Популістські міфи та обіцянки: Як виборцю уберегтися від передвиборчих маніпуляцій

Парламентські та президентські вибори незабаром. В умовах уже розпочатої передвиборчої кампанії партії та кандидати готові вдаватися до найвитонченіших методів, тільки щоб сподобатися виборцю. Використовують усе – від зарплат і пенсій до корупції та навіть екології. 112.ua разом з експертами розбирав популістські міфи нашого часу

Популістські міфи та обіцянки: Як виборцю уберегтися від передвиборчих маніпуляцій
Радио Свобода

Олена Голубєва

Журналіст, 112.ua

Парламентські та президентські вибори незабаром. В умовах уже розпочатої передвиборчої кампанії партії та кандидати готові вдаватися до найвитонченіших методів, тільки щоб сподобатися виборцю. Використовують усе – від зарплат і пенсій до корупції та навіть екології. 112.ua разом з експертами розбирав популістські міфи нашого часу

Підвищити мінімалку і знизити ЖКГ-тарифи? Легко

Лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко і голова "Радикальної партії" Олег Ляшко вже осідлали звичні теми. Лідер РПЛ щосили заявляє про необхідність підвищити мінімальну зарплату в країні до 6 тис. грн. Тимошенко експлуатує улюблену тему ціни на газ і тарифів на послуги ЖКГ. "Необґрунтовані тарифи на комунальні послуги – це вбивчий податок для українців", при тому що вузьке коло осіб "заробляє надприбутки", всюди заявляє Тимошенко, обіцяючи після приходу до влади удвічі знизити ціну на газ для населення.

Проблеми зниження тарифів, підвищення мінімальної заробітної плати, які експлуатують опозиційні політики, вже певним чином девальвовано, зазначає політолог Володимир Фесенко.

За його словами, тему підвищення зарплат і пенсій обіцяли і Тимошенко, і Янукович, і Ляшко, і багато інших: це частина обов'язкової програми.

"Тему газу взагалі люблять ті, хто на ній свого часу заробляв", - сказав 112.ua політтехнолог, народний депутат VI скликання Віктор Уколов. - У 2008 році, підписуючи меморандум з МВФ, прем'єр Тимошенко пообіцяла зрівняти ціни на імпортний газ внутрішнього видобутку. У 2014 році, підписуючи коаліційну угоду, вона поставила свій підпис під зобов'язанням підвищити тарифи. Тепер вона заявляє протилежне. Так діють усі популісти – на виборах вони говорять тільки те, що подобається виборцям, як хамелеони, маскуючись на тлі громадської думки".   

Будь-яке питання тарифної політики або мінімальної заробітної плати може бути освітлено як популістським способом, так і професійним. Відрізнити перше від другого можна, тільки оцінивши, що конкретно політик або його команда зробили, як вони виконали свої попередні обіцянки, сказала 112.ua народний депутат V та VI скликань Ольга Боднар.

Головна проблема навіть не в популізмі, а в брехні, додає політтехнолог Сергій Гайдай. У тому, що людина, яка говорить про підвищення мінімальної зарплати, прекрасно знає, що підвищувати її не буде. Адже реалії економіки не дадуть можливості це зробити. Те саме стосується ціни на газ, адже тоді доведеться розірвати відносини з МВФ і власноруч погасити всі борги перед фондом.

Не хочете бути як усі? Апелюйте до екології

Крім традиційних "хлібних" тем для опозиціонерів, перед виборами в інформпростір просочуються і не зовсім традиційні теми. Та сама Юлія Тимошенко намагається заманити молодь обіцянками викорінити корупцію за допомогою блокчейна. А політична партія "Сила людей" взагалі вибрала тему екології як передвиборче гасло. Нещодавно вона представила в Кривому Розі свою екологічну програму, організувала екологічні протести в Маріуполі, мусує тему в ЗМІ. Наскільки такі вузькі теми взагалі можуть сподобатися електорату?

Експерти сходяться на думці, що навряд чи це сильно додасть балів у скарбничку політиків. З тієї самою екологією, крім звичайного передвиборчого популізму, слід шукати сліди і бізнес-складової, радять опитані експерти. Що є особливим блюзнірством, адже йдеться про прифронтове місті, в якому такими значними зусиллями вдалося зберегти мир і де працюють найбільші металургійні комбінати країни, що забезпечують добробут чверті півмільйонного міста (співробітники комбінатів та їхні сім'ї).

