Поки пологівський маніяк убивав дівчат, невинні мотали за нього строк. Історія душогуба Сергія Ткача

Поки пологівський маніяк убивав дівчат, невинні мотали за нього строк. Історія душогуба Сергія Ткача
112.ua

Ліга корупції

Програма "112 Україна"

Він є одним з найкривавіших серійних убивць в історії світу. Пологівський маніяк Сергій Ткач звів у могилу понад півсотню дітей! 25 років цього душогуба не могли спіймати правоохоронці. Тим часом за його злочини відповідали пересічні громадяни. "Висяки" міліціонери та прокурори чіпляли на невинуватих людей. Нестерпними тортурами та погрозами правоохоронці вибивали зізнання. І, як виявилося, цих катів у погонах досі не притягли до належної відповідальності.

* * *

Озброєні охоронці та сторожові собаки. Це Житомирська № 8 – в’язниця максимального рівня безпеки. Так звана крита зона. Тут тримають найнебезпечніших злочинців країни.

У колонії якраз обід. Довічникам насипають їжу в пластиковий посуд і передають через так звану годівничку. У цій камері колись сидів серійний маніяк Анатолій Онопрієнко. На його кривавому рахунку 52 жертви. За час розслідування його справи правоохоронці помилково затримали і закатували на допиті одну людину. Онопрієнко помер у тюрмі в 2013-му.

Потім до камери, де тримали Онопрієнка, посадили не менш кривавого маніяка. Він убивав з 1980 і аж до 2005 року. За цей час, за даними Генпрокуратури, за його злочини помилково запроторили до в’язниці сімох невинних людей. Один з них повісився в тюремній камері, інший збожеволів.

Душогуба звати Сергій Ткач. У народі – пологівський маніяк. Ці кадри ми знімали в 2017 році. На розмову з журналістами серійного вбивцю привели в наручниках у супроводі собаки.

112.ua

Тоді Ткач уперше погодився на велике та відверте інтерв’ю. Раніше за розмову з журналістами хотів 3 млн дол.

4 листопада 2018 року Сергій Ткач помер у колонії. А ось ці кадри – це його остання відверта розмова, у якій він чи не вперше розповів, як з міліціонера перетворився на жорстокого маніяка.

На рахунку Ткача 37 убивств. Це ті, які було доведено в суді. А за даними слідства, від його рук загинули 72 людини! Переважно його жертвами ставали неповнолітні дівчата. Спіймали Ткача в 2005 році, у містечку Пологи Запорізької області. У 2008-му йому дали довічне.

Новини за темою

Сергій Ткач родом з російської Кемеровської області. Після служби в армії його рекомендували до школи міліції та направили працювати експертом-криміналістом. Він швидко дослужився до підвищення.

Але ще в 70-х за підроблення експертизи Ткача з роботи звільнили. Він ударився в алкоголь, сім’я розпалася.

Наприкінці 70-х Ткач перебрався до Криму. Там само наважився на перше вбивство. Для хоробрості випив. У 1980-му на околиці Сімферополя Ткач зґвалтував та позбавив життя дівчину.

Після злочину він одразу зателефонував до міліції та зізнався у скоєному. Але на тому кінці йому не повірили. Однак, побоюючись викриття, Ткач із Криму переїхав до містечка Павлограда на Дніпропетровщині. І коли зрозумів, що ніхто його не шукає, знову взявся за криваву справу.

Запорізька, Дніпропетровська та Харківська області цілі десятиліття жили в страху. Свої злочини Ткач скоював навіть удень. З Москви та Києва до регіонів відправляли кращих оперативників та слідчих. Але, як колишній експерт-криміналіст, він удало замітав сліди.

Душогуб повертався на місця злочину і навіть був понятим. Ткач зізнається: він мстив правоохоронній системі, бо вважав, що його несправедливо вигнали з органів.

Ткача не могли впіймати понад 25 років. А в цей час за його злочини відповідали невинуваті. Десятки людей пережили тортури в застінках міліції, а семеро осіб, за офіційними даними Генпрокуратури, отримали тюремні строки. Нині в Україні проживають троє людей, з яких вибили зізнання, сфальсифікували докази та відправили до в’язниці. І наші журналісти їх розшукали.

