Президентські амбіції ростуть: Чому Зеленський хоче забрати собі Нацгвардію?

Амбіції президента Зеленського ростуть з кожним днем - він вже хоче посягнути на повноваження міністра, який, за словами самого президента, забезпечив чесні вибори в країні. Свого часу Петру Порошенку дорікали, що він не бажав ділитися владою і послаблював не лише опонентів, а й союзників. Схоже, Зеленський іде тією самою дорогою. Арсен Аваков, якого за Петра Порошенка вважали запобіжником від надмірних владних зазіхань президента, нині може втратити Національну гвардію, а з нею і частину політичного впливу

Президентські амбіції ростуть: Чому Зеленський хоче забрати собі Нацгвардію?
Володимир Зеленський Офіс президента України

Наталія Лебідь

Журналіст

Амбіції президента Зеленського ростуть з кожним днем - він вже хоче посягнути на повноваження міністра, який, за словами самого президента, забезпечив чесні вибори в країні. Свого часу Петру Порошенку дорікали, що він не бажав ділитися владою і послаблював не лише опонентів, а й союзників. Схоже, Зеленський іде тією самою дорогою. Арсен Аваков, якого за Петра Порошенка вважали запобіжником від надмірних владних зазіхань президента, нині може втратити Національну гвардію, а з нею і частину політичного впливу

Серед тих законопроектів, які вніс на розгляд Верховної Ради президент Володимир Зеленський, є ініціатива щодо виведення Нацгвардії з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ та передачі її безпосередньо главі держави. Законопроект має порядковий номер 1007 і містить положення про те, що "діяльність Національної гвардії спрямовується президентом через командувача Національної гвардії, який здійснює безпосереднє керівництво Національною гвардією".

Таким чином, очільник МВС виноситься за дужки. А Нацгвардія, яка нараховує 50-60 тисяч багнетів, перестає бути "військом міністра", незалежного від президента. Втім, все це лише в тому випадку, якщо Верховна Рада України підтримає законопроект № 1007. Експерти, опитані 112.ua, вважають, що саме так все й буде. Необхідні голоси знайдуться, а Арсену Авакову залишиться тільки змиритися.

Гвардійці кардинала проти мушкетерів короля

У законопроекті Зеленського нову структуру Національної гвардії розписано гранично чітко. Є сама гвардія, є її командувач і є президент, якому він підзвітний. І це все. Більше між президентом та призначеним ним командувачем – жодних "прокладок". У пояснювальній записці неприхована та основна ціль, з якою було написано законопроект: його ухвалення посилить роль президента. А це, мовляв, особливо актуально під час війни: щоб Нацгвардією керував не силовий міністр, а глава держави, він же – верховний головнокомандувач.

Загалом у Національної гвардії було два періоди в її становленні. Перший тривав від 1991по 2000 рік. Майже одразу після проголошення Незалежності, восени 1991 року, внутрішні війська УРСР було розформовано, а на їх базі створено Національну гвардію. Але в перших числах 2000-го, тобто невдовзі після того, як Леоніда Кучму було переобрано на другий президентський термін, Нацгвардію розпустили. Чому так сталося?

Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко нагадує, що, по-перше, тодішня Нацгвардія була малочисельною і великої ролі не відігравала. По-друге, говорить він, у Кучми був цілковито відданий йому Юрій Кравченко – тодішній міністр МВС, годом звинувачений у причетності до вбивства Гонгадзе та знайдений на початку 2005-го з двома кулями в голові. У Зеленського свого Кравченка немає. А Авакову він явно не довіряє. Та розпустити Нацгвардію (відновлену у 2014 році) зараз вже не вийде – триває війна, і ця структура необхідна і країні, і її владі. А як відомо, те, що ти не можеш знищити чи нейтралізувати, слід очолити, що Володимир Зеленський, власне, й намагається зробити.

Арсен Аваков МВС України

Тим паче що епізод із буцімто підготовкою Петром Порошенком путчу (про що усі дізналися із засвіченого пресою повідомлення Лізи Богуцької) треба розуміти з точністю до навпаки. Не Порошенко може збунтуватися ("Ну який із нього заколотник?" – резонно запитує керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов), а саме Арсен Аваков, який не танцював під дудку Порошенка, не буде й під Зеленського. "Але чекати чогось подібного від Авакова Зеленський не бажає", – додає експерт.

Навіщо тоді було призначати Авакова міністром МВС? Є думка, що саме для контролю. Щоб тримати його на видноті, але при цьому ослабити повноваження. "Аваков – досить дивна політична фігура, його сила полягає в тому, що він контролює більшість силовиків, тому зменшити його політичний вплив є одним із завдань Офісу президента. І хоч Зеленський і має певні стосунки з Аваковим, вони ніколи не були однією командою", – коментує Богдан Петренко.

