banner banner banner banner

Повертаючись на Місяць. Що Штати будуть шукати на супутнику Землі та чи допоможе їм Україна

Повертаючись на Місяць. Що Штати будуть шукати на супутнику Землі та чи допоможе їм Україна
112.ua

Ганна Пєшкова

Журналістка

Людина вперше ступила на Місяць понад півстоліття тому. Після закриття програми "Аполлон" цей подвиг так і не було повторено. У США не тільки планують це виправити, але й хочуть заробити на супутнику Землі, видобуваючи його корисні копалини.

І якщо після указу Дональда Трампа про освоєння ресурсів на Місяці ще залишалися сумнівів у серйозності таких планів, то після презентації конкретного проекту з видобутку ресурсів з країнами-партнерами світ переконався в серйозності намірів американців.

Копалини на супутнику Землі планують видобувати вже протягом найближчих десяти років. Навколо американських баз навіть створять спеціальні "зони безпеки", щоб інші країни і компанії не заважали видобутку ресурсів. Деякі країни вже назвали те, що відбувається, "політикою експропріації" і засудили дії лідера.

Чи законні претензії США на копалини на Місяці та чи зможе Україна взяти участь у проекті?

Місячна політика Трампа

Заява Трампа про видобуток ресурсів на супутнику аж ніяк не є настільки унікально, як може здатися на перший погляд. Багато президентів США, зокрема Барак Обама, озвучували подібні ідеї. А у 2015 році Штати просунулися до освоєння Місяця вже на законодавчому рівні. Конгрес ухвалив закон, який дозволяє американським компаніям і громадянам використовувати космічні ресурси.

Але в підсумку екс-президенту Америки довелося згорнути місію - не виключено, що через її дорожнечу. За оцінками НАСА, країні це коштуватиме 20-30 мільярдів доларів. Трампа ж це питання турбує менше. Він стверджує, що США відправлять екіпаж на Місяць до 2024 року. Для реалізації цієї мети і було розпочато космічну програму з ім'ям грецької богині полювання "Артеміда", а у 2019 році - створено Космічні сили США.

Новини за темою

В освоєнні космосу, як і багато в чому іншому, Трамп нетерплячий. У книзі його екс-помічника під назвою "Збіговисько гадюк" описана сцена, коли Трамп нібито питав у астронавтів про терміни висадження на Марс. Відповідь про те, що це стане можливо у 2030-х роках за сприяння інших країн, Трампа не влаштувала. Він сказав, що це потрібно встигнути зробити "хоча б в його другий термін президентства".

З точки зору політичних причин просування проекту цей епізод є найпоказовішим. Перед президентськими виборами, які відбудуться у 2020 році, Трампу потрібні докази того, як він зробив країну "знову великою".

Але плани Трампа не такі вже й дивні, адже в бік розробки Місяця дивиться не тільки США. Партнерами Вашингтона в новому проекті стануть країни Євросоюзу, Канада, Японія та Об'єднані Арабські Емірати. Японія заявляла про подібні плани давно: там планують вивчати Місяць за допомогою роботизованих поселень. А Європейська місячна станція "Смарт-1" майже два роки фотографувала поверхню Місяця і вибудовувала карти залягання мінералів. План Європейського космічного агентства під назвою "Аврора" повинен стартувати за 10 років.

А ось хто поки залишився поза угодою з американцями, так це Китай, Росія та Індія, тобто найсильніші гравці у сфері космосу. В Індії, наприклад, заявляли про наміри почати видобуток гелію-3 на Місяці до 2030 року. Китайський зонд ще в січні минулого року приземлився на зворотній стороні супутника, а китайський місяцехід виявив окремі мінерали в кратерах Місяця. Країна хоче побудувати багатомодульну навколоземну космічну станцію. Корабель, який буде на неї літати, фактично може використовуватися і під час польотів на Місяць.

Те, що Китай Штати залишили "за бортом", цілком логічно, враховуючи напруження між країнами. У США вже зараз звинувачують КНР в пандемії коронавірусу, лунають заяви про можливість відновлення торговельної війни. Найімовірніше, сама по собі "Угода Артеміди" - це відповідь Китаю з його космічною програмою.

