини, всупереч членству в НАТО, розпочала військову операцію на північному сході Сирії без узгодження з Брюсселем.

НАТО - це вже не той монолітний атлантичний табір, як у часи холодної війни. Все тому, що країни Західної Європи і Туреччина не сприймають Росію і Китай у якості серйозних викликів для європейської безпеки, вважають, що впораються із загрозою ісламського екстремізму без допомоги американців.

Негативну роль зіграла позиція команди Трампа, який економить на європейській безпеці. НАТО втрачає значення через те, що США намагаються зняти з себе частину витрат. Ідея Макрона про європейську армію непопулярна у Вашингтоні і може бути використана для відмови гарантувати безпеку своїх європейських партнерів.

Однак Трамп забуває, що оплотом впливу США в Євразії завжди були європейські партнери по НАТО. В умовах розколу в альянсі Москві буде легше грати на суперечностях Вашингтона, Брюсселя та Анкари, втручатися до політичних процесів європейських країн.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>