banner banner banner banner

П'ятий термін Рахмона: Чому в Таджикистані 28 років не змінювалася влада

П'ятий термін Рахмона: Чому в Таджикистані 28 років не змінювалася влада
Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

У Таджикистані підбили підсумки президентських виборів. Чинного президента Емомалі Рахмона переобрано на п'ятий термін, і за нього проголосували понад 90% громадян в умовах явки понад 70%. Він беззмінно править пострадянською республікою з 1992 року. Існують кілька причин політичного довголіття 68-річного Рахмона і відсутності в Таджикистані масштабних антиурядових акцій протесту, як в Білорусі і Киргизії.

Фаворит кулябського клану

Таджикистану, як і будь-якій іншій країні Центральної Азії, властива клановість у суспільно-політичному житті і бізнесі. Влада і ресурси перебувають під контролем найвпливовішого і найсильнішого клану або групи кланів, які створюють під себе політичні партії. Колишній директор радгоспу Емомалі Рахмон належить до кулябського клану (від назви однойменної області), представники якого з радянських часів робили кар'єру в армії та інших силових структурах і обіймали керівні пости в органах влади, на підприємствах.

Передумовою приходу до влади Рахмона була громадянська війна 1992-1997 років між прихильниками світської держави і релігійними екстремістами з "Партії ісламського відродження Таджикистану" і "Об'єднаної таджицької опозиції", які користувалися підтримкою жителів Гарма, Курган-Тюбе, Горно-Бадахшанської автономної області і користувалися підтримкою афганських моджахедів.

Після того як представники "Об'єднаної таджицької опозиції" домоглися відставки президента Рахмона Набієва в 1992 році, представники кулябського клану, зокрема колишній кримінальник Сангак Сафаров, командир бригади спеціального призначення Міністерства оборони Республіки Файзалі Саїдов і юрист Сафаралі Кенджаєв заснували військово-політичну організацію "Народний фронт Таджикистану", куди увійшли багато військовиків, міліціонери, працівники спецслужб. Кулябський клан домовився про партнерство з гіссарським і согдійським кланами, місцевими узбеками. Разом вони зуміли дати ісламістам відсіч. Їх підтримали Росія, Казахстан і Узбекистан.

Новини за темою

Одного з прихильників Сафарова - Рахмона - призначили головою уряду Таджикистану, а в 1994 році він переміг на президентських виборах. До 1997 року Об'єднану таджицьку опозицію було розгромлено. Радикали втекли до Афганістану, а поміркованіші ісламісти пішли на угоду з урядом і уклали мирну угоду за посередництва ООН. Вони отримували 30% місць в держорганах, керівних постів на підприємствах, а їхні бойовики інтегрувалися до складу Збройних сил Таджикистану.

Ісламістська загроза

Рахмон сприймався як герой громадянської війни, який врятував республіку від долі сусіднього Афганістану, де до влади в 1996 році прийшли радикальні ісламісти руху "Талібан", які створили ніким не визнаний ісламський емірат і загнали афганців у дрімуче Середньовіччя. На цій хвилі Рахмона переобрали на другий термін на президентських виборах 1999 року. Острах таджицького суспільства перед новою громадянською війною, реваншем ісламістів десятиліттями дозволяють Рахмону придушувати опозицію і зміцнювати свій режим. Громадянська війна в Таджикистані є найбільш кровопролитним збройним конфліктом на пострадянському просторі, який забрав життя до 150 тисяч людей і завдав збитків економіці на суму 7 млрд дол. Жоден таджик, незалежно від політичних уподобань, не бажає повторення цієї м'ясорубки.

Опорою світського режиму президента є таджицькі військовики, поліцейські і співробітники спецслужб, які користуються соціальними гарантіями і пільгами. Попри збитки в умовах коронавірусу Рахмон підвищив силовикам зарплати на 10% напередодні президентських виборів. З їх допомогою президент пригнічує заколоти, які періодично влаштовують його противники. У 1997-1998 роках урядові війська придушили три заколоти полковника, етнічного узбека Махмуда Худойбердиєва, який отримав бойовий досвід як командир розвідроти в Афганській війні 1979-1989 років і не підтримував ані "Народний фронт Таджикистану", ані ісламістів.

Спецслужби ліквідували колишніх польових командирів "Об'єднаної таджицької опозиції", які контролювали гірські райони країни, зокрема колишнього екс-главу МНС Мірзо Зієєва у 2009 році і Мулло Абдулло у 2011 році. У вересні 2015 року лояльні президенту силовики придушили заколот члена "Партії ісламського відродження Таджикистану" і колишнього заступника міністра оборони генерала Абдухаліма Назарзода. Після цього заколоту Рахмон заборонив "Партію ісламського відродження Таджикистану", провів репресії проти її членів і очистив від ісламістів органи влади. Окремими законами Рахмон обмежив вплив ісламу в таджицькому суспільстві: заборонив відправляти юнаків у медресе (духовні навчальні заклади в Ірані, країнах Перської затоки, Туреччині та Єгипті), обмежив походи до мечеті для молоді.