Якщо ж говорити про Росію, то американські ЗМІ, посилаючись на Адміністрацію Трампа, пояснюють рішення не залучати країну в програму занепокоєнням Пентагону щодо "загрозливих" маневрів російських супутників.

В РФ зараз розробляють кораблі "Федерація", які передбачають можливість польоту до Місяця і назад без посадки, а про видобуток корисних копалин на Місяці заявили ще 14 років тому. У "Роскосмосі" говорили, що до 2040 року планують запустити кілька автоматичних станцій для дослідження місячного ґрунту і висадження космонавтів на Місяць. Полігон з видобутку копалин хотіли побудувати до 2050 року. Схоже, що Трамп намагається випередити Росію.

Новини про плани американського президента в Росії, звичайно, прокоментували несхвально. Глава "Роскосмосу" Дмитро Рогозін порівняв видобуток копалин на Місяці із вторгненням в Ірак, а пошук союзників для цієї мети - створенням "коаліції згодних". А голова комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтин Косачов сказав, що Росія знайде гідну відповідь на демарш президента США, який "намагається захопити космос", поки весь світ бореться з коронавірусом.

Експерт-міжнародник Андрій Бузаров називає те, що відбувається, політтехнологічним продовженням прохолодної війни між США і Росією.

"Рішення виключити державу з цього списку логічне, виходячи із зовнішньої політики і Росії, і США. Обидві країни мають самостійні космічні програми. Я не думаю, що між ними була б можлива співпраця. Рішення логічне з унікальних можливостей, які є у США. Штати вибирають для співпраці ті країни, які не мають високорозвиненої космічної галузі. Зараз США і РФ діють окремо, як на початку 60-х років ХХ століття. Але якщо виникнуть глобальні виклики, вирішувати їх вони будуть разом", - переконаний Бузаров.

Втім у ситуацію оперативно втрутилося NASA. В агентстві спростували інформацію про те, що США не хочуть включати Росію в угоду з освоєння Місяця, і уточнили, що країна, на відміну від Китаю, відповідає необхідним умовам для співпраці. "Роскосмос", вочевидь, така відповідь задовольнила, оскільки його представники висловили готовність до переговорів.

Це доводить, що проект - далеко не одні тільки амбіції Трампа, але, в першу чергу, економічні інтереси, зокрема і приватних компаній, які візьмуть у ньому участь. Реалізувати амбітну мету без підтримки Штатам було б вкрай важко.

Що ж стосується участі України в проекті, то про це поки ані слова. Але до цього ми ще повернемося.

Чи законний видобуток копалин на Місяці

Чи не порушують плани США закони? Адже понад півстоліття тому майже всі країни світу підписали Договір про космос. Згідно з ним, жодній країні не можна привласнювати космічні території.

Тут виникає цікава лазівка. По-перше, такі самі дії з боку простих людей або компаній ніяк не врегульовано. По-друге, США фактично не оголошують суверенітет над територіями на Місяці - лише заявляють про право на їх освоєння. Видобуток ресурсів на Місяці не врегульовано договором, як, наприклад, це зроблено з копалинами в нейтральних водах Землі.

Також сферу регулює резолюція Генеральної Асамблеї ООН від грудня 1979 року. Там зазначено, що природні ресурси Місяця є спільною спадщиною людства і не можуть належати ані державі, ані міжнародній міжурядовій або неурядовій організації. Але США так і не підписалися під цією угодою, як і Китай і Радянський Союз. Зробили це Франція та Індія, а також ще 16 країн, серед яких немає передових в освоєнні космосу.

Фактично президент США, претендуючи на ресурси Місяця, показав незначність цієї угоди, що виглядало скандальним. По суті, радіус освоєння буде залежати виключно від бажань американської сторони з права першості. Хто перший здійснив висадження - той і буде володіти всім, що зможе видобути.

У NASA ж пізніше презентували "Угоду Артеміди", що відповідає Договору про космос від 1967 року. Тобто спробували заспокоїти тих, хто апелював до незаконності цього рішення. Директор NASA уточнив, що розроблено цілий набір принципів роботи міжнародних партнерів. Серед них - і створення спеціальних "зон безпеки". У видобуток одних країн не зможуть втручатися інші.

Країни, які будуть займатися освоєнням Місяця, повинні будуть публічно повідомляти про те, що конкретно вони робитимуть на супутнику і з якою метою. Підписанти угоди будуть зобов'язані допомагати астронавтам, які потраплять у біду, а також охороняти об'єкти історичної значущості. Крім того, країни повинні будуть діяти згідно з керівними принципами щодо зменшення космічного сміття профільного комітету ООН. І не лише відповідно - вони повинні будуть розробляти власні плани щодо зменшення орбітального сміття. Після завершення місій кораблі повинні будуть вчасно утилізувати.

Втім необхідно, щоб цей договір був ратифікований найбільшими країнами.

Політолог Володимир Воля вважає, що створення угоди про освоєння Місяця вже саме по собі означає: США визнають, що втратили першість у можливості для експансії Місяця. Хтось може виявитися успішнішим, ніж вони, отримати перевагу і почати диктувати свої умови.

Але політичні і юридичні нюанси рішення - це лише обгортка. Головне - економічна складова.

Що країни будуть видобувати на Місяці

Досить наочно ресурси Місяця видно на спеціальній карті, яку не так давно вчені презентували Геологічної служби США (карту в гарній якості можна подивитися тут).

USGS

Найбільші сподівання покладають на гелій-3, велику кількість якого знайшли ще в зразках місячного ґрунту з експедицій "Аполлон". На Землі гелій-3 в промислових кількостях відсутній: у нашій атмосфері Землі його всього лише 35 тисяч тонн. У породі Місяця його від 500 тисяч до мільйона, оскільки він накопичувався сотні мільйонів років, поки Місяць опромінювався Сонцем без захисту у вигляді атмосфери.

Гелій-3 цікавий тим, що як термоядерне пальне він вигідний набагато більше, ніж нафта і газ. Під час взаємодії тонни гелію-3 з потрібною кількістю дейтерію вивільняється величезна кількість енергії. Щоб досягти такого самого ефекту за допомогою нафти, потрібно спалити 15 мільйонів її тонн. Однієї лише тонни гелію-3 вистачить, щоб 9 днів живити енергією всі Штати.

Крім того, що гелій-3 ефективний, він ще й безпечний. Він не радіоактивний, а в процесі термоядерного синтезу з його участю не утворюються небезпечні сполуки. Щоправда, для того, щоб його використовувати як паливо, потрібно ще побудувати спеціальні термоядерні реактори. Для початку реакції потрібна температура близько мільярда градусів. Концепції для таких реакторів вже розроблено, але подібні умови поки виходить надати лише на кілька секунд.

Крім термоядерного синтезу, гелій-3 може використовуватися і в медицині, наприклад, для чіткішої картинки апаратів МРТ. За використання ізотопу рівень корисного сигналу апарату зростає приблизно в 10 тисяч. Вони більш просторі за звичайні, їх простіше переміщати, а головне - вони дешевші. А ще гелій-3 використовується для нейтронних детекторів, які засікають спроби завезення ядерних матеріалів.

Не дивно, що таку тонну ізотопу оцінюють приблизно в 5 мільярдів доларів. Видобуток такої кількості ізотопу, за підрахунками World Security Network, рентабельний – він може коштувати 3 мільярди. Але потрібна ще й дорога інфраструктура - не менше ніж 20 мільярдів доларів. Тому в РФ переконані: враховуючи відсутність спеціальних реакторів, це економічно невигідно.

Але не одним тільки гелієм-3. На дні кратерів і в тіні високих гірських ланцюгів, де температура не підіймається вище точки замерзання, повинна бути вода. Імовірно, лід на Місяці виник через потрапляння комет.

Вода потрібна не на Землі. Якщо виділити з води водень, він може слугувати паливом для експедицій. Це добряче заощадило б гроші землян, оскільки доставка палива в космос дуже енерговитратна. Також воду можна використовувати для ферм на Місяці.

Британська компанія Spacebit, яку заснував українець Павло Танасюк, буде шукати H2O та інші корисні копалини на супутнику.

