banner banner banner banner

Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, або Що робити у разі спалаху коронавірусу на роботі

Майже рік минув відтоді, як COVID-19 змінив життя кожного з нас, вдаривши не тільки по імунітету, а й по гаманцю. Звільнення, недотримання правил безпеки, безстрокові відпустки і тисячі інфікованих на робочому місці - все це сталося, коли пандемія тільки дала про себе знати. Сьогодні ж такі помилки допускати не тільки небезпечно для життя, а й протизаконно.  "112.ua" розповість, на що ви як працівник маєте право, що робити працедавцю в разі спалаху захворювання і чи є якісь рекомендації щодо організації праці в умовах пандемії коронавірусу

Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, або Що робити у разі спалаху коронавірусу на роботі
112.ua

Ірина Шостак

Журналістка

Майже рік минув відтоді, як COVID-19 змінив життя кожного з нас, вдаривши не тільки по імунітету, а й по гаманцю. Звільнення, недотримання правил безпеки, безстрокові відпустки і тисячі інфікованих на робочому місці - все це сталося, коли пандемія тільки дала про себе знати. Сьогодні ж такі помилки допускати не тільки небезпечно для життя, а й протизаконно.  "112.ua" розповість, на що ви як працівник маєте право, що робити працедавцю в разі спалаху захворювання і чи є якісь рекомендації щодо організації праці в умовах пандемії коронавірусу

Не вдається знайти жодного спеціального законодавчого акта або нормативного документа, які роз'яснили б права/обов'язки співробітників і працедавців щодо COVID-19 на робочому місці? Справа не у вашій неуважності. Адже, незважаючи на те, що питання щодо охорони та безпеки праці працівників врегульовано безліччю міжнародних актів та актів національного законодавства, алгоритм дій у разі  спалаху ковід на робочому місці досі залишається незрозумілим.

Але як тоді діяти в тому чи іншому випадку, запитаєте ви. Ми відповімо: є низка різних документів, роз'яснень і рекомендацій, на які слід спиратися працедавцю і співробітнику в умовах пандемії коронавірусу. Розберемо кілька з них. 

Що потрібно робити працедавцю?

Новини за темою

Відповідно до керівництва Міжнародної організації праці, через нестабільність епідеміологічної ситуації з поширенням коронавірусу працедавцю насамперед слід призначити одного або групу координаторів для доведення до відома працівників інформації про COVID-19 (епідеміологічна ситуація, актуальні медичні поради, рекомендації щодо виробничої гігієни та соціального чи фізичного дистанціювання). Вважається, що це допоможе співробітникам бути в курсі подій і відчувати підтримку (посилює мотивацію адаптуватися і допомогти підприємству пережити важкі часи).

Зрозуміло, не обійтися і без запобіжних заходів у вигляді температурного скринінгу, провітрювання приміщень і дезінфекції. Але цікаво, що як такого обов'язку бездоганно  виконувати ці рекомендації у працедавця немає. Ставка робиться на те, що це і так в їхніх інтересах, адже такі заходи допоможуть забезпечити роботу підприємства.

Чи може працедавець не допустити до роботи працівника із симптомами респіраторного захворювання?

Якщо розглядати це питання відповідно до вимог національного законодавства, то, як зазначив в коментарі "112.ua" адвокат, к. ю. н. засновник юридичного телеграм-каналу "Адвокат Права" Денис Головін, керівник підприємства дійсно має забезпечити недопущення до робочого місця працівника із симптомами гострого респіраторного захворювання, зокрема з підвищеною температурою тіла.

"Якщо працедавець вважає, що працівник становить небезпеку для здоров'я оточуючих, наприклад, через наявність симптомів коронавірусної інфекції COVID-19, то працедавець може направити такого працівника додому з подальшим оформленням листка непрацездатності на підставі непридатності до роботи", - каже адвокат.

Але в дійсності, зважаючи на те, що керівник не є медпрацівником і не може встановити, чи є симптоми гострими, ковід це або ж алергічна реакція, говорити про обов'язки працедавця немає сенсу.

Також цікаво, що, згідно з різними рекомендаціями, працедавець має попросити працівника звернутися до лікаря, пройти тестування та обстеження, щоб отримати дозвіл для повернення на роботу. 

