banner banner banner banner

Назвати проспект не можна залишити: Чому Київ відмовляє Ватутіну та Шухевичу

Серед жителів столиці виникло багато суперечок у зв'язку з перейменуванням проспекту імені радянського генерала Ватутіна на честь українського військового та політичного діяча Романа Шухевича

Назвати проспект не можна залишити: Чому Київ відмовляє Ватутіну та Шухевичу
Микола Ватутін і Роман Шухевич 112.ua

Серед жителів столиці виникло багато суперечок у зв'язку з перейменуванням проспекту імені радянського генерала Ватутіна на честь українського військового та політичного діяча Романа Шухевича

Коли в Українському інституті національної пам'яті запропонували перейменувати київський проспект, названий ім'ям генерала Ватутіна, на проспект Романа Шухевича, це викликало хвилю критики. З одного боку, причиною тому стала суперечлива для багатьох особистість Шухевича, з іншого – досить поширене серед киян бажання повертати об'єктам історичні назви або давати більш нейтральні.

Новини за темою

Якщо зазирнути в історію місцевості, через яку проходить спірний проспект (а це житловий масив Троєщина), то вона виявляється набагато давнішою, ніж здається на перший погляд. Як район Києва Троєщина з'явилася досить недавно – у 1981 році. Тоді ж її почали забудовувати багатоповерхівками і заселяти. Тим часом свою назву житловий масив отримав від однойменного села, яке проіснувало на цьому місці сотні років.

Згідно з різними історичними джерелами, ця місцевість згадується в літописах як заміська резиденція київських князів. Також у часи Київської Русі на території Троєщини знаходилася фортеця Городець Пісочний. Її функція полягала в тому, щоб охороняти переправу через Дніпро, адже за нею саме на орієнтовному місці сучасного проспекту Ватутіна пролягала дорога на Чернігів і Суздаль. Цією дорогою проходило безліч торгових караванів, так що вже тоді нинішній проспект і сам район мали стратегічне значення.

У сучасному вигляді проспект Ватутіна виник у 1975 році під назвою Новий проспект. Але в тому ж році був названий ім'ям Миколи Ватутіна – одного з командувачів Червоної армії, який брав участь у битві за Київ. Зараз ця назва підпадає під дію закону про декомунізацію. В Інституті нацпам'яті запропонували замінити її іменем Романа Шухевича – українського військового і політичного діяча, головнокомандувача Української повстанської армії. Судячи з реакції соцмереж, киян не влаштовують обидві ці назви. Небезпідставно, судячи з біографій згаданих історичних діячів.

Генерал Ватутін

Микола Федорович Ватутін народився в 1901 році в селі Чепухино на території сучасної Бєлгородської області Росії. З 1911 року і до початку подій жовтня 1917 року батьки майбутнього полководця займалися середняцьким землеробським господарством на 10 десятинах, відданих в оренду. У цьому їм допомагав і юний Микола, який паралельно навчався в комерційному училищі, де отримував стипендію. У 1917 році цю стипендію йому виплачувати припинили, і тому він повернувся у рідне село. Тут він жив і працював аж до квітня 1920 року, коли був призваний до лав Червоної армії.

Після проходження військової підготовки Ватутін був направлений під Луганськ і Старобільськ, щоб брати участь у боях із загонами Нестора Махна – громадянська війна на той момент була ще в активній фазі. Повернувшись з війни, майбутній генерал подався навчатися в Полтавську піхотну школу, яку закінчив у 1922 році. Потім Ватутін служив у різних українських містах: Чугуєві, Артемівську, Луганську. У 1926 році Ватутін виїжджає до Москви, щоб вступити у Військову академію імені М. В. Фрунзе. Він закінчив її з хорошою атестацією, після чого служив у різних штабах і військових частинах на території СРСР, де стабільно підвищувався у званнях. У червні 1940 року Ватутін отримує звання генерал-майора, а в ході Великої вітчизняної війни стає генералом армії. У цьому чині він отримує посаду командувача Першим Українським фронтом і восени 1943 року бере участь у битві за Дніпро, тобто у взятті Києва. У радянській історіографії ця операція займала особливе місце, оскільки була проведена в чітко визначені терміни – Київ був відбитий у гітлерівської армії до річниці жовтневої революції, яка відзначалася 7 листопада. За це ім'я Ватутіна і було присвоєно троєщинському проспекту.

