Операція в Ідлібі як привід для суперечностей між Путіним та Ердоганом

Операція в Ідлібі як привід для суперечностей між Путіним та Ердоганом
Відкриті джерела

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Москва і Дамаск почали військову операцію у прикордонній із Туреччиною сирійській провінції Ідліб. Вони завдали 8 вересня авіаударів на півдні та південному сході провінції, внаслідок яких загинуло 9 цивільних. Ідліб - це оплот різношерстої сирійської опозиції. Після падіння Алеппо, Східної Гути і провінції Дар`а до Ідліба перебралася значна частина противників режиму президента Башара Асада. Там перебуває "Сирійська вільна армія" – військове крило "Національної коаліції сирійських революційних та опозиційних сил" Халеда Ходжа. В Ідлібі присутні близько 30 тис. озброєних ісламських екстремістів із терористичної організації "Ахрар аш-Шам" та ісламської коаліції "Хайат Тахрір аш-Шам" на чолі з "Джебхат ан-Нусра" – сирійською філією "Аль-Каїди". Ще до початку боїв США, ЄС і ООН висловили стурбованість щодо гуманітарної катастрофи - в Ідлібі проживає до 3,5 млн осіб. Від початку вересня під бомбардуваннями загинуло 26 місцевих жителів.

Новини за темою

Стурбований ситуацією в Ідлібі й президент Туреччини Реджеп Ердоган. Минулого тижня він заявив, що спробує переконати лідерів Росії та Ірану не влаштовувати масовані бомбардування в Ідлібі і відокремлювати терористів від інших людей. Слухати Ердогана на саміті глав Росії, Туреччини та Ірану в Тегерані ніхто не став. Президент РФ Володимир Путін сказав, що неприпустимо, коли під приводом захисту цивільного населення хочуть вивести з-під удару терористів, а також завдати шкоди сирійським урядовим військам. Господар Кремля говорив про підготовлювані в Ідлібі провокації, які інсценують використання Дамаском хімічної зброї. Його іранський колега Хасан Роухані закликав до виведення американських військовиків із Сирійського Курдистану і припинення авіаударів з боку Ізраїлю. Військова операція в Ідлібі розкриває розбіжності між Росією і Туреччиною всупереч спробам побудувати разом з Іраном військово-політичний альянс на противагу США, Ізраїлю та Саудівській Аравії на Близькому Сході.

Удар по іміджу Ердогана

Військова операція в Ідлібі може негативно позначитися на репутації Ердогана і Туреччини в мусульманському світі. З моменту приходу до влади Ердоган сприяв посиленню впливу ісламу в суспільно-політичному житті своєї країни. У роки "арабської весни" турецький президент зблизився з ісламістами, які скинули світські уряди в Єгипті, Лівії, Тунісі. Він виступав за прорив морської блокади Ізраїлю Сектору Гази, де править терористична організація "Хамас". Підтримка помірно-ісламістської опозиції у громадянській війні в Сирії є пазлом у близькосхідній політиці Ердогана. Турецький президент прагне зміцнити вплив Туреччини у країнах, які колись перебували у складі Османської Порти, і потіснити вплив США в регіоні.

З перших днів збройного конфлікту в сусідній арабській республіці турецькі власті підтримували "Сирійську вільну армію". Ердоган дозволив опозиційній партії "Сирійська національна рада" комуніста Джорджа Сабране заснувати свою штаб-квартиру в Анкарі. У 2016-2017 рр. збройні сили Туреччини спільно із "Сирійської вільної армією" провели військову операцію "Щит Євфрату" й очистили від ІДІЛ і курдських збройних формувань сирійську мухафазу Халеб, перетворивши її на буферну зону під керуванням "Тимчасового уряду Сирії" (штаб-квартира розташована в турецькому місті Газіантеп). Ердоган у дусі політики пантюркізму напрацьовував собі імідж захисника сирійських туркоманів від свавілля режиму Башара Асада. За підтримки Анкари вони заснували опозиційні Дамаску "Сирійський туркоманський рух" і збройні формування "Бригада сирійських туркменів", "Бригада Джабаль ат-Туркман" (пов'язана з терористичними організаціями "Аль-Каїда" і "Джебхат ан-Нусра"), "Бригада султана Селіма". Лідер сирійської опозиції Халед Ходжа є сирійським туркоманом.