"У нас не розроблено протокол самоізоляції. Такі рекомендації призведуть до ще більшого зараження, адже співробітник їде у громадському транспорті, стоїть у загальній черзі до сімейного лікаря, щоб той дав йому направлення на аналізи, де на нього також чекає загальна черга – кількість заражених тільки зростає",- пояснює в коментарі "112.ua" старший партнер адвокатської компанії "Кравець і Партнери", адвокат Ростислав Кравець.

Варто зазначити, що, згідно з чинним законодавством, співробітнику, у якого лабораторно підтверджений COVID-19, видадуть листок непрацездатності.

Чи потрібно працедавцю повідомляти про хворого співробітника?

Згідно із законодавством – ні. Але в одному з інтерв'ю головний санітарний лікар України Віктор Ляшко рекомендував працедавцям у цьому випадку звертатися до територіальних лабораторних центрів МОЗ. Епідеміолог ТЛЦ, закріплений за територією, на якій знаходиться підприємство, проведе епідеміологічне розслідування та надасть необхідні рекомендації, в тому числі щодо самоізоляції осіб, які контактували із хворим. Також Ляшко радить у разі, якщо працедавець звернувся до ТЛЦ, а жодної реакції не послідувало, зателефонувати на гарячу лінію МОЗ.

Але чи варто говорити, як усе відбувається на практиці, якщо навіть у тому випадку, коли людина, з високим ступенем  ймовірності, заразиться коронавірусом на роботі, законодавством не передбачено будь-яких компенсацій.

Чи можна працівникові оформити тимчасову непрацездатність без діагнозу COVID-19? 

Ні, оскільки, діючи таким чином, працедавці потенційно ризикують порушити законодавство про працю, навіть якщо працівник згоден із таким підходом. 

Чи передбачена оплата періоду непрацездатності працівника?

Офіційно затверджених нормативних актів, що регламентують обов'язки працедавця в разі захворювання на COVID-19 його працівника, не так вже й багато. Але є прямо передбачений  обов'язок – оплата працівникові періоду непрацездатності за правилами, встановленим Законом від 23.09.1999 №1105-XIV та Порядком, затвердженим постановою КМУ від 26.06.2015 №440.

За загальним правилом, працівникам, які захворіли на COVID-19, лікарняний оплачується залежно від їх страхового стажу (якщо страховий стаж є значним, відсоток оплати допомоги з тимчасової непрацездатності стартує від 60-70% середньої зарплати). Уточнити його можна в Пенсійному фонді. Але сума вас не порадує, адже нещодавно розсір виплат зменшили, тепер допомога з тимчасової  непрацездатності через самоізоляцію, пов’язану з COVID-19, виплачується в розмірі 50% середньої зарплати застрахованої особи незалежно від страхового стажу.

Варто відзначити, що через запровадження карантину були внесені зміни і до Закону №1105. Сьогодні оплату періоду  непрацездатності здійснюють не тільки хворим, а й особам, які перебувають на самоізоляції під контролем лікарів.

Чи потрібно йти на самоізоляцію особам, які контактували із працівником, хворим на COVID-19, і чи може працедавець не допустити таку особу до роботи?

Однозначної відповіді немає – все залежить від конкретної ситуації (перелік випадків, коли особа підлягає самоізоляції, наведено в п. 20 постанови №641). Зокрема, піти на самоізоляцію мають особи, які контактували з пацієнтом із підтвердженим COVID-19. Але якщо всіх запобіжних заходів дотримано, то необхідності в самоізоляції немає.

"Сам працедавець не уповноважений визначати, хто підлягає самоізоляції, і, відповідно, не має права не допускати працівника до роботи. Цим займаються епідеміологи. Якщо є необхідність у самоізоляції, особам, які контактували з хворим, видають лікарняні листи. І тоді вже працедавець зобов'язаний сплатити їм лікарняний у розмірі 50% середньої зарплати працівника", - зазначає адвокат Денис Головін.

Що ж робити працедавцю в цій ситуації – самостійно вжити заходів безпеки і за можливості тимчасово перевести працівників, які контактували із хворим, на дистанційну роботу. Також, за бажання і можливості, працівники, які контактували із хворим, можуть взяти щорічну відпустку або відпустку без збереження зарплати. Примусово відправляти працівника у відпустку в цій ситуації працедавець не має права тільки за обопільною згодою.

Чи зобов'язаний працівник, який перехворів на COVID-19, перед тим, як приступити до своїх обов'язків, пред’явити працедавцю результати тесту на коронавірус?

