banner banner banner banner

Подайте на НУШ. Чому у батьків вимагають внески на фінансовану державою реформу

Подайте на НУШ. Чому у батьків вимагають внески на фінансовану державою реформу
112.ua

Ганна Пєшкова

Журналістка

Скоро новий навчальний рік 2020-2021. Коронавірус коронавірусом, а в графіку навчання жодних змін немає: його заплановано з вересня по травень. Майбутніх першокласників уже зарахували до їхніх шкіл: і за реєстрацією, і за результатами жеребкування. У деяких установах, щоправда, ще йде одиничний добір до 1 вересня.

Більшість учнів молодших класів буде вчитися за стандартами НУШ. Крім ментальних змін, на кшталт скасування оцінок, школярів чекають і цілком матеріальні: одномісні парти замість двомісних, окремі зони відпочинку. І все це - коштом держави. У теорії.

На практиці ж, крім зворушливого хвилювання за дітей, які дорослішають, батьки переймаються і через "добровільні" внески", які цього року вимагати не перестали.

Чому освітня реформа буксує і що робити батькам, коштом яких її проштовхують?

Подайте на НУШ

"Ми спочатку пішли в НУШ, в гімназію "Оболонь". На батьківських зборах одразу сказали, що потрібно буде придбати книги, що ми і зробили. Витратили близько 180 грн. Також сказали, що потрібно здавати по 100 грн у фонди класу і школи. У підсумку куплені підручники нам не знадобилися - ми перевелися в інший освітній заклад", - розповідає жителька Оболонського масиву Києва Ірина.

Програма "Інтелект", якій Ірина віддала перевагу НУШ, платна. Батьки збирають гроші на підручники, зошити, щомісяця здають на фонд класу 200 грн. А ось НУШ - "від і до" фінансується державою. Кабмін щорічно звітує, як освоюються мільярди гривень платників податків. І навіть новий уряд, продовжуючи реформу авторства ще міністрів під головуванням Володимира Гройсмана, заявляв, що вона досить успішна.

Новини за темою

Навіщо ж у такому разі додаткові внески? Адже, за приблизними підрахунками, з одних тільки батьків учнів молодших класів вищевказана школа в місяць отримує 72 тис. грн? Батьки розповідають, що грошей у держави все одно недостатньо, щоб організувати навчальний процес. Тому різницю доводиться "добивати" їм.

З хорошого - на відміну від попередніх років, схоже, що в цьому році батькам витрачатися на мобільні парти не доводиться. Ними, як і стільцями, за словами батьків з Києва, Черкас та Харкова, школи забезпечені. Однак передбачалася закупівля ще декількох різних категорій обладнання. А з цим вже є проблеми.

"Так, парти та стільці у нас є, але м'які меблі дуже старі. Хоча обіцяли "зонування", цілі окремі ігрові зони. Нових шафок для дітей теж немає. Все це повинна була профінансувати держава. Магнітна дошка надійшла торік, а ось витратні матеріали для неї, маркери - ні. Відтоді і купуємо їх. Класний керівник, до речі, взагалі хоче, щоб ми зібрали гроші на іншу, інтерактивну, по тисячі гривень", - каже полтавка Марина.

Експерт у сфері освіти Микола Скиба вважає, що це лише виняток із правила, і переконаний, що за допомогою теми поборів НУШ намагаються зупинити штучно.

"Дійсно, є приклади, коли з батьків вимагають гроші у новій системі, але вони штучно роздуваються до вселенських масштабів. Батьки роздратовані, оскільки на них в умовах карантину зростає навантаження, йде його розподіл між батьками та вчителями. Вони не розуміють, що якщо і скасувати реформу, то чекає тільки безнадія. У старі часи вони не повернуться. Батьки, у яких фінансовий стан кращий, можуть віддати дітей до приватних шкіл, де фактично давно застосовують підходи НУШ", - підкреслює він.

Звичайно, побори стосуються не тільки НУШ. Ірина розповідає, що для "Інтелекту" довелося купувати кулер і телевізор в клас - він був потрібен для занять. Батьки також діляться численними скріншотами з вимогами оплатити "мийні засоби, господарські матеріали, необхідний інвентар".

Водночас є не тільки щорічні внески по 1000 грн, але і "разові", під час зарахування.

Інша справа, що НУШ було розрекламовано як програму з абсолютно новими підходами, повністю профінансованою державою. Тим паче - на третій рік впровадження.

Якщо до старту програми мало що було готове, доводилося в авральному темпі переробляти класи для першокласників і навіть іноді пиляти парти, то були очікування, що до 2022 року система буде функціонувати як треба.

Про те, масова практика поборів у новому проекті чи точкова, можна судити за даними Рахункової палати. У 2018-2019 навчальному році третину ремонтів класів НУШ, за її даними, оплачують батьки. Що ж стосується нового навчального року, в умовах коронавірусу малоймовірно, що статистика кардинально змінилася.

Спочатку на НУШ із казни планувалося виділити близько 1,5 млрд грн. Але після "коронавірусного" секвестру бюджету виділили 1 млрд 60 млн. Це - ще досить непогано, враховуючи, що програму хотіли зовсім скасувати. Проте в. о. міністра освіти каже, що гроші є і НУШ згортати не стануть. За її словами, облдержадміністрації вже отримали фінансування і повинні були розподілити його між школами.

Можливо, в умовах браку грошей у бюджеті хоча б на час пандемії варто заморозити НУШ? Як мінімум її матеріальну частину? Заступник міністра освіти і науки Єгор Стадний вважає, що без НУШ помре освітня реформа. "Нову українську школу" він називає її "серцем".

При цьому в МОН вирішили заощадити на педагогах. Їх додаткове навчання скасували через карантин, а також зменшили надбавки з 20% до 5%. Чому постраждали саме вчителі - незрозуміло. Чи не краще було пустити ці гроші на зарплати, щоб підвищувалася вмотивованість педагогів і, відповідно якість навчання?

У Рахунковій палаті прямо заявляють, що під час впровадження системи НУШ занадто багато уваги приділяється матеріальному аспекту.

"Субвенція використовується переважно для поліпшення матеріально-технічної бази шкіл, а не на впровадження нового освітнього середовища, що викривлює мету і зміст проекту", - зазначають експерти палати.

Виходить, серце реформи - не викладачі, а стільці, на яких учні здобувають нові знання. І навіть їх насилу закуповують.

Хто винен у поборах із батьків

Насамперед фінансова відповідальність за реалізацію НУШ лежить на місцевих бюджетах. Так, більшість грошей на проект виділяє скарбниця: у великих містах внески місцевих бюджетів не досягають і третини суми, в обласних територіальних громадах - 10%, у селах - 5%. Але саме місцева влада як оператор вирішує, скільки фінансів і куди направити. Гроші на парти шкіл виділяють, виходячи з кількості учнів, на підручники - з кількості класів. Обладнання фінансується, виходячи з кількості шкіл.

Але місцева влада каже, що за фактом їм доводиться виділяти не 30%, 10% і 5%, а більше. Приміром, у документації від Кабміну було зазначено, що парту можна купити за 1147 грн, але на практиці меблі набагато дорожчі. У середньому парти коштують близько 3 тис. грн. Це підтверджують і тендери на Prozorro. В Одеській області пропонують заплатити за 601 парту по 2495 грн. Можливо, з підрядником вдасться домовитися дешевше, але це все одно реальні розцінки вдвічі вищі, ніж розраховували в МОН.

Уряд економить і на закупівлі техніки. Всі школи, незалежно від того, скільки в них класів, отримали приблизно по 35 тис. грн на комп'ютери. На комп'ютерний клас цих грошей не вистачить. За цю суму можна купити лише приблизно 4 одиниці техніки з усіма необхідними комплектувальними.

Новини за темою

До речі, передбачалося також фінансування так званих станцій друку (принтер, ксерокс, сканер). За бажання батьки могли б не збирати гроші на зошити і просто роздруковувати необхідну інформацію для дітей. Учитель міг би роздруковувати ті завдання, які здалися б йому цікавими, або ж свої власні. У кожного класу повинна була бути така станція, але на практиці грошей на них просто не вистачило. І це далеко не всі приклади невідповідності потреб і сум, що виділяються державою.

Дійсно, незалежно від впливу коронавірусу грошей було недостатньо від самого початку. Про це Міносвіти прямо заявило у своєму листі Асоціації міст України. Ось і виходить, що на місцях "тягнуть" те, що не дотягнув держбюджет. На регіонах взагалі лежить тягар за багато обіцянок влади, зокрема фінансування створення нових робочих місць.

Однак і на місцевій владі лежить істотна частина провини. Часто закупівлі, які вона проводить, м'яко кажучи, неефективні. У деяких регіонах гроші бездумно витрачають, тільки б відзвітувати про те, що вони освоєні. У лютому в Рахунковій палаті вже проводили аудит ефективності використання субвенцій у 9 регіонах. За результатами перевірки лише 127 шкіл, виявилося, що на неефективних закупівлях техніки втратили 46 млн грн. 32 млн витратили з порушеннями законодавства, а 8 млн - просто непродуктивно. Також зафіксували 24 випадки з ознаками кримінальних злочинів. Переважна більшість закуплених меблів і підручників - неякісні.

