Реванш кемалістів: Чому Ердоган на місцевих виборах втратив найбільші міста Туреччини

Реванш кемалістів: Чому Ердоган на місцевих виборах втратив найбільші міста Туреччини
Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

У неділю, 31 березня, в Туреччині відбулися місцеві вибори в 81 муніципалітеті. Для президента Туреччини та лідера керівної помірно-ісламістської "Партії справедливості та розвитку" Реджепа Ердогана їхні результати стали несподіванкою. За даними видання Daily Sabah, за кандидата на посаду мера столиці Анкари від опозиційної кемалістської "Республіканської народної партії" Мансура Яваша проголосували 50,6% турецьких виборців після підрахунку 92% бюлетенів. Кандидат від "Партії справедливості та розвитку", колишній міністр навколишнього середовища і міського розвитку Мехмет Озхасекі зазнав поразки з результатом 47,2%. Вперше за час перебування Ердогана при владі кандидата від "Партії справедливості та розвитку" не було обрано мером турецької столиці.

Опозиція перемогла на виборах у третьому за величиною місті Ізмірі: за результатами підрахунку 92% бюлетенів мером обрано кемаліста Тунча Сойєра, за якого проголосували 58% жителів. За людину президента Ніхата Зейбекчі проголосували 38,4% жителів Ізміра.

Але найбільша драма розгорнулася в Стамбулі. Після підрахунку 98,8% бюлетенів перемогу здобув колишній прем'єр-міністр Біналі Йилдирим з партії Ердогана з результатом 48,71%. При цьому розрив з його основним суперником від "Республіканської народної партії", мером Бейлікдюзю Екремом Імамоглу становив тільки 0,06% (за Імамоглу проголосували 48,65% стамбульців) і продовжував скорочуватися. Всю ніч у систему не вводили дані з 1,3% дільниць, що дало привід опозиції говорити про можливі фальсифікації. Вранці турецький центрвиборчком продовжив підрахунок. І переможцем виборів мера найбільшого міста Туреччини став республіканець Імамоглу, який набрав на 25 тис. голосів більше. Кандидати "Партії справедливості та розвитку" не програвали муніципальні вибори в Стамбулі з 1994 року.

Екрем Імамоглу Reuters

Таким чином, партія Ердогана програла в найбільших містах країни. Парадокс, але мером одного зі східних міст Тунджелі обрали комуніста Фатіха Мачоглу. Комуністи ніколи і нічого не вигравали в Туреччині, але на цих виборах навіть ісламісти з повагою поставилися до вибору Мачоглу.

Політична сила курдської меншини "Курдська народна партія" змогла повернути під свій контроль кілька постів у населених пунктах південного сходу країни, де замість обраних мерів були призначені представники "Партії справедливості та розвитку" для боротьби з терористичною організацією "Робоча партія Курдистану". Курди здобули перемогу в населених пунктах Батман і Мардін.

Новини за темою

За підсумками цих виборів "Партія справедливості та розвитку" скоротила свою присутність у місцевих органах влади. Якщо після місцевих виборів 2014 р. ісламісти лідирували в 18 міських муніципалітетах, то тепер у 16. Якщо п'ять років тому "Партія справедливості та розвитку" домінувала в органах влади 30 провінцій, то тепер у 24. Результати місцевих виборів у Туреччині цього року свідчать про те, що Ердоган і його "Партія справедливості та розвитку" поступово втрачає авторитет і підтримку в суспільстві. Туркам є за що критикувати свого президента.

Купа економічних проблем

Ердоган і його партія втрачають популярність на тлі погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Після 18 років економічного зростання в березні 2019 р. турецька економіка вступила в період рецесії. За даними Інституту статистики Туреччини, в четвертому кварталі 2018 р. ВВП країни знизився на 2,4% (у третьому кварталі знизився на 1,6%). У зв'язку з уповільненням зростання світової економіки знизився попит на турецьку експортну продукцію, збільшилися кредитні ставки для бізнесу. Запорукою економічного зростання Туреччини був доступ до закордонних кредитів за низькою ставкою. Турецькі приватні фірми брали кредити в іноземній валюті, і в умовах інфляції національної валюти ліри тягар боргів буде тільки зростати. Сукупний зовнішній борг турецьких приватників становить 250 млрд дол. У 2018 р. рівень інфляції становив 20%, зростає кількість підприємств-банкрутів, а ВВП на одну особу знизився з 10,5 тис. до 9,6 тис. дол. Торік ліра знецінилася на 28%. В таких умовах іноземні інвестори побоюються ризикувати і вкладати гроші в турецьку економіку.

Reuters

Занепокоєння у турецьких виборців викликає проблема безробіття, яка становить 11%. Щоп'ятий молодий турок залишається ні з чим. Ціни на продукти харчування зросли на 30%. Збільшилися витрати на життя робітничого класу, основного електорату Ердогана та його партії. Чимало людей у Туреччині скаржаться на брак грошей. Напередодні виборів турецький президент розпорядився штучно занижувати ціни на продовольство. Під час мітингів "Партії справедливості та розвитку" виборцям роздавали різні "подарунки", за розпорядженням влади в містах встановлювали намети, де продавали фрукти й овочі за цінами, нижчими за ринкові.