* * *

Запорізька область. Райцентр Пологи. На початку 2000-х тут жив та орудував Сергій Ткач.

Будинок душогуба місцеві давно зрівняли із землею. Тепер на пустищі Анатолій Васильович, колишній сусід Ткача, випасає свою козу.

"Був нормальний чоловік, роботящий, город мав хороший, на подвір’ї був порядок, мав баштан, полуницю вирощував", - говорить Анатолій Васильович.

І ніхто із сусідів навіть гадки не мав, що непримітний роботяга виявиться серійним убивцею.

"Бухали з ним частенько. Він сам раніше працював у міліції, був акуратний. Він взагалі хлопець міцний такий, прийшов з роботи – сумку через плече, на велосипед і поїхав туди до міста", - говорить сусід.

112.ua

Саме на велосипеді Ткач, як правило, їздив на злочини. Жертви, яким пощастило вижити, доволі точно описували серійного маніяка, але замість справжнього вбивці впродовж десятиліть на лаві підсудних опинялися безневинні люди.

Його звати Яків Попович. Йому тільки 32 роки, але має значно старший вигляд.

"Батьки кажуть, що я став жорстокий і злий. Я не знаю, може, і так. Може, моя життєва історія комусь у науку піде", - говорить незаконно засуджений Яків Попович.

Восени 2002 року в містечку Пологи Запорізької області зникла 9-річна Яна Попович – двоюрідна сестра Якова. Разом із правоохоронцями пошуками займалися тисячі місцевих жителів.

"Знайшли її перед бердянським мостом, неподалік від мого дому. Метрів за 200-300 у рівчаку", - говорить Попович.

А оскільки першим на тіло натрапив Яків, правоохоронці вирішили, що вбивця він. На той час Попович навчався у 8-му класі.

"Зі школи забрали до райвідділу, там три доби гепали. Ну, як гепали – у футбол грали. Малий, 14 років, він і в убивстві Гонгадзе зізнається", - говорить Попович.

112.ua

Міліціонери швидко вибили зі школяра зізнання. "Я написав під їхнє диктування, там явочка така була рядків на 10-15. Нічого не було розписано. Якщо ось так її прочитати, то можна анекдот скласти з тієї явки", - ділиться Попович.

14-річному Якову Поповичу в 2002 році запорізький суд дав 15 років буцегарні.

Після досягнення повноліття його перевели на дорослу зону. А за тюремними канонами вбивць дітей та ґвалтівників зеки зневажають. "Я там отримав від них капітально", - говорить незаконно засуджений.

А тим часом Ткач спокійно жив у Пологах і далі вбивав.

* * *

Житель Пологів Микола Демчук Сергія Ткача знав особисто.

У 2003-му вони разом працювали в колгоспі. Демчук – трактористом, а Ткач – його помічником.

На дивні вподобання свого колеги він ще тоді звернув увагу. "Він дитячими трусиками руки постійно витирав, замість ганчірки", - говорить Демчук.

У серпні 2003-го в лісозмузі поблизу Пологів знайшли непритомну 9-річну дівчинку. Слідство встановило – її душили та зґвалтували. Василь Мартощук та Анатолій Плетень тоді працювали в пологівській міліції оперуповноваженими.

"Пояснити вона нічого не може, крім слова "дядько". Дядько і все. Інформації нуль. Дівчинці 9 років, вона в шоковому стані, практично не розмовляє", - згадує колишній співробітник міліції Анатолій Плетень.

Правоохоронці почали перевіряти всіх місцевих чоловіків.

Невдовзі міліціонери приїхали до колгоспу. Але не за Ткачем. Арештували Миколу. У 2003-му йому було 20 років.

Демчук щодня ходив на роботу через лісосмугу, де якраз стався напад. Для правоохоронців цього було достатньо.

"Почали розказувати, що вони все знають, зізнавайся. Потім пристебнули мене до батареї, почали бити ногами, руками. Зрештою переламали мені ногу, і я на все погодився", - говорить Демчук.

112.ua

Явку з повинною кати в погонах написали самі. "У слідчого все було надруковано заздалегідь, залишалося тільки підписати", - говорить Микола.

За кілька тижнів, коли 9-річна дитина оговталась від шоку, правоохоронці склали фоторобот злочинця.

"Як це зробити з 9-річною дитиною? Просто шляхом "схожий – не схожий". Зрештою, фоторобот мав схожість із Демчуком.

Але очної ставки потерпілої та підозрюваного слідчі не робили. Ба навіть, не зробили навіть ДНК-експертизу. Тобто жодних доказів, крім липової явки з повинною, міліціонери не мали, але справу скерували до суду. "На той момент усе вказувало на нього", - згадує колишній співробітник міліції Василь Мартощук.

Судили Миколу Демчука в Пологах. За пришвидшеною процедурою. "За пришвидшеною процедурою, без допиту, не викликають свідків, він просто визнав свою провину, і суддя просто засудив його. Була принаймні раніше така пришвидшена процедура. Йому просто зачитали обвинувальний висновок", - згадує Анатолій Плетень.

Служителям Феміди вистачило тільки одного засідання, аби відправити 20-річного хлопця на 10 років за ґрати.

* * *

У приватному секторі Пологів місцевий житель латає старенький мікроавтобус.

Його звати Віталій Каїра. І свого часу він пережив справжню кримінальну драму.

Наприкінці грудня 2003 року в Пологах знайшли мертвою 13-річну Олю Прищепу.

Міліціонери знову почали затримувати всіх підряд. Допитували всіх. Відтак, коли правоохоронці завітали до нього, сприйняв, як буденність.

"Я з дому виходжу, приїхали менти наші. Без розпізнавальних знаків. Ти такий-то? Такий-то, кажу я. Поїхали! Поїхали. Дорогою нічого не запитували щодо вбивства. Лише де був, що робив", - згадує незаконно засуджений Віталій Каїра.

"Каїру я доправляв до райвідділу, влаштовував обшук у нього вдома. Я не вірив, що він убивця, він такий хлопець спокійний, але обставини склалися таким чином", - згадує колишній міліціонер Василь Мартощук.

Так само, як Демчук, Каїра став підозрюваним, бо опинився не в тому місці та не в той час. "Тому що я з роботи ходжу тією стежкою, що й дівчина зі школи", - говорить Каїра.

Приблизний час убивства та повернення Віталія з роботи збігалися. І слідчі заходилися фабрикувати справу.

"Почали по горлу водити ножем, прикували до стільця. Цей б'є з ноги. А другий ловить, щоб я не впав. Не спав, не їв нічого, у туалет не випускають", - говорить Каїра.

Зізнання з нього вибивали три дні. "Говорили, якщо не напишу, то мою 2-річну доньку зіб’є машина, а дружину зґвалтують. Ну, я і погодився написати все, що сказали", - згадує Каїра.

Пологівський районний суд Каїру одразу заарештував.

112.ua

Наші журналісти відшукали слідчого прокуратури Олександра Маслобоєва. Йому вже 65, і він давно на пенсії. Екс-прокурор живе в Запоріжжі разом із папугою.

І, наче той пернатий птах, Маслобоєв не втомлюється переконувати, що посадив Каїру справедливо. Деталі справи слідак пам’ятає донині.

Віталія Каїру Маслобоєв допитував особисто.

Як усе було — правоохоронці силою втовкмачували Каїрі. На слідчому експерименті підозрюваний імпровізував, а міліціонери були за режисерів.

У матеріалах справи було зазначено, що біля жертви знайшли сиве волосся, та ані слідчі, ані суд на цей важливий факт уваги не звернули.

Вирок Віталію Каїрі в 2003-му ухвалив Запорізький обласний суд. "Через три місяці мені вже вирок дали. Без доказів як можна судити людину? Я був з таким настроєм, що відпустять, по-любому. А тут у мене перше судове засідання, і я розумію, що хоч би довічне не вмазали. На мене суддя репетує, адвокат мовчить", - згадує Віталій Каїра.

Йому дали 15 років тюрми. Покарання відправили відбувати до Токмацької колонії. Тоді в тій самій Токмацькій колонії уже сидів Микола Демчук. За так звану непорядну статтю зеки зарахували Демчука та Каїру до найнижчої тюремної касти – опущених.