Новини за темою

Туреччина була зацікавлена в тому, щоб розрізнені угруповання сирійської опозиції "Сирійська національна армія" з Халеба і "Національний фронт звільнення" з Ідліба об'єднали зусилля і перейшли в наступ проти військ Асада. Заступник командувача "Сирійської національної армії" Ахмед аль Отман припускав, що в разі успіху на півночі Сирії з'явитися боєздатне 100-тисячне військове угруповання опозиційних сил, яке зуміє взяти під контроль всю провінцію Алеппо.

Однак російсько-турецький наступ на Ідліб ставить під удар плани Туреччини в Сирії. Повітряно-космічні сили Росії та війська Асада просто знекровлять збройні формування сирійської опозиції під час боїв за Ідліб. Навряд чи Ердоган надасть військову допомогу своїм сателітам в Ідлібі з огляду на те, що загострення відносин з Росією не є вигідним для Туреччини. Анкара налагоджує з Москвою військово-технічне співробітництво, бере участь у реалізації російського газопроводу "Турецький потік". А в мусульманському світі просто не зрозуміють бездіяльності Туреччини. Нинішня ситуація виглядає, як ніби Ердоган вирішив здати "своїх людей" в Ідлібі на поталу "невірним" в особі Росії та режиму Асада заради політичних та економічних інтересів.

Військова операція в Ідлібі демонструє слабкість Туреччини, нездатність відстояти свої інтереси в Сирії і домовитися з Росією та Іраном про збереження статусу-кво для територій, які контролює сирійська опозиція. Негативу додає той факт, що захопивши Ідліб, війська Асада звільняють собі стежку для походу на північ Сирії, яка нині перебуває у сфері впливу Туреччини. У травні Асад заявив, що урядові війська будуть силою відвойовувати території, якщо не вийде домовитися із сирійською опозицією. Масла у вогонь підливає загроза припливу нових натовпів біженців з Ідліба до Туреччини. А Туреччина знайома з міграційною кризою не з чуток. Турецькі міста перетворилися на прохідний двір для кількасот тисяч сирійських біженців на шляху до Євросоюзу. З 2016 року Туреччина розмістила на своїй території 3 млн біженців згідно з домовленостями з ЄС. Згідно з прогнозами ООН, унаслідок наступу в Ідлібі щонайменше 800 тис. жителів залишаться просто неба. Військова операція в Ідлібі ставить під сумнів здатність Туреччини грати роль самодостатнього центру сили на Близькому Сході.

Пасивність Заходу в інтересах Росії

Росія не збирається враховувати інтереси Туреччини в Ідлібі й переривати військову операцію. Глобальна мета втручання Москви і Тегерана в сирійський конфлікт - зберегти Асада у кріслі президента. Режим Асада прагне повернути під свій контроль всі регіони Сирії за військової підтримки Росії. Ідліб - це чергова мета. Проводячи військову операцію в Ідлібі, Росія намагається напрацювати в очах Заходу імідж борця з тероризмом та ісламським екстремізмом, відвернути увагу міжнародної громадськості від тривалої агресії в Україні.

Двоїстої позиції щодо Ідліба дотримуються в Америці та Європі. На Заході вважають неприйнятним застосування хімічної зброї військами Асада, великі жертви серед цивільних, але ніхто з політиків або військовиків не закликав Росію і режим Асада не проводити військову операцію в Ідлібі. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, коментуючи події в Ідлібі, підкреслила, що треба спробувати побороти радикалів, але водночас захищати цивільне населення. Президент США Дональд Трамп застеріг Путіна й Асада від необачних дій. Голова Комітету начальників штабів США генерал Джозеф Данфорд заявив, що військова операція в Ідлібі повинна мати вузькоспрямований характер задля уникнення гуманітарної катастрофи.

