banner banner banner banner banner

Ні транзиту, ні інвестицій: Україна залишається за енергетичним бортом?

Через плановий ремонт "Північного потоку" Росія на 20% збільшила транзит газу Україною. Це наче останній ковток свіжого повітря для Києва, оскільки два тижні поспіль світовий енергетичний ринок трусило від подій. Американці лякали нас економічним крахом через "Північний поток-2" й нав’язували свій зріджений газ. Кремль оголосив "турецький гамбіт". А іранці заходилися шукати нові ринки збуту блакитного палива, залишаючи поза увагою транзитні можливості України. Ну й звісно, недалекоглядна українська політика в сфері ПЕК

Ні транзиту, ні інвестицій: Україна залишається за енергетичним бортом?
Фото з відкритих джерел

Павло Горін

керівник IMEE-analytics

Через плановий ремонт "Північного потоку" Росія на 20% збільшила транзит газу Україною. Це наче останній ковток свіжого повітря для Києва, оскільки два тижні поспіль світовий енергетичний ринок трусило від подій. Американці лякали нас економічним крахом через "Північний поток-2" й нав’язували свій зріджений газ. Кремль оголосив "турецький гамбіт". А іранці заходилися шукати нові ринки збуту блакитного палива, залишаючи поза увагою транзитні можливості України. Ну й звісно, недалекоглядна українська політика в сфері ПЕК

Останні події чітко змальовують наміри сильних світу цього здійснити розподіл енергетичного ринку Європи й остаточно поховати оптимістичні прогнози українців, щодо привабливості наших транзитних можливостей. Відтепер Україні не варто хизуватися своїм вигідним географічним положенням й намагатися заманити інвесторів потужним логістичним потенціалом. Нашими трубами у довгостроковій перспективі навряд чи скористаються постачальники енергоресурсів, про що прямо свідчать дії світових гравців.

Зокрема, минулий тиждень розпочався із жахливої звістки для України і Європи. Спецпредставник США з міжнародних енергетичних питань Амос Хохштейн заявив, що незабаром Україну очікує економічний колапс, а Європа ще на 30-50 років потрапить у газову кремлівську залежність через проект "Північний поток-2". Тоді ж він закликав європейських чиновників до протистояння цьому проекту й пошуку нових постачальників блакитного палива. Натякнув, що Вашингтон робить усе можливе, аби блокувати ініціативу Москви, не двозначно натякаючи на поставки в Європу свого зрідженого природного газу (ЗПГ). "Сполучені Штати врятували Литву від стовідсоткової російської газової залежності". "США постачають в Литву зріджений газ, і це допомогло Вільнюсу знизити закупівельну ціну на паливо "Газпрому" на 20-30%", - розповів він в інтерв’ю EurActiv Slovakia.

Американський ЗПГ допоможе Європі позбутися газової залежності від Росії, але вдарить по українському транзиту

У своєму інтерв’ю для EurActiv американський спецпредставник також зауважив, що вбачає в імпорті американського ЗПГ в Європу ефективний засіб конкуренції з "Газпромом".

"Якщо збудувати трубопровід на мільярди доларів між виробником газу й споживачем, ви не будете купувати газ у кого-небудь ще, бо у вас не має іншої інфраструктури. Ви також заплатили величезну суму за цей трубопровід, тому маєте його використовувати. Таким чином у вас буде відсутня гнучкість. Ви застрягли". "ЗПГ прийшов та змінив гру". "Якщо збудувати ЗПГ–термінал, ви зможете купити зріджений природний газ у будь-кого, хто його продаватиме. Ви можете домовитися про ціну", - пояснив він.

Зараз Хохштейн бачить проблему у тому, що "в Європі є багато ЗПГ-терміналів, але всі вони знаходяться у неправильних місцях". Замість будівництва терміналів на береговій смузі, що коштуватимуть декілька мільярдів доларів, він пропонує країнам-споживачам використовувати плавучі блоки для зберігання і регазифікації. "Це коштує всього декілька сотень мільйонів доларів. І в цьому році компанії будуть говорити країнам-споживачам: "Ми дамо вам плаваючий блок безкоштовно, якщо ви згодні купувати у нас газ протягом п’яти років", - стверджує американець.

Новини за темою

Далі справа часу, адже американцями вже відкриті ЗПГ-термінали у Польщі і Литві, а в планах, як стверджує Хохштейн, поставити плавучий ЗПГ-термінал грекам, що буде розміщений біля болгарського кордону й дозволить постачати зріджений газ в Болгарію, а звідти у Румунію і Сербію. Ще один термінал буде на хорватському острові Крк, звідки газ надходитиме Угорщині, Словенії таУкраїні.

Радує те, що без блакитного палива ми все ж таки не залишимося. Але що робити із газотранспортною системою, використання якої приносило українській економіці щорічний прибуток у 2 млрд доларів? Поки що не відомо.

Блокування "Північного потоку-2" - це не дружнє плече Вашингтону, а лише черговий привід для нагадування Європі про американський ЗПГ

Варто зрозуміти, що проект магістрального газопроводу з Росії в Німеччину через Балтійське море, тобто "Північний потік-2", це розширення вже діючого трубопроводу ("Північний потік"). Потреба у його запуску виникла через блокування роботи по "Південному потоку" (наприкінці 2014 р.) й повільне просування "Турецького потоку". Але минулого тижня стало ясно, що на турецькому напрямку проблем вже не має, а залякування Хохштейна, м’яко кажучи, не в тему.

Невже увесь цей час американці зациклювались не на тій проблемі? Навряд чи.

Ще наприкінці липня голова Міненерго Росії Олександр Новак повідомляв про відновлення переговорів з Анкарою щодо будівництва двох ниток турецького газопроводу, одна з яких забезпечуватиме турецьких споживачів, а друга – Балкани й Східну Європу. Перед візитом у Росію турецький лідер Раджеп Таїп Ердоган підтвердив зацікавленість у відновленні роботи по "Турецькому потоку". "Ми готові зробити термінові кроки у напрямку реалізації цього проекту, обговорити його і прийняти рішення. Яких-небудь перепон цьому не має", — заявив він. І вже 9 серпня у Санкт-Петербурзі сторони досягли остаточної згоди з цього питання, оголосивши про наміри реанімувати проект.

Тобто, ще минулого місяця було зрозуміло, що проект поставок у Європу російського блакитного палива турецькою територією неминучий. Штати мали б про це знати. А тим більше усвідомлювати наслідки для Європи та України. Адже вони такі самі, що й від реалізації "Північного потоку-2".

Новини за темою

Але прикро не це, а те, що американці самі підштовхнули Анкару в обійми росіян, зробивши хибну ставку на опозиційного Гюлена.

Так, 11 серпня Ердоган заявив, що США мають вибирати між офіційною Анкарою та опозиційним релігійним діячем Фетхуллахом Гюленом, якого турецька влада обвинувачує в організації путчу.

От і видається, що американці, наче шкідливий кіт, навмисно оминають проблему турецького газового коридору. Натомість лякають північним потоком, розширення якого в умовах запуску турецького буде просто економічним безглуздям. Але ж чимось треба лякати, щоб, урешті-решт, переконати європейців і нас з вами у доцільності придбання американського ЗПГ.

Попри сподівання українських чиновників, Іран навряд чи врятує нашу газотранспортну систему

5 серпня в мережі з’явилися оцінки директора Національної іранської газової компанії (NIGC) з міжнародних відносин Азізолла Рамезані, згідно якихвже у середньостроковій перспективі Тегеран збільшить експорт газу до 40 млрд кубометрів на рік. При цьому, він акцентував увагу на поставках саме в Європу.

Означене стало підставою для мрійливих сподівань української влади на використання Іраном вітчизняної газотранспортної системи, адже в такому разі усі проблеми було б вирішені. За цю перспективу, як повідомили ряд ЗМІ, й вхопився офіційний Київ, оголосивши на початку серпня про готовність здійснювати транзит іранської нафти й газу у Східну Європу. Дану позицію українського уряду підтвердив міністр нафти Ірану Біджан Зангане після зустрічі з головою Міненерговугілля України Ігорем Насаликом. Але, попри сподівання української сторони, Зангане зауважив, що Іран нині може розглянути тільки питання нафтових поставок територією України і поки що на рівні консультацій. "Варто обдумати, чи буде транзит частини іранської нафти у Чехію і Словаччину через Україну практичним і економним", - заявив він.

Що ж стосується експорту іранського блакитного палива до Європи, то, на думку Рамезані, перспективнішим буде турецький напрямок. За його словами, Туреччина готова співпрацювати з Іраном у цьому питанні. Тому, зважаючи на останні домовленості між Москвою та Анкарою по "Турецькому потоку", навряд чи українсько-іранські переговори по газу підуть далі задекларованих консультацій.

Виявляється і тут росіяни нас обійшли.

Так, іранське агентство Mehr повідомило, що "Газпром" на початку серпня направив іранській владі запит на участь в проектах по зрідженому газу. На даний час, Національна іранська нафтова компанія (NIOC) вже розробляє техніко-економічне обґрунтування таких проектів, за якими буде проведений тендер.

В кінці липня голова Міненерго Росії повідомив про зацікавленість "Газпрому" взяти участь у розвитку газової інфраструктури Ірану, спільному будівництві ЗПГ–заводів, маркетингу газу, причому не лише зрідженого. Ще раніше, у лютому цього року, повідомлялося, що Тегеран активізував співробітництво з російською монополією. Голова NIOC Хамід Реза Аракі тоді заявив про створення спільних п’яти комітетів: з інвестицій, ремонтних робіт, обслуговування, зберігання й переробки нафти і газу.

Новини за темою

Остаточно росіяни закріпили свої позиції в арабській державі після тристороннього саміту президентів Росії, Ірану й Азербайджану, що відбувся у Баку 8 серпня. За інформацією російських ЗМІ, утворення нового газового картелю стало головним підсумком цієї зустрічі.

У цьому форматі "Росія шукає альтернативу українській трубі, Іран після санкцій – ринки збуту, а Азербайджан вирішує питання наповнення своєї труби в Європу. Вважається, що у даного формату велике майбутнє. Створений картель може кардинально змінити ситуацію, враховуючи, що тріо має спільні ринки збуту – Туреччину та Європу, - а ухвалений європейськими політиками газопровід з Азербайджану до ЄС, т. зв. "Південний газовий коридор", вже будується", писала російська "Правда".

Після такої розстановки сил, нам тільки і залишається, що робити акцент на видобутку власного газу, адже "порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих". Хоча у вітчизняному газовидобуванні більше проблем, ніж перспектив.

Ситуація у вітчизняному газовидобуванні патова

Видобування газу в Україні залишається тільки у перспективі. Росіяни й тут примудрилися покласти ложку дьогтю до меду. Але й не обійшлося без американців, з їх амбітними планами завалити Європу ЗПГ.

Як відомо, через нестабільність на Донбасі, компанія Shell не змогла завершити розвідку Юзівського родовища площею майже 8 тис. кв. км і прогнозованою потужністю у 4 трильйони кубометрів сланцевого газу. Ще одне, Олеське родовище, площа якого перевищує 6 тис. кв. км, розміщене в Західній Україні (Львівська та Івано-Франківська обл.), з орієнтовними запасами газу у 3-3,5 трильйони кубометрів, також було залишене компанією Chevron (США). Тоді американці обіцяли вкласти понад 10 млрд доларів, але у грудні 2014 р. вийшли з проекту.

Вихід Shell виглядав логічно на фоні військових дій на Донбасі. Війна згорнула також проекти "Укргазвидобування" по розробці ще одного альтернативного енергоносія – шахтного метану. А анексія Криму зробила неможливим видобуток блакитного палива на глибоководному Чорноморському шельфі.

"Але рішення Chevron говорить про те, що інвестиційний клімат у країні – непривабливий", - заявив в інтерв’ю DW директор енергетичних програм Центра світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валентин Землянський.

Погодитися із ним можна, але частково. Справа з Chevron, скоріш за все, не в інвестиційному кліматі, а в економічній недоцільності для американців брати участь у цьому проекті. Бо навіщо їм вкладати кошти у видобуток сланцевого газу в Україні, коли на часі поставки в Європу ЗПГ власного виробництва. Прикро, що нинішні заяви Вашингтону про їх переживання за українську економіку, насправді, політичний популізм.

Новини за темою

Таким чином, враховуючи останні світові подій, Україна на шаховій енергетичній дошці опинилася у патовій ситуації. Куди не сунься – всюди "шах". Що робити, ніхто не знає. Та ще й судячи із вчинків наших можновладців, граємо ми не в шахи, а в "чапаєва". Навіть у таких кризових умовах українська влада примудряється зіграти не на нашу користь.

Іноземні інвестиції в українське газовидобування - лише примарні сподівання

Нині українська влада хизується своїми успіхами на інвестиційному фронті, змальовуючи райдужні перспективи від участі у газових проектах України нідерландської компанії Yuzgaz.

Так, компанія Yuzgaz, яка виграла конкурс на реалізацію проекту з видобутку сланцевого газу на Сході України, інвестує впродовж п’яти років 200 млн доларів. Про це в інтерв’ю "Громадському" повідомив засновник цієї компанії Ярослав Кінах. 

"Ми обіцяємо і гарантуємо, що протягом перших п’яти років на цій ділянці, ми витратимо 200 млн доларів. Це великі кошти. Зі сторони держави, може, невеликі, але зі сторони іноземних інвесторів — так. Бо нині, мусимо визнати, великої черги інвестувати в Україну немає", — сказав він.

За словами Кінаха, для компанії Yuzgaz, на відміну від Shell, це вигідний проект. "Оскільки ми мала компанія, навіть при нинішніх рівнях цін на нафту і газ, ми будемо успішними. Собівартість робіт великої компанії типу Shell в 2-3 рази більша, ніж у нас", – повідомив він.

У той же час, як повідомляє інформаційне агентство Regnum, компанія Yuzgas B.V. була спеціально створена під цей тендер. Вона на 100% належить фонду Emerstone Energy управляючої компанії Emerstone Capital Partners. Її засновником є Ярослав Кінах, президент канадської видобувної компанії Iskander Energy Corp., яка володіє ліцензією на розробку родовищ метану вугільних пластів.

Вже зараз ця справа набула в українському суспільстві резонансу. "У конкурсі перемогла нещодавно зареєстрована у Нідерландах компанія Yuzgas B.V., з уставним фондом 1 тис. євро. Через непрозорість та непублічність проведеного конкурсу маловідома компанія з відсутністю досвіду добування вуглеводню буде розробляти одне з найбільших родовищ в Україні", - констатувала член комітету ВР України з питань ПЕК і ядерної політики, народний депутат від фракції "Народний фронт" Наталя Кацер-Бучковська. На її думку, дана історія може привести до погіршення інвестиційного іміджу України, "адже подібна політика проведення такого рівня конкурсів означає для іноземних інвесторів неможливість забезпечити конкурентоздатний відбір".

Новини за темою

Деякі ЗМІ пишуть, що Кінах є колишнім радником Віктора Ющенко, а до числа його "заслуг" належить збір засобів у Канаді на пошук мінералів в Україні (у т. ч. золота у Карпатах). "Зараз структура Black Rock Minerals коштує у 20 разів дешевше, ніж на момент збору коштів, незрозуміло куди витрачено понад 100 млн доларів, а результат пошуків — нульовий", — зазначає портал "Антикор".

Чи зможе такого роду компанія, що за всіма ознаками має сумнівну репутацію, взяти участь у розробці найбільшого в Україні родовища сланцевого газу, вирішить уряд. А нам залишається сподіватися, що це рішення буде правильним і виваженим.

Отож, маємо те, що маємо. Американці намагаються вигідно продати свій ЗПГ, а на транзитні можливості України їм, по-суті, начхати. Росіяни на фоні військово-політичної конфлікту з Україною й бажанням обійти Штати, успішно домовляються про обхід наших газових шляхів. Іран взагалі дивиться на нас несерйозно. Проте українська влада вживає контрзаходи. Вже незабаром вона може ввести у вітчизняні газові проекти нідерландську компанію із сумнівною репутацією. Виглядає як відчайдушний крок у патовій ситуації. І можна знову починати розмови про інвестиційну непривабливість України. Все в економіці пов’язане ланками одного ланцюга.

Павло Горін

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>