Покрова, Порошенко, Америка: чи має підтексти марш "Ні – капітуляції!"?

Покрова, Порошенко, Америка: чи має підтексти марш "Ні – капітуляції!"?
Укринформ

Наталія Лебідь

Журналіст

"Повірте, я вже маю алергію на слово "капітуляція". І хочу вкотре всіх запевнити – жодної здачі національних інтересів не буде", – заявив президент Зеленський в Одесі. З алергією Володимиру Олександровичу доведеться змиритися: сьогоднішня акція в Києві має в назві все те ж ненависне йому слово. Але тут треба читати й між рядків. Марш супротиву капітуляції, ймовірно, несе й дещо інші меседжі, крім тих, котрі заявлені офіційно. 112.ua дослідив їх спільно з експертами.

Гарячі серця і здоровий глузд

14 жовтня, День захисника України, українці відзначили маршем "Ні – капітуляції!". Про що цей марш, телеканалу "Прямий" розповіла депутатка від "Європейської солідарності" та командир батальйону "Госпітальєри" Яна Зінкевич.

"Зараз основні вимоги цієї акції – заборона впровадження особливого статусу для ОРДЛО чи будь-яких інших регіонів України, тому що це шлях до нашого розвалу. Це заборона впровадження амністії для бойовиків так званих ЛНР і ДНР, це заборона відведення українських військ за лінію розмежування, це заборона будь-яких недержавних воєнізованих формувань, зокрема, народної міліції на території ОРДЛО. Це заборона проведення виборів до будь-яких органів влади чи самоврядування на території ОРДЛО до отримання повного контролю по всьому периметру українсько – російського кордону", – сказала вона.

Здавалось би, все очікувано. Проте реакція на подію з боку президента Зеленського дещо не відповідна. Напередодні, 13 жовтня, офіційна ФБ-сторінка глави держави розміщує довгий пост, в якому – і привітання захисникам, і обережне попередження, а, може, навіть і завуальована погроза. "Вірю, що у цей день гарячі серця не затьмарять здорового глузду. Прошу вас – будьте розсудливими, дійте відповідально, у рамках закону та громадського порядку. І, будь ласка, не піддавайтесь на провокації тих, хто дуже хоче створити красномовну картинку для російського телебачення", – звертається Зеленський до учасників маршу.

Про те, що він сам міг би з’явитися на марші, мова навіть не йде. А дарма. "Марш будується по червоним лініям, значимим для суспільства: "ні" формулі Штайнмаєра, амністії бойовикам, компромісам з Кремлем, особливому статусу Донбасу. Це можна розцінювати і як марш проти Зеленського, але якщо він зробить правильні кроки, то може спертися на мітингуючих, і вони будуть для нього не ворогами, а підтримкою та опертям", – говорить в інтерв’ю 112.ua політолог Кирило Сазонов.

Укринформ

"Він (Зеленський) міг би з’явитися на цьому марші, і з точки зору рейтингу та піару це був би прекрасний хід, але, гадаю, що на такий крок у Зеленського не вистачить сміливості. На прес-конференції він чітко зазначав, що за червоні лінії не перейде, і з цим меседжем міг би зараз вийти до протестуючих та перетворити їх на своїх прихильників. Але, на жаль, під час таких акцій він віддає перевагу тому, аби взагалі покинути Київ. Ні, він не з’явиться, особливо на тлі того, як йому нашіптують, що акція проплачена Порошенком", – додає експерт.

До Порошенка ми повернемося пізніше. А поки що ще декілька слів про те, чого боїться Зеленський.

Фобії гаранта

Практично всі опитані нами експерти погоджуються з тим, що акція 14 жовтня є чимось більшим, аніж шаною полеглим героям та відзначенням свята Покрови. "Хоча ніде в анонсах маршу не йшлося про Зеленського, всі розуміють, що ця акція спрямована не стільки проти курсу на зближення з Донбасом, скільки проти політики нинішньої влади", – говорить директор компанії персонального та стратегічного консалтингу "Berta Communications" Тарас Березовець.

