П'ять підказок НАБУ щодо "Роттердама плюс"

При уважному вивченні питання стає очевидним, що формулу "Роттердам плюс" зробили символом корупції штучно.

П'ять підказок НАБУ щодо "Роттердама плюс"
З відкритих джерел

Ігор Смолов

журналіст, економіст

При уважному вивченні питання стає очевидним, що формулу "Роттердам плюс" зробили символом корупції штучно.

НАБУ активізувало розслідування у справі щодо формули розрахунку ціни на енергетичне вугілля – "Роттердам плюс", яка діяла раніше, чим неабияк підігріло інтерес до теми. В інформаційний простір вкидаються приголомшливі дані. Наприклад, те, що завдяки "Роттердам плюс" енергокомпанії отримали надприбутки, а споживачі втратили 18,87 млрд грн. Вал негативу, що посилився, довкола формульного ціноутворення ще раз змусив задуматися: чи є привід ставити знак рівності між "Роттердам плюс" і масштабною корупційною схемою? І що буде, якщо відкинути спекуляції на смажених фактах і проаналізувати, чому було обрано саме такий ціновий орієнтир і що зрештою реально отримали споживачі та держава? Спробуємо розбиратися

Навіщо потрібна була формула

Отже, почнемо з того, що "Роттердам плюс" вперше в історії енергетики впровадив ринковий індикатор ціни на енергетичне вугілля, і це був прозорий метод ціноутворення. Чому це дійсно було дуже важливим на той момент і який стосунок має вартість вугілля до тарифу на електроенергію? Справа в тому, що основним споживачем енергетичного вугілля в Україні є теплові електростанції (ТЕС). Відповідно, за вугілля вони розраховувалися за ціною, визначеною НКРЕКП. І до появи "Роттердам плюс" цю ціну фактично брали "зі стелі": тобто регулятор не був обмежений у виборі, що саме й породжувало зловживання.

І якщо би стояла мета зберегти статус-кво, за якого було поле для корупції, як за будь-якого "ручного регулювання", то і впроваджувати новий підхід не знадобилося би. Але 2015 року Антимонопольний комітет України надав рекомендації НКРЕКП: розробити прозорий механізм розрахунку оптово-роздрібної ціни на електроенергію. А позаяк ця ціна визначається вартістю вугілля, то і з'явилася методика "Роттердам плюс". Саме завдяки впровадженню "Роттердам плюс" було покладено край підкилимовим іграм довкола цін на вугілля. Закладений у формулі принцип імпортного паритету відповідає тому, яким формуються ціни на енергоносії в Європі для кінцевих споживачів.

І, до речі, саме тому за весь час дії "Роттердам плюс" на її адресу не було ані слова критики ані з боку ЄС і США, ані з боку основних кредиторів України: МВФ, Світового банку та ЄБРР, що цілком зрозуміло: саме імпортний паритет ліквідував жахливу корупцію в енергосекторі, яка існувала до цього всі роки незалежності. Ба більше, секретаріат Європейського енергоспівтовариства і МВФ вимагали від України визначати тариф на енергоносії на базі методики імпортного паритету.

Що стосується підвищення цін на електроенергію, яке нібито спровокувало впровадження "Роттердам плюс", то це взагалі можна віднести до чистої води маніпуляції. Зростання тарифу ТЕС в Україні у 2015-2018 рр. не перевищував рівня промислової інфляції в країні. А що було б якщо не імпортний паритет? Тоді, згідно з економічною логікою, в умовах дефіциту вугілля  щонайменше на 25-30% ця ціна була би вище від "формульної", а в окремі періоди вона могла би бути навіть вище в рази.

Чому Роттердам?

Тепер щодо самої формули. Її ідея полягала в прив'язці ціни вугільної складової для теплової генерації до світового ринку, а саме до найбільшого європейського вугільного індексу API2 (ціна в портах Амстердама, Роттердама, Антверпена) + доставка в Україну (до порту "Південний"). Чому було обрано європейський індекс як базову ціну? На сьогодні в Європі практично немає країн, які би не використовували API2 як орієнтир цін на вугілля. Це найбільш показовий індекс цін, на базі якого укладають левову частку контрактів на постачання вугілля в Європі. За рік у світі з використанням цього індексу продається 3 мільярди тонн вугілля. Виходить, що для 3 мільярдів тонн у світі - ця методика є прийнятною, а якщо йти "логікою" НАБУ, то для українського ринку з ємністю 30 млн тонн вона не підходить. Чи не дивно?