Новини за темою

Ердоган, виступаючи перед турецькими виборцями, багато міркував про терористичну загрозу, сподіваючись відвернути турецьких виборців від економічних проблем. Він говорив про те, що від результатів цих виборів залежить "національне виживання" Туреччини. Однак, як показують результати виборів, цього виявилося недостатньо. На думку членів "Республіканської народної партії", проблемою є не загроза існуванню турецької держави, а економічні виклики. Кандидати-опозиціонери обіцяли створити нові робочі місця, поліпшити систему освіти та соціального забезпечення на місцях.

Втеча від авторитаризму

Однією з причин поразки "Партії справедливості та розвитку" в Анкарі є невдоволення столичних жителів, переважно представників середнього класу, інтелігенції, студентів, нинішніми авторитарними тенденціями в Туреччині. Світські турки, які є електоральною базою "Республіканської народної партії", втомилися від постійних репресій режиму Ердогана щодо інакомислячих і тих, хто підозрюється в причетності до невдалої спроби військового перевороту в липні 2016 р. і зв'язках з опальним богословом Фетхуллахом Гюленом. Турецькі правоохоронці заарештували близько 160 тис. осіб, переважно журналістів, опозиційних політиків, правозахисників. З них 70 тис. опинилися в тюрмах, а 155 тис. звинуватили у зв'язках з терористичними організаціями. За даними Міністерства внутрішніх справ Туреччини, в 2016-2018 роках понад 120 тис. осіб було звільнено з держслужби, 7 тис. осіб відсторонили від викладацької роботи, а понад 12 тис. осіб відсторонили від служби в поліції. З липня 2016 р. у Туреччині закрили 117 газет, видавництв, телеканалів і радіостанцій.

Не дивно, чому кемаліст Мансур Яваш переміг на виборах мера в Анкарі. У столиці концентрується багато державних органів влади, вищих навчальних закладів, офісів мас-медіа, де достатньо противників Ердогана. Там само проживають сім'ї та родичі деяких заарештованих суспільно-політичних діячів, журналістів та вчених. На думку Яваша, багато людей проголосувало за нього на знак протесту проти несправедливих звинувачень і переслідувань з боку влади, оскільки він також зазнавав тиску. Він вважає, що втрата партією Ердогана влади в столиці та великих містах може стати передумовою для поразки на наступних загальних виборах у 2023 р. Певна логіка в цьому є, оскільки за підсумками торічних дострокових парламентських виборів "Партія справедливості та розвитку" змогла зберегти більшість місць у парламенті лише в коаліції з "Партією націоналістичного руху" Девлета Бахчелі. Якщо тоді соціально-економічні проблеми Туреччини тільки починали давати про себе знати, то тепер вони є очевидними.

Мансур Яваш Reuters

Опції Заходу

Результати місцевих виборів у Туреччині є позитивним сигналом для Заходу, оскільки свідчать про зародження протестних настроїв серед жителів великих міст. Турецьке суспільство, включаючи жителів столиці, було не готове до повалення Ердогана в 2016 р., оскільки путч військовиків не підтримали цивільні. Однак тепер, як показують результати місцевих виборів, думка значної кількості жителів Анкари, Стамбула та Ізміра (в цих містах проживає третина населення Туреччини) змінилася, і з'явився потенціал для розвитку антиурядових протестних рухів. Революції та путчі зазвичай зріють у столиці та великих містах, а не в провінції, де в Ердогана сильні позиції. У міру погіршення соціально-економічної ситуації нова міська влада Анкари та Ізміра може сприяти організації демонстрацій і мітингів проти режиму Ердогана. На Заході дані розворушення будуть подавати як "оксамитову революцію".

Новини за темою

Зміна влади в Туреччині в інтересах Заходу. Відносини ердоганівської Туреччини зі США та Євросоюзом досі є складними з моменту придушення спроби військового перевороту в липні 2016 р. Захід критикує режим Ердогана за переслідування опозиції, журналістів порушення демократичних прав і свобод. Море критики спричинила конституційна реформа, згідно з результатами референдуму 2017 р. Торік Туреччину реформували зі змішаної в суперпрезидентську республіку. Ердоган дістав практично необмежені владні повноваження. Америку та Європу турбує посилення авторитарних тенденцій у турецькому суспільстві. Туреччина за Ердогана поступово перетворюється з європеїзованої та відносно ліберальної за мірками Близького Сходу країни на якусь подобу султанату. Останньою краплею в чаші терпіння США стало загравання Туреччини з Росією та Іраном, рішення Ердогана придбати російські протиракетні комплекси С-400, які не відповідають стандартам НАТО і можуть заподіяти шкоду для американських малопомітних винищувачів F-35.

У Білому домі зацікавлені, щоб Туреччина повернулася у фарватер зовнішньої політики США і припинила грати роль регіонального лідера на Близькому Сході. Зміна режиму Ердогана під час "кольорової революції" та прихід до влади світської "Республіканської народної партії" є прийнятним варіантом. Акції протесту – це не військовий переворот, і тому застосування сили проти цивільних буде провокувати ще більше невдоволення жителів міст центральною владою. У Туреччині може з'явитися свій аналог французького руху "жовтих жилетів" за підтримки кемалістів і Заходу для погіршення іміджу "Партії справедливості та розвитку", акцентування уваги на існуючих соціально-економічних проблемах. Економічна криза в Туреччині грає на руку опозиції, оскільки уряду доведеться вдаватися до непопулярних методів для його вирішення, а це створить додатковий привід для критики Ердогана.

Кухалейшвілі Георгій

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>