Перший після Ейнштейна. Безсмертна спадщина Стівена Гокінга

У Кембриджі у віці 76 років помер Стівен Гокінг. Тривалий час він був для людства своєрідним символом цікавості, пізнання неосяжного, волі до життя. Біографія Гокінга — це не тільки історія боротьби з хворобою впродовж кількох десятиліть. Це також історія народження сміливих ідей і демонстрації людського потенціалу

Перший після Ейнштейна. Безсмертна спадщина Стівена Гокінга

Сергій Звиглянич

Журналіст, 112.ua

У Кембриджі у віці 76 років помер Стівен Гокінг. Тривалий час він був для людства своєрідним символом цікавості, пізнання неосяжного, волі до життя. Біографія Гокінга — це не тільки історія боротьби з хворобою впродовж кількох десятиліть. Це також історія народження сміливих ідей і демонстрації людського потенціалу

"Перспектива рано померти змусила мене зрозуміти, що життя варте того, щоб його прожити", - любив повторювати Стівен Гокінг. І він його прожив не даремно. "Він був великим ученим і незвичайною людиною, чия робота і спадщина будуть жити протягом багатьох років", - заявили після смерті Гокінга його діти. І в цьому немає жодного перебільшення: спадщина найвідомішого фізика-теоретика нашого часу є настільки вагомою, що про нього знають у всіх куточках земної кулі.

"Жоден учений з часів Альберта Ейнштейна не збуджував так уяву громадськості й не приковував до себе десятків мільйонів людей звідусіль", — упевнений професор теоретичної фізики з Нью-Йоркського університету Мітіо Каку. Втім, праці Гокінга були б неможливими без робіт Ейнштейна. Отримавши блискучу освіту в Оксфорді та Кембриджі, Стівен розпочав кар'єру в 1960-ті роки. Трохи раніше в Гарварді Роберт Паунд і Глен Ребка експериментально підтвердили уповільнення ходу часу в полі тяжіння, чим довели – Ейнштейн був правий зі своєю загальною теорією відносності. Багато світових умів, надихнувшись підтвердженням ЗТВ, почали шукати слідства, які виходять з тверджень Ейнштейна.

Одним з таких молодих учених був Стівен Гокінг. На початку ХХ століття стали схилятися до того, що Всесвіт розпочався з Великого вибуху, коли з надщільного і гарячого стану він став розширюватися. Однак початковий стан Всесвіту - сингулярність - не дозволяв застосувати до нього поточні закони фізики. Гокінг зацікавився феноменом сингулярності та розпочав роботу в цьому напрямі. Одним з найнезвичайніших проявів сингулярності є чорні діри, які передбачив ще Ейнштейн. У своїй дисертації він розвинув теореми свого колеги, британського математика Роджера Пенроуза, який першим пояснив виникнення чорної діри гравітаційною сингулярністю. Гокінг екстраполював це на весь Всесвіт, доводячи, що він до Великого вибуху і в його момент перебував у стані нескінченної щільності маси.

Однак світову славу Гокінг здобув пізніше, коли перевернув уявлення про чорні діри з ніг до голови. У 1960-ті чорні діри намагалися описати не тільки за допомогою загальної теорії відносності, а й методами квантової механіки. Він пішов іншим шляхом і застосував до чорних дір термодинаміку.

Під час відвідин СРСР на початку 70-х років Гокінг дізнався, що радянський фізик Володимир Грибов допускав випромінювання чорних дір, але жодних матеріалів щодо цього не публікував. Гокінг же дуже зацікавився цим і після прибуття додому почав робити розрахунки теплового спектру чорної діри. Ця робота стала переломним моментом в історії сучасної фізики. Здійснивши тривалі й складні розрахунки, Гокінг показав, що чорні діри насправді не є чорними. Він з'ясував, що з часом вони поступово згасають, виділяючи радіацію і частки, а в кінці вибухають і зникають.

Його розрахунки, які у вигляді тез було опубліковано в 1974 році в журналі Nature під заголовком "Вибухи чорних дір?", було високо оцінено в науковому світі. Вчені називають його відкриття першою важливою віхою у спробах знайти єдину теорію природи і з'єднати гравітацію із квантовою механікою, які по-різному пояснюють мале і велике, а також дати пояснення Всесвіту, який сьогодні для нас як ніколи дивний і незнайомий. Дослідження, присвячене випромінюванню чорних дір, багато хто вважає головною роботою Гокінга.

Парадокс у тому, що сам Гокінг спочатку не вірив, що з чорної діри можуть виходити частинки. "Я їх зовсім не шукав, — згадував він, даючи в 1978 році інтерв'ю. — Я просто випадково на них натрапив. Вони викликали в мене чимале роздратування".

Це зруйнувало всі уявлення про чорні діри. В теорії Гокінга вони з руйнівників перетворилися на будівничих чи, принаймні, на переробників, і скерували мрію про кінцеву теорію дивним новим шляхом. Випаровування чорних дір ставить таке питання перед фізиками: куди зникає при цьому інформація про тіла, поглинені чорною дірою. Це та інші питання Стівен Гокінг міг не тільки досліджувати, а й пояснювати в простій і зрозумілій формі, прославившись як популяризатор.

"Ви можете запитати, що станеться, якщо хтось стрибне в чорну діру, — сказав Гокінг, даючи в 1978 році інтерв'ю. — Я не думаю, що він виживе після такого стрибка... З іншого боку, якщо ми пошлемо когось стрибнути в чорну діру, ні він, ні його складові атоми не повернуться, а ось його енергія маси повернеться. Можливо, це стосується всього Всесвіту". Вчений допускав існування паралельних всесвітів.

Пізніше він навіть побився об заклад з американцем Джоном Прескіллом про те, чи може завдяки випромінюванню повернутися інформація, яку затягнуло чорною дірою всередину. Через 7 років Гокінг публічно визнав свою поразку, погодившись, що гравітація назавжди спотворює інформацію.

І все ж осмислити ідеї Гокінга було складно навіть ученим, не те що звичайним людям. Але він вирішив це питання в 1988 році, коли опублікував свою науково-популярну книгу "Коротка історія часу". Працю згодом перевели десятками мов, її видали загальним тиражем понад 10 млн примірників. "Моя мета дуже проста: я хочу розуміти Всесвіт, чому він влаштований так, як влаштований, і навіщо ми тут", - говорив Гокінг. При цьому він жартував про свою книгу як про таку, що найбільше продається і при цьому не читається. "Моя справжня мрія — написати таку книгу, яку будуть продавати в кіосках в аеропорту. Але для цього, схоже, видавцеві треба буде помістити на обкладинку голу жінку", - говорив він.

Стівен Хокінг став героєм Сімпсонів Фото з відкритих джерел

Образ ученого в інвалідному візку, який досліджує найнезвичайніші властивості Всесвіту, нікого не залишив байдужим. Утім, про хвороби Гокінга якщо і варто говорити, то лише для демонстрації сили волі людини та її безмежних можливостей. Ще в 1963 році в Гокінга діагностували бічний аміотрофічний склероз. Це хронічне захворювання центральної нервової системи в подальшому призвело до практично повного паралічу. Хоча вчені були здивовані, адже хвороба, яка зазвичай призводить до смерті людини, у випадку з Гокінгом практично сповільнилася. З кінця 1960-х років він почав користуватися візком. У 1985 році Гокінг після запалення легенів захворів на трахеостомію, внаслідок чого втратив здатність говорити. Тоді ж учений почав користуватися синтезатором мови, а з 1997 року — комп'ютером, яким можна керувати за допомогою датчика, закріпленого в мімічному м'язі щоки. Але весь це час він не тільки працював, а й вів активний спосіб життя. Одного разу Гокінг зробив справжній подвиг. Він погодився випробувати на собі умови перебування в невагомому просторі, здійснивши політ на спеціально обладнаному літальному апараті. Ця подія, що відбулася в 2007 році, повністю змінила уявлення Стівена Гокінга про навколишній світ. Учений поставив собі за мету підкорити космос. Відповідаючи на запитання про те, чому він йде на такий ризик, доктор Гокінг сказав: "Я хочу показати, що фізичні вади — не перепона для людини, якщо вона не падає духом".

У 1965 році Стівен Хокінг одружився з Джейн Вайльд, з якою познайомився на благодійному вечорі Фото з відкритих джерел

Гокінг розсував межі можливого, проте не тільки в інтелектуальному, а й у професійному та особистому житті. Він їздив світом на наукові конференції, побувавши на всіх континентах, включаючи Антарктиду; він писав книги про свою роботу, які стали бестселерами; він двічі одружився і став батьком трьох дітей. Він навіть з'явився в "Сімпсонах", в "Зоряному шляху" і в "Теорії великого вибуху". Гокінг став обличчям сучасної науки. "Коли мені виповнилося 12, один з моїх друзів побився об заклад з іншим на мішок цукерок, що з мене нічого не вийде. Не знаю, чи вирішили цей спір і на чию користь", - зауважував Стівен.

Ще в 2002 році вчений висловив побажання, щоб на його могилі вигравіювали формулу випромінювання Гокінга. І це буде зроблено, поза сумніву.

Останнім часом Стівен Гокінг багато міркував про глобальні проблеми людства, передрікав його загибель протягом найближчих ста років. Але при цьому був переконаним оптимістом. "Є безліч сценаріїв того, як може загинути все живе на маленькій планеті. Але я оптиміст. Ми точно досягнемо зірок".

Сергій Звиглянич

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...