Однак детективи НАБУ мають свою "логіку": антикорупціонери вважають підозрілим, що вартість доставки рахується з портів Амстердама, хоча за фактом Україна доставляє імпортне вугілля з інших регіонів: США, Канади, Колумбії, ПАР. І вже на підставі цієї невідповідності детективи вбачають можливість спотворення ціни. Але ж безграмотно ототожнювати індикатор ціни з власне імпортними поставками. Це розуміє навіть стажист-аналітик будь-якої трейдингової компанії. Але, схоже, не розуміють у НАБУ. Або розуміють, але свідомо "перекручують".

У реальності все дуже просто: маніпуляція і підміна понять, тому що впровадження імпортного паритету, який використовується у формулі, і власне імпорт – різні поняття. Запровадження формули не мало на меті закуповувати імпортне вугілля. Ще раз повторимося: імпортний паритет був покликаний встановити ціновий орієнтир і ліквідувати саму можливість маніпулювати ціною за відсутності вільного ринку. 

А от взагалі не вносити до формули вартість доставки в Україну було би в корені неправильно, адже ціна вугілля заснована на імпортній альтернативі. Відповідно, вилучення із формули ціни доставки дискримінувало би виробників електроенергії, що працюють на імпортному паливі, оскільки в цьому випадку доставку імпортного вугілля їм у розрахунок тарифу не внесуть, і вони зазнають збитків, на відміну від виробників, що працюють на вугіллі українського виробництва. І навпаки, якщо вітчизняні шахтарі продавали би своє вугілля без обліку доставки, а імпортери — за більш високою ціною, то держава, таким чином, свідомо дискримінувала би своїх виробників щодо імпортерів.

Скільки заробили енергокомпанії на "Роттердам плюс"

Не менш активно культивується міф, що впровадження "Роттердам плюс" нібито дозволило енергокомпаніям отримати надприбутки. І ці надприбутки саме й було забезпечено завдяки внесенню до формули вартості доставки вугілля до України. Хоча в реальності ТЕС споживали українське вугілля. Але, наприклад, в цю теорію зовсім не вкладається такий факт: у 2016-2017 рр. ціни на імпортний антрацит перевищували формульне значення. Тому компанії були змушені покривати від'ємну різницю за свій рахунок. Тобто тут не про прибуток йдеться, а про збитки.

Говорити про одержані енергокомпаніями надприбутки взагалі не доводиться. Середні показники прибутковості вугільної галузі в Україні в період дії "Роттердам плюс" були істотно нижче світових. Всі українські державні підприємства є збитковими, приватні добувачі показують рентабельність на рівні 15%, яку для галузі не можна назвати надмірною. Точно так само не в'яжеться з "надприбутком" і прибутковість підприємств теплової генерації, які показують чистий прибуток у межах 5%. Дійсно, прибутковість українських шахт і ТЕС у 2016 році зросла у порівнянні з кризовим 2015-м. Але причина банальна: низька порівняльна база (у 2015 році прибутковість ТЕС пішла в мінус на 20%). А от якщо порівнювати прибутковість шахт і ТЕС з періодом до 2013 року, то вона практично не змінилася. І нарешті, ще один аргумент, що розвінчує міф про нечувані прибутки, які енергетикам принесла формула "Роттердам плюс": середня прибутковість українських шахт і ТЕС перебуває далеко позаду інших галузей.

Нарешті що таке надприбуток, про який постійно говорять у НАБУ? Цей термін методологічно не описано, отже він допускає вільні трактування. Дуже влучно з цього приводу висловився академік НАНУ В. Геєць: "Що стосується надприбутків, то це питання як теоретичне, так і практичне. Що зараховувати в надприбуток? Тут треба залучати серйозних знавців, давати доступ до величезної кількості інформації, рік-півтора копатися. У США навіть дебати йдуть з таких питань".

