Передвиборчі хитрощі Ердогана і турецької опозиції

Різношерста турецька опозиція вирішила об'єднати зусилля в єдиний кулак для більш ефективної конкуренції з Ердоганом на прийдешніх виборах, використовуючи нещодавні зміни у виборчому законодавстві. Заради того, щоб отримати підконтрольний парламент і продовжити своє правління на 6 років, Ердоган створив "Народний альянс" з ультранаціоналістами. Курди не вступили в альянс ані з опозицією, ані з владою і займають вичікувальну позицію

Передвиборчі хитрощі Ердогана і турецької опозиції
AFP

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Різношерста турецька опозиція вирішила об'єднати зусилля в єдиний кулак для більш ефективної конкуренції з Ердоганом на прийдешніх виборах, використовуючи нещодавні зміни у виборчому законодавстві. Заради того, щоб отримати підконтрольний парламент і продовжити своє правління на 6 років, Ердоган створив "Народний альянс" з ультранаціоналістами. Курди не вступили в альянс ані з опозицією, ані з владою і займають вичікувальну позицію

Напередодні дострокових президентських і парламентських виборів у Туреччині 24 червня опозиційні президентові Реджепу Ердогану політичні сили домовилися про альянс. До "Альянсу принципів" увійшли лівоцентристська Республіканська народна партія Кемаля Киличдароглу (заснована Кемалем Ататюрком у 1919 р.), консервативна Хороша партія колишнього міністра внутрішніх справ Мераль Акшенер, ісламістська Партія щастя (SAADET) колишнього мера м. Сівас Темеля Карамоллаоглу і ліберальна Демократична партія бізнесмена Гюльтекіна Уйсала. Незважаючи на відмінності в ідеології та баченні майбутнього розвитку Туреччини, всі ці партії зацікавлені домогтися скасування минулорічної конституційної реформи, згідно з якою після виборів змішана форма правління Туреччини буде перетворена на президентську республіку, а глава держави сконцентрує в своїх руках всю повноту влади. Недарма Ердоган вирішив провести вибори на 1,5 року раніше запланованого терміну. Він і його помірковано-ісламістська Партія справедливості і розвитку розраховують перемогти і якомога швидше монополізувати владу в країні. Різношерста турецька опозиція вирішила об'єднати зусилля в єдиний кулак для більш ефективної конкуренції з Ердоганом на прийдешніх виборах.

Хитрощі турецької опозиції

Турецька опозиція скористалася ухваленим у березні новим законом, який вперше дозволяє альянсам із декількох партій брати участь у парламентських виборах. Згідно з турецьким законодавством, партія повинна набрати на виборах не менше 10%, щоб пройти до парламенту. Тепер це ж правило поширюється на альянси з кількох партій. "Альянс принципів" зможе впливати на політичні процеси, якщо увійде до складу правлячої коаліції. Опозиціонери винесли урок з парламентських виборів у червні 2015 р. Тоді всі партії брали участь окремо і жодна з них, включаючи Партію справедливості і розвитку, не змогла набрати достатньої кількості голосів для формування парламентської більшості. Не зумівши домовитися про коаліцію, влада провела дострокові вибори в листопаді 2015 р., на яких за партію Ердогана проголосувало 49,5% виборців. Партія справедливості і розвитку сформувала парламентську більшість і контролює 316 із 550 місць у турецькому парламенті. Всі інші партії перебувають в опозиції (234 місця).

Новини за темою

Ситуація з "підвішеним парламентом" у червні 2015 р. може повторитися за підсумками майбутніх виборів. Якщо вірити соцопитуванням, ресурс підтримки у партії Ердогана знизився на 2% з моменту минулих виборів. За даними недавнього соцопитування агентства ANAR, Партію справедливості і розвитку підтримує 46-47% виборців. Приблизно стільки ж виборців (46,9%) голосували за президентську партію в червні 2015 р. Опозиційні партії разом набрали 26,1% голосів. Зараз опозиція об'єдналася для того, щоб набрати більше голосів і претендувати на більшу кількість місць у парламенті. Якщо вірити останнім соцопитуванням, то зараз тільки одну Республіканську народну партію підтримують 22-23% виборців, а Хорошу партію – 9-11%. На парламентських виборах "Альянс принципів" буде виступати з єдиним списком.

"Альянс принципів" було сформовано таким чином, щоб залучити на бік опозиції широкі верстви населення. Республіканська народна партія робить ставку на жителів великих міст і військових, які підтримують зближення із Заходом і світську форму правління, як заповідав перший президент Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк. Після закінчення Першої світової війни він побудував світську державу на уламках Османської імперії, орієнтовану на Захід. Республіканці виступають проти масової приватизації, але водночас не прагнуть націоналізувати більшу кількість об'єктів економічної діяльності, підтримують збільшення соціальних витрат. Заради залучення голосів прихильників економічної лібералізації до альянсу вступила Демократична партія. Участь у коаліції Партії щастя розрахована на те, щоб відібрати голоси у партії Ердогана. Ця політична сила, як і Партія справедливості і розвитку, вийшла із забороненої в 1998 р. Партії чесноти, яка виступала за перетворення Туреччини на теократичну державу і введення закону шаріату. Партія щастя позиціонує себе як більш консервативна політична сила, ніж партія Ердогана, і розраховує на підтримку релігійного сільського населення. Хороша партія була створена минулого року Мераль Акшенер, яка раніше претендувала на посаду глави ультранаціоналістичної Партії національного руху, але програла Девлету Бахчелі. Хороша партія поділяє ідеї Ататюрка і може перетягнути на свій бік більш помірковану частину електорату ультранаціоналістів. За підсумками минулих парламентських виборів Партія національного руху отримала 40 місць у турецькому парламенті. Після розколу в лавах націоналістів до складу парламентської фракції Хорошої партії перейшло 15 депутатів із Республіканської народної партії, що дозволило центральній виборчій комісії допустити нову політичну силу до участі у виборах.

Мералі Акшенер ТАСС

На президентських виборах кожна з опозиційних партій збирається підтримувати власних кандидатів у першому турі. На думку українського журналіста Османа Пашаєва, який жив у Туреччині, існує домовленість між опозиційними партіями про те, що власник третього місця на президентських виборах підтримає конкурента Ердогана у другому турі. Конкуренцію кандидатурі Ердогана може скласти Акшенер, яка претендує на друге або третє місце за підсумками першого туру. Пашаєв допускає участь у президентських виборах від Республіканської народної партії нобелівського лауреата з хімії 2015 р., вченого-біохіміка Азіза Санджака. Він має подвійне американське і турецьке громадянство. Республіканці зберігають інтригу і поки не озвучують публічно імені свого кандидата на посаду глави держави. На думку Пашаєва, вчений підходить на роль компромісного президента парламентської республіки, де левова частка влада сконцентрована в руках прем'єр-міністра. Санджар популярний серед широких верств турецького суспільства, користується авторитетом в Ердогана, який за будь-якої нагоди зустрічається і фотографується з ученим. Він має арабське походження і народився у м. Савур, у населеній курдами провінції Мардін. Двоюрідний брат Азіза Санджара – професор права Мітхат Санджар - залучений у турецьку політику і є депутатом від лівої курдської Демократичної партії народів.

