Посунути Кернеса: Хто претендує на мерство у Харкові

Посунути Кернеса: Хто претендує на мерство у Харкові

112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

13:5920.08.2020

Твитнуть

Наталія Лебідь

Журналіст

Не кожний птах долетить до середини Дніпра... і не кожний міський голова перебуватиме на посаді половину того часу, який існує твоя держава. Цьогоріч незалежній Україні виповниться 29 років, а мерству Геннадія Кернеса у Харкові – 14. Кернеса обрали за V скликання Верховної Ради, а зараз вже IX. За третього президента Віктора Ющенка, а зараз у нас – уже шостий, Володимир Зеленський. А скільки за цей час змінилося прем’єрів та урядів – годі й полічити. Та головне те, що шанси Кернеса залишитися у кріслі мера й надалі є досить високими. Незважаючи на всі скандали, які супроводжують його політичну кар'єру.

По-перше, тому що його рейтинг у місті є справді високим. А по-друге, тому що кандидатів, які могли б скласти йому конкуренцію, – небагато. Другий за значимістю (після київського) регіон не зростив власних лідерів. І навіть президентська політсила з усіма її амбіціями, за чутками, не сподівається на перемогу у "другій столиці". Так принаймні кажуть у кулуарах влади. Недарма "Слуга народу" досі зволікає з оголошенням свого кандидата на посаду мера Харкова.

Історія одного успіху

Другу перемогу Кернес здобув у 2010 році. Тоді він балотувався від "Партії регіонів" та переміг Арсена Авакова, який йшов від "Батьківщини", з мінімальним відривом – 30,09% проти 29,46%.

Новини за темою

Гречка, борди, рок-н-рол. Скільки коштує любов виборця на місцевих виборах - 2020

У 2015 році його тріумф був вже більш помітним. Тоді Кернес балотувався від партії "Відродження" та переміг у другому турі, набравши 65,8% голосів, у той час як його конкурент Тарас Ситенко від "Самопомочі" отримав 12,3% голосів.

Нині, як анонсує "вічний мер", "ми підемо на вибори самостійно, нашим блоком – "Блоком Кернеса "Успішний Харків". Я думаю, моя команда зробила достатньо для того, щоб мати успіх. Я сам теж піду на вибори", – заявляє він.

Ще б пак. Кернес, безперечно, піде на вибори. Проґавити можливість бути переобраним ще раз було б для нього неправильним. Діло за малим – офіційно зареєструватися кандидатом в мери, а це можна буде зробити, згідно із календарем виборів, у період з 15 по 24 вересня.

Керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов озвучує результати останніх соціологічних досліджень: за останні півроку рейтинг харківського мера зріс на 7%. Зараз він вже перевалив позначку в 50%, тоді як минулої осені був близько 40%.

На думку політологів, градоначальникам цього року став у нагоді… коронавірус. А, точніше кажучи, не так власне коронавірус, як нагода продемонструвати фронду і послати подалі центральну владу з усіма її локдаунами та кольоровими зонами епідемічної небезпеки. Багатьом на місцях це сподобалося. І мери наввипередки ринулися демонструвати ігнор вимог уряду, міністра Степанова і головного санлікаря Ляшка.

Так само вчинив і Кернес – він дистанціювався від непопулярних рішень, як, наприклад, щодо зупинки метро або карантину у дитсадках і школах. "Тому що, коли такі заборони не підкріплені ефективно дієвим контролем, вони ставлять хрест на подальших політичних перспективах – на таку владу не зважають, об неї витирають ноги", – підкреслює Золотарьов. Тому Кернес від самого початку чинив опір Києву, вважає експерт.

На коронавірусній темі був шанс "піднятися" і у харківського губернатора Олексія Кучера, адже саме він зустрічав 20 лютого літак з українцями, що прибув з китайського Уханю. Але цей шанс був змарнований.

Можливо, від самого початку був свідомий саботаж, мета якого – підставити Кучера на темі закупок ШВЛ та інших медпрепаратів. Та що б там не було, харківського губернатора нині навіть не розглядають як серйозного суперника Кернеса. Якщо хтось й боротиметься за право вийти у другий тур, то це передусім дві особи – народний депутат від ОПЗЖ Олександр Фельдман та народна депутатка від "Слуги народу" (а також колишня голова Харківської ОДА) Юлія Світлична.

З відкритих джерел

Проте не факт, що Світлична представлятиме саме президентську політсилу.

Перші на другий тур

І у Фельдмана, і у Світличної позитивний рейтинг превалює над негативним. Але така сама ситуація і у Кернеса. За даними соціологічної групи "Рейтинг", до чинного харківського мера позитивно ставляться 60% респондентів, нейтрально – 26%, негативно – 13%. До Світличної ставляться: 44% – позитивно, 26% – нейтрально та 14% – негативно. У Фельдмана ці три цифри становлять 36%, 37% та 15% відповідно.

На користь нардепа від ОПЗЖ говорить його впізнаваність та медійність, а також меценатство у вигляді, наприклад, відомого "Фельдман-екопарку". Та головне, мабуть, те, що Фельдман народився і виріс у Харкові, там він "свій" з усіма наслідками цього статусу, зокрема, з постійно діючим штабом, що також відіграє важливу роль.

Юлія Світлична – теж харків’янка. Але не тільки це плутає карти Фельдману. Світличну підтримує колишній голова адміністрації президента (за Порошенка) Ігор Райнін, який з 27 листопада 2019 року очолює Харківську обласну організацію партії "Опозиційна платформа — За життя". Логічно було б чекати від Райніна гри на боці Фельдмана, але насправді все складніше.

З відкритих джерел

Почати варто з того, що й сам Райнін колись очолював ХОДА. А Юлія Світлична була в його команді. Вирушаючи на Банкову, Райнін передав губернаторство Світличній. Отже, їхні зв’язки є давніми і тісними. Але найцікавіше те, що Світлична піде на вибори не від ОПЗЖ. І навіть не від "Слуги народу", що було б цілком очікувано.

Втім, розв’язка цієї історії ще попереду. Відомо лише те, що Світлична зареєструвала власну політичну силу під назвою "Блок Світличної "Разом!", а також про те, що її буцімто переманює партія "За майбутнє", яку зараз активно розбудовує близький соратник олігарха Ігоря Коломойського, народний депутат Ігор Палиця.

Що ж стосується владної команди, то Світличну готовий підтримати міністр МВС Арсен Аваков. Останній має непереборне бажання побачити на посаді мера Харкова іншу людину, а не Геннадія Кернеса. Тож коли Олександр Фельдман говорить про те, що місто потребує перезавантаження, а правління "мера-царя" має відійти у минуле, є щонайменше одна людина, яка йому бурхливо аплодує.

І ця людина – Арсен Аваков. От тільки головний силовик веде свою власну гру.

"Стосунки між Аваковим та Кернесом дуже напружені, але якраз це і може бути мотивацією того, чому Кернес може піти на співпрацю з владою – йому необхідна її підтримка. Бо якщо його ворогами будуть не тільки Аваков, а й Офіс президента, працюватиметься йому набагато складніше", – коментує директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортнік.

Він також додає, що форми такої співпраці безпосередньо залежатимуть від результатів останніх соціологічних замірів і від того, "як президентська команда зможе показати себе на цих виборах. Якщо її результат буде невисоким, а коаліція в міськраді буде сформована без неї, то стосунки між Києвом та Харковим будуть прохолодними, а напруга лише зростатиме. А якщо президентська політсила покаже хороший результат, то це означатиме партнерство".

Новини за темою

Західний фронт "слуг народу": Кого висуне партія президента у "несприятливому" регіоні?

Але кого ж зрештою висунуть "слуги народу"? І з ким вони боротимуться за міську раду?

Мовчання – знак поразки?

З приводу того, хто боротиметься за крісло мера Харкова, мовчать нині як "Європейська солідарність", так і "Батьківщина". Це й зрозуміло – йдеться не про їхню вотчину, особливо у випадку з ЄС. Але інтригу зберігають і "слуги народу". Незважаючи на те що президентська сила обіцяла висунути своїх кандидатів у всіх обласних центрах і таким чином забезпечити яскраві спаринги з чинними мерами.

Місцевий штаб СН формально очолює народний депутат Павло Сушко. Однак де-факто керує харківськими "слугами" Вадим Слюсарєв. Хто він? Людина, яка відома зв’язками з Артемом Пшонкою, сином колишнього генпрокурора. Кажуть, що його завдання полягає в тому, аби "дружити" з Кернесом – на всяк випадок, а точніше, на випадок непевного майбутнього.

Як слушно зауважує з цього приводу заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко, "головна стратегія "слуг народу" полягатиме в тому, аби приєднатися до переможця. І це буде взаємовигідний процес, бо відсутність співпраці з владою призводить до обмеження фінансових можливостей міста. Забагато повноважень лишається у центральної влади, і сваритися з нею – тим паче після виборів – ніхто не стане".

Якщо вже Петро Порошенко свого часу не доклав зусиль до того, аби позбутися Геннадія Кернеса (а привід для цього був – обвинувачення у сепаратизмі, адже це саме до Харкова рвався з Межигір’я Віктор Янукович, аби оголосити там про створення східної квазідержави), то Володимир Зеленський, скоріш за все, не боротиметься з харківським мером й поготів. Простіше домовитися, особливо якщо у кожної зі сторін є для цього свої резони.

Тим паче, що для Кернеса виграти битву за міську раду буде складніше, аніж вибороти крісло градоначальника: на рівні міськради у мера справи гірші, тож сформувати одноосібну більшість йому не вдасться (за даними соціологічних досліджень, "Успішний Харків" Кернеса має рівень підтримки у межах 30-35%, ОПЗЖ – 20-25%, а "Слуга народу" та "Разом!" Світличної набирають приблизно по 10-15%).

Усім фігурантам процесу доведеться шукати точки порозуміння, тому не виключено, що опоненти Кернеса можуть домовитися, організувавши йому опозиційну міськраду.

Втім, про владу у Харкові говорити ще зарано. Тим паче, що "Слуга народу" ще може зібратися на силах і висунути свого кандидата – не декоративного, а націленого хоча б на те, щоб провести до міськради якомога більш солідну фракцію. У цьому контексті донедавна фігурувало ім’я ІТ-підприємця Романа Катеринчика, власника декількох успішних компаній і людини, скажімо так, небідної. Проте, за одними даними, питання з Катеринчиком закрите – він не балотуватиметься. А за іншими, все з точністю до навпаки: кандидатуру Катеринчика нібито схвалив особисто Зеленський.

Так це чи ні – дізнаємося після 25 жовтня. А поки що на харківських бордах Геннадій Кернес позує з улюбленим жестом Вінстона Черчилля – буквою "V", яку Кернес показує пальцями. Черчилль, щоправда, мав на увазі вікторію у набагато більш глобальному конфлікті, аніж битва за крісло мера. Але нині не та епоха і не ті війни. Та й перемоги, вочевидь, теж інші.

Наталія Лебідь