banner banner banner

Нетиповий Київ: Як змінилася столиця за 25 років незалежності

За 25 років незалежності Київ розширив свої кордони, обріс висотками і торговими центрами. Будівлі колись найбільших заводів зайняли галереї і бутіки. На столичному "Олімпійському" тепер не тільки грають у футбол, але і проводять гучні музичні фестивалі, а на Майдані більше немає місця веселощам. Київ теперішній сильно відрізняється від Києва 1991 року

Нетиповий Київ: Як змінилася столиця за 25 років незалежності
Фото з відкритих джерел

За 25 років незалежності Київ розширив свої кордони, обріс висотками і торговими центрами. Будівлі колись найбільших заводів зайняли галереї і бутіки. На столичному "Олімпійському" тепер не тільки грають у футбол, але і проводять гучні музичні фестивалі, а на Майдані більше немає місця веселощам. Київ теперішній сильно відрізняється від Києва 1991 року

...Незважаючи на статус промислового центру, Київ завжди був важливим культурним і туристичним центром. Найпопулярніші локації в Києві 1991 року – Хрещатик, Києво-Печерська лавра й Андріївський узвіз. Саме там прагнули побувати туристи, і там же любили відпочивати кияни.

Новини за темою

У центрі уваги також були зоопарк і Гідропарк. Суттєво, що в 90-х Гідропарк дійсно подобався киянам. Тоді на його території знаходилося всього пару закладів, зокрема побудований у 1967 році ресторан "Млин". Гідропарк 1991-го року славився своїми пляжами та атракціонами – туди з'їжджається відпочити вся столиця. Популярною розвагою також були прогулянки на корабликах по Дніпру.

Лідирував у списку обов'язкових місць для прогулянок Майдан Незалежності (у рад. часи – площа Жовтневої Революції). Знімок у цьому місці був обов'язковим пунктом для всіх. Ця традиція зіграла на руку фотографам, які там працювали.

У 1991 році в Києві функціонувало всього п'ять екскурсійних пунктів. Чотири з них організовували туристичні прогулянки по місту на автобусах, один використовував у цих цілях кораблики, які відправлялися від Поштової площі. Гості столиці могли зупинитися в одному із 26 існуючих на той час готелів.

Зараз Київ – місто так само далеко не курортне, але туризм у столиці поступово зростає. Свій внесок у це внесли Євробачення 2004 року і Чемпіонат Європи з футболу 2012, які приймало місто. Тоді волею-неволею в Києві виявилося безліч любителів поп-музики і спорту (особливо шведських уболівальників – тут знаходилася їхня база). У результаті українська столиця зарекомендувала себе як зовні привабливе (за рахунок старовини, яка збереглася всупереч усьому) місто з недорогими (за європейськими мірками) ресторанами і готелями.

Фото з відкритих джерел

Щоб обійти центр і просто оглянути зовні всі визначні пам'ятки, приїжджій людині одного дня явно не вистачить, так і в уїк-енд вписатися навряд чи вийде. Щоб полегшити туристам завдання, в місті почали з'являтися агентства і приватні особи, які проводять різноманітні екскурсії. Причому це не тільки традиційний sightseeing, але і маршрути по двориках, які зберегли дух міста, більш віддалених вуличках та безліч тематичних екскурсій.

Останнім часом у місті стали все частіше замислюватися про навігацію, яка була б зручною для туристів, які не володіють російською або українською мовою. Навіть у патрульну поліцію міста намагаються набирати людей, які можуть зв'язати кілька слів по-англійськи. Ініціатива чудова, тому що поліцейський за визначенням повинен бути людиною, яка може надати допомогу у будь-який момент. Але, як показують експерименти тих же киян, поки рівень володіння англійською в лавах патрульних накульгує.

Фото з відкритих джерел

Коли говориш про Київ, багато іногородніх згадують "київську перепічку". Вона виникла якраз на початку 90-х. Точніше, вона з'явилася ще в початку 80-х, а от сам бренд сформувався лише через 10 років. За сосискою в дріжджовому тесті, обсмаженій у фритюрі, до цих пір шикуються черги. За словами співробітників першого київського фастфуду, секрет успіху – у незмінній рецептурі. Єдине, що з тих часів пережило зміни – ціна сосиски. Спочатку вона коштувала 22 копійки, зараз – 8 гривень.

Головна вулиця Києва і в 90-ті була знайома різними закладами. У кафе і ресторанчиках пропонували прості та недорогі страви – бутерброди, солянку, салат "Олів'є" тощо. Найбільш поширеними були сосискові, пельменні і вареничні. А ще "в тренді" були кафе, в яких можна було випити теплого молока, поїсти морозива чи фруктів зі збитими вершками.

Біля ЦУМу на Хрещатику знаходилася Центральна варенична - подібних закладів у центрі міста було чимало, але саме цей був популярним. На вивісці кафе був зображений козак, якому в рот періодично залітав вареник. Існує версія, що ця механічна реклама стала першою в Києві. Приїжджаючи в столицю, туристи приходили в цей заклад, щоб скуштувати українських вареників.

Фото з відкритих джерел

Поїсти свіжих пиріжків і випити трав'яного чаю, як і сьогодні, можна було в "Ярославі" недалеко від метро "Золоті ворота". Кияни з теплом згадують і про кафе "Львівська брама" зі смачними десертами та різноманітними коктейлями. До речі, на честь цього легендарного закладу і була названа недобудована станція столичного метро.

У 1991-му, на думку багатьох городян, можна було скуштувати найсмачніше в світі морозиво в кафе в "Пасажі". Заклад і справді був унікальним, адже першим у місті почав використовувати італійську технологію приготування морозива. Рожеві стіни, клітини з папужками – там завжди панувала тепла атмосфера. А вибір того самого морозива був дійсно величезним – бананове, шоколадне, горіхове, фісташкове, з чорною смородиною, полуницею, курагою – все це продавалося в кафе на Хрещатику. Поїсти можна було прямо на місці (якщо пощастить знайти вільний столик) або взяти морозиво "з собою". При бажанні його фасували в баночки будь-якого обсягу. Нині на місці "Вечірнього Києва" розташовано магазин відомого світового бренду Louis Vuitton, але городяни досі ностальгують за тим кафе з минулого і неповторним морозивом.

Ще одним легендарним кафе з морозивом був "Пінгвін" на Фрунзе. Його побудували в 1972 році спеціально до приїзду в Київ президента Ніксона. Заклад намагалися зробити якомога більше схожим на американське "бістро". Ніксон до кафе так і не потрапив, але жителям столиці воно явно припало до смаку. Туди навідувалися всі. У "Пінгвін" приходили "поворкувати" парочки, батьки приводили дітей поїсти морозива, студенти забігали на пельмені, а ближче до вечора в кафе збиралися любителі випити чогось міцнішого.

Фото з відкритих джерел

Модні магазини знаходилися на тому ж Хрещатику. Тут завжди було людно хоча б через кількість фірмових магазинів, які зосередилися в цьому місці. Саме на київський Хрещатик приїжджали люди з різних куточків України, щоб купити бажану річ або косметику, природно, вистоявши за нею в пристойній черзі.

До речі, речами в ті часи особливо не перебирали. Брали те, що більш-менш симпатичне і коштує не надто дорого. А якщо ще й закордонного виробництва – розбирали вмить. “Якось їду в трамваї по Подолу, дивлюся – черга біля взуттєвого, значить, привезли щось. Вистояла я в цій черзі години дві, а коли зайшла в магазин, виявилося, що мені за розміром підходять єдині туфлі – моторошно незручні, та ще й червоного кольору, який я ненавиджу. Але я все ж купила, вибору не було", - поділилася спогадами киянка Ірина.

Першими про прийдешнє поповнення товару в магазинах дізнавалися родичі і друзі продавців – вони і купляли найкраще, посівши перші місця у чергах.

Навпроти Бессарабки перебував шикарний на той час двоповерховий магазин "Болгарська роза", де можна було придбати справжні французькі духи і туш.

Але на початку 90-х речі стали продавати не тільки в магазинах. На великих площах почали облаштовувати речові ринки. На території НСК "Олімпійський" (раніше – Республіканський стадіон) тоді перебував один з них. Набирав популярність існуючий і донині ринок "Троєщина".

Після того, як Україна стала незалежною, в Києві почав розвиватися малий бізнес – стали відкриватися комісіонки, комерційні магазини і кіоски. Також одяг активно привозили з-за кордону і продавали "з рук". “Оскільки у мене була нормальна зарплата, мені було класно. Купила собі відмінні шкіряні туфлі, зшиті кооператорами, накупила одягу місцевих умільців, і з Польщі один привозив. Косметика, годинник Сейко, духи – після тривалого періоду дефіциту і відсутності нормальних речей – це був рай", - розповіла нам киянка Світлана.

Сфера послуг, мабуть, єдина в Києві, зростання якої було видно неозброєним оком всі роки незалежності. Незважаючи на відкриття до 2016 року в місті великої кількості великих торгових центрів з розвагами, бутиками та фудкортами, подібні заклади продовжують рости, як гриби після дощу. Якщо десь зносять старовинний будинок або захищають навіть найменший клаптик землі, кияни насамперед думають, що незабаром тут з'явиться черговий ТЦ. З подібними будівництвами воюють. Свіжий прецедент - нібито "зміцнення ґрунтів" на колі, що на виході зі станції метро "Героїв Дніпра". Місцеві мешканці впевнені, що закінчиться воно відкриттям нового торгового центру, і намагаються перешкодити цьому, в тому числі за допомогою петицій до київської міської ради.

Фото з відкритих джерел

Процвітає в столиці і недорогий ринок одягу – речові базари на Лісовому, Шулявці та Троєщині нікуди не діваються ще з 90-х, у будь-якому районі міста можна знайти магазини вживаного одягу. І якщо в центрі "секонди" ховаються по двориках і провулках, то в спальних районах вони на виду. А блошиний ринок на станції метро "Лісова" і зовсім був визнаний кращим серед подібних у Європі за версією американського журналу Vogue.

В останні роки в місті відкрилося відразу кілька нетипових магазинів секонд-хенду. Сюди приносять свої речі знамениті і не дуже городяни, які хочуть звільнити свої шафи. Крім того, в місті відкрилося безліч дизайнерських шоурумів і корнерів, де продають свої речі українські дизайнери. Проводяться навіть спеціальні ярмарки, учасниками яких можуть бути виключно вітчизняні виробники.

Ресторанний бізнес в останні три роки почуває себе не так вільно, як і до війни, але все ж продовжує триматися на плаву. Закладів громадського харчування в Києві дуже багато – на будь-який смак і гаманець. Причому самими недорогими чомусь виявляються їдальні при держустановах. Як і раніше, популярні в місті піцерії, суші-бари та паби. Знайти подібний ресторан, як і фаст-фуд, у будь-якому районі міста не складе ніякої праці.

З більш свіжих тенденцій – любов киян до вуличної їжі. Чебуреки і біляші, над якими сміялися в 90-і, тому що робили їх тоді дійсно з продуктів сумнівної якості, нині одні з найпопулярніших страв на фестивалях вуличної їжі. У моду увійшли також близькосхідні страви, які можна продавати з рук – шаурма, фалафель, хумус, бейгели, а також далекосхідні – локшина, наприклад. При цьому цілком впевнено почувається і знаменита київська перепічка біля метро "Театральна". За якістю ці сосиски в тісті і пиріжки, звичайно, здорово поступаються модним вуличним стравам, але при цьому володіють високим статусом символу міста. Приблизно, як київський торт або київська котлета. Ось тільки спробувати перепічку можна і правда тільки в Києві.

Анастасія Мітіна, Василина Єгорова

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>