Після відкриття архівів виявилося, що Київська операція була сильно прикрашена радянською пропагандою, а в дійсності вона супроводжувалася сотнями тисяч безглуздих жертв. Історик Володимир Сергійчук пише: "Він (Ватутін, - авт.) кидав сотні людей без зброї під німецькі танки. Особливо на території України. І тільки завдяки "гарматному м'ясу" такі генерали, як Ватутін, вигравали битви". Також письменник Віктор Астаф'єв, учасник форсування Дніпра, наводив свої спогади: "Двадцять п'ять тисяч солдатів входить у воду, а на той берег виходить три або максимум п'ять тисяч". Навіть офіційна радянська пропаганда налічувала кількість жертв цієї операції на рівні 417 тисяч солдатів і офіцерів Червоної армії. При цьому деякі вчені вважають, що цифра занижена і реальні втрати наближаються до мільйона.

Новини за темою

Життєвий шлях генерала Миколи Ватутіна обірвався 29 лютого 1944 року. У цей день він проводив огляд частин фронту в районі села Милятин Рівненської області. Генерал їхав в автоколоні, яка потрапила під обстріл бійців УПА. Ватутін отримав смертельне поранення, і його терміново доставили у київський госпіталь, де він незабаром помер. Генерала Миколу Ватутіна з почестями поховали в Києві на території Маріїнського парку, де донині знаходиться його могила і пам'ятник.

У результаті хоч особистість генерала Ватутіна і пов'язана з Києвом досить тісно, але історики і знайомі з його біографією жителі міста вважають, що командувач Київської операції несе персональну відповідальність за загибель сотень тисяч людей, а тому його ім'я – не найкращий вибір для назви проспекту.

Головнокомандувач Шухевич

Роман Йосипович Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові у сім'ї повітового судді Осипа Шухевича. На особистість Романа сильно вплинув його дід Володимир – педагог, етнограф, автор п'ятитомної праці "Гуцульщина". Саме від діда Роман з самого дитинства перейнявся тим духом патріотизму, який привів його в майбутньому до військово-політичної діяльності.

У 1917 році Роман Шухевич вступає до філії Академічної гімназії у Львові, де в роки навчання стає свідком боїв Української Галицької армії проти польських військ. Варто зауважити, що воював в УГА дядько Романа – Степан Шухевич, а батько юнака у цей час обіймав посаду повітового політичного комісара у Західно-Українській Народній Республіці.

Військово-патріотичний настрій юнака сильно зміцнив полковник армії Української народної республіки, комендант Української військової організації (УВО) Євген Коновалець, який у 1921 році оселився в будинку Шухевичів. Коновалець багато розмовляв про політику та війну зі старшими членами родини і з задоволенням відповідав на запитання Романа про патріотичний рух на Галичині. Через кілька років Шухевич-молодший вступає до лав УВО, паралельно навчаючись у Львівській політехніці.

У жовтні 1926 року Шухевич разом із Богданом Підгайним за завданням УВО вчиняє замах на Станіслава Собінського – польського шкільного куратора, який проводив жорстку антиукраїнську політику. У момент замаху пістолет Шухевича дав осічку, але Підгайний встиг здійснити постріл і вбити Собінського. Пізніше у цьому вбивстві були звинувачені інші члени УВО, яким польський суд присудив смертну кару. Обидва безпосередніх учасники вбивства польського чиновника готові були визнати свою провину у вбивстві, але командування УВО суворо заборонило їм це робити.

У 1928 році Роман Шухевич призваний на службу в польську армію. Як студент він повинен був прослужити рік замість двох років. Але через донос у поліцію, де вказувалося, що Шухевич перебуває в українській патріотичній організації, йому відмовляють у скороченій службі. Тому далі Роман проходить повний термін служби звичайним рядовим артилеристом на Волині. У той момент, коли Шухевич демобілізувався, у Відні створюється Організація українських націоналістів (ОУН). Молодик вступає до її лав і отримує посаду крайового виконавця ОУН. А вже в 1930 році Шухевич стає одним з керівників акції масової непокори – народного саботажу, який охопив усю Галичину. Польська влада влаштувала жорстке придушення цієї акції, але це тільки посилило революційні настрої в регіоні і посприяло розповсюдженню ідей українського націоналізму.

У 1930-ті рр. Роман Шухевич продовжував активну боротьбу з польською владою, а з 1939 року і вже з радянською. Він загинув у бою з загонами НКВС 5 березня 1950 року в Білогорщі поблизу Львова, будучи в званні генерал-хорунжого УПА.

Новини за темою

Як бачимо, у Києві за все своє життя Шухевич не побував жодного разу, а вся його діяльність була спрямована на Галичину. Мабуть, з цієї причини кияни не поспішають приймати ідею проспекту імені Романа Шухевича. І навіть попри деякі зміни у ставленні киян, зокрема й українців взагалі, до діяльності УПА, прізвище генерала цієї армії все ще не викликає у жителів столиці великого ентузіазму. Навіть в рамках виконання закону про декомунізацію.

Думка городян

У минулому році жителі Києва отримали в свої руки такий інструмент впливу на міську владу, як петиції. Попри те, що поки помітних плодів його робота не принесла, свою думку з багатьох питань кияни висловлюють саме з допомогою таких звернень. Дісталася своя порція пропозицій і троєщинському проспекту.

Деякі з них акцентують увагу саме на історичних аспектах. Наприклад, Олег Домашевський пропонує назвати проспект іменем гетьмана Виговського. Оскільки, нагадує він, нинішній проспект Ватутіна повторює той шлях, яким йшли козаки і кримські татари на чолі з Виговським на Конотопську битву проти московської армії. Також автор наголошує на наступному моменті: "На відміну від Шухевича, який ніколи не був у нашому місті, Виговський точно знаходився Києві, хоча б раз – як особистий писар Б. Хмельницького".

Серед петицій є більш химерні пропозиції, наприклад, назвати проспект Ватутіна ім'ям американської співачки Леді Гаги. Автор петиції Богдан Движона пояснює це тим, що Леді Гага крім співочої кар'єри "робить багато хорошого для збереження миру на землі". Але основний мотив перейменування проспекту він пояснює так: "Я не намагаюся дати оцінку тій чи іншій історичній події/фігурі, а просто вважаю, що вулиці нашого прекрасного міста не повинні носити імена військових, політиків та інших неоднозначних персон, пов'язаних з війною. Велика Вітчизняна війна – це страшний сон, який ми повинні раз і назавжди забути".

Якщо поглянути ширше на всю ситуацію, то в більшості своїй кияни вітають процес декомунізації і заміну радянських назв. Але жителів обурює кілька моментів у всій цій історії. По-перше, їм не подобається, що в міській адміністрації надто поспішають і не особливо цікавляться думкою городян. По-друге, вважають, що багато пропозицій щодо перейменування виходить від політичних партій, які використовують це для різних інформаційних скандалів, самопіару та інших спекуляцій.

Замість висновку

Якщо перечитати Facebook-сторінки киян і перелопатити ту гору відповідних петицій, пов'язаних не тільки з проспектом Ватутіна, які вони подали на голосування, стає очевидним, що жителі міста вважають за краще політично мотивованим "декомунізаційним" назвам історичні топоніми та топоніми, пов'язані з видатними киянами. Наприклад, перейменування Червонозоряного проспекту на проспект Валерія Лобановського обійшлося без зайвого шуму – більшість прийняла цю назва і потихеньку звикає користуватися нею у повсякденному житті.

Швидше за все, такий запит серед киян викликаний тим, що в українських містах краще зберігають і підтримують локальну історичну пам'ять. І це притому, що за час існування СРСР і особливо в роки Другої світової війни історичний вигляд Києва сильно постраждав. Навіть у період незалежності процес його знищення особливо не припинився, а місцями і зовсім прийняв нові форми (наприклад, у вигляді знесення старовинних будівель заради хаотичної забудови). Мабуть, з цієї причини кияни бажають хоча б у назвах вулиць зберегти те, що залишилося від старого Києва, його автентичність. Передати далі те, що буде нести пам'ять про події, що сталися тут, і відрізняти українську столицю від інших міст.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>