З відкритих джерел

Були і регіони, де до фінансування ставилися дбайливіше, але не встигали його освоїти, і гроші просто поверталися до казни. Торік для 300 млн застосування так і не знайшлося. Багато місцевих чиновників досі не навчилися проводити великі закупівлі, а платять за це батьки.

"У цілому ж зараз ми спостерігаємо протистояння між місцевою і центральною владою. Кабмін киває на місця, що там неефективно витрачають гроші, місцева влада - на Кабмін, мовляв, там видають недостатньо. А страждають від цього школярі", - підсумовує Скиба.

Ще одна причина того, що витрати вішають на ваші плечі, -  директори шкіл.

"Проблеми з фінансуванням шкіл були і раніше, і їх складно вирішити за 2-3 роки. Все залежить від місцевої влади. Знаю школу у селі на Волині в прекрасному стані. Потрібно писати їм запити і вимагати відзвітувати про те, як відбувається розподіл між школами", - каже Скиба.

Місцева влада також говорять про те, що грошей школи банально не просять. На сайті Єдиної системи відкритих бюджетів шкіл бачимо, що в 90% випадків "всі потреби задоволено", хоча, за даними Рахункової палати, кожній другій школі чогось не вистачає. Директор однієї з київських шкіл каже, що домогтися виділення коштів від райвно - "космічне" завдання.

"Іноді дійсно є затримки в надходженні обладнання, і є директори, які використовують це для своєї користі. Якщо вони можуть витрусити гроші з батьків, вони будуть намагатися це робити. В територіальних громадах є перетягування канатів між школами, які хочуть бути опорними", - підкреслює Скиба.

Писати запити, які згадав експерт, може не тільки директор, а й самі батьки - це дозволяє Закон "Про освіту". Мандзій обіцяла надати результати моніторингу розподілу виділених грошей ще 9 липня, однак поки їх немає.

Запити ж 112.ua на інформацію щодо розподілу фінансування між школами, які ми надіслали до кількох найбільших областей, в більшості своїй залишилися без відповіді. Тільки в Київській області надали роздруківку з розподілом по районах. Виявилося, що на спортивний інвентар, методички, зошити виділили гроші лише Бориспільському, Васильківському, Києво-Святошинському районам та місту Ірпінь - по 174 825 грн. Інші райони грошей на підручники і м'ячі в цьому році взагалі не побачать.

Ситуація нагадує епопею з обіцяними лікарям 300%-ми доплатами, які багато медиків в підсумку так і не отримали. Головні лікарі говорили, що не отримали гроші від місцевих бюджетів, а ті - що їх просто не просили. Також на місцях говорили, що гроші не було надано центральною владою. Центральна ж влада говорила, що їх давно виділено. Але якщо в історії з медиками деякі лікарі просто залишилися без доплат, то в нашому випадку ношу фінансування звалюють на себе батьки.

Частково провина лежить і на них, адже вони дозволяють собі бути обдуреними.

Чи законно вимагати з батьків внески

Вимагати жодних внесків від батьків адміністрації шкіл не мають права. Відповідно до Закону "Про освіту", держава має забезпечити безкоштовно всіх учнів і вчителів навіть підручниками. Тиск на батьків для купівлі порушує Основний Закон, про що Конституційний суд виносив відповідні рішення.

Всупереч поширеній практиці, платити не треба і за роздатковий матеріал, тобто спеціальні зошити. Вчителі часто говорять, що їх закупівля - вимога МОН. Однак у листі МОН від 2014 року знаходимо: "Зошити не є обов'язковою складовою навчально-методичного забезпечення, і, відповідно, їх придбання за кошти батьків та використання в навчальному процесі також необов'язково". Крім того, у листі зазначено, що зошити купуються за результатами обговорення на батьківських зборах або на засіданні батьківського комітету, а не за бажанням вчителя.

На шкільну форму вимагати гроші також не можуть - Зеленський скасував право адміністрацій освітніх установ вимагати її обов'язкове носіння.

Три роки тому департамент освіти заборонив працівникам освітніх установ збирати на території школи готівку. Якщо ви дійсно за власною ініціативою хочете допомогти школі, можете перерахувати гроші у благодійний фонд.

Але знову ж таки законодавчо все непросто. Самі установи і навіть батьки учнів не можуть бути засновниками цих фондів. Організувати збір коштів можуть хіба що сторонні особи, наприклад, батьки учнів сусідньої школи. До речі, саме на таких правилах наживаються деякі "благодійні" фонди, які просто зникають із батьківськими грошима.