Новини за темою

Проблемним моментом, з яким може зіткнутися "Альянс принципів", є розбіжності щодо внутрішньо- і зовнішньополітичних питань. Якщо кемалісти і демократи підтримують світську модель розвитку Туреччини і нормалізацію відносин із Заходом, то Партія щастя виступає за ісламізацію суспільно-політичного життя країни, виступає проти інтеграції Туреччини до ЄС. На відміну від Республіканської народної партії Хороша партія і Демократична партія виступають за більш значну економічну лібералізацію. Складається враження, що на час передвиборчої гонитви партії з "Альянсу принципів" вирішили забути про протиріччя. Однак про них доведеться згадати в разі приходу до влади. Посилення кемалістів на політичній арені Туреччини відповідає інтересам США. Саме в роки перебування при владі представників Республіканської народної партії Туреччина вступила до НАТО і розвивалася у фарватері зовнішньої політики США, ставши, поряд з Ізраїлем, опорою Вашингтона на Близькому Сході.

Партія Тюркеша: новий партнер Ердогана

Недавні зміни у виборчому законодавстві вигідні не тільки опозиції, але і чинній владі. Ердоган прекрасно розуміє, що його позиції в турецькому суспільстві вже не ті, що були раніше. За даними квітневого соцопитування компанії MetroPOLL, діяльність Ердогана на посаді президента схвалює 49,8% респондентів (не схвалює 42,1%). Хоча в 2016 р. його підтримувало 62,2% населення. Незважаючи на те, що Туреччина продовжує залишатися у світі однією з економік, які найбільш динамічно розвиваються, ситуація в країні поступово починає погіршуватися. У Туреччині спостерігається інфляція. З початку 2015 р. турецька ліра знецінилася щодо долара на 40%. Це негативним чином позначиться на турецькому бізнесі, особливо на дрібних фірмах, чия сукупна заборгованість в іноземній валюті становить 211 млрд дол. У грудні минулого року кредитні ставки в Туреччині було збільшено з 12,25% до 12,75%. Дірою держбюджету Туреччини є військова операція в Сирії. Не всім туркам зрозуміло посилення авторитарних тенденцій у політичній сфері, репресії проти опозиції і військових, яких чинний режим підозрює в причетності до спроби військового перевороту. З 2016 р. понад 150 тис. ос. було звільнено, 132 тис. ос. опинилося за ґратами, 200 медіаресурсів закрито, 300 журналістів заарештовано. Сумнівно, що всі ці люди та їхні родичі будуть голосувати за Ердогана і його партію на майбутніх виборах.

Заради того, щоб отримати підконтрольний парламент і продовжити своє правління на 6 років, Ердоган створив "Народний альянс" з ультранаціоналістичною Партією національного руху колишнього віце-прем'єра Девлета Бахчелі. На відміну від опозиції обидві партії будуть взаємодіяти і на парламентських, і на президентських виборах. Єдиним кандидатом на посаду президента від "Народного альянсу" піде Ердоган. Ультранаціоналісти мають солідну електоральну базу і посідають четверте місце на політичній арені Туреччини після поміркованих ісламістів, кемалістів і лівих курдів. Бахчелі є наступником засновника Партії національного руху Алпарслана Тюркеша, колишнього військового, який виступав за створення сильної світської турецької держави, відновлення геополітичного впливу Османської імперії на Близькому Сході, зміцнення зв'язків з Азербайджаном і тюркомовними народами Росії і підтримував боротьбу з курдським сепаратизмом. Тюркеш доводив зверхність турецької нації. У 60-х – 80-х рр. він зробив свій внесок у боротьбу з турецькими комуністами. Тюркеш заснував воєнізовану організацію "Сірі вовки", яка займалася фізичним усуненням комуністів. Бахчелі критикував Ердогана за слабку підтримку "Арабської весни" в країнах Магрибу, занадто марнотратну фінансову політику і погрожував розправою.