Поганим є той президент, який не мріє стати Аваковим

Арсен Аваков і справді дивна фігура. Не маючи ані власної партії, ані, відповідно, власної фракції в парламенті, цей чиновник зберігає відчутний вплив на події. Це, звісно, має пояснення, яке криється і в стосунках Авакова з Ігорем Коломойським, і в підтримці його "Народним фронтом". Але нині ситуація змінилася. У Авакова більше нема "Народного фронту", як немає і "своєї" парламентської більшості. "А за Порошенка така аваківська більшість була", – нагадує директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.   

Лишається хіба що дружба з Коломойським, проте той не кидатиметься на амбразуру задля збереження Нацгвардії в підпорядкуванні МВС. Недавній анекдот про те, "що битву екстрасенсів виграв Ігор Коломойський – він безпомилково вгадав імена нового прем’єра, керівника президентського офісу та міністра МВС", помалу втрачає актуальність. Вплив олігарха не варто ставити під сумнів, але, обираючи між президентом і міністром, Ігор Валерійович зробить ставку на першого. А перший (тобто Зеленський) рішуче налаштований урізати можливості Авакова.

Прикметно, що свого часу це намагався зробити й Петро Порошенко. Історія його взаємин з Аваковим – окремий сюжет. Його можна відстежити, згадуючи інцидент з екс-командувачем Нацгвардії Юрієм Аллеровим. У 2017 році під час параду з нагоди Дня незалежності Петро Порошенко демонстративно не потиснув руку Аллерову. Те саме услід за ним зробив і міністр оборони Степан Полторак. У Аллерова виник гострий конфлікт з Арсеном Аваковим, і той домагався його відставки, але звільнити командувача, за законом, можна тільки за згодою міністра і президента. Згоди ж між Аваковим та Порошенком не було жодної, і хоча сам президент, вочевидь, прагнув звільнення Аллерова не менше за Авакова, він не підписував відповідного указу аж до 7 травня 2019 року. Можливо, саме для того, щоб насолити міністру МВС.

В усякому разі наступник Порошенка Зеленський явно не прагне подібних ускладнень. "Він же є верховним головнокомандувачем. А це – його президентська гвардія. Наш глава держави живе (принаймні у власних уявленнях) в президентській республіці", – іронізує Вадим Карасьов. Володимир Зеленський, каже він, робитиме все для того, щоб мінімізувати Арсена Авакова і посилити свої важелі впливу на силові органи. "Нацгвардія краще споряджена, тож логічно, що Зеленський хоче тримати таку армію у своїх руках", – додає Андрій Золотарьов.

Офіс президента України

Одним словом, лишається дрібниця – переконати парламент виступити на боці Зеленського і проти Авакова. Це може статися вже найближчим часом. Принаймні така ймовірність є.

Перспективи голосування

Арсену Авакову існування законопроекту №1007, звісно, "не сподобається, бо це виведення з-під нього величезної кількості людей. Він розуміє, що в такий спосіб його намагаються послабити", – констатує Богдан Петренко. "Але протестувати зараз він не буде, – переконаний Андрій Золотарьов. – Це питання підтримає більшість голосів. Бо навіть якщо підведуть депутати від Авакова, підключаться люди Коломойського. А їх у нього достатньо. Причому в різних фракціях".

"Проголосують всі, як зайчики", – зазначає Вадим Карасьов. Зеленський вдало обрав момент, коли можна провернути операцію з нейтралізації Авакова, вважає Золотарьов. "Його фракція ще монолітна і розбрату в ній поки що нема", – каже експерт.

Але ключове слово тут – "поки що". Петренко говорить про те, що казус Авакова якраз здатен спричинити перший розкол у фракції "Слуги народу". Якщо депутати президентської сили, орієнтовані на Авакова, зважаться на фронду, то наслідками їхньої позиції може стати "ігнорування депутатами ініціатив президента, зокрема, можливо, й щодо Конституції".

Конституцію Богдан Петренко згадує недарма, адже на перекроювання Основного Закону в президента Зеленського великі плани. Та щоб їх здійснити, главі держави потрібна не проста, а конституційна більшість, тобто 300 голосів, з яких близько 50 Зеленському доведеться шукати десь "на стороні". Якщо ж підведуть ще й свої, на проекті змін до Конституції можна буде ставити хрест. Втім, каже Богдан Петренко, "№ 1007 може й померти в першому читанні, як це часто буває із законопроектами, які насправді ніхто не збирається ухвалювати і які створюють як димову завісу". Але цього розу статус-кво зберігатиметься: у Авакова залишиться Нацгвардія, а у Зеленського – туга за 100-відсотковою владою. А це нашого президента якраз навряд чи задовольнить.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>