Навіть якщо школа дійсно отримує гроші від фонду, відповідно до Закону "Про освіту" вона зобов'язується публікувати на своїх сайтах звітність про те, як було використано гроші. Щоправда, жодних критеріїв публікації цієї звітності немає, що відкриває простір для зловживань. На одних сайтах інформацію опубліковано доступно, на інших - розібратися в документації вкрай складно. Це "відсікає" цікавих батьків. Якщо ж ретельно "покопатися", часом виявляється, що різниця у звітності і реального бюджету може доходити до декількох сотень тисяч гривень. Але батьки або не цікавляться цим, або мовчать, бо бояться за свої дітей.

Запорізький академічний ліцей, приміром, отримує гроші від благодійного фонду "Освіта". Фінансування покриває близько 8% його потреб. Медикаменти, обладнання, питна вода, навчання педагогів, вогнегасники - все фінансується коштом фонду. При цьому іншим школам регіону на ці потреби і навіть на інвентар для фітнесу гроші виділяє держава. Але з моменту впровадження НУШ ліцей не публікує бюджетів на своєму сайті.

Якщо у школи немає власного сайту, фінзвітність потрібно шукати на сайті місцевого управління освіти або ж писати запит на ім'я начальника місцевого освітнього департаменту. У деяких випадках може бути корисна і Єдина система відкритих бюджетів шкіл за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС.

Коли не до НУШ

Микола Скиба припускає, що нове постачання обладнання в школи відбудеться в кінці жовтня. У попередні роки субвенції теж було освоєно приблизно до цього терміну. З одного боку, цьогоріч гроші виділили на місяць пізніше, ніж торік, з іншого - навряд чи виробники техніки та меблів завалені замовленнями, враховуючи коронавірусний "застій".

У відповіді Київської обласної адміністрації на запит 112.ua зазначено, що всього на впровадження НУШ області виділили 53 млн і 695,5 тис. грн. Але місцевим бюджетам станом на 23 червня перерахували лише 45-ту частину від всієї суми – 15,4 тис. грн. Тож дуже ймовірно, що гроші не встигнуть освоїти і у жовтні.

Мандзій обіцяє втрутитися і провести наради з головами ОДА, щоб прискорити процес. Але в те, що це істотно вплине на ситуацію, не дуже віриться. З парт в Одеській області аукціон відбудеться лише 4 серпня. Але навіть якщо все необхідне обладнання буде закуплено, без вирішення залишиться ціла низка інших проблем.

Середня місткість класу - 26 дітей. Однак у столиці, приміром, в одному класі навчаються 33 дитини. За правилами НУШ з окремими партами їх вже потрібно не 17, а 33. Відповідно, вільного простору в приміщенні залишається вкрай мало. За даними Рахункової палати, площа половини приміщень перших класів менша за мінімально допустимий параметр. Ігрового простору, де можна було б поставити пуфики, просто не залишається.

Одним лише оновленням меблів ситуацію не врятуєш: потрібні нові просторі приміщення. Звідки брати гроші на будівництво нової інфраструктури - незрозуміло.

За даними за минулий рік, 3% шкіл України - взагалі без опалення. Водопроводу, і, відповідно, гарячого харчування, санвузлів, взагалі немає у 8,2% шкіл. Як мінімум в 1331 школі туалет - на вулиці, а майже у кожної другої немає гарячої води.

На капремонти йдуть залишки субвенції, призначеної для оплати комунальних послуг і зарплат вчителям, але зазвичай це мізерні суми. Також ремонти фінансують в рамках програми "Спроможна школа кращих результатів". Однак на неї через коронавірус виділили у 7 разів менше, ніж планували, - всього 500 млн грн.

За ці гроші можна провести точкові роботи у 100 школах або ж капітально відремонтувати 10. Звичайно, це суттєво не поліпшить ситуацію. Можливо, варто було б, у першу чергу, розібратися з цими першорядними питаннями, а потім вже замовляти першокласникам магнітні дошки? Але для комплексного ремонту шкіл потрібні істотні інвестиції та системна робота. Набагато простіше відзвітувати про постачання молодшокласникам "на дрібниці".

А на черзі - ще реформа середньої освіти у 2022 році, у 2027 році - старшої школи. Якщо не змінити підходи, школярам доведеться навчатися дистанційно. І коронавірус, як не парадоксально, тут ні при чому.

У будь-якому випадку зміни в школах запущено, і скасовувати їх ніхто не планує. Батькам розслаблятися рано: у Міносвіти кажуть, що учні НУШ будуть забезпечені однаковою мірою лише за 5 років після впровадження реформи. Тож, швидше за все, новий навчальний рік буде далеко не останнім проблемним із фінансової точки зору.

Ганна Пєшкова

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>