Недарма заступник голови "Соціал-демократичної партії" Шокірджон Хакімов відкинув імовірність будь-яких акцій протесту в Таджикистані після президентських виборів. Таджицькі силовики розганяють мало не голодні бунти. У травні 2020 року ОМОН розігнав виступ китайських працівників "Таджицько-китайської гірничопромислової компанії" в місті Зарнісор, які протестували через затримку виплати зарплати, заборони на виїзд до Китаю через пандемію коронавірусу. Цього року було порушено кримінальні справи щодо учасників протестів у постраждалих від селів селах Хатлонської області. Таджиків, які вийшли на мітинги в населеному пункті Рушан проти безробіття, низьких доходів, високих цін на продукти, звинувачували у створенні перешкод проведенню спецоперації проти злочинних угруповань.

Культ засновника світу

Громадсько-політичний лад у Таджикистані нагадує вибухову суміш соціалістичного режиму і традиційного суспільства. Рахмон ініціював поправки до Конституції, які дозволили збільшити президентський термін з п'яти до семи років, одній і тій самій особі балотуватися на пост глави держави необмежену кількість разів. У Таджикистані існує культ особистості президента, який нагадує культ особистості верховного керівника КНДР Кім Чен Ина або президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова. У 2015 році Рахмон отримав титул "Засновник світу і національної єдності – Лідер нації". Таджики звертаються до нього "Ваша величність", "наш спаситель", а його портретами і цитатами обвішані громадські установи, вулиці всіх міст. Було видано сім біографічних книг про президента.

Президент позиціюється як прихильник відродження таджицьких традицій, повернув історичні назви деяким містам, кишлакам, вулицям, заборонив реєструвати новонароджених з русифікованими прізвищами. Зокрема, у 2007 році він змінив своє прізвище з "Рахмонов" на "Рахмон". Президент прищепив таджикам аскетизм та економію на законодавчому рівні. У країні заборонено носити золоті зуби, святкувати весілля, дні народження та інші свята на широку ногу, здавати гроші на солодкі столи на 1 вересня, шкільні та університетські випускні.

Новини за темою

У Таджикистані немає реальної системної опозиції, здатної скласти реальну конкуренцію президенту і його "Народно-демократичної партії", якщо не вважати партії керованої опозиції для участі у виборах. Кандидати від" Соціалістичної партії", "Компартії", "Аграрної партії", "Партії економічних реформ" не набирають більше як 10% голосів. На президентських виборах 2013 року ситуація взагалі була абсурдною. За деяких опозиційних кандидатів проголосувало менше виборців, ніж кількість громадян, які зібрали за них підписи для висунення.

Будь-яка життєздатна політична сила зазнає репресій. У Таджикистані заборонено діяльність 17 організацій, серед яких, крім "Партії ісламського відродження Таджикистану", терористична організація "Аль-Каїда", рух "Талібан", "Ансоруллох", "Салафія", "Група 24". Переслідувань зазнають навіть представники опозиції, які проживають за кордоном. У березні 2015 року в Стамбулі було вбито лідера опозиційного політичного руху "Група 24" бізнесмена Умаралі Кувватова. У міжнародному розшуку лідер "Партії ісламського відродження Таджикистану" Мухіддін Кабірі. Цього року таджицькі правоохоронці затримали сина одного з лідерів ісламістів Асроріддіна Розікова, домоглися екстрадиції з Австрії члена "Групи 24" Хізбулло Шовалізоди.

У країні процвітають корупція і непотизм. Сім дочок Рахмона контролюють найприбутковіші галузі - алюмінієву промисловість, торгівлю, банківський і фінансовий сектор, електроенергетику. За неофіційною інформацією, на офшорних рахунках Рахмона осідає частина національних доходів. Поширювалася інформація, що Рахмон передасть владу у 2020 році старшому 32-річному синові Рустаму Емомалі, колишньому футболісту, меру Душанбе і спікеру Сенату. У 2016 році було ухвалено поправки до Конституції про зниження вікового цензу для кандидатів у президенти з 35 до 30 років.

Згідно з Основним законом Таджикистану, у разі смерті і недієздатності президента повноваження глави держави переходять спікеру Сенату. Втім Рустам Емомалі не схожий на свого красномовного батька-популіста. У народі його прозвали "великий німий" за недорікуватість і небажання з'являтися на публіці. Молодший син Рахмона - 22-річний Сомон Емомалі торік закінчив університет, і завдяки протекції батька його влаштували заступником генерального директора підприємства "Талко Кабель".