"Геологічна карта показує наявність ресурсів тільки приблизно, і насправді деяких з них може не виявитися. Поки що до кінця не відомо, чи є на Місяці вода в доступній формі. Вона дуже важлива для технічних цілей, зокрема - для двигунів. Про те, чи є там вода і чи можна її видобути, ми дізнаємося десь у 2022-2023 роках. Тоді запланована наступна місія на Південний полюс, в якій ми будемо брати участь. Якщо вода там є, то космічній економіці - бути. Якщо ні, то можуть виникнути труднощі, але не найкритичніші", - розповідає 112.ua Павло Танасюк.

Новини за темою


За словами засновника Spacebit, більше за інші копалини на Місяці важлива платина - не стільки для Землі, як для космічної економіки, для будівництва космічних апаратів. Наявність на Місяці платиноподібних мінералів доведено - найімовірніше, їх туди принесли стародавні астероїди.

Також економічно цікавий видобуток рідкоземельних елементів. На Землі близько третини їх сьогодні - в Китаї. У найближчі десятиліття вони можуть стати дефіцитними, тож Місяць цілком може стати їх альтернативним джерелом. Ітрій, наприклад, важливий, оскільки він застосовується у виробництві екранів комп'ютерів. Кремній теж активно використовуються в електроніці як найкращий напівпровідник.

Знадобитися можуть також сірка, калій і натрій - мінерали, які можна використовувати як добрива для вирощування рослинної їжі на базі. Сонячна енергія та місячний реголіт знадобляться для будівництва баз на зворотній стороні супутника від Сонця.

Розробка ресурсів на Місяці – це ще й шанси на виявлення нових копалин, які можуть докорінно змінити життя землян, а також мотивація для вкладень у космічну інфраструктуру.

У NASA вже вирішили, що вибрали три компанії, які будуть займатися технологічним супроводом "Артеміди". Наприклад, SpaceX розробить апарат Starship, адаптований для пасажирських польотів на Місяць. Він же цілком може бути використаний і для переміщення вантажів. Також йде мова про будівництво станції, маленької МКС біля Місяця, за допомогою якої можна було б організувати роботи на поверхні супутника.

Україна та "Артеміда"

Незалежна Україна і Штати давно співпрацюють у космічному питанні. У країн було підписано рамкову угоду 2009-2019 років. З позитивних підсумків - у травні 2016 року було створено українсько-американську робочу групу, а директор "Південного" Олександр Дегтярьов зробив амбітну заяву про технологічну готовність України до польоту на Місяць і експедиції на Марс.

Участь у такому серйозному міжнародному проекті, як "Артеміда", могла б дати нашій країні суттєві іміджеві плюси. Але екс-глава Космічного агентства Павло Дегтяренко розповідає: щоб взяти участь у проекті, Україна повинна вкластися фінансово.

Необхідно, щоб вона профінансувала певну частину програми, замовила у своїх підприємств, наприклад, посадковий модуль, який транспортував би людей на Місяць. Вкладення навіть 1% від вартості місячної програми надасть можливість користуватися всіма її науковими результатами. Це вигідно ще й тому, що вкладення в космічну галузь нашої країни для економіки окуповуються в рази.

Але космічна програма з бюджету не фінансується достатньою мірою вже кілька років: на неї в середньому виділяють в 10 разів менше, ніж необхідно. Вкладення обчислюються мільйонами гривень, тоді як у США на галузь витрачають близько 20 мільярдів доларів на рік. Замовлення від держави для КБ "Південне" становлять лише 2-3% обсягу її робіт, а здебільшого прибуток надходить від робіт бюро на світовий ринок. Середня зарплата на КБ "Південне" становить 15 тисяч гривень, а після "коронавірусного" секвестру бюджету український космос і зовсім опинився під ударом.

Чи підпишемо ми "Угоди Артеміди"? Андрій Бузаров песимістичний на цей рахунок. Він розповідає, що у нашої космічної галузі як самостійного гравця давно немає можливостей. Країна здатна лише виконувати певні технологічні замовлення в рамках співпраці з космічними державами.

