banner banner banner banner

Не 100% свій: За що "пішли" Рябошапку?

Не 100% свій: За що "пішли" Рябошапку?
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Руслана Рябошапку, тепер вже колишнього генерального прокурора України, звільнили в четвер увечері. За його відставку проголосували 263 депутати. Цього драматичного моменту Рябошапка чекати не став. Він проголосив пафосну промову і залишив зал засідань, надавши нардепам можливість вирішувати його долю без нього. І вони вирішили.

Відставку підтримали 179 депутатів зі "Слуги народу", 36 з "Опозиційної платформи – За життя", 16 та 15 із – відповідно – депутатських груп "Довіра" і "За майбутнє", а також 17 позафракційних парламентарів. Решта фракцій у звільненні Рябошапки участь не брала.

Вже не вперше провладна "Слуга народу" діє за принципом "я тебе породив – я тебе і вб’ю", позбавляючи посад власних ставлеників. Проте з Рябошапкою ситуація особлива. Це про нього президент Зеленський говорив у розмові з американським колегою Трампом. І це його Зеленський називав "стовідсотково своєю людиною". Проте час минув, і ці відсотки кудись випарувалися. Що ж сталося із Рябошапкою?

Нема Богдана – нема Рябошапки. Але є Трамп

Експерти, яких опитав 112.ua, вказують на те, що позиції Рябошапки ослабли синхронно з відходом від влади екс-глави президентського офісу Андрія Богдана. "Рябошапку привів Богдан, і Богдан же його прикривав. А коли Богдан пішов, стало зрозуміло, що й Рябошапку приберуть", – зауважує директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

"При призначенні Рябошапки певну роль зіграв Богдан, а тепер після приходу в ОП Єрмака він всю владу переформатовує під себе", – каже політолог Кирило Сазонов.

На участь Єрмака у всіх значимих процесах, які відбуваються в коридорах влади, вказує і заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. Саме Єрмак і сформував нинішній, затверджений два дні тому уряд, вказує Петренко. "Саме він зараз кує залізо, доки воно гаряче. І це не є реалізацією національних інтересів, це є реалізацією інтересів Єрмака та / або представників бізнесу, з якими він так чи інакше зумів домовитися".

Водночас, додає експерт, якщо відносити Рябошапку до умовної команди "соросят", про яку буде сказано нижче, то його відставка – це ще й "реверанс убік Трампа і демонстрація того, що Україна готова працювати з республіканцями", оскільки Сорос і люди, які з ним асоціюються, – це суперники Трампа і представники Демократичної партії. "Але навіть за майже гарантованої перемоги Трампа ця позиція не є правильною, бо за Порошенка Україна вже заявляла про свої симпатії в американському політикумі і програла від цього", – переконаний Петренко.

Не та орієнтація

Тим часом список причин, через які міг був звільнений Рябошапка, доповнює Кирило Сазонов. "Рябошапка мав необережність вести якісь свої справи з ПриватБанком – це по-перше. По-друге, на нього Зеленському жалілися народні депутати, чиї прохання про призначення прокурорів у регіонах він ігнорував. І, як проговорився Давид Арахамія, Рябошапка відмовлявся підписувати недолугі підозри Порошенку", – зазначає Сазонов.

"Та головна помилка Рябошапки полягала в тому, що, замість домовлятися з Коломойським та падати в ноги Зеленському, він поїхав до послів Великої сімки, добився від них заяви на свою підтримку та зробив з ними селфі. Для Зеленського він, таким чином, означив, що розраховує не на президента, а на Захід, і в цей момент доля Рябошапки була вирішена", – говорить експерт.

Рябошапка й дійсно поводився нетипово гордо та незалежно. Демарш екс-прокурора у Раді – одна з ланок ланцюжка його викличних вчинків. Колишній чиновник зумів отримати з вуст високоповажних дипломатів слова похвали на свою адресу. "Ми з нетерпінням чекаємо на сьогоднішню зустріч послів країн "Великої сімки" з генеральним прокурором Рябошапкою, щоб обговорити значний прогрес, якого він досяг у реформуванні Офісу генерального прокурора", – зазначали у посольстві Сполучених Штатів 4 березня, тобто напередодні звільнення Рябошапки.

"Рябошапка був єдиним, кого беззаперечно захищали посли Великої сімки та США. При цьому по Гончаруку чи Ситнику у них жодних заперечень нема", – звертає увагу керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов. Безперечно, свою роль відіграли родинно-міжнародні зв’язки Рябошапки: його дружина працює у Європейському суд з прав людини, нагадує експерт. Проте ані дружина, ані ЄСПЛ, ані Захід зі своїми дипломатами не допомогли Рябошапці зберегти прокурорський портфель, коли він скоїв свій головний "гріх".

Фактор Порошенка

"Основне те, що Рябошапка нікого не посадив. Й передусім не достатньо займався Порошенком", – говорить Вадим Карасьов.

"Головний чинник звільнення Рябошапки – це відвертий саботаж всіх справ, пов’язаних з Порошенком, – погоджується з Карасьовим Андрій Золотарьов. – Він зірвав Зеленському його обіцянку про те, що "весна прийде – саджати будемо". А коли людина стає частиною проблеми, проблему вирішують".

"Порошенка заборонили чіпати куратори Рябошапки, – додає Золотарьов. – Але він – не з числа "соросят", тут інша історія, в якій Рябошапка був орієнтований на амбасаду США. І не тільки це. Колись ще Кваснєвський популярно розтлумачував Зеленському, чому не варто рухати Порошенка".

А Кирило Сазонов відзначає таке. "У своїй простоті душевній лідер фракції "Слуга народу" Давид Арахамія заявив, що генерального прокурора Руслана Рябошапку можуть звільнити, бо він відмовляється підписувати підозру п'ятому президенту Петру Порошенко. І саме це стало останньою краплею для Зеленського і його соратників. У порядку інформації зазначу важливий момент – у Руслана Рябошапки з Петром Порошенко дуже погані відносини. Ще з часів роботи Рябошапки в НАЗК. І якщо він відмовляється підписувати підозри, які йому приносять з інших структур, значить, там повний провал. Значить, там така нісенітниця, під який розсудливий юрист свій підпис не поставить просто з репутаційних міркувань".

Експерт додає ще одну річ: "Я не в захваті від результатів роботи генпрокурора. Просто я їх поки не бачу. Але тепер для всіх українців і Заходу ситуація виглядає просто і зрозуміло: Зеленський звільняє генпрокурора, бо той не бажає брати участь в шитих білими нитками політичних репресіях. Про це сказала не опозиція і не генпрокурор, а один із соратників Зеленського", – підкреслює Сазонов.

Розвалив усю роботу

Та якщо Кирило Сазонов відзначає яку-не-яку фаховість Рябошапки (чи, як мінімум, його відразу до справ, шитих білими нитками), то Андрій Золотарьов акцентує на тому, що колишній генеральний прокурор просто таки помножив на нуль діяльність свого відомства.

"Якщо завданням Рябошапки було інституційне знищення прокуратури, то він цю установку своїх західних керівників, які горою вставали на його захист, виконав, – каже політолог. – Ми бачили кричущий непрофесіоналізм Рябошапки буквально у всьому. Над паперами, які виходили за його підписом, потішалися всі юридичні експерти. Замість обіцяних "посадок" ми бачимо кадровий погром прокуратури".

"Під час "атестації", – веде далі Золотарьов, – під каток звільнень потрапили саме тяглові конячки, які тягнули основний віз роботи. А "модні прокурори" перекваліфікувалися, сплативши за це, за деякими даними, по 500 тисяч доларів. Недарма один із заступників Рябошапки отримав кличку "вільна каса". Ну, а ряд резонансних справ був благополучно похований. Більш того, на свободу вийшли не тільки ті, кого нібито посадила нова влада (Гримчак, Свинарчук-Гладковський), але і вбивці, які сиділи давно. Справи просто "злили", помінявши групи прокурорів.

"Перемога олігархічного кооперативу"

Та в кожному разі проблема із Рябошапкою ширша за його невміння налагодити роботу прокуратури чи за його небажання саджати Порошенка. Оскільки колишній чиновник викликає асоціацію з західними структурами (так само, як і звільнений нині Гончарук), можна говорити про поступове ослаблення значимості цих структур.

"Відбулася тактична перемога олігархічного кооперативу, – говорить Золотарьов. – Втім, в уряді залишаються представники прозахідного крила, але вже без колишнього впливу".

"Рябошапку навряд чи можна віднести до "соросят", бо він працював ще при Азарові, – нагадує Вадим Карасьов. – Звісно, він намагався заручитися підтримкою Заходу, але він не грантоїд (…) Та в кожному разі замість глобальних олігархів зараз вивищуються олігархи національні. Після революцій завжди бувають реставрації, і ми зараз спостерігаємо олігархічну реставрацію".

Але, як зазначає Богдан Петренко, "говорити про те, що зараз повністю усунули з уряду людей, афільованих з Соросом, ще зарано. Залишається при посаді міністр юстиції, котрий був креатурою Гончарука. Крім того, Зеленський, очевидно, шукав компроміс з представниками іноземного капіталу, коли пропонував посади Милованову та Жуковському, які від таких перспектив відмовилися. І цей демарш має продемонструвати, що цей самий іноземний капітал на президента, мабуть, образився…".

"Уряд Сороса-Коломойського сприймався досить негативно, тому Зеленський пішов на не лише персональні, але й на іміджеві зміни Кабміну. Тепер усім, і українському соціуму продемонстровано, що на президента не має впливу ніхто", – резюмує Петренко.

Певні тектонічні зміни відбулися, і "представники транснаціональних компаній та грантоїдських структур, яких депутат Дубінський називає "соросятами" (хоча цей термін й не повною мірою відображує їхню суть) понесли значні втрати у контролі над Україною в цілому, – зазначає Кирило Сазонов. – Нещодавно їм пощастило: вони увійшли просто до уряду, але після відставки Кабміну Гончарука втратили свої крісла. Однак повністю Україна їх не позбулася. У спостережних радах ряду підприємств – того ж "Нафтогазу" чи "Укрзалізниці", чи "Укроборонпрому" – вони збереглися".

"Натомість зміцнив свої позиції український бізнес, причому не можна казати, що хтось конкретно істотно піднявся. Позиції Ахметова та Пінчука достатньо стабільні, Коломойський навіть дещо втратив, у Фірташа вистачає власного головного болю, який ніяк не пов'язаний з Україною. Але в цілому український бізнес, українські інвестори відчули себе більш впевнено з новим Кабміном", – підводить риску експерт.

У пошуках нового Рябошапки

Та якщо український бізнес і відчув себе вільнішим, є одна людина, котрій має бути незатишно від звільнення Рябошапки. І це – згадуваний вище Петро Порошенко. "Новий генпрокурор, можливо, почне рухати справи Порошенка у потрібному напрямку, але не раніше, ніж він приведе до ладу ту випалену землю, котра лишилася після Рябошапки, і відбудує все, що ним зруйновано", – говорить Золотарьов.

Він ж додає до короткого списку претендентів на посаду нового очільника прокуратури (Сергій Іонушас – юрист "Кварталу 95" та Ірина Венедиктова – в.о. голови ДБР) ще одне прізвище – Сергія Кізя.

Кізь, колишній заступник Юрія Луценка, звільнений вже Рябошапкою, є, на думку Золотарьова, достатньо фаховим. Таким, принаймні, його вважають у прокурорських колах, підкреслює політолог.

Натомість Карасьов говорить, що непоганими є шанси Венедиктової – "благо, що вона ще не стала головою ДБР", каже він.

Із цим не погоджується Сазонов. "Венедиктова – ні, бо тоді ДБР буде тимчасово керувати юрист Януковича, заступник Венедиктової. Іонушас – так, бо він юрист "Кварталу", а для Зеленського надійність – найкраща рекомендація".

В кожному разі, рішення скоро буде прийнято, прогнозує Золотарьов. А тим часом місце вакантне. І чекає на нового героя. "Незалежного прокурора не можна змусити, його можна тільки звільнити. І я йду. Але я йду для того, щоб повернутися", – просторікував перед відставкою Рябошапка.

Тож Різницька застигла в очікуванні нових (чи старих?) термінаторів, серед яких, очевидно, зараз триває дуже жвавий кастинг.

Наталія Лебідь

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>