Проте в нинішніх умовах турецьким ультранаціоналістам вигідний альянс з Ердоганом, щоб прийти до влади. Їх підтримує лише 6-8% виборців. Плюс до всього один із синів Тюркеша – Ахмет Куталмиш - приєднався до Партії справедливості і розвитку, а інший син – Йилдирим Тугрул - є функціонером Партії національного руху. Незважаючи на те, що політичний іслам не властивий для клану Тюркеша, в нинішніх умовах кровні зв'язки Ахмета і Йилдирима Тюркеш зіграли на руку Ердогану і Бахчелі. Свого часу сам Алпарслан Тюркеш укладав ситуативні союзи з поміркованими націоналістами в кін. 80-х – 90-х рр. Тюркеш є справжньою політичною іконою, незаперечним авторитетом для турецьких світських ультранаціоналістів, а його ідеї сильної президентської влади в Туреччині вплинули на поточний політичний курс Ердогана. Судячи з усього, "Народний альянс" потягне за собою найбільш реакційні кола турецького суспільства.

Курди – темна конячка на виборах

До жодного з союзів не вступила ліва Народна демократична партія депутата Селахаттіна Демірташа. Ця політична сила займає 58 місць у парламенті Туреччини, і на минулих виборах за неї проголосувало понад 13% виборців. Народні демократи відстоюють права нацменшин у Туреччині, переважно курдів. Це стабільний електорат, оскільки в Туреччині проживає понад 20 млн курдів (населення Туреччини 79,5 млн ос.), не рахуючи азербайджанців, вірмен, ассирійців, лазів, циган, черкесів та інших національних меншин. Народна демократична партія виступає проти турецького ультранаціоналізму і прагне подолати розкол між турками і курдами. Ця партія виступала посередником між турецьким урядом і терористичною організацією курдських сепаратистів "Робоча партія Курдистану". Народна демократична партія виступає проти гендерної, національної, релігійної та расової дискримінації.

Новини за темою

Народні демократи можуть вплинути на склад майбутньої коаліції у випадку "підвішеного парламенту". Проте поки невідомо, кого підтримає ця партія. З одного боку, у Народної демократичної партії непрості стосунки з чинною владою. Курди є одним із об'єктів репресивної політики Ердогана. Правлячий режим підносить курдів як загрозу для територіальної цілісності Туреччини, проводить військову операцію в Афріні проти сирійських курдів. У 2010 р. Демірташ особисто був засуджений до 10 років позбавлення волі за звинуваченням у зв'язках з Робочою партією Курдистану. Згодом вирок скоротили до 5 років умовно. Народні демократи не підтримують конституційну реформу Ердогана і посилення президентської влади. На думку Османа Пашаєва, Республіканська народна партія могла би взаємодіяти з курдськими лівими, незважаючи на жорстку позицію щодо питання збереження територіальної цілісності Туреччини. У парламенті курди могли б об'єднатися з опозицією за принципом "ворог мого ворога мій друг".

З іншого боку, антикурдські настрої Ердогана - це ситуативний політичний піар у дусі часу для того, щоб згуртувати турецьке суспільство довкола внутрішньої загрози: курдських сепаратистів. Раніше він дотримувався більш ліберальної позиції щодо курдської меншини. У 2009 р. він запропонував план врегулювання турецько-курдського конфлікту, згідно з яким розширювалася сфера застосування курдської мови в політичній сфері і мас-медіа, а також дозволялося повертати курдські назви населеним пунктам, перейменованим турецькою мовою. У 2011 р. Ердоган публічно вибачився за різанину близького до курдів іранського народу заза в 30-х рр. Демірташ є представником цього народу. У 2000-х Ердоган загравав з курдами, щоб заручитися підтримкою національних меншин на виборах. Якщо Ердогану і потрібні курди, то тільки для того, щоб не пустити кемалістів у коаліцію. Погодяться курди на альянс з Ердоганом чи ні, буде залежати від того, що він зможе їм запропонувати натомість. Курди зайняли вичікувальну позицію і будуть зберігати інтригу до самих виборів. Раз вони не вступають у жоден із союзів, значить, вони не виключають можливості співпраці як з Ердоганом, так і з опозицією, залежно від результатів парламентських виборів.

Георгій Кухалейшвілі

відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...