"Можуть просто вдарити, просто за те, що проходиш, на очі потрапив. Ти не повинен навіть на очі попадатися. Мало не в стіну забивають. Усе окремо, а туалет, умивальник – за це навіть розмови немає", - згадує свої жахи Каїра.

Зустрівшись у тюрмі, Демчук та Каїра зрозуміли, що їхні обвинувальні вироки було написано під копірку.

Те, що сидять стрілочники, схоже, розуміли всі, окрім численної армії правоохоронців.

У квітні 2004-го Віті Кретіній було 13, і вона поверталася з уроків додому.

"Побачила, що їде чоловік з вудками. У нас така невеличка вуличка, що ми можемо не розминутися вдвох. Стала, думаю, пропущу. Стою. Він кидає велік і йде до мене, починає душити", - згадує Віта.

Опритомніла дівчина за кілька годин у кущах біля дороги. "Одна калоша колгот спущена до кісточки була. Труси були спущені. Голова крутилася. У роті було багато землі. Синяк на спині був, шия синя була, кров, судина лопнула в оці", - згадує потерпіла.

Її врятував випадок. "Сусідка злякала його. У неї велосипед рипів, і вона злякала. Якби вона не їхала тієї миті, то, може, і зґвалтував би", - розповідає Віта Кретіна.

Свого кривдника Віта змогла описати. Старший сивий чоловік без вусів. Але міліціонери знову затримували не тих. "Я їм казала, що без вусів. А він у них з вусами був. І чорний. Я ж кажу, що сивий. До прокуратури, як до школи, ходила щомісяця, і все даремно", - говорить Віта.

Станом на весну 2004-го в тюрмі сиділи троє жителів Пологів, але криваві злочини тривали.

* * *

Він живе відлюдьком на околиці Пологів. Його старенька хата потопає в хащах.

У тутешніх краях Олександр Шерстяченко має славу місцевого божевільного.

Але таким самітником він був не завжди. На початку 2000-х Шерстяченко вийшов на пенсію і з Києва повернувся до рідних Пологів. Тільки замість спокійної старості вляпався в кримінал.

"Після Ткача я взагалі не хочу бачити людей. Ви мене зрозуміли? Я хочу жити самітником", - говорить він.

Серед безлічі мотлоху Шерстяченко знаходить старі газети. У травні 2004-го він став героєм місцевої кримінальної хроніки. У полі випадково натрапив на тіло чергової жертви маніяка.

112.ua

Він одразу звернувся до міліції, але за декілька днів сам зі свідка став підозрюваним.

"Я спав. Стукають у двері. Виходжу - конвой. Пішли. Кажу, куди? З тобою люди хочуть поговорити з області. Посадили до машини і повезли до міліції", - згадує Олександр.

Логіка міліціонерів є простою. Хто перший знайшов тіло, той і винен. А те, що Шерстяченко фізично не міг скоїти злочин, слідаків не турбувало.

"Ось моє посвідчення – інвалід з дитинства. Руки різної довжини, слабкий. Вище не можу руку підняти", - говорить чоловік.

Попри інвалідність чоловіка арештували. "Під тиском понапідписував різного", - згадує ті події.  

Вроджена вада таки врятувала Олександра Шерстяченка від тюрми. Його незаконно протримали в СІЗО майже 2 місяці. Від міліції він отримав лише вибачення в районній газеті.

Тим часом справжній серійний маніяк залишався на свободі. У липні 2005-го 18-річна Оля Топалова поралася на городі.

"Була перша година дня, 3 липня 2005 року. Бачу, якийсь мужик ходить неподалік мого городу. Спочатку почав допомагати рвати траву в цибулі, а потім попросив води попити. Я дала йому попити", - згадує Ольга.

Із незнайомцем зав’язалася розмова. І раптом маніяк на неї накинувся – отямилася Ольга за годину. Нападника вона запам’ятала і допомогла міліції скласти фоторобот.

Але, попри те, що Ткач жив у Пологах і підходив під опис, його жодного разу правоохоронці не запідозрили.