Наприклад, конструкторське бюро Дніпра створювало перший ступінь для ракети "Антарес". Наступний пуск запланували на початок осені цього року. Для нього українських експертів і конструкторів з "Південмашу" в умовах карантину перевезли до США на чартерному літаку. Після прибуття фахівці пройшли двотижневий карантин і тепер працюють на базі NASA.

Якщо ж говорити про місячний проект, то "Південне" сформувало можливий зовнішній вигляд місячної бази, а також технічні характеристики для місячних модулів, засоби пересування  поверхнею Місяця.

КБ "Південне"

Українські вчені також презентували на виставці Dubai Airshow 2019 місячний лендер, що підстрибує, для дослідження поверхні супутника. Він здатний доправляти на Місяць корисний вантаж масою до 150 кілограмів. Фінансової підтримки від держави, на думку самих учених, для розробки не було.

Українським компаніям нічого не заважає брати участь в космічних проектах, але за кордоном. Наприклад, у вже згаданій нами Spacebit, яка базується у Великобританії, розробляють місяцехід. Він буде оцінювати можливість тривалого перебування астронавтів у місячній печері вже в липні 2021 року, вирушивши на супутник разом з ракетою United Launch Alliance в посадковому модулі американської компанії Astrobotic.

"Місяцехід вже пройшов CDR (критичний огляд дизайну). Це один з найменших місяцеходів. Головна його особливість - він пересувається на лапах, тоді як все, що до цього ступало на поверхню Місяця, було на колесах. Місяцехід буде крокувати поверхнею супутника, як це свого часу робив і Ніл Армстронг. Можливо, згодом його буде запущено у космос, після тесту функціональності на орбіті Землі. Подальші випробування плануються у вакуумних камерах в умовах радіації реголіту. Швидше за все, місяцехід буде готовий до запуску вже до Нового року", - розповідає Павло Танасюк.

Павло Танасюк Spacebit

Плани у компанії прописано на 20 років вперед. Танасюк розповідає, що компанія підтримує розробку чистих технологій, щоб не нашкодити самій Місяці. На його думку, важливо, щоб нащадки, дивлячись на Місяць із Землі, не спостерігали видобутку ресурсів.

Що ж стосується участі України в проекті Штатів, він упевнений, що для нього є шанси.

"У "Південного" є велика спадщина, технології, які можуть бути застосовані для освоєння космосу. Крім того, зараз у космічного агентства новий сильний голова. Можна створити непогану робочу екосистему, але все буде залежати від того, наскільки в Україні будуть готові працювати довго. Технології, які є в України, можна продати, а можна віддавати права на їх використання на території країни стартапам, як в Америці, щоб вони не залишали батьківщину. Звичайно, у багатьох керівників може мерзнути рука з бажання швидкого прибутку, але це була б хороша стратегія на майбутнє", - ділиться думкою засновник Spacebit.

Spacebit, наприклад, допомагає невеликим українським стартапам, таким як Space Cossacs, який переміг на відборі європейського конкурсу космічних інновацій. Співпрацює компанія також з Firefly, яка базується в Америці, але має українські коріння. Зараз Firefly розробляє ракету для бюджетного виведення вантажу на орбіту.

Чи встигнуть Штати висадити людину на Місяць до 2024 року в умовах пандемії? Схоже на те, що вона не стане перешкодою. Якщо роботу КБ "Південного" припинено, то навіть в її умовах деякі космічні центри в США відкриті. Танасюк розповідає, що з випробуванням роботів виникли деякі складнощі, але робота кипить: співробітників стало навіть більше.

"Ми не можемо контролювати процеси, пов'язані з пандемією, тому у багатьох людей починаються психологічні проблеми. Мрія про підкорення космосу може допомогти людям відволіктися. Згадати навіть, як люди чекали на "Аполлон". Мрія про висадження на Місяць може об'єднати всю Україну", - красиво підсумовує Танасюк.

Безумовно, космос – це загальне надбання. Однак, як і в інших сферах, в космосі успіх чекає на найсильніших, найбагатших і, головне, сміливих. Україні поки залишається лише спостерігати за тим, як її вчені допомагають цим найсильнішим втілювати в життя мрії людства.

Ганна Пєшкова

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>