Помститись Порошенку та розізлити Європу: Навіщо Зеленський "розширює" люстрацію

Помститись Порошенку та розізлити Європу: Навіщо Зеленський "розширює" люстрацію
З відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

Сьогодні, 17 липня, на екс-президента України Петра Порошенка чекають на допиті у Державному бюро розслідувань. А за два дні до того, 15 липня, представники партії "Європейська солідарність" мітингували під офісом ДБР та вимагали люструвати його директора Романа Трубу.

Саме поняття люстрації помалу перетворюється на перманентний інформаційний привід і, схоже, на інструмент зведення рахунків, але про це – дещо згодом. Що ж до Порошенка, то проти нього, як відомо, порушено декілька кримінальних справ.

Ініціатором проваджень виступив Андрій Портнов – заступник голови президентської адміністрації часів Віктора Януковича. В "Європейській солідарності" Портнова називають негласним куратором ДБР та його глави Романа Труби.

Лише нещодавно в партії Порошенка згадали, що Труба свого часу не пройшов люстраційну перевірку, хоча свого часу (наприкінці 2017-го) за призначення Труби на посаду директора ДБР проголосували всі дев'ятеро членів конкурсної комісії.

Новини за темою

У тому числі і ті троє осіб, котрі були призначені до складу комісії за квотою президента Порошенка.

Казус Богдана

Але повернемося трохи назад у часі. Ще на початку президентської каденції Віктора Ющенка, зокрема у 2005 році, слово "люстрація" звучало з вуст законотворців особливо наполегливо.

Йшлося про копіювання досвіду низки посткомуністичних країн, де було відкрито архіви спецслужб і публічно названо колишніх співробітників "філій" радянського КДБ.

Люди, які активно співпрацювали з режимом та завдавали такою співпрацею шкоди соціуму, були відсторонені від державних посад.

Дещо подібне намагалися впровадити й в Україні, але з низки причин написані на цю тему законопроекти навіть не дійшли до стадії обговорення у сесійній залі.

Час минав, і намір викрити комуністичних агентів змінився більш актуальною потребою. Після Революції гідності на порядку денному постало завдання відрізати від влади тих, хто так чи інакше був пов'язаний з Віктором Януковичем.

А тому вже 16 вересня 2014 року було ухвалено закон "Про очищення влади", котрий забороняв певному переліку осіб обіймати державні посади протягом 5-10 років.

До цього переліку увійшли всі ті, хто був при владі від 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014-го і не звільнився за власним бажанням.

Під дію закону "Про очищення влади" підпадає й чинний голова президентської Адміністрації, чи то пак президентського Офісу Андрій Богдан, який свого часу обіймав посаду в уряді Миколи Азарова.

До речі, політолог Олексій Якубін пояснив започаткування нової установи – Офісу президента – якраз спробою вивести з-під удару Богдана. "Переформатування означатиме, що на Офіс президента не поширюватиметься закон про люстрацію", – говорив експерт.

У кожному разі, на новій посаді Богдан працює вже близько двох місяців – попри протести громадськості та заперечення Міністерства юстиції.

При цьому сам Андрій Богдан стверджує, що потрапив під люстрацію несправедливо. Він, мовляв, не співучасник режиму Януковича, а жертва. Бо нібито викрив схему виведення мільярдів з державного бюджету, за що з ним потім й поквитався один з авторів закону про люстрацію.

Президент Володимир Зеленський, розглядаючи петицію з вимогою відставки Богдана, рішуче став на захист останнього і дав зрозуміти, що не збирається його звільняти.

Досить скоро проблема працевлаштування Богдана перестала бути приватним випадком. Справа фактично дійшла до Конституційного суду, який почав вивчати конституційність закону "Про очищення влади".

4 липня директор департаменту люстрації Мін'юсту Анастасія Задорожна зазначила, що в разі анулювання закону на свої посади зможуть повернутися понад 900 люстрованих чиновників.

Цього ж дня під КСУ зібрався мітинг на підтримку люстрації. Чи то під впливом вулиці, чи з інших міркувань суд так і не ухвалив остаточного рішення щодо люстрації. Формальною причиною було названо відсутність частини суддівського корпусу.

"Широка" та "вузька" люстрація

А далі події взагалі несподівано розгорталися. 11 липня президент Зеленський, який перестав балувати народ своїми відеозверненнями у соцмережах, знову вийшов у ефір.

Очільник держави поділився ідеєю, яка спала йому на думку, – розсунути часові межі люстрації і поширити її дію на тих, хто обіймав посади з лютого 2014 року по 19 травня 2019 року. Тобто, іншими словами, до початку каденції Зеленського.

"Нас звинувачують, що ми хочемо скасувати люстрацію. Щоб усі зрозуміли, що ми не збираємося скасовувати люстрацію, ми пропонуємо її посилити", – заявив Зеленський.

Того ж дня представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук пояснив, що у випадку, якщо президентський законопроект буде ухвалено, його дія позбавить посад не тільки "попередників", але й чинних членів Зе-команди, зокрема Вадима Пристайка, Олександра Данилюка та Айвараса Абромавичуса. Пощади, таким чином, не буде нікому, бо закон є закон.

Наступного дня – 12 липня – у Верховній Раді президентський варіант закону про люстрацію було зареєстровано. У ньому, на відміну від чинного закону "Про очищення влади", згадані й виборні посади – як такі, що також підлягають люстрації.

Йдеться, зокрема, про посаду президента, народних депутатів, голови Верховної Ради, його першого заступника і заступників, кандидатів у народні депутати, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, усіх місцевих рад, кандидатів на посаду президента і посади сільських, селищних і міських голів та старост.

Від подібного розмаху чимало експертів та законотворців просто втратили дар мови. А коли мова повернулася, то ініціативу Зеленського назвали надмірною, несправедливою та загалом такою, яка не піддається втіленню.

Передусім, ідея люструвати всіх і вся вкрай не сподобалася послам G7. "Велика сімка" зазначила, що "виборчі зміни і політична ротація є нормою в демократичних країнах, на відміну від невибіркової заборони всіх учасників виконавчого і законодавчого процесу управління".

Дипломати нагадали Зеленському: на дворі нині – не наступний день після втечі Януковича. "З 2014 року ми мали можливість вітати прогрес у реформуванні низки важливих сфер.

Залучення до відповідальності винних у зловживанні службовим становищем є правильним кроком, однак, на наше переконання, нинішню ситуацію в Україні не можна порівняти з тією, яка мала місце піcля Революції гідності", – йдеться у відозві.

"Посли "Великої сімки" праві. Законопроект президента Зеленського щодо люстрації є надмірним", – відгукнувся з Америки екс-посол США в Україні Стівен Пайфер.

А голова МЗС Павло Клімкін, у якого намітився свій власний конфлікт з главою держави, зазначив, що в разі реалізації подібної програми, в українській політиці залишиться переважно один Зеленський.

Але найбільше гнівався з цього приводу екс-президент Петро Порошенко – він побачив у діях Зеленського і бажання зводити рахунки, і проросійський мотив.

"Прозвучала фантастична ініціатива: люструвати всіх, хто з 2014 по 2019 роки перебували у виконавчій чи законодавчій владі. Тих, хто захищав державу, будував державу. Люструвати для того, щоб звільнити місце для "п’ятої колони", – обурювався Порошенко. За його словами, ідея "нової люстрації" може свідчити про наміри покарати тих, хто захищав Україну від російського вторгнення, а інспірована подібна ініціатива "антиукраїнськими силами".

Люстрація як профанація. А ще – як контрреволюція

Але ким би не була інспірована ініціатива Зеленського, вона є не життєздатною, а тому не може бути реалізованою. Чому це так – найкраще з усього експертного середовища пояснив відомий інвест-банкір Сергій Фурса.

"Якщо ти хочеш знищити люстрацію, зроби з неї профанацію. Доведи все до абсурду. І зроби це під звуки махрового популізму. Зеленський хоче розширити люстрацію на обрані посади, чого не може бути за законом. І знищити саму ідею люстрації", – пише Фурса на своєму Facebook.

Новини за темою

Він же згадує і Андрія Портнова, котрий нібито й стоїть за "розширеною" люстрацією та іронізує з приводу того, що "хороший юрист поганого не порадить".

Іронізує і політолог Кость Бондаренко, але з інших причин. У коментарях 112.ua він припускає, що президент Зеленський, можливо, у такий спосіб "хоче позбутися у своєму оточенні Данилюка та Абромавичуса".

А от його колезі Вадиму Карасьову – не до жартів. Він вважає, що, спостерігаючи таку політику нинішньої Адміністрації, чиновники триматимуться за владу всіма доступними їм методами, що, без сумніву, не оздоровить український соціум.

Негативним наслідком закручування гайок може стати те, що, захищаючи свої нинішні посади, чиновники можуть піти на зумисний зрив наступних виборів. Загалом же Карасьов також відзначає недолугість нинішньої ситуації. "Все потрібно звести до абсурду.

А отже, та люстрація, яка проводилася в 2014 році, – незаконна. Тому що приходить нова влада і зачищає своїх попередників. Але треба ж розуміти, що ви теж будете попередниками, питання тільки часу..." – каже він.

Тим часом політолог Віктор Небоженко взагалі говорить про контрреволюцію. "Колишні учасники революції очолили контрреволюцію. Ми відступаємо на рівень 2003 року.

Це прямий доказ, що влада хоче використовувати закон для зачищення громадянського суспільства та критики. Це – збільшення некерованості країни.

Будь-яка дія з боку парламенту чи президента буде не критикуватися суспільством, а деформуватися будь-якою структурою. Такі рішення дозволяють розвиватися державним хворобам.

Такими рішеннями витирається пам’ять про Майдан та блокується можливість будь-якого державного розвитку", – наголошує він.

Ще один експерт Кирило Сазонов переконаний у тому, що, наполягаючи на ухваленні свого законопроекту, Володимир Зеленський приведе Україну до негативних зовнішньополітичних наслідків.

"Якщо нова Рада його ухвалить, проти держави Україна буде подано судовий позов, який вона обов’язково програє. Оскільки розгляд цієї справи триватиме рік-півтора, усім чиновникам і депутатам, які вимушено не працювали в цей період, доведеться виплатити компенсацію, може, навіть і моральну. Тобто Україна ризикує втратити дуже великі кошти", – говорить він.

Втім, Сазонов переконаний: те, що законопроект зачіпає інтереси нинішніх членів команди Зеленського, наприклад, Олександра Данилюка й Айвараса Абромавичуса, "говорить про те, що ніхто не збирається реалізовувати такий закон на практиці".

Розгорнутий коментар про все, що стосується "широкої люстрації", дав політолог Руслан Бортник. Передусім він зазначив, що Зеленський не відмовиться від своєї ідеї під тиском дипломатів "Великої сімки". Бо дати зараз задній хід – означає визнати свою слабкість. Водночас треба розуміти мотиви, якими керується президент.

"У цій заяві Зеленського є кілька складових, – зазначає Бортник. – По-перше, це передвиборча спроба торкнутися дуже рейтингової теми в суспільстві і за рахунок неї додати собі голосів на цих виборах. По-друге, це дискредитаційна кампанія щодо конкурентів – "Європейської солідарності" і колишньої команди Порошенка, які борються зі "Слугою народу" – спроба назвати їх злочинцями, навіть не прийнявши закон".

Третій і, можливо, найголовніший мотив полягає у наступному. "Зеленський зробив цю заяву ще й з метою реагування на можливі звинувачення в "реванші".

Адже, ймовірно, в найближчі дні-тижні Конституційний суд ухвалить рішення, яким визнає люстраційний закон неконституційним, а опоненти розгорнуть кампанію з дискредитації Зеленського", – зауважує Бортник.

Найкращий захист, таким чином, – це напад. Володимир Зеленський проілюстрував цю стару істину новими ініціативами.

Наталія Лебідь

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>