У серпні 2005 року поблизу озера він задушив 9-річну дівчинку. Але цього разу Ткача побачив свідок.

Колишній співробітник пологівської міліції Анатолій Плетень особисто їздив на затримання Ткача. "Памятаю, вже було темно. Підходить до мене перший замголови, каже, така-то адреса, село Пологи, привезти мені Ткача. Ніхто ж не знав, що це він. Приїхали, постукали. Виходить він такий, з перегаром", - згадує Анатолій Плетень.

І навіть тоді, коли міліціонери були на порозі, Ткач міг вислизнути, бо, за висновками експертів, у маніяка була друга група крові, а в Ткача – інша.

Та все ж таки Сергія Ткача доправили до райвідділу. "Сів до машини, не заперечував. Ми навіть наручники не вдягали", - говорить колишній міліціонер.

У серпні 2005-го Ткача нарешті заарештували. Він одразу зізнався в усіх злочинах. "Салют тут був, усіх нагороджували медалями, свято було таке, що й Новий рік позаздрить", - говорить Віталій Каїра.

112.ua

Розслідування злочинів Ткача тривало аж три роки. У 2008 йому дали довічне. На суді Ткач вимагав покарати правоохоронців, які замість нього запроторили за ґрати невинних людей.

Та навіть після зізнань справжнього маніяка незаконно засуджених Поповича, Демчука та Каїру з буцигарні ніхто і не думав випускати. Упродовж кількох років вони писали скарги до прокуратури і вимагали переглянути справу. Серійного маніяка Ткача затримали в 2005 році, а Каїра та Демчук на волю вийшли аж у 2008-му.

"Мені дали 10 років тюрми, з них я відсидів чотири з половиною", - говорить Демчук.

"Доньці було два роки, коли я пішов, а прийшов із в'язниці – вона перший клас закінчила. Я не бачив, як вона зростає, вона іншого дядька татом називає", - говорить Віталій Каїра.

Тим часом Яків Попович і далі сидів. "З 2006 по 2010 рік доводили мою невинуватість", - згадує він. За чужий злочин Попович відсидів 8 років.

За помилкове засудження йому виплатили компенсацію. Суму Попович не називає, але каже, що за ці гроші зміг купити собі бюджетний китайський автомобіль. Тепер він живе в Житомирі, працює на заводі.

За те, що сфальсифікували справу і зламали йому життя, ані суддів, ані міліціонерів та прокурорів не покарали.

Микола Демчук після висидки повернувся до рідних Пологів. Як і раніше, працює трактористом і порається по господарству.

І вже понад десять років він через суд намагається отримати від держави компенсацію за незаконне засудження.

За те, що сфабрикували проти Демчука справу, катували і незаконно відправили на нари, п’ятьом співробітникам пологівської міліції дали тюремні строки. Зокрема, Василю Мартощуку суд дав три роки ув’язнення, Анатолій Плетень отримав 7. Але до буцигарні вони так і не потрапили. Правоохоронців амністували, бо строк давності злочину давно минув.

Віталій Каїра за тортури в застінках міліції та майже 5 років мордування в тюрмі отримав півмільйона гривень компенсації.

Троє міліціонерів та слідчий прокуратури, які повісили на Каїру вбивство, отримали умовний строк. Прокурор Маслобоєв нині відверто зізнається: справу зам’яли.

Маслобоєва з прокуратури звільнили не за статтею, він пішов за власним бажанням.

Проте слідчий Маслобоєв свою вину навіть тепер не визнає. Він свято вірить, що всі сиділи за злочини. І навіть має тому наукове пояснення: "Там є уранові копальні, там усе може бути".

Спочатку з невинних людей вибили зізнання. Потім над ними роками знущалися в тюрмі. За офіційними даними Генпрокуратури, за злочини пологівського маніяка Сергія Ткача помилково засудили сімох невинуватих людей. Але ЗМІ пишуть про куди більшу цифру – 14 безневинних осіб, з яких система вибила зізнання і кинула за ґрати. Одного з них розстріляли ще за часів Союзу, інший повісився в тюремній камері. А міліціонери та прокурори, які сфабрикували справи і відправили невинних людей до в’язниці, відбулися хіба що легким переляком.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів