banner banner banner

Операція "прихватизація": Навіщо українська влада віддає прибуткові підприємства на дерибан

Нам обіцяли кінець епохи бідності… А от на підвищення зарплат вчителям, як обіцяв Зеленський перед виборами, грошей вже не вистачає… На будівництво лікарень, шкіл та садочків теж немає... Чому? Бюджет країни наповнюється не лише за рахунок податків, які ми з вами сплачуємо із власних доходів, а й за рахунок державних підприємств. Одна лише оренда державного майна приносить мільярди гривень. 3 жовтня президент України Володимир Зеленський підписує закон про скасування списку заборонених до приватизації держпідприємств. Навіщо? Кому це вигідно, та що втратить від того держава.

Операція "прихватизація": Навіщо українська влада віддає прибуткові підприємства на дерибан
112.ua

Ліга корупції

Програма "112 Україна"

Нам обіцяли кінець епохи бідності… А от на підвищення зарплат вчителям, як обіцяв Зеленський перед виборами, грошей вже не вистачає… На будівництво лікарень, шкіл та садочків теж немає... Чому? Бюджет країни наповнюється не лише за рахунок податків, які ми з вами сплачуємо із власних доходів, а й за рахунок державних підприємств. Одна лише оренда державного майна приносить мільярди гривень. 3 жовтня президент України Володимир Зеленський підписує закон про скасування списку заборонених до приватизації держпідприємств. Навіщо? Кому це вигідно, та що втратить від того держава.

Приватизація, тобто процес передачі об'єктів державної власності у приватну, була започаткована після отримання Україною незалежності у 1991 році. Українська приватизація була непрозорою, неконкурентною та хаотичною. Її результати називають одними з найгірших у світі.

У 1992 році в Україні було роздержавлено 133 тисяч об'єктів. Їх було приватизовано менше, як за 11 млрд доларів. Тоді державні підприємства навмисно банкрутували, аби продати їх за безцінь.

21 квітня 1994 року президент Леонід Кравчук підписав указ "Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сертифікатів". Великі підприємства перетворювалися в акціонерні товариства. На руках у людей з'явилася нова валюта – ваучери.

Громадяни просто отримали папірці в надії на те, що з них вони колись отримують прибуток, а по факту вони отримали нуль і побачили, як на їхніх очах завдяки цим папірцям хтось став олігархом.

Сьогодні ж, попереджають експерти, через непродуману приватизацію держпідприємств історія може повторитись і олігархів в нашій країні побільшає.

"Так звані "слуги народу" майже перше, що зробили - це скасували так званий заборонний список. Тобто раніше був закон України, в якому був такий собі перелік об’єктів, які не підлягають приватизації, тепер такого переліку немає", - пояснює екс-заступник голови Спеціальної контрольної комісії ВРУ з питань приватизації Едуард Леонов.

2 вересня президент Володимир Зеленський доручив прем'єр-міністру Олексію Гончаруку і міністру економічного розвитку та торгівлі Тимофію Милованову почати підготовку до великої приватизації та роботу із залучення інвесторів.

А вже 2 жовтня Верховна Рада України скасовує закон з переліком об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.  

Серед 800 об’єктів на приватизацію опинилися і стратегічні для країни підприємства:  "Укрзалізниця",  "Укрпошта” , "Ощадбанк" ,  "Укрспирт”, аеропорт "Бориспіль", низка вугільних шахт та деякі підприємства Міністерства оборони України.

Міністерство розвитку економіки оприлюднило топ-10 із них за рівнем отриманого чистого прибутку у І півріччі 2019 року.

Станом на 2019 рік найприбутковішими із державних підприємств є:

АТ "НАК "Нафтогаз України” - 24,26 млрд грн;

ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" - 1,76 млрд грн;

ПАТ "Укргідроенерго" - 1,19 млрд грн;

ДП "НАЕК "Енергоатом" - 1,11 млрд грн;

АТ "Укрзалізниця" - 1,07 млрд грн;

АТ "Укрпошта” з прибутком у 475 млн грн.

112.ua

Від роботи кожного із цих підприємства залежить благополуччя українців, адже вони наповнюють державний бюджет.

"Кожне підприємство – це донор, донор місцевої територіальної громади, тому що робочі місця, вони годують місцевий, регіональний і державний бюджет", - говорить перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Сергій Тарута.

Втім "слуги народу" вирішують, що пустивши державні підприємства з молотка, вони залатають діри в бюджеті. Адже в 2019 році дефіцит бюджету значно збільшився у порівнянні з минулими роками. На кінець грудня державна казна недоотримала 51 мільярд гривень.

"Дірка в бюджеті в дохідній частині 80 мільярдів. В Пенсійному фонді дірка щоразу коливається, менше 60-70 млрд грн на рік не буває. Тобто сумарно ми говоримо про нестачу сотень млрд в бюджеті", - уточнює цифри Едуард Леонов.

20 листопада цього року Міністерство економіки ініціювало передачу чергового пакету підприємств на велику приватизацію.

Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук розповів про переваги ухваленого рішення: "Фактично 339 підприємств із 500, визначених президентом як цілі до кінця року, вже передані. Це означає, що державних підприємств і активів в управлінні міністрів, політиків стає менше. Вони переходять в управління менеджерів, які мають чесно подивитись, що вони собою являють, і повинні підготувати їх до продажу".

І йдеться не лише про збиткові, а й про ті, на яких держава заробляє мільярди. Втім міністр економіки Тимофій Милованов вважає, що у приватних руках підприємства стануть успішнішими.

Вочевидь, і стануть. Тільки питання, що із того отримає держава? Що ж буде, якщо цю курочку продати або з'їсти? Один раз ми матимемо гарний обід або гроші, але золотих яєць більше не буде. Чи доцільно це?

Намір приватизувати замість того, аби зробити державні підприємства ефективними та подолати корупцію на них, експерти вважають результатом некомпетентності влади.

"Не маючи поняття про державне майно та про можливості управління ним, ці люди бачать приватизацію тільки як можливість найдешевше, якнайшвидше розпродати його", - вважає екс-заступник голови Спеціальної контрольної комісії ВРУ з питань приватизації Едуард Леонов.

Розпродати, ймовірно, потрібним людям! Адже тих, хто здатен купити мільярдні активи "Укрзалізниці" або "Нафтогазу", одиниці. "Навряд чи ці олігархи регресом суспільству віддадуть якусь данину в державний бюджет", - вважає директор Інституту аналізу та прогнозування Юрій Лісничий.

Микола Гордієнко очолював Державну фінансову інспекцію України в період з 2014 до 2015 рік. Результати перевірки державних підприємств вражали.

112.ua

"Загалом за цей час за рік було виявлено 7 мільярдів 600 млн збитків, які були нанесені державі. Хочу зразу сказати, що це ж тільки був початок нашої роботи", - говорить він.

До середини 2014-го Державна фінансова інспекція перевірила діяльність післямайданного уряду. Виявилося, влада Порошенка крала не менше попередників.  

"Тобто вони йшли десь на тому рівні, який був при попередній Раді, владі. Хоч я розумів, весь український народ, що розкрадань не повинно було бути, коли йде війна", - розповідає колишній очільник Державної фінансової інспекції України.

Після того, як перевіряючі заявили про корупцію та розкрадання на підприємствах, уряд Яценюка вирішив позбутися Державної фінансової інспекції.

"З нас зняли фінансування, тобто була зупинена робота Державної фінансової інспекції, сума збитків збільшилась на 100 відсотків. Тобто робота була зупинена, а розкрадати бюджет стали набагато більше, ніж було до цього", - заявив він.

Микола Гордієнко оприлюднив результати роботи інспекції за рік в засобах масової інформації. За що незабаром і поплатився посадою.

Далі були суди, виграні справи, поновлення у 2018 році Верховним судом Миколи Гордієнка на посаді голови Державної фінансової інспекції України, але і досі він не може повернутись до роботи, бо його банально не пускають в приміщення. Він наївно сподівався, що команда президента Зеленського зацікавиться інформацією, якою він володіє. Що зможе поновитися на посаді та викрити крадіїв. Втім прем'єр міністр Гончарук проігнорував його.

Новини за темою

Сьогодні Державна фінансова інспекція України перейменована на Державну аудиторську службу України, і той невеликий штат працівників, що залишився після скорочення, просто не в змозі перевірити всі державні підприємства. Але, схоже, такий стан речей теперішню владу якраз влаштовує.

* * *

Одним із прикладів невдалої приватизації державних підприємств є цукрова галузь.

Падіння української цукрової галузі почалось у дев’яностих. Коли влада відмінила систему державних замовлень на цукрові буряки та цукор і зняла з себе відповідальність за подальший розвиток галузі.

Вінницю колись називали "цукровим Донбасом", адже в області функціонувало 39 цукрових заводів та сотні сільськогосподарських підприємств. За ці роки близько 15 тисяч вінничан втратили роботу.

Втім, занепадали не всі цукроварні. Підприємства, що належали до бізнесу родини тодішнього президента Порошенка, навпаки набирали обертів. У 2016 році Мінагропрод видав їм найбільші квоти на виробництво цукру для внутрішнього ринку.

За словами колишнього заступника голови Спеціальної контрольної комісії ВРУ з питань приватизації Едуарда Леонова, заводи скуповувалися масово: "Долучилися багато хто, в тому числі і екс-президент Порошенко. Вони скуповували цукрові заводи, цукропереробні заводи, вирізали їх на металобрухт, а цукор завозили, умовно, з Куби і інших країн, отой самий тростинний цукор".

Так само, як колись цукрова галузь, сьогодні під загрозою і спиртова. Її теж взялися реформувати. 15 листопада Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроект про демонополізацію ринку спирту з 1 січня 2020 року.

Державне підприємство “Укрспирт” - це єдиний виробник харчового спирту. Демонополізація спиртової галузі означає не лише, що тепер спирт зможуть виробляти усі охочі спиртові заводи, а й те, що держава більше не зможе контролювати якість спирту, що загрожує здоров’ю і життю людей.

У 2002 році спиртову галузь передали до рук держави, щоб встановити контроль над нею. За часів Януковича спирт повністю контролювали люди, наближені до "сім'ї". Тоді державні спиртзаводи були збитковими, держава недоотримувала податки, а на полицях магазинів та забігайлівок усе частіше з'являвся шмурдяк із кондрабандного спирту. Часом люди труїлися тим пійлом, а торгаші сурогатом заробляли мільйони.

Нині контрабандний спирт теж потрапляє в Україну. Продати "Укрспирт" збираються за 5 млрд грн.

Втім, які гарантії, що опинившись в руках олігархів, “Укрспирт” не зловживатиме монополією, сплачуватиме податки та боротиметься з сурогатним алкоголем, і не співпрацюватиме з контрафактниками.

Сергій Блискун керував "Укрспиртом" в 2015-2016 роках, звідки був звільнений після зникнення грошей у ПАТ "Платинум Банк" на суму 200 млн грн та виявлення оборудки на 500 млн грн. А саме: "Укрспирт" купував газ за завищеними цінами. Коли "Платинум Банк" збанкротував, державні кошти осіли в кишенях його власника - одеського бізнесмена Бориса Кауфмана. Згідно аудиту за час господарювання Блискуна в ДП. 

Тепер пан Блискун повернувся. Його темне минуле не збентежило ані міністра економіки Милованова, ані самого президента Зеленського. Наміри влади приватизувати "Укрспирт" Блискун підтримує.

А от профспілка держпідприємства "Укрспирт" налаштована не так оптимістично.
1 листопада Володимир Зеленський прибув у Тернопіль з робочим візитом, щоб обговорити проблеми ДП "Укрспирт". Але замість діалогу з людьми пролунав лише монолог влади.

Це "Червонослобідський спиртовий завод", одне із виробництв концерну "Укрспирт". Керівництво власною продукцією пишається.

У них купують спирт такі відомі торговельні марки, як "Хортиця", "Немиров", а також аптечні бази та фармація. Експортують і за кордон.

То ж, як бачимо, успіх підприємства залежить не від форми власності, справа в ефективному управлінні.

* * *

Росія. Володимирська область. Завод імені Дегтярьова – тут виготовляють зброю.

З конвеєрів саме цього підприємства виходять автомати Калашникова, гранатомети, протитанкові комплекси та реактивні ракети, які потім вирушають на війну в Україну і вбивають наших громадян. А власники цього заводу і досі мають величезний бізнес на нашій території.

Це єдиний тютюновий дистрибютор в Україні - компанія "Тедіс". До 24 травня 2016 року вона називалася "Мегаполіс". Ера цього тютюнового монополіста розпочалася ще за часів Януковича, коли всіх дистриб’юторів примусово об’єднали в один.

Тепер - це "Тедіс Україна". Серед її засновників - 6 кіпрських компаній, а одним із бенефіціарних власників є одеський мільйонер Борис Кауфман.

Ниточки від Кауфмана та компанії "Тедіс" ведуть до групи компаній "Меркурій" російських олігархів Ігоря Кесаєва та Сергія Кациєва. Вони і є власниками того самого заводу імені Дегтярьова, флагмана військово-промислового комплексу Російської Федерації.

Новини за темою

У 2011 році за лобіювання Януковича Антимонопольний комітет України видав компанії "Тедіс" дозвіл на укладення рядку контрактів з оптовими продавцями цигарок. Ці контракти передбачали, що оптовики будуть працювати 10 років тільки з компанією "Тедіс".

Відтоді влада змінилася тричі. А тютюновий ринок і досі в руках монополіста "Тедіс". У жовтні 2015-го року Антимонопольний комітет України оговтався і відкрив справу щодо зловживання монопольним становищем компанією "Тедіс".

Втім "Тедіс" оскаржив рішення про скасування монополії у суді та, пройшовши до третьої інстанції, виграв справу. Таким чином за постановою Верховного суду 12 грудня 2019 року компанія знову отримала право на монополію.

Ця справа розглядалася майже п'ять років. В результаті бажання Антимонопольного комітету довести її до кінця та зруйнувати приватну тютюнову монополію - виглядає не надто переконливо.

За оцінками аудиторів Рахункової палати, державний бюджет за два з половиною роки недоотримав від тютюнового монополіста майже 20 млрд гривень, у середньому це 8 млрд гривень на рік.

Отже, поки в країні тривають суперечки щодо необхідності приватизації державних підприємств, тим часом приватна компанія, ще й російського походження, заробляє на українцях мільярди.

4 жовтня Верховна Рада вносить поправки до законопроєкту № 1049. Поправка визначає рівень заробітку тютюнових компаній і перерозподіляє торгову маржу між учасниками ринку: компаніями-виробниками, оптовими та роздрібними продавцями сигарет.

А вже за кілька днів після цього British American Tobacco зупиняє виробництво на своєму заводі в Прилуках. Тобто легальні цигарки стануть дорожчими. Відтак фальсифікату та контрабанди може стати більше.

До винесення в залу на голосування правка № 8 пройшла через Комітет із питань фінансів, податкової та митної політики, її підтримав голосуванням і публічно відстояв заступник голови комітету Андрій Холодов.

За інформацією журналістів програми "Схеми", Холодов фактично лобіював інтереси власного бізнесу, компаній роздрібного продажу тютюну "Віктрум" та "Інтертабако", які ведуть до депутата через низку фірм-прокладок. А це прямий конфлікт інтересів.

То ж Холодов був зацікавлений проштовхнути скандальну поправку. Тобто за рахунок цього підвищення цін на цигарки Холодов зі своїми кіосками та іншими "роздрібниками" заробляли б щонайменше 15 млрд грн на рік. Втім, про свою причетність до зупинкових кіосків Холодов мовчить.

На підставі журналістського розслідування 4 грудня НАБУ відкрило проти Холодова кримінальне провадження.

А міністр Милованов підписав меморандум із тютюновими компаніями про прозоре регулювання розвитку тютюнової промисловості.

* * *

Державне підприємство “Укрзалізниця” - ціла імперія, держава в державі з власними заводами і лікарнями, воєнізованими формуваннями і навчальними закладами. Об'єкт стратегічного значення.

Уряд Олексія Гончарука планує поділити "Укрзалізницю" на три компанії та продати частину приватним інвесторам. Одне підприємство займатиметься вантажними перевезеннями, друге - пасажирськими. І лише третє має залишитися в державній власності. Воно займатиметься інфраструктурою.

Чи піде корпоратизація "Укрзалізниці" їй на користь? Такий крок влади багато хто вважає ризикованим.

"Передати залізницю в консорціуми, частково їх передати в приватні руки – це дуже великий ризик. Тобто ніхто ж у нашій ситуації не гарантує, що новий власник буде про ці дороги дбати і що буде належна безпека на них", - говорить юрист Михайло Стрельніков.

Більшість пасажирських перевезень "Укрзалізниці" нині є збитковими, вони дотуються за рахунок комерційних вантажних перевезень. 

Коли у 2014 році  Державна фінансова інспекція України навідалась з перевіркою до "Укрзалізниці", там виявили збитків на сотні мільйонів. Ціни на квитки зростають, а сервісу жодного. Все більше скаржаться в соцмережах.

28 грудня 2018 року. Потяг "Київ - Рахів". На жінку, яка лежала на нижній полиці, впала верхня разом з іншою пасажиркою.

Ми придбали квитки на той самий потяг, аби подивитися, в якому стані він нині. На щастя, полиці тут на людей більше не падають. Але через старезні вагони та чиюсь недбалість людина не лише не потрапила на запланований відпочинок, але й нажила купу проблем зі здоров'ям. Ми продовжили нашу інспекцію в купе, в якому самі подорожували.

Після побаченого спати на лахмітті було неприємно. Спроби зарядити мобільний телефон теж були невдалими, бо жодна розетка не працює. А сморід із туалету розносився на весь вагон.

Після моєї скарги оператору контакт-центру "Укрзалізниці" на непрацюючі розетки, порваний матрац та жахливі подушки до мене прийшло смс-повідомлення, що моє звернення зареєстроване. Не минуло і десяти хвилин, як до мене прийшов начальник потягу і чемно вислухав усі мої скарги.

Від оператора контакт-центру "Укрзалізниці" я дізналася, що пір'яні подушки взагалі вже давно не мають використовувати, адже вони небезпечні для людей з алергією. Та пасажирам про це нічого не відомо.

Щодо смороду в туалеті начальник потягу пояснив, що так і має бути, бо це ж туалет.

А от, аби увімкнули струм в розетці, виявляється, потрібно звернутися до провідника. Впевнена, що і це для більшості пасажирів є відкриттям.

Поважний вік вагонів видають не лише елементи інтер'єру. Часом потяг "Київ - Рахів" годинами стоїть у полях неподалік містечка Чортків. Такі випадки не раз викладали у мережу пасажири. Локомотив-пенсіонер вже не здужає на крутих підйомах. 

Тож виникає логічне питання, за що керівник "Укрзалізниці" Євген Кравцов отримує мільйонну зарплату? У 2017 він отримав понад 7 мільйонів гривень за рік. 570 тисяч за місяць. Лиш трохи меншою була зарплата його попередника Войцеха Бальчуна - 461 тисяча.

І поки топ-менеджери рахують зароблені мільйони, які держава їм виплатила за ефективне управління "Укрзалізницею", стратегічне підприємство банкротує.

14 березня минулого року під Верховною Радою протестували залізничники. Вони вимагали відставки керівника "Укрзалізниці". Сьогодні трудові колективи турбує вихід із державної власності. Інтереси людей збираються захищати профспілки. 

Люди впевнені, приватизація стратегічно важливого підприємства в дні війни - це злочин проти країни. Втім, народні протести "слуг народу" не надто турбують.

"Нам постійно говорять, що "Укрзалізниця" збиткова, а якщо подивитися на структуру цієї збитковості, то ми бачимо, що ті величезні кошти, які "Укрзалізниця" заробляє, просто з’їдаються афілійованими контрагентами, які належать то одному народному депутату, то одному народному міністру, то іншому заступнику міністра", - вважає Едуард Леонов.

Та, вочевидь, боротися із корупцією на державному підприємстві уряд Зеленського не збирається. Чи не простіше пустити усе з молотка…

"Нафтогаз" – найбільша національна компанія України і найбільший платник податків. Саме "Нафтогаз" відповідає за те, який газ ми отримуємо та скільки за нього платимо.

"Якщо подивиться досвід європейських країн, там не існує таких компаній інтегрованих, в яких зібрано все докупи, які одночасно управляють тим, що видобувається, і управляють тим, що продається", - говорить політичний експерт Олександр Солонтай.

