Протести в Кишиневі: Що треба знати про кризу в Молдові

У Молдові політична криза спалахнула з новою силою. Складна економічна ситуація змусила молдаван восени минулого року вийти на вулиці з протестом, який призвів до відставки кабінету міністрів. Однак формування нового уряду не заспокоїло опозицію, яка перейшла до рішучих дій. Серйозності кризи надає також той факт, що на політичні процеси в Молдові впливають зовнішні гравці – Росія, Румунія, США

Протести в Кишиневі: Що треба знати про кризу в Молдові
"РИА Новости"

Сергій Звиглянич

Журналіст, 112.ua

У Молдові політична криза спалахнула з новою силою. Складна економічна ситуація змусила молдаван восени минулого року вийти на вулиці з протестом, який призвів до відставки кабінету міністрів. Однак формування нового уряду не заспокоїло опозицію, яка перейшла до рішучих дій. Серйозності кризи надає також той факт, що на політичні процеси в Молдові впливають зовнішні гравці – Росія, Румунія, США

20 січня в Кишиневі після затвердження уряду під керівництвом Павла Філіпа почалися масові акції протесту, організовані Партією соціалістів, "Нашої партією" Ренато Усатого і Громадянською платформою "Гідність і правда". Мітингувальники блокували будівлю парламенту Молдови, вимагаючи дострокових парламентських виборів. Найзавзятіші увірвалися до будівлі парламенту. Дорогою вони відібрали у поліцейських каски, щити, кийки та інше спорядження. При цьому силам правопорядку було дано наказ відійти і не провокувати натовп на зіткнення. Однак близько десятка людей все ж постраждали. Сьогодні акція біля парламенту триває.

Ми розбиралися, чому політична криза в сусідній країні зайшла глухий кут і чим це загрожує для країни.

Громадяни дивляться в гаманці

Слід зазначити, що ситуація в економіці Молдови дійсно не найкраща. Після 2013 року, який став кращим для економіки Молдови (зростання ВВП склав рекордні 8,9% і досяг позначки 7,4 млрд дол.), показник приросту в 2014 році сповільнився до 4,6%. Навіть у 2010-2011 рр. він становив 6,4-6,9%.

Удару по молдавській економіці завдала Росія, яка ввела ембарго на поставки сільськогосподарської продукції. Частка сільського господарства в структурі ВВП Молдови становить 28% - один з найвищих рівнів в Європі. Понад 80% продукції цієї галузі йшло на російські ринки. У скрутному становищі опинилися і садівники. У попередні роки до 90% молдавських яблук йшло на російські ринки. Для компенсації втрат фермерів влада змушена була виділяти кошти з резервного фонду.

Частка тіньової економіки Молдови становить 24,6% ВВП і неухильно зростає. Згідно з доповіддю про глобальну конкурентоспроможність за 2014 р., яку було підготовлено Всесвітнім економічним форумом, в Молдові найбільш корумпована система в світі. Згідно з експертними оцінками, головна проблема країни - високий рівень "нелегальних винагород та хабарів з метою отримання вигідних судових рішень".

Крім того, молдавани вкрай не задоволені повільною євроінтеграцією країни. Надії на компенсацію від розриву економічних зв'язків з Росією поки не виправдалися. А ЄС звинувачував владу Молдови у невиконанні всіх вимог Брюсселя.

Шлях до кишинівського майдану

Протести в Молдові почалися в березні 2015 року. 27 березня був вперше організований масовий мітинг проти політики уряду, далі було ще кілька подібних мітингів.

5 квітня на вулиці Кишинева вийшли близько 4 тис. людей. Протестувальники вимагали розслідування заворушень 7 квітня 2009 року, розслідування справи про зниклий мільярд євро з 3-х банків країни (Banca de Economii, Banca Socială і Unibank) та поліпшення рівня життя. 3 травня в Кишиневі відбувся антиурядовий мітинг, в якому взяли участь, за різними оцінками, від 10 до 50 тис. осіб. Протестувальники вимагали відставки уряду і голів усіх правоохоронних структур, а також притягнення до відповідальності винних у корупції та розкраданні коштів із банківської системи країни.

6 червня прем'єр-міністр країни Кирило Габурич направив петицію президенту і парламенту, в якій пригрозив своєю відставкою та оголосив, що "вся фінансова система Молдови перебуває в облозі, а ряд фінансових установ - в небезпеці". У листі, адресованому президенту, голові парламенту і депутатам, Кирило Габурич зажадав протягом місяця звільнити все керівництво Генеральної прокуратури, Національного банку, а також Національної комісії з ринку цінних паперів. Однак 12 червня Габурич, не дочекавшись звільнення, сам подав у відставку.