"В цілому марш проти капітуляції має в собі потенціал виступів проти самого Зеленського", – додає заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Але чи можливо, аби марш проти капітуляції перетворився на марш проти діючої влади? Наскільки взагалі ймовірними є спроби усунути Зеленського? Видання LIGA.net поставило приблизно таке питання двом соціологам – генеральному директору КМІС Володимиру Паніотто та директору фонду "Демократичні ініціативи" Ірині Бекешкіній. Паніотто зазначив, що "згідно з попередніми нашими опитуваннями, противників Зеленського було близько 10-15%. Вже 10% достатньо для проведення масових протестів". А Ірина Бекешкіна зауважила, що "70% українців підтримують президента Зеленського, що не говорить про протестні настрої". Але, сказала вона, "ситуація може різко змінитися, виходячи з тих кроків, які зробить влада".

Богдан Петренко в коментарях 112.ua пояснює, що приводом для невдоволення Зеленським може стати в тому числі й опалювальний сезон. Здавалося б, який тут зв'язок із маршем 14 жовтням? Експерт бачить його так:

"Одним з завданням прес-марафону Зеленського було збити той градус настроїв, який супроводжує тему капітуляції. Тему Штайнмаєра намагалися перебити і формою, і змістом. У Зеленського усвідомлюють, що марш проти капітуляції є детонатором негативних настроїв щодо нього. Проти цього в Зе-команді активно працюють, бо, окрім пресмарафону, були й ще два звернення самого Зеленського до громадян. Навіть якщо зараз тема капітуляції не зачіпає безпосередньо інтереси 73% виборців, то згодом – як каталізатор – вона все одно потягне за собою невдоволення президентом. Зараз почнеться і опалювальний сезон, і значні комунальні платежі – тобто все те, що хвилює пересічних громадян. Марш посприяє тому, що негатив стосовно Зеленського перейде і на інші сфери", – каже Петренко.

Укринформ

Що нині добре робить президент Зеленський – так це успішно примножує відторгнення у певної частини соціуму. "Історія почалася значно раніше – з Дня Незалежності, коли був скасований військовий парад. Є нерозуміння між тією частиною суспільства, яка пройшла війну або допомагала армії, та владою, котра розглядає війну на Донбасі як проблему, що потребує вирішення в інтересах олігархічних груп. І протистоянню цьому вже не один місяць, а тут ще олії у вогонь підлили коментарі голови президентського офісу Богдана та голови фракції "Слуга народу" Арахамії щодо проплаченості цих протестів. Тобто була пряма образа учасникам протестів з боку влади, і конфлікт став особистісним", – вважає політолог Євген Булавка.

Давид Арахамія, щоправда, вже спростував власні твердження щодо проплаченості попередніх протестних виступів. Очевидно, в команді президента починають більш ретельно слідкувати за тим, що, як і коли вони говорять. А ще – вчаться діяти на випередження, переводячи протести у потрібне русло.

"Зеленський зробив класичну спробу перехопити порядок денний. Сьогодні "Національні дружини" та інші сили намагатимуться повернути цю історію в інший бік. Вони грають в цій ситуації роль штрейкбрехерів, і їхнє завдання – виступити на боці Зеленського, прикриваючись національно-патріотичними гаслами", – коментує Тарас Березовець.

Він теж вважає, що "прийти на акцію – було б круто. Але таке рішення є нормальним для політика, а Зеленський як артист звик до аплодисментів, він не готовий йти проти настроїв людей і боїться виходити до натовпу, який скандує гасла проти нього".

Із цим, щоправда, не погоджується директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. "Не бачу необхідності для Зеленського очолювати цей марш. На його проведення патріотична спільнота має право, але це не означає, що президент має долучатися до всіх акцій – як за, так і проти. Глава держави має бути над схваткою, як арбітр. Він гарант конституційних прав і свобод, а не лідер політичної сили", – переконаний він.

Але на марші чи поза маршем – Зеленський нині має потужну проблему. Її добре сформулював Тарас Березовець: "Кількість розчарованих у Зеленському зростає, і природно, що кудись вони повинні перетікати. У Петра Порошенка є всі шанси збільшити свою внутрішню капіталізацію".

Ймовірно, що попередник Зеленський, який публічно пообіцяв повернути собі за рік президентське крісло, і є на сьогодні головною фобією діючого гаранта. Принаймні, значним фактором подразнення Порошенко для Зеленського виступає точно. От тільки іронія долі в том, що подібну роль Петро Олексійович прийняв на себе не цілком добровільно. У нього просто немає вибору, кажуть політологи.

Фактор Порошенка

"Порошенко намагається бути опонентом влади та людиною, яка владі протистоїть, але річ у тім, що нинішні протести є передусім захистом для самого експрезидента від тих кримінальних переслідувань, які проти нього ведуться. Тому за значною кількістю вуличних протестів стоїть, на моє переконання, саме Порошенко та його команда. Це чудово розуміють у Зеленського, тому недарма після останніх протестів був затриманий Сергій Пашинський. А загалом протистояння між Порошенком та Зеленським протягом осені-зими буде одним з найбільш гострих конфліктів в нашій політиці", – вважає директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

"Але такі акції навряд чи грають на руку Петру Порошенку, оскільки Петро Олексійович є, по суті, збитим льотчиком. Якщо він сьогодні виходитиме на сцену як лідер опозиції, це може піти в мінус самій опозиції. Він не зможе акумулювати голоси тих людей, котрі, може, й приєдналися до цієї акції, але не приєднаються, бо там є Порошенко. Якщо він і буде присутнім в подальшому на акціях такого штибу, то як другорядний персонаж", – зауважує Богдан Петренко.

Із тим, що Порошенко тільки зашкодить протестному руху, солідарний і Вадим Карасьов: "Своєю появою на марші Петро Порошенко створить підстави для його дискредитації. Великої загрози від його присутності для команди Зеленського я не бачу. Було б набагато гірше, якби цей протест очолити авторитетні громадські лідери, які пройшли АТО абощо".

Карасьов додає: "Порошенко хотів би бути лідером опозиції, але це неможливо. Є опозиція в особі ОПЗЖ, є невеличка ліберальна опозиція Вакарчука, є опозиція по земельному питанню та відкриттю ринку землі, яку втілює Тимошенко. Це все опозиції одного напрямку. І та ж Тимошенко правильно робить, що зосередилася на одній – соціально-економічній – тематиці, бо питання війни та миру значно складніші, та й опонувати президенту Зеленському, у якого достатньо високий рейтинг, не надто розумно. Порошенку ж просто нікуди діватися. Він хоче завдяки політичній активності уникнути карного переслідування – такої проблеми немає ані у Тимошенко, ані у Вакарчука".

Водночас Порошенко (так само, як і Зеленський) має не надто комфортно почуватися у натовпі мітингувальників. Ставлення до експрезидента є різним, і ідеалізувати його ніхто не збирається. "На марші будуть представники різних партій, і далеко не всі з них люблять Порошенка. І так само – далеко не всі люблять Тимошенко. Для декого вона – ворог номер два після Путіна. А щодо Порошенка, то є маса людей, котрі вважають, що він упустив все. Зараз вони готові стояти пліч-о-пліч з ним, щоб не допустити особливого статусу Донбасу, але завтра Порошенко для них знову стане опонентом. Йдеться про людей, які не бажають, щоб Україна втратила незалежність. А щодо топових політиків, то ставлення до них є різним, але зараз на марші – як в казці про Мауглі – водяне перемир’я. Один одного не чіпають, конкурентів не обговорюють, але говорити про те, що хтось зі старих політиків може стати реальним лідером всіх протестів, не доводиться", – каже Кирило Сазонов.

Facebook Петро Порошенко

А Євген Булавка відзначає таке: "Серед організаторів акції 14 жовтня – представники "Азова", тобто ті, хто переслідував Порошенка під час його виборчої кампанії і нагадував йому про "Свинарчукгейт". Говорити, що Порошенко стоїть за цими акціями, не можна". Але водночас із цим "в ситуації, коли "Голос" всупереч своїй назві зберігає незрозуміле мовчання, і Вакарчук як лідер політсили себе жодним чином не проявляє, вся увага концентрується на Порошенкові та на його позиції, котру він, до речі, з більшим успіхом демонструє на міжнародних майданчиках, наприклад, на парламентській асамблеї НАТО, а не на трибунах в Києві. Ані Тимошенко, ані тим більше Вакарчук не є для Порошенка конкурентами – вони просто не демонструють свою опозиційність".