Новини за темою

Якщо ви перехворіли на коронавірус та отримали негативний тест на COVID-19, виходячи на роботу, ви не зобов'язані надавати працедавцю результати тесту. Підставою для допуску працівника до роботи є надання ним закритого листка непрацездатності (лікар може закрити лікарняний лише за наявності негативного тесту на COVID-19).

Чи має працедавець оплатити тестування?

За словами адвоката Дениса Головіна, згідно з КЗпП, ст. 17 Закону України "Про охорону праці", п. 2 Порядку проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 23 травня 2001 року №559, проведення попереднього (під час прийому на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, здійснюється за рахунок працедавця

"Якщо під час влаштування на роботу ви підписували трудовий або колективний договір, в якому вказано вимоги про обов'язкове проходження ПЛР-тестування після відпустки, "лікарняного" або інші вимоги  працедавця, в цьому випадку невиконання цієї вимоги буде трактуватися як порушення умов трудового або колективного договору. Якщо ці вимоги не передбачено договором, а вас усувають від роботи через відсутність ПЛР-тесту – це порушення законодавства", – зазначає експерт.

У всіх інших випадках обов'язку забезпечувати тестування співробітників працедавець не має. Це здійснюється виключно за його бажанням, адже держава не компенсує цих витрат. Більш того, податкова може навіть заробити на них.

"Я оплачував всім своїм співробітникам тести, щоб бути впевненим, що вони будуть здорові та не заражатимуть ні інших співробітників, ні клієнтів. Робив я це неофіційно, оскільки безкоштовне для співробітників тестування – це додаткове благо, яке має обкладатися податком", - каже Ростислав Кравець.

Так чи інакше, але навіть за наявності у працівників підтверджених випадків захворювання на COVID-19 працедавець не зобов'язаний направляти весь персонал на тестування. Необхідність у тестуванні визначає заклад охорони здоров'я (епідеміологи), але, як ми пам'ятаємо, тільки в тому випадку, якщо працедавець до них  звернеться. Якщо ж ні, здавати тест або ні – вирішуєте ви і працедавець.

У якому випадку підприємство призупиняє свою діяльність?

Якщо весь колектив підприємства або працівники окремого структурного підрозділу, які могли контактувати із хворим на коронавірус, мають піти на самоізоляцію (залишатися вдома і не відвідувати робоче місце). Для підприємства це означатиме повне або часткове призупинення його діяльності - простій (у таких випадках працедавцю доведеться запроваджувати простій усього підприємства або його структурного підрозділу строком 14 календарних днів).

"Оголошення простою не вимагає узгодження з трудовим колективом, тому його можуть запровадити за одноосібним рішенням працедавця. У наказі про запровадження простою  обов'язково слід вказати причини та його термін, чи  стосується простій всього підприємства або окремого  структурного підрозділу. Зазначають також дату  закінчення терміну простою і місцезнаходження людей у цей період", - каже Денис Головін.

Новини за темою

За словами адвоката, в цьому випадку в наказі слід чітко прописати, що працівники мають перебувати вдома. При цьому зміст наказу має бути доведено до відома працівників  усіма доступними способами, наприклад, за допомогою розсилки на їхні електронні адреси з вимогою про надання  відповіді, яка підтверджує ознайомлення з наказом. Що стосується особистих підписів працівників для формування кадрової документації, то їх можна зібрати після закінчення терміну карантинних заходів, через які і стався простій.

Чи здійснюється оплата періоду простою контактним працівникам, які не хворіють, але змушені перебувати на самоізоляції?

Так, оплата дійсно здійснюється в розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), як це передбачено ч. 1 ст. 113 КЗпП, або в розмірі, який передбачено у колективному договорі підприємства.

***

Питань більше, ніж відповідей. Адже насправді навіть у законодавстві немає жодного акта, який би пояснив, як реагувати в тому чи іншому випадку, допомагав би бізнесу вижити, а працівникам – компенсувати витрати на лікування. Тому ухвалення рішення про те, що робити або як діяти,  повністю лягає на плечі керівників і працівників. Ми лише можемо порадити, що в ідеалі діяти потрібно точно не з натхнення або меркантильних міркувань. Діяти потрібно,  спираючись на здоровий глузд.

Ірина Шостак

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>