Крісло прем'єра зайняв представник Ліберал-демократичної партії Молдови Валеріу Стрілець, кандидатуру якого підтримали 52 депутати з фракцій ліберал-демократів, демократів і лібералів. Для розуміння слід знати, що на той момент до проєвропейської парламентської коаліції (ліберал-демократи, демократи і ліберали) входили 55 депутатів, тоді як ліві партії (соціалісти і комуністи) мали 46 мандатів.

Втім, обрання прем'єром Стрільця не заспокоїло ані громадян, ані "ліву опозицію. Остаточним вироком цього уряду стали внутрішні чвари всередині коаліції і боротьба між партіями за владу.

bbc.com

6 вересня в Кишиневі відбулася масова акція протесту, названа "Великими національними зборами", в якій взяли участь, за різними оцінками, від 50 до 100 тис. осіб. Протестувальники висунули політичні вимоги і заявили, що надалі протест буде проходити в режимі "нон-стоп". Ввечері на центральній площі Кишинева поруч з будинком уряду було зведено наметове містечко (містечко "Гідність і правда"). В Україні це нерідко називали Кишинівським майданом.

Велика гра у маленькій Молдові

Організатором масових акцій протесту була створена в лютому 2015 р. громадянська платформа "Гідність і правда" (Demnitate si adevar, DA), яка об'єднала лідерів громадської думки та неурядових громадських організацій. До цього об'єднання увійшли: виконавчий директор асоціації ADEPT Ігор Боцан, колишній віце-прем'єр-міністр РМ, депутат парламенту першого скликання Валентин Долганюк, колишній міністр фінансів і колишній посол РМ в США Міхай Маноле, колишній міністр транспорту РМ Василь Згардан, юристи Олеся Стамате і Маріан Калугін, адвокат Андрій Нестасе, колишній суддя Європейського Суду з прав людини Станіслав Павловський, журналісти Корнелія Козанак, Анжела Арам, Олександр Козер, Василь Нестасе, один із лідерів уніоністської організації Tinerii Moldovei (виступають за об'єднання Молдови з Румунією) Діну Плингеу.

6 вересня про початок акцій протесту також заявили опозиційна ПСРМ і "Наша партія". Хоча, згідно з розміщеним на офіційному сайті ПСРМ повідомленням, Партія соціалістів Молдови планувала почати масові акції протесту по всій країні ще 27 серпня. Зокрема, лідер ПСРМ Ігор Додон заявив, що своїми протестами соціалісти мають намір відправити у відставку керівництво країни і спровокувати позачергові парламентські вибори.

6 вересня на площі поруч з Генеральною прокуратурою також мітингували прихильники партії "Червоний блок". Незважаючи на те, що своєю ідеологією партія вважає лівоцентристські погляди, на мітингах з активістами "Червоного блоку" часто можна було побачити активістів місцевого руху "Антифа".

Варто відзначити, що в осінніх подіях в країні можна виділити три великі сторони: правляча коаліція, лівий табір і прорумунські сили.

Блок "Гідність і правда" об'єднав політиків і громадських діячів, які орієнтуються на Румунію. До організації входять як затяті уніоністи, як та ж Tinerii Moldovei, так і члени коаліційних партій, як, наприклад, ліберал Дорін Кіртоаке (відомий тим, що співав гімн Румунії та неодноразово висловлювався за об'єднання із сусідом), а також громадські діячі, багато з яких мають румунське коріння (Маноле, Нестасе та ін).

Можна було б припускати, що протести в Молдові ініційовано румунською стороною, однак тут не все так просто. Екс-прем'єр міністр Румунії Віктор Понта, який очолював уряд у Бухаресті до листопада 2015 року, дійсно виношував плани "зробити друге велике об'єднання до 2018 року" (приєднати Молдову до Румунії, - ред.). Однак його плани стати президентом Румунії в 2014 році провалилися, країну очолив помірний Клаус Йоганніс, а Понту і зовсім втратив крісло прем'єра через пожежув нічному клубі. Тепер Понта активно критикує Йоганніса і президента Молдови Ніколає Тімофті, звинувачуючи тих у спробі "здати" Молдову Росії.

Однак Понта має рацію лише частково. У Молдові дійсно відроджується вплив проросійських партій. Місцеві комуністи після втрати влади не можуть знайти колишній вплив, а їхня фракція в парламенті взимку 2015 року навіть розкололася. Однак тепер у Кишиневі "лівий" електорат готові збирати Партія соціалістів на чолі з Ігорем Додоном, "Наша партія" Ренато Усатого, "Червоний блок" Григорія Петренка. На тлі важкого економічного становища в країні їхні позиції за останній рік значно посилилися.

Захід не залишився осторонь, фактично визнавши обґрунтованість громадських хвилювань. Наприклад, влітку в статті в The New York Times генсек Ради Європи Турбьорн Ягланд різко розкритикував керівництво Молдови за неможливість впоратися з корупцією і нагадав, що першопричиною кризи в Україні стали дії місцевих властей. Проте в ЄС закликали вирішити кризу шляхом переговорів. В умовах сформованої ситуації в Молдові це зробити непросто.

Президенту Тімофті доводиться балансувати між прорумунськими і проросійськими силами. До нещастя для Тімофті,проєвропейська коаліція в парламенті, на яку спирався президент, повністю перейшла під контроль одіозного олігарха Влада Плахотнюка. Тімофті вже практично повторив долю українського президента Віктора Ющенка. Відсторонення його від влади – лише справа часу.

Однак деякий перепочинок Тімофті подарувала осіння зміна влади в Румунії. Сторони конфлікту домовилися змінити уряд. Валеріу Стрілець був відправлений у відставку, в тому числі голосами правлячої Демократичної партії (також голосували комуністи і соціалісти), а представники "Гідності і правди" заявили, що більше не вимагають відставки президента. Проросійські сили влада заспокоїла також арештом Ренато Усатого. Ще однією жертвою протестів став екс-прем'єр і лідер ЛДПМ Влад Філат. Він потрапив за ґрати за звинуваченням у корупції (все та ж історія з розкраданням 1 млрд дол. з трьох банків). Тріумвірат Філат-Лупу-Ґімпу (лідери партій коаліції) був порушений. Але до кінця осені протести поступово вщухли.

Парламентська криза

У 2016 рік Молдова вступила без уряду. Причиною цього є конфлікт між президентом Тімофті і найвпливовішим олігархом Владом Плахотнюком, який донедавна був заступником голови правлячої Демократичної партії. Проросійські політсили грають на цьому протистоянні свою музику в інтересах Кремля. А тим часом, якщо б до 29 січня не було сформовано уряд, Тімофті мав би право розпустити парламент. Цього як раз домагалися ліві партії". Втім, сталася несподівана розв'язка.

Після арешту Влада Філата і відставки Валеріу Стрільця з поста прем'єра загроза розпаду коаліції "Альянс за європейську інтеграцію" стала явною. ЛПДМ відмовлялася підтримувати кандидатури від інших партій і пригрозила зірвати роботу парламенту. Однак Демпартія на чолі з Маріаном Лупу і Плахотнюком спорудила нову конструкцію у парламенті – туди увійшли демократи, ліберали, колишні комуністи (фракція Компартії розкололася) і кілька членів ЛДПМ.

У грудні Тімофті вніс у парламент кандидатуру Іона Стурзи на посаду глави уряду. Стурза – бізнесмен, один з найбагатших людей Молдови. У період між лютим і груднем 1999 року обіймав посаду прем'єр-міністра Молдови, останнім часом жив і займався бізнесом у Румунії. На початку січня молдовський парламент через відсутність кворуму провалив призначення Стурзи на пост глави уряду.

У відповідь демократи двічі висунули кандидатом у прем'єри першого заступника голови ДПМ, олігарха Володимира Плахотнюка. Президент двічі відхилив його кандидатуру, при цьому фактично звинувативши того в корупційному минулому.

"Сірий кардинал" молдовської політики

Заради справедливості зазначимо, що минуле в одного з найбагатших громадян Молдови дійсно туманне. В інформаційному просторі ім'я Влада Плахотнюка стало з'являтися в період комуністичного правління (2001-2009 рр..), коли його представляли як людину, близьку до оточення президента-комуніста Вороніна. Бізнес нібито пов'язував Плахотнюка із сином президента Олегом Вороніним. У цей час Плахотнюк зміг приватизувати ряд держактивів. Його називали "сірим кардиналом", "людиною-фантомом", "ляльководом". Довгий час в інтернеті можна було знайти одну-єдину його фотографію.

Згідно з журналістським розслідуванням, проведеним газетою Timpul наприкінці 2008 року, в 2007-2008 рр. екс-президент Володимир Воронін у своїх закордонних поїздках літав літаком, який де-факто належав Плахотнюку. У нульових роках Влад Плахотнюк найчастіше згадується як успішний менеджер Petrom-Moldova.

Наприкінці травня 2010 року Влад Плахотнюк вперше з'являється у великому телеефірі на каналі Prime TV, який, якщо вірити чуткам, йому ж належить. Він розповів, що перший прибуток йому приніс агробізнес – у 1996 році він заснував компанію, яка займалася вирощуванням виноградників і експортом вина у Росію.