Справа в тому, що "Ахрар аш-Шам" і "Хайат Тахрір аш-Шам", які зосереджені в Ідлібі, сприймаються на Заході як загроза міжнародній безпеці, а Росія і режим Асада як менше зло, здатне їх знищити. Угруповання "Джебхат аа-Нусра" відповідає за етнічні чистки шиїтів й алавітів, знущання над полоненими з урядових військ, її визнано терористичною організацією як у Росії, так і в США, Австралії, Великій Британії та ООН. США завдали авіаударів у Сирії як по позиціях ІДІЛ, так і по позиціях "Джебхат ан-Нусра". Ця організація виступає за створення в Сирії ісламської держави після повалення режиму Асада.

"Сирійська вільна армія" також викликає сумніви на Заході, оскільки вона взаємодіяла з "Джебхат ан-Нусра" під час оборони Алеппо в 2016 році і закликала США виключити її зі списку терористичних організацій за те, що вона бореться проти режиму Асада. У лавах самої "Сирійської вільної армії" воює багато ісламських екстремістів і найманців з різних близькосхідних країн. У зв'язку з цим у 2017-2018 рр. США, Франція і Велика Британія перестали надавати цій організації фінансову і військову допомогу, а нині поставилися до неї як до розмінної монети. Захід влаштовує, що Росія робить у Сирії всю брудну роботу, а режим Асада сприймається як менше зло, ніж "Джебхат ан-Нусра". Москва і Дамаск користуються пасивністю Вашингтона і Брюсселя і встановлюють свій контроль над територіями сирійської опозиції під приводом боротьби з ісламським екстремізмом.

"Червона риска" Трампа в покарання Ердогану

Вашингтон вже окреслив Москві й Дамаску "червону риску" в Сирії, яку не можна перетинати. США застосують силу в Ідлібі в тому випадку, якщо війська Асада використовуватимуть хімічну зброю проти своїх супротивників. Прес-секретар Держдепартаменту США Гізер Ноєрт перед початком операції застерегла Росію і режим Асада від застосування хімічної зброї і пообіцяла в іншому випадку оперативну й адекватну відповідь з боку США. Для США небажано, щоб наступною метою Путіна й Асада став Сирійський Курдистан, який контролюють спонсоровані американцями "Сирійські демократичні сили". Самопроголошене сирійськими курдами автономне утворення Рожава є оплотом американського впливу в Сирії, там перебуває декілька тисяч американських військовиків.

Новини за темою

Якщо Росія і війська Асада перейдуть окреслену Трампом "червону риску", Пентагон вчергове завдасть ракетно-бомбових ударів по їхніх позиціях. Так було торік, коли американські військовики розбомбили військовий аеродром Хайрат, у квітні цього року, коли об'єктом авіаударів США і Франції стали промислові підприємства і склади в районі Дамаска у відповідь на застосування хімічної зброї сирійськими військовиками. У лютому 2018 року американські військовики знищили загін російських найманців з ПВК "Вагнер" під час спроби зайняти нафтові родовища у провінції Дейр-ез-Зор, які контролюють курди. США вже перестрахувалися і перекинули в Середземне море есмінець і підводний човен з крилатими ракетами "Томагавк", розмістили на авіабазі Аль-Удейд у Катарі стратегічний бомбардувальник В-1В з ракетами класу "повітря-поверхня", щоб у разі необхідності завдати гарту військам Асада.

Навряд чи Трамп застосовуватиме військову силу в Ідлібі заради захисту сирійської опозиції. Справа не тільки в тому, що США, Франція та Велика Британія списали з рахунків "Сирійську вільну армію". Вся справа в Ердогані, який пішов на політичну конфронтацію із Заходом. США не влаштовує те, що Туреччина почала зближення з Росією та Іраном, а також ігнорує американські інтереси на Близькому Сході. Останньою краплею в чаші терпіння США стала закупівля Ердоганом комплексів С-300 в Росії, які не відповідають стандартам НАТО, бажання закрити американську авіабазу Інджирлік і відмова звільнити політв'язня, американського пастора Ендрю Брансона, якого Анкара підозрює у шпигунстві і зв'язках з опозиційним богословом Фетхуллахом Гюленом. Така поведінка не личить військово-політичному партнеру США в НАТО, тому Білий дім вмиває руки в Ідлібі. США залишають сирійських партнерів Туреччини один на один з противником, який переважає в силі. Трамп діє з Ердоганом за принципом "який добридень, такий і бувай здоров".

Георгій Кухалейшвілі, політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...