"Ні, я не бачу тут характерних для української політики намірів використати вуличний протест у власних інтересах. Хоча очевидно, що владна команда боїться Порошенка і прагне його нейтралізувати – суто з власних комплексів та побоювань. Хай не через електоральні показники, але через ту увагу, яку Порошенко привертає у частини суспільства. Недарма ширяться чутки про нараду в офісі президента, де була дана команда до 1 листопада вручити підозру Порошенку. Та поки що це – на рівні чуток та інсайдів", – резюмує Булавка.

А що Америка?

Таким чином, ми маємо доволі цікаві розклади всередині українського політбомонду. Є лідери, котрі не проявляють себе ніяк, це – Тимошенко та Вакарчук. Є лідер, котрого не дуже-то люблять у протестному прошарку, і котрий, тим не менш, привертає загальну увагу. Це – такий собі глава опозиції мимоволі, колишній президент і майбутній (можливо) фігурант кримінального переслідування Петро Порошенко. І є, нарешті (хоча з нього, вочевидь, слід було почати) чинний гарант Конституції Володимир Зеленський. Той, що боїться натовпу і не без побоювань озирається в бік Порошенка.

Фото з відкритих джерел

А далеко за океаном є ще й Америка, той самий анекдотичний "вашингтонський обком", який формує ставлення до вітчизняного істеблішменту як на міжнародній арені, так і всередині України. "У Вашингтоні стежать дуже уважно за подіями в Україні і спробують використати нашу внутрішню ситуацію для своєї внутрішньополітичної боротьби. Демократи, думаю, симпатизують Порошенку – вони знаходяться з ним в одній ролі і одній зв’язці, а республіканці і "трампіанці", безперечно, – на боці Зеленського. Вашингтон розколотий так само, як і українська політика", – констатує Руслан Бортник.

"Симпатії демократів, скоріше за все, зосереджені на їхньому власному майбутньому, – не погоджується Вадим Карасьов. – А з українських політиків – на Вакарчуку. Але загалом навряд чи теперішнє ставлення Америки до України можна охарактеризувати в категоріях симпатій чи антипатій до окремих політиків. В цілому і республіканці, і демократи зацікавлені лише в тому, щоб українська влада сьогодні була більш чутливою до їхніх побажань".

"Демократи США розклали яйця в різні корзини: вони є й у Зеленського, і у "Голоса". Сказати, що демократи сьогодні підтримують виключно Порошенка, я б так не сказав. І демократи, і республіканці зацікавлені передусім в тому, щоб використати Україну в інтересах своєї виборчої кампанії, а не в тому, щоб забезпечувати підтримку комусь з українського істеблішменту", – говорить Богдан Петренко.

Хай там як, а непевне становище президента "боляче б’є по переговорних позиціях Зеленського і послаблюють його перед росіянами та іншими учасниками Нормандської четвірки, в очах котрих він виглядає як людина, що не контролює внутрішню ситуацію, а, відповідно, не може контролювати і зовнішній курс. Зараз для Зеленського це є смертельно небезпечним, бо, бачачи його слабкість, росіяни можуть змусити його йти на дуже болісні компроміси. А це ще більше розпалить протести всередині України", – каже Тарас Березовець.

Однак за власними проблемами, протестами і маршами ми не помічаємо того, як "зменшуються шанси і Байдена, і Трампа, бо після всіх скандалів вони стали надто токсичними. Натомість поступово збільшуються шанси сенатора Елізабет Уоррен, – веде далі експерт. – Триває гра на взаємне знищення Байдена і Трампа, і якщо у останнього ще є шанси переобратися, то у Байдена вже жодних шансів нема".

Що дасть Україні гіпотетичне президентство поки що зовсім невідомої на наших широтах демократки Уоррен? Безперечно, про це взагалі зарано говорити. Скандал із Байденом, Трампом та Зеленським "матиме негативні наслідки на роки вперед й для України теж. Як вийти з цієї ситуації? Для цього треба мати на чолі країни мудрого керівника, котрий би розумів би всі виклики і знав би, як з ними боротися. На жаль, ми такого лідера не маємо", – стверджує Березовець.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>