У 2010 році голова Демпартії Маріан Лупу зізнався, що Влад Плахотнюк побічно фінансував передвиборчу кампанію його партії. Скандал викликала інформація, що у Плахотнюка два прізвища – в Румунії його знають як Влада Улінича. Однак це не завадило йому обратися до парламенту за списками ДМ і навіть стати віце-спікером парламенту і віце-головою партії.

Деякий час Плахотнюк перебував під наглядом римського бюро Інтерполу, який збирав дані про Сонцевське організоване злочинне угруповання, пов'язане з російськими олігархами. Цю інформацію підтвердив сам Плахотнюк. У 2013 році з документів Інтерполу "зникли" сторінки, де йшлося про причетність політика до організованої злочинності.

Громадянська платформа "Гідність і правда", Партія соціалістів і "Наша партія" Ренато Вусатого організували в центрі Кишинева багатотисячний мітинг, який вимагав від Тімофті не затверджувати кандидатуру Плахотнюка.

Президент погодився з мітингувальниками і двічі відхиляв кандидатуру олігарха. Також він вніс на розгляд парламенту кандидатуру голови своєї адміністрації Іона Педурару. Він раніше працював прокурором, суддею, очолював юридичний відділ державної канцелярії, був віце-міністром юстиції.

Але пробув кандидатом на посаду прем'єра Педурару всього добу. До парламенту його кандидатура навіть не дійшла. Раптово він передумав і взяв самовідвід.

"В умовах існування ясної парламентської більшості констатую відсутність будь-яких перспектив ведення парламентського та політичного діалогу щодо виконання обов'язків, які я несу як кандидат у прем'єр-міністри", - заявив Педурару.

Після цього Тімофті в терміновому порядку вніс до парламенту кандидатуру одного з керівників Демократичної партії, в. о. міністра інформаційних технологій і зв'язку Павла Філіпа. І 20 січня парламентарі 56 голосами підтримали його (20 демократів, 14 екс-комуністів, 13 лібералів, 8 депутатів ЛДПМ І 1 депутат Європейської народної партії).

Опозиційні партії "Гідність і правда", Партія соціалістів і "Наша партія" організували масові протести проти затвердження кандидатури Павла Філіпа на посаді прем'єра. Коли парламент усе ж таки затвердив новий уряд, протестувальники почали штурм парламенту.

Соціалісти також оскаржили призначення в Конституційному суді, вказуючи, що крайній термін висування кандидата в прем'єри закінчився 14 січня, а указ про призначення Філіпа був підписаний 15 січня.

Молдовські політологи і журналісти висловлюють кілька варіантів, чому президент Тімофті пішов на мирову з Плахотнюком і погодився з призначенням його людини на прем'єрський пост – від небажання Тімофті допустити парламентських перевиборів (після яких він може втратити посаду), домовленостей між Філатом (має вплив на Тімофті) і Плахотнюком про долю кримінальних справ проти екс-прем'єра, до домовленостей Плахотнюка із зовнішніми партнерами про підтримку його кандидатури. Деякі експерти говорять про зустріч, яка нібито мала місце, помічника держсекретаря США Вікторії Нуланд з Владом Плахотнюком та укладеною між ними угодою, що відкрила представнику Демпартії шлях у прем'єр-міністри. Втім, офіційно цю інформацію ніхто з її учасників не підтверджує.

Тепер Микола Тімофті з національного героя, головного борця з мафією і людини, яка ще кілька днів тому була ладна померти, але не дозволити злодіям захопити країну", перетворився на "зрадника національних інтересів", на людину, яка "капітулювала перед мафією". Адже Філіп входить до кола осіб, підозрюваних у виведенні одного мільярда доларів з банківської системи країни в офшорні рахунки на Кіпрі. Тепер гнів народу спрямований не тільки на Плахотнюка і лідерів парламентської коаліції, але й на Тімофті.

Фото з відкритих джерел

Члени кабміну Філіпа пізньої ночі склали присягу, а біля будівлі парламенту опозиція розбила намети, готуючись до тривалого протистояння. Поліція на місцях посилила заходи безпеки. Тимофті закликав громадян відмовитися від "насильницьких дій", які, за його словами, "нічому не допоможуть". Своїми діями президент фактично підтвердив думку деяких експертів, що він не є самостійним політиком і вкрай залежний від позиції зовнішніх і внутрішніх гравців.

Новини за темою

Це лише поглиблює кризу в Молдові. Демократична партія сконцентрувала в країні повну владу (прем'єр і спікер парламенту). Однак ані прорумунські, ані проросійські політичні партії не згодні з цим і вимагають перевиборів. Суспільство, незадоволене корупцією і падінням рівня життя, готове мітингувати. Зараз на вулицях Кишинева стоять близько 5 тисяч осіб. І, судячи з усього, акція затягнеться.

Сергій Звиглянич

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>