Чому формула захистила "своїх"

Формула "Роттердам плюс" створила більш сприятливі умови роботи для вугільників. Але ці преференції не сприяють отриманню надприбутків, а всього лише вирівнюють умови роботи вітчизняних виробників у порівнянні з імпортерами вугілля, адже формула встановлює однаковий розрахунок вартості для привізного вугілля і пального місцевого видобутку.

До речі, завдяки використанню принципу імпортного паритету при ціноутворенні внутрішній вуглевидобуток захищають багато країн. Euracoal наводить приклади двох основних підходів до ціноутворення на вугілля. З одного боку, Велика Британія свого часу відмовилася від імпортного паритету, і це призвело до банкрутства місцевої вугільної галузі. З іншого боку, є Туреччина і Китай, де діє імпортний паритет, і це дозволило запустити систему підтримки вітчизняної вугільної галузі. До речі, самі британці вже теж повернули імпортний паритет, щоб забезпечити об'єктивне ціноутворення на вугілля.

Ті самі Китай і Туреччина пішли ще далі: там не просто діє імпортний паритет, але й існує система підтримки вітчизняної вугільної галузі. Наприклад, китайські власті обмежують імпорт вугілля шляхом посилення перевірок його якості. Своєю чергою турецькі генерувальні компанії, які використовували вітчизняне вугілля, отримували субсидії від уряду Туреччини для підтримки національної промисловості.

Навіщо ціну прив'язали до імпорту

Нині Україна також залежить від імпортних поставок вугілля, і наш ринок є дефіцитним. Проте така залежність набагато менше, ніж у деяких інших країнах, які використовують принцип імпортного паритету для формування ціни на вугілля. Наприклад, частка імпортного вугілля для ТЕС становить близько 20%. Навіщо у формулі робити прив'язку саме до світових цін? Відповідь проста: імпортний паритет обрано тому, що ціна, яка розраховується на його основі, є нижчою, ніж та, яку було би отримано при прив'язці до внутрішніх орієнтирів. Імпортне вугілля сьогодні обходиться в 1800 грн за тонну, а державні шахти продають його за 2800 грн. При цьому, за розрахунками Мінпаливенерго, цього року середня собівартість тонни вугільної продукції на державних вугледобувних підприємствах збільшиться на 36% - з 3135 грн до 4258 грн за тонну. Таким чином, "Роттердам плюс" запропонував споживачам комфортні цінові умови. При уважному вивченні питання стає очевидним, що формулу "Роттердам плюс" зробили символом корупції штучно. 

Знову наведемо думку академіка Геєця: “Потрібно мати макроекономічну оцінку, вирахувати вплив на економіку. І мати деталізований міжгалузевий баланс, де енергетику виділено окремим рядком: електроенергія, газ, вода". Можна припустити, що детективи НАБУ могли це зробити? Риторичне питання. А всю "серйозність" своїх "досліджень" керівники цього органу засвітили на прес-конференції 9 серпня: виявляється, висновки слідства зроблено на підставі думки якогось одного експерта, ім'я якого названо не було. Може, тому, що ніяково це ім'я було наводити?

Новий етап розслідування НАБУ справи про "Роттердам плюс" знову сколихнув інтерес громадськості до теми. Але замість того щоб вкотре годувати громадськість сумнівними фактами і голослівними заявами, зараз варто було би відійти від популізму і сфокусуватися на економічних інтересах держави. А для цього потрібно проводити відкриту і професійну дискусію з питань і тем, які порушуються детективами НАБУ під час слідства. Адже критично важливо, щоб таку чутливу і розкручену в країні справу не перетворити на полювання на відьом при зміні політичної кон'юнктури. Поки що складається враження, що антикорупційні органи створюють довкола себе гучний інформаційний фон з метою показати новій владі свою важливість, адже та вже анонсувала зменшення кількості міністерств і комітетів у Раді. Як би не скоротили й НАБУ.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>