Судячи з усього, глава держави вирішив почекати з переданням влади, оскільки країна переживає непрості часи. У вересні розгорілася міждержавна суперечка між Таджикистаном і Киргизією. У вересні 2019 року між таджицькими і киргизькими прикордонниками сталася стрілянина через будівельні роботи киргизької сторони на нерозмежованій ділянці держкордону.

У Таджикистані на Covid-19 вже захворіли понад 10 тисяч осіб з 9-мільйонного населення, а померли 79 жителів. Через закриті кордони і карантин потік таджицьких трудових мігрантів до Росії скоротився на 40%. Країна втратила основне джерело доходу. Грошові перекази таджиків, які працюють у Росії, становлять 35% ВВП країни. Рівень бідності в Таджикистані становить 20-30%, а в Горно-Бадахшанській автономній області – 40% (місцеві жителі переважно працюють у Росії). З радянських часів Таджикистан вважається найменш розвиненою і найдепресивнішою республікою в Центральній Азії.

Геополітичні фактори

Створюється враження, що Рахмон повною мірою влаштовує впливові країни, чиї інтереси перетинаються в Центральній Азії. Вся справа в географічному розташуванні Таджикистану у сусідстві з нестабільним Афганістаном, де розташовані бази терористичних організацій ІДІЛ, "Аль-Каїда", "Ісламський рух Узбекистану". Представники осередку ІДІЛ в Афганістані декларували наміри поширити свій вплив у регіоні і створити халіфат. У цьому не зацікавлена Росія, яка межує з регіоном і у якої є проблеми з ісламськими екстремістами на Північному Кавказі.

Москва вбачає у режимі Рахмона противагу радикальним ісламістам і надає йому військову допомогу з часів громадянської війни. У Душанбе і Бохтарі розташована 201-ша військова база РФ. Російські солдати беруть участь в охороні таджицько-афганського кордону. У 1993 році вони відбили наступ бойовиків "Об'єднаної таджицької опозиції" і моджахедів з території Афганістану.

З відкритих джерел

Москва і Душанбе співпрацюють у сфері боротьби з наркотрафіком, який проходить через територію Таджикистану та інші країни Центральної Азії в напрямку російських міст. У горах Паміру розташований радянський оптико-електронний комплекс Нурек, який використовується для контролю космічного простору за допомогою телескопів, який перейшов у власність Космічних військ РФ у 2004 році. Таджикистан входить до ОДКБ.

Китай не зацікавлений у посиленні впливу радикальних ісламістів у Таджикистані, оскільки республіка межує з Сінцзян-Уйгурським автономним районом, де китайські силовики проводять антитерористичні операції проти "Ісламського руху Східного Туркестану". КНР і Таджикистан співпрацюють в рамках глобальної транспортної та інвестиційної ініціативи "Один пояс, один шлях". Китайські компанії інвестували 2,6 млрд дол. в економіку Таджикистану.

Xinhua

Душанбе зацікавлений забезпечити енергетичну, комунікаційну та продовольчу безпеку. Таджицький професор-етнолог Гузель Майтдінова допускає оформлення Амудар'їнської коаліції за участю Китаю, Таджикистану, Індії та Пакистану для забезпечення безпеки в регіоні та активізації торговельних зв'язків між країнами. На її думку, ця коаліція повинна стати сполучною ланкою між організаціями БРІКС і ШОС. Однак за китайську допомогу Рахмону довелося віддати частину території. У 2003 році Таджикистан поступився Китаю ділянкою прикордонної землі площею 1,1 тис. кв. км.

Захід прагматично сприймає режим Рахмона, хоча й критикує за порушення прав людини. У Держдепартаменті США вважають збереження стабільності в Таджикистані запорукою безпеки всього регіону Центральної Азії. На початку нульових влада Таджикистану дозволила США використовувати свій повітряний простір і аеродроми для транзиту вантажів для потреб американських військовиків в Афганістані. Америка вважається найбільшим донором Таджикистану і виділила 988,57 млн дол. на закупівлю продовольства і гуманітарні потреби з 1992 по 2010 рік. У 2018 році в ЗМІ просочилася інформація, що США планували виділити Таджикистану 12,5 млн дол. як військову допомогу і підготувати 1,2 тис. бійців місцевого спецпідрозділу. Для Євросоюзу таджицький лідер - гарант безпеки на афганському напрямку, оскільки в разі дестабілізації ситуації в республіці наркотрафік стане неконтрольованим.

Приклад Таджикистану свідчить про те, що за певних обставин західні демократії готові закрити очі на узурпацію влади, порушення прав людини, корупцію, що процвітає, непотизм і відсутність реформ, якщо діяльність авторитарного режиму не суперечить їхніми інтересам. Рахмону вдалося всидіти відразу на трьох стільцях одночасно й отримати вигоди зі співпраці з Росією, Китаєм і США.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>