На фінішній прямій: Чим запам’ятається парламентська виборча кампанія

На фінішній прямій: Чим запам’ятається парламентська виборча кампанія
Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

Мабуть, найбільш прикрим в будь-якій виборчій кампанії є момент, коли бухгалтерія не збігається з соціологією. Напередодні завершення цьогорічної парламентської кампанії рух "Чесно" сформував п’ятірку партій, які витратили на вибори найбільше коштів, а Київський міжнародний інститут соціології назвав власний ТОП політсил, що мають найвищий рейтинг. В першому випадку йