"План Сайдіка" — альтернатива Мінську чи сидіння на двох стільцях?

"План Сайдіка" — альтернатива Мінську чи сидіння на двох стільцях?
РИА Новости

У медіа активно обговорюють новий план мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, який має замінити мінські домовленості.

Новини за темою

Автором "плану" є спецпредставник чинного голови ОБСЄ в Україні та в Тристоронній контактній групі в Мінську Мартін Сайдік.

В інтерв’ю австрійській газеті Kleine Zeitung він розповів деталі своєї ідеї, назвавши мінські домовленості "нечіткими". Особливо в частині проведення місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях Донбасу.

Беручи участь уже не перший рік у Міжфракційному об’єднанні "Мінська платформа" у ВРУ, особисто спілкувався з паном Сайдіком. Тому подібна його активність нагадує написання твору на вільну тему. Оскільки відповідного мандату ані від ОБСЄ, ані від "нормандського формату" у нього немає. Та й озвучені пропозиції, м’ягко кажучи, є доволі двозначними.

Давайте розглянемо ключові моменти "плану Сайдіка" та що за цим усім криється.

Місцеві вибори

"Для реалізації центрального елемента - проведення місцевих виборів - потребується допомога ззовні. Ми дійшли висновку, що це може бути тільки ООН", - наголосив спецпредставник.

Треба розуміти ключове - вибори на окупованих територіях можна проводити тільки тоді, коли вони контролюються українською владою, а вся процедура здійснюється відповідно до законів України. Йдеться про відновлення легітимної української влади на місцях. Тільки це може бути передумовою для проведення виборів, а не наявність там миротворчих сил ООН. Я вже не кажу, що до цього моменту всі російські військовики мають залишити нашу територію.

Найсприятливішим для стабілізації ситуації та збереження миру в постконфліктному середовищі є проведення виборів за три роки після припинення вогню. Нині ми бачимо, що бойові дії на Донбасі продовжуються і про жоден мир не йдеться. Тому розмови щодо проведення місцевих виборів за таких обставин є недоречними.

Крім того, з урахуванням характеру проблем миротворців ООН часто залучають до участі в заходах, які, по суті, належать до категорії будівництва миру. Зокрема, щодо роззброєння, демобілізації та реінтеграції колишніх комбатантів, або ж розмінування, реформування сектора безпеки та здійснення інших заходів, пов'язаних із забезпеченням правопорядку.

Сама ідея введення миротворчих сил на Донбас не є новою. Про таку необхідність українська сторона заявляла з трибуни ООН, однак Росія усіляко блокує це рішення.

Спецпредставник з Донбасу?

Згідно із запропонованим планом, ООН та ОБСЄ мають діяти не паралельно, а разом під спільним керівництвом на чолі з так званим спеціальним представником: це стосується як військового та поліцейського компонентів з боку ООН, так і спостережної місії ОБСЄ, яка вже діє на місцях.

Що ж, співпраця між ООН та ОБСЄ є дуже тісною. Наприклад, Тимчасова місія ООН у Косові для здійснення мандату спочатку об'єднала під своїм керівництвом чотири "компоненти". Два з них – під прямим керівництвом ООН, один – під керівництвом ЄС, а компонент "Демократизація й організаційне будівництво" очолювався ОБСЄ. Подібна модель є можливою, адже вона виявилася достатньо успішною на Балканах.

Новини за темою

Проте варто пам’ятати, що у випадку Косового йшлося про нове державне утворення на руїнах федерації, а не про окуповану постійним членом Радбезу інтегральну частину території унітарної держави. Тому говорити про успішність запропонованої нової моделі в наших реаліях складно.

Ще один спецорган

План передбачає ще й створення Євросоюзом агенції з реконструкції (ЄАР), яка б діяла на Донбасі на кшталт тієї, яку раніше ЄС мав на Балканах.

Власне, на Балканах ЄАР виявилась ефективним інструментом. Діяльність агенції тривала 8 років (з 2000 по 2008 рік). За цей відносно короткий час продемонструвала, що передача більших повноважень, ресурсів і навичок у цій сфері окремій агенції може значно поліпшити якість надання допомоги міжнародними організаціями.

Проте серед недоліків ЄАР – тенденція до роботи на занадто великій кількості фронтів і залучення ресурсів у спосіб, коли кількість переважала якість.

Враховуючи масштаби українського конфлікту та низку завдань, які треба буде водночас вирішувати, закрадається сумнів, що один орган здатен усе це належним чином контролювати, втілювати в життя та зберігати незалежність від агресора.

Ціна питання

Найбільш парадоксальна пропозиція Сайдіка - ратифікація нового мирного плану очільниками країн "нормандської четвірки" – України, Росії, Франції та Німеччини, а також його затвердження парламентами.

Тут я погоджусь із низкою інших українських політиків, що подібна ідея взагалі не є дипломатичною.

По-перше, тільки глава держави, уряд і народні обранці можуть подавати законодавчі ініціативи на голосування. Якщо йдеться про ратифікацію певного документа, то також їх до ВР України подають президент і уряд. Це точно не повноваження іноземних функціонерів.

По-друге, поки на Донбасі тривають військові дії, поки окупанти тримають наших військовополонених, поки гине мирне населення, про яке спільне "підписання" документів парламентами РФ та України можна говорити?

Україна – незалежна держава і не потребує голосування інших законодавчих органів світу щодо питань внутрішньої політики та захисту суверенітету.

Новини за темою

Без повернення Криму і Донбасу про законодавчу "дружбу" з РФ варто забути.

Ключове в усій цій грі з "ратифікацією" - ціна питання та кулуарні домовленості, без яких у таких важливих питаннях точно не обійтись.

Будь-які законодавчі процеси в РФ напряму залежать від волі її лідера. Звісно, ймовірність підписання "нового плану" не варто виключати. Перемовини між РФ та європейцями відбуваються постійно. І "Північний потік - 2", і Сирія, і Ізраїль, і ситуація в Азово-Чорноморському басейні – усе це зони політичного напруження між РФ та державами Європи, які вимагають досягнення домовленостей. 

Тому цілком реально, що предметом таких самих домовленостей стане і питання відновлення Донбасу. І тут РФ просуватиме свій "порядок денний".

Тому Україні слід готуватися до чергового раунду політичної боротьби за відновлення суверенітету. А ціна питання для нас – майбутнє близько чотирьох мільйонів українців, які проживають на окупованих територіях Донбасу.

Амністія та легітимація представників ОРДЛО

Нова "всеосяжна угода" передбачає ще й амністію та залучення до місцевого керівництва представників ОРДЛО.

Зрозуміло, що успішна демобілізація та роззброєння учасників збройних формувань є неможливими без амністії. Адже в умовах загрози покарання вони не складуть зброю.

Однак амністія неможлива в гарячій фазі конфлікту. Вона може бути інструментом примирення та реінтеграції, а не способом уникнення відповідальності та справедливого суду над злочинцями.

Амністію, зокрема, мають упроваджувати паралельно з розслідуваннями та притягненням до відповідальності осіб, які є головними відповідальними за військові злочини, тероризм та грубі порушення прав людини.

Також у законі про амністію для Донбасу треба прописати конкретні умови її надання. Ними мають бути: добровільне роззброєння, готовність свідчити і співпрацювати зі слідством.

Крім того, амністії має передувати індивідуальне розслідування щодо кожної особи, щодо кожного колаборанта – для визначення можливості застосування амністії до них.

І найважливіше - уся процедура має відбуватися згідно з національним законодавством та міжнародно-правовими зобов’язаннями України, ухвалюватися парламентом, а не визначатися іноземними спецпредставниками.

Сьогодні питання амністії не знаходить підтримки в суспільстві, а тому його необхідно дуже ретельно вивчити і ухвалювати виважене рішення.

Новини за темою

Та й участь представників ОРДЛО в перемовинах є безальтернативною, оскільки вони вже беруть тривалу участь у мінському процесі та фактично (хоч і за підтримки РФ) контролюють непідконтрольні Києву території Донбасу.

Їхня участь є необхідною для РФ, яка таким чином дистанціює себе від конфлікту. Гостро це питання стоїть і в контексті обміну полоненими. Навряд чи варто очікувати виключення представників ОРДЛО з процесу втілення нового формату врегулювання. У результаті маємо той самий "Мінськ", тільки в іншій обгортці.  

Отож персонально пану Сайдіку та його колегам з ОБСЄ варто було б зосередитися на своїх безпосередніх професійних обов’язках. Зокрема, хоч щось зробити для звільнення українських заручників з підвалів терористів. Це б була реальна допомога реальним людям.

Крім того, хотілося б почути чітку позицію спецпредставника щодо агресивних дій РФ на Донбасі, а то нині все скидається на те, що хтось дуже хоче всидіти на двох стільцях одночасно.

Володимир Пилипенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>