Експерти зазначають, що екологічна ситуація в Маріуполі останнім часом не погіршувалася, а акції активістів припали на початок передвиборчої гонки. При цьому їх не цікавить, що в модернізацію комбінатів, які дісталися з часів СРСР, бізнес вкладає рекордні суми. Наприклад, капітальний ремонт аглофабрики імені Ілліча є найбільшим екологічним проектом в історії сучасної України. Завдяки цьому ситуація навіть почала поліпшуватися. Із 2012 по 2018 рік тільки на екологічну модернізацію маріупольських комбінатів спрямовано 2,8 млрд грн, кажуть у мерії міста.

Крім боротьби за голоси, експерти зазначають, що активізація зусиль "Сили людей" збіглася з наміром "Метінвесту" побудувати і запустити в Кривому Розі комплекс з переробки кристалічного сульфату амонію, що руйнує багаторічну монополію хімічних підприємств олігарха Дмитра Фірташа на українському ринку виробництва мінеральних добрив (рівненський, сєверодонецький і черкаський "Азоти"). Не виключено, що руками активістів олігарх намагається запобігти появі конкурента на ринку.

"У світовій політиці нині домінує комерційне ставлення до екології: тему експлуатують у комерційних інтересах, ці питання порушують, коли треба закрити якийсь проект, нашкодити конкурентам. В українській політиці також будуть використовувати екологію переважно в такому самому напрямку. А також на популістському протиставленні – у вас брудно в місті, я зроблю чистіше", - сказав 112.ua директор Інституту стратегічних досліджень "Нова Україна" Андрій Єрмолаєв.

Утім, політтехнологи впевнені, що політикам, які зробили екологію своєю передвиборчою фішкою, далеко виїхати на цій темі не вдасться. "Тема екології є актуальною для багатих країн, для яких питання елементарного виживання (як в Україні) не стоїть гостро. Екологія взагалі нікого не хвилює в країні, де важливішими є питання "чи зможу я купити хліб і заплатити за електрику", - сказав 112.ua Сергій Гайдай.

"Регіони з високим рівнем індустріалізації та урбанізації в принципі відрізняються низьким рівнем екологічної культури. Тому на тему екології люди особливо не рефлексують", - погоджується Андрій Єрмолаєв. За його словами, у свідомості українців екологія – це проблема, а не новий спосіб життя.

Життя в міфах

Українці хочуть жити набагато краще, ніж це взагалі можливо в країні з такою економікою. Тому завжди голосують за обіцянки і манну небесну або взагалі за гречку. Таким чином, влада, як правило, вибирає ту частину суспільства, яка найлегше зазнає маніпуляцій. Раціональна частина населення, нарікають опитані політологи, уже просто не ходить голосувати.

Політичний консультант Руслан Бортник стверджує, що частка міфів сьогодні в українській інфосфері та у свідомості виборців становить 90%. І нинішня президентська компанія в цьому плані буде боротьбою міфів і символів, упевнений він.

Українські політики не створюють міфи, а борсаються в уже створених реаліях, зазначає Андрій Єрмолаєв: "Наші базові міфи — це не те, що говорять політики, це те, у що ми всі вплетені. Просто кожен політик має свою інтерпретацію цієї картинки".

Серед базових міфів Єрмолаєв виокремлює "вихід до Європи". "У нас великий шлях, яким ми йдемо до Європи, і так уже 30 років. Другий базовий міф – це наш споконвічний ворог, у нас є свій Мордор – Росія. І цей міф теж доволі неновий – він йде корінням у два сторіччя тому. І якщо в нас удача – це ми, а якщо невдача – це винен ворог. Третій базовий міф – це мудрість народу і дурість тих, кого він обирає. Четвертий міф є характерним для більшості пострадянських держав – необхідність реформ", - сказав 112.ua директор Інституту стратегічних досліджень "Нова Україна".

Останнім часом також доволі актуальним є міф, який теж підхоплять політики та їхні команди, – міф про нове покоління, про політиків нової формації, каже Володимир Фесенко: "Дійсно, суспільство має запит на нових лідерів, на нові обличчя. Це свідчить про кризу довіри до традиційних класичних політиків. Саме на цій хвилі з'явилися такі нестандартні кандидати, як Зеленський і Вакарчук".  

Обидва кандидати вже вкорінені в суспільній свідомості у вигляді міфу. Вакарчук використовує свій сценічний образ, а Зеленський – телевізійний. Утім, історія сучасної України знає мало позитивних прикладів того, коли представникам шоубізнесу вдавалося зробити в політиці щось значне, застерігає Ольга Боднар: "Візьмемо для прикладу Михайла Поплавського. Наскільки продуктивно він працював у парламенті? Він знав, хіба що, як лобіювати свої інтереси, свого навчального закладу, як відкривати ресторани. Руслана – як довго вона пробула в парламенті? Той самий Вакарчук уже був у Раді, і він довго не витримав рутинної, далекої від естрадної творчості роботи. Скільки протрималася в статусі чинного нардепа Злата Огневич? Що вона зробила як політик?"

Боднар визнає, що до влади повинні приходити професіонали. "Але в битві з популістами вони, на жаль, без шансів програють", - констатує екс-нардеп.

Окремий блок міфів – це гуманітарні питання, які не вимагають жодної реальної практичної роботи (діяльності) і відповідальності за обіцянки, відповідно, говорить Руслан Бортник: "Церква, мова, армія. Ними спекулює, зазначу, не тільки влада. Опозиція також отримує величезне задоволення від роботи з ними. Адже зрештою це міфи".

Популісти не тільки використовують міфи, а й маніпулюють прийомами. Основні популістські прийоми на виборах – це перебільшення і драматизація. "Це те, чим, зокрема, постійно займається Юлія Тимошенко чи Олег Ляшко. Візьмемо для прикладу опитування USAID, згідно з яким втричі зросла довіра до судової системи - від 5 до 16%. На мою думку, це позитивно, оскільки довіра зросла втричі. Водночас, якщо опитування буде коментувати Юлія Тимошенко, швидше за все, вона заявить, що понад три чверті громадян не довіряють українським судам", - сказав Віктор Уколов.

Прийом перебільшення використовують усі популісти, додає експерт: "І при цьому вони абсолютизують свою роль, навіть коли не мають на це повноважень. Наприклад, безсовісно заявляють: якщо ви оберете мене, я зменшу ціну на газ утричі та взагалі створю рай на землі". 

На виборах усі політики будуть шукати фішки, на які можуть відреагувати виборці. Церква, армія, мова, питання війни і миру, покращення добробуту та екології, зазначають експерти. Проблема в тому, що в Україні мало політиків з твердими переконаннями і політичним баченням, за яке вони готові були б навіть умерти, зазначає Сергій Гайдай: "90% українських політиків мають єдину ідею — прийти до влади, тому що це благополуччя. Це можливість захищати капітали свого оточення, заробляти, це квиток у ложу стану, яке може промишляти. Але не один політик на своєму білборді не напише – "у мене 120 підприємств, а через рік буде 130, проголосуйте за мене". Тому всі шукають фішки".

***

Щоб не потрапити в халепу, виборець має бути пильним і раціональним, кажуть експерти. "Я б порадив на майбутніх виборах звертати увагу, чи говорять кандидати те, що належить до їхньої компетенції. Зокрема, до компетенції президента належать зовнішня політика та оборона країни. А ось, наприклад, багато хто будують свою компанію так, ніби балотуються на пост не президента, а прем'єр-міністра. Вони постійно говорять про економіку і рівень життя. Але президент не може директивно наказати збільшити прожитковий мінімум чи зменшити ціни на газ: такі обіцянки не будуть виконувати", - каже Віктор Уколов. 

"Виборець, на мою думку, має голосувати калькулятором. Він повинен чітко розуміти, що політик може зробити, а що ні. Що з його обіцянок є реальним, а що ні. Також треба дивитися, що люди обіцяли раніше, що вони реально зробили, тобто в 2019 році треба читати політичну рекламу та агітки 2014-го. Інакше виборця знову обдурять", - вважає Руслан Бортник

Олена Голубєва

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів