Післясмак виборів: Кого і чому обрали в Раду

Післясмак виборів: Кого і чому обрали в Раду
З відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

"Найнесподіваніший український президент Володимир Зеленський, здається, завершив ще один успішний акт, де виборці дали його ще не протестованій партії панівну перемогу", – так почала свою статтю про українські вибори британська The Independent.

В цій фразі справедливо все – і те, що нинішній президент є найбільш несподіваним, і те, що він дійсно виграв чергові вибори (або, говорячи мовою Зеленського, "зробив" ще раз усю стару еліту), і те, що його партія "Слуга народу" поки не пройшла тестування та апробацію часом. А перемогу свою, таким чином, отримала авансом. Результат "СН" на одномандатних округах – одна з сенсацій дострокових парламентських виборів.

Бо у загальнонаціональному окрузі рейтинг партії впав із максимальних 50 відсотків до 42,5%, що й дало підстави говорити про скромний результат "Слуги". Але скромним він не був. Президентська сила провела кампанію настільки успішно, що тепер може претендувати на створення монокоаліції.

Нові "слуги" – нова реальність

Результат "Слуги народу" на мажоритарних округах – перше, на що звертає увагу будь-який експерт, котрий розмірковує про тренди нинішньої кампанії.

"Перемога "Слуги народу" на майже 50% мажоритарних округів виявилася зовсім неочікуваною. Вперше в політичній історії України закладається можливість створення однопартійної більшості. І, скоріше за все, стане однією з ознак зміни політичного ландшафту.

Новини за темою

Бо старі партії, які зайшли зараз (і зайшли очікувано, як, наприклад, "Батьківщина"), проходять Раду транзитом і вже востаннє", – говорить у коментарях 112.ua керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов.

"На окрузі Богуслаєва весільний фотограф виграє у людини, котра доти була беззаперечним авторитетом у Запоріжжі, – продовжує дивуватися експерт. – За рідкими винятками чинні політики або діючі нардепи зуміли залишитися при мандаті, у більшості ж випадків стара еліта програла. Бажання змін виявилося сильнішим за будь-які технології чи аргументи".

"Досить потужні представники старої політичної еліти починають поступатися місцями іншим", – резюмує Золотарьов, визначаючи найбільш прикметну рису нинішніх виборів.

"Найнесподіваніший результат – у "Слуги народу". Їм ніхто не пророкував 247 мандатів – разом із можливістю сформувати одноосібну більшість. Всі експерти давали "Слузі" в кращому разі десь 220 мандатів і говорили, що кількох голосів точно не вистачатиме, тому доведеться формувати більшість з кимось іще.

Але вийшла несподіванка і повторився макронівський варіант у Франції, коли президент Макрон у 2017-му зміг сформувати в Національних зборах більшість виключно на базі партії "Вперед, Республіка!", яка теж фактично була створена перед самими виборами і наповнена нікому не відомими людьми", – пояснює засновник аналітичного центру "Інститут Горшеніна" Кость Бондаренко.

("Слуга народу" й дійсно може отримати у парламенті 246-247 крісел. Про це говорить, зокрема, керівник виборчого штабу "Слуги" Олександр Корнієнко. Остаточна цифра стане відомою після підрахунку ста відсотків бюлетенів.)

Однією з найбільш неочікуваних поразок на мажоритарці став "програш Олександра Грановського у Харкові, – продовжує аналізувати Бондаренко. – Все вказувало на його перемогу, зокрема, й найбільш технологічно проведена кампанія.

Або візьмемо програш Бориса Колеснікова у Донецькій області – тут також вся соціологія показувала, що він перемагає, але щось пішло не так. В Києві ряд людей вважався фаворитами виборчої кампанії, але той таки Сергій Лещенко вибори програв. Виграли ж вибори виключно носії бренду, а не особистості.

Це, напевно, ознака певного роду психозу, який охопив населення України і який є наслідком усього пережитого у 2013-2014 роках. І це досить небезпечно, бо, як правило, за визначними надіями слідують не менш потужні розчарування", – додає експерт.

Цілком ймовірно, що Бондаренко має рацію, але мова зараз не стільки про те, коли настане розчарування, скільки про нову більшість. Питання номер один на сьогодні полягає в тому, чи використає Зеленський свій тріумф повною мірою, чи все-таки "поділиться" правом формувати коаліцію з іншими фракціями. 

Ділитися не можна лишити все собі

"Думав, що на округах спрацює інша мотивація, але спрацювала партійна. І "Слуга народу" отримав, таким чином, подвійний бонус, який дозволить йому формувати однопартійну коаліцію. Але якщо й покличуть когось формувати більшість, то тільки "Голос".

Бо з Порошенком вони не хочуть, з Медведчуком не хочуть, а Тимошенко бояться", – розмірковує директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

А кандидат політичних наук Петро Олещук вкотре називає проведені дострокові вибори "третім туром президентських". "Мабуть, у переважної більшості виборців не було бажання вникати в те, хто конкретно балотується по мажоритарних округах. Вони голосували за достатньо простою логікою: за партію Зеленського по списках і за його представника по мажоритарному округу. Це достатньо проста логіка, причому вони підтримували не всіх цих людей, яких вони справді не знають, а підтримували таким чином саме Зеленського", – говорить він.

І додає, що "логіка третього туру тут абсолютно чітко триває, тобто ставлення до виборів Верховної Ради як до третього туру президентських виборів, і ти голосуєш не за конкретного кандидата, не за конкретну партію. Ти підтримуєш президента. Таким чином, мажоритарка і стає основою монобільшості у парламенті". Проте чи дійсно вона нею стане?

Вже цитована вище The Independent вважає, що другий безсумнівний фаворит парламентських виборів – це партія "Голос" Святослава Вакарчука. І що "сильні" результати "Голосу" означають перспективу створення коаліції "споріднених сил". Тим паче, коли "наявність "Голосу" в парламенті прибрала великий головний біль Зеленського – потребу у переговорах із партією "Батьківщина", – зазначає видання.

Водночас "тріумф Зеленського означає, що його партія домінуватиме у парламенті, й він може стати одним із найсильніших лідерів в історії цієї геополітично важливої колишньої радянської республіки", – пише американська Washington Post. Але тут-таки називає "Голос" найімовірнішим партнером по коаліції для "Слуги народу".

"Партія Зеленського схильна правити самостійно, особливо враховуючи законопроект "Слуги народу" про деолігархізацію", – зауважує французька Liberation у статті під заголовком "Незупинна хвиля Зеленського". А щодо ймовірної коаліційної співпраці з іншими силами, то тут "зв'язки багатьох членів партії Зеленського з олігархічними групами, особливо з Ігорем Коломойським, можуть створити великі перешкоди".

І поки в Європі та Америці ламають голови над тим, як вчинить Володимир Зеленський, в середовищі партії-переможця також бракує визначеності. "Чернетка коаліційної угоди пишеться, деякі речі вже підготовлені. Далі ми будемо дивитися: або самостійно формувати більшість, або з кимось обговорювати", – анонсує глава партії "Слуга народу" Дмитро Разумков.

Новини за темою

При цьому варіантів у "Слуги", власне, небагато. Якщо виключити з переліку потенційних партнерів усю "стару владу", проти якої так рішуче налаштований Зеленський і його команда, тобто "Опозиційну платформу", "Батьківщину" та "Європейську стратегію", залишиться одна-єдина партія, з якою президентська політсила може утворити більшість. І це – "Голос" Святослава Вакарчука.

Тим часом в самому "Голосі" наголошують ще раз: спочатку – текст коаліційної угоди, а вже потім – обговорення вступу до більшості. "Коаліційна угода повинна формуватися після того, як ми перевіримо, у кого які червоні лінії", – заявляє Вакарчук. За його словами, такими червоними лініями для партії "Голос" є наступне: 1) Україна рухається в Європу, ЄС і НАТО; 2) чіткий принцип – закон один для всіх і невідворотність покарання; 3) економіка без олігархів; 4) депутатів спускаємо з неба на землю.

А без цього, мовляв, жодних угод не буде.

Фактор Шарія

Однак повернімося до виборів як таких. Отже, попит на нові обличчя є, як і раніше, одним з визначальних трендів. В зв’язку з чим "Голос" Вакарчука може дійсно вважатися другим головним переможцем перегонів. Однак, на думку Андрія Золотарьова, ця партія могла б "показати кращий результат, якби Вакарчук не ходив по ефірах. "Голос" – це також бажання змін, але змін, скерованих на західноукраїнський електорат, тобто таких, які в цьому регіоні вважають правильними та національно орієнтованими", – вважає експерт.

Але є й умовний переможець номер три. Це наймолодша політсила з усіх, які брали участь у виборах. Вона, щоправда, не взяла 5-відсотковий бар’єр, але з легкістю подолала 2- і навіть 3-відсоткову планку. Мова, звісно, про Партію Шарія. "Мільйон доларів він вже виграв. Цікаво, що ті, хто виступав за державне фінансування партій, й гадки не мали про те, що ці гроші дістануться Шарію", – зазначає Золотарьов. Загалом "Шарій – це зміна технологічної матриці", – резюмує експерт.

"Люди хочуть нове, от і шукають що-небудь молоде і креативне. А тут – кульки, прикольно ж… Партія Шарія серйозно відібрала відсотки у "Опозиційного блоку", – заявляє Вадим Карасьов. А на питання, чому ж тоді свого часу на подібний результат не спромоглася Інтернет-партія Дарта Вейдера, відповідає, що "Youtube-партія прикольніша, бо тут і Інтернет, і телевізор в одному пакеті".

А от директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко розглядає успіх Шарія в прив’язці до поразки націонал-демократичних сил. "Найбільшого провалу зазнали націоналісти. Якщо легковажний Шарій набрав більше, ніж "мова, віра, армія", то це значний удар по політико-ідеологічній структурі України, яка склалася протягом останніх 25 років. Це катастрофа конкретно для цього сегменту, котрий за Ющенка був на коні і сам формував більшість", – говорить він.

І пояснює, чому все відбувалося саме так: "Естетизація політики підмінює здоровий глузд. Коли в хід йдуть красиві образи замість конкретики. Політика вичерпується, перетворюється на розвагу. Населення спочатку голосує за того, хто його розважає, а потім вимагає від обраних серйозності".

А його колега Карасьов вважає, що як би не склалися обставини найближчим часом, традиційних для України осінніх протестів очікувати не варто. "Революція відбулася навесні і влітку, коли переміг Зеленський. Мирна електоральна революція більшості", – переконаний він. Тож наразі квота суспільних потрясінь вичерпана. Принаймні, на поточний рік.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>