Новини за темою

"Нафтогаз України" був створений в 1999 році рішенням президента Кучми. Компанія об'єднала державні активи української нафтогазової промисловості.

Створення "Нафтогазу" було головним чином ініціативою Росії. Мотив був простий: у нас мав з'явитися суб'єкт, який би акумулював би всі борги українських споживачів російського газу. А щоб ці борги гарантовано погашалися, цю компанію зробили державною.

Відтоді минуло 20 років, а роль "Нафтогазу" не змінилася. Експерти вважають, що жодного корисного економічного сенсу він не несе. Одні лише збитки та корупційні оборудки.

Остання ревізія, про яку розповідає фінінспектор Микола Гордієнко, виявила у 2014-му чималі збитки: "У "Нафтогазі" ми проводили ревізію, у "Укргазвидобуванні" і у "Укртрансгазі". По останньому був складений акт тоді на 219 млн збитків, а "Укргазвидобування" - 358 млн збитків".

Щомісяця ця державна монополія витягує із державного бюджету мільйони лише на власне утримання, на фантастичні зарплати керівників підприємства. Зарплата Андрія Коболєва становить більше 342 млн гривень за рік, тобто щодня голова "Нафтогазу" кладе собі в кишеню майже мільйон гривень. За ці кошти можна побудувати 3 великих школи, або десятки дитячих садків.

"Коболєв, який зі всіма доплатами, преміями отримує сьогодні майже 3 млн грн зарплати на місяць, чим призводить до шокового стану все населення країни, якому постійно підвищують тариф на комуналку, а його найбільша частина це якраз вартість газу", - говорить екс-народний депутат України 8-го скликання Дмитро Добродомов.

112.ua

 Протягом 2018 року членам правління НАК "Нафтогаз України" виплатили 389,3 млн грн премій. Із них 286 з половиною мільйонів голові правління Андрію Коболєву, 261 млн грн – це премія за перемогу "Нафтогазу" в Стокгольмському арбітражі проти російського "Газпрому". Окрім Коболєва бонусами від 15 до 20 мільйонів преміювали ще кількох керівників. Мовляв, заслужили, бо якби не виграли арбітраж, то довелося б платити більше. 

Чотири роки тому голова "Нафтогазу" не вказав у своїй декларації елітне житло вартістю майже мільйон доларів. Тоді пан Коболєв пояснив, що він просто орендує житло.

Нині про реальні статки Коболєва мало що відомо, адже останнього разу він подавав декларацію у 2015 році.

Верховна Рада України проголосувала за ухвалення закону про анбандлінг "Нафтогазу" - тобто відділення системи транспортування природного газу від його видобутку та постачання. Відтак, користі від багатомільйонної "прокладки" "Нафтогаз" тепер взагалі жодної, втім, щодня на її утримання ми з вами витрачаємо мільйони.

Польша в 90-х роках теж пережила період великої приватизації, яку називали ще "шоковою терапією". Тоді влада обіцяла полякам, що вони не втратять свої робочі місця.

Робітники протестували, та все ж процес продовжувався. До кінця 1990-х у Польщі приватизували, комерціалізували або закрили 80 відсотків підприємств.

Втім, і там скаржаться, що в окремих випадках швидкий продаж державних підприємств без відповідної оцінки вартості був непрозорим і свідчив про корупцію.

Вочевидь, саме на олігархів розрахована і українська приватизація. Коли одні багатіють, а інші втрачають останні засоби до існування.

"І тому приватизація відбувається не за логікою запуску робочих місць: отут треба продати точно, отут треба продати частку, а тут не можна продавати в жодному вигляді, а за категорією, що з цього смачне, прибуткове, а що з цього так, не дуже", - говорить Олександр Солонтай.

Фахівці вважають, що спочатку було б добре подолати в країні корупцію, а потім продавати державне майно.
Екс-голова Державної фінансової інспекції Микола Гордієнко взагалі не бачить сенсу в приватизації державних підприємств сьогодні: "Якщо ми всі говоримо, що у нас тотальна корупція, то чи можливо в період тотальної корупції приватизовувати державні підприємства? А ви впевнені, що в період приватизації не буде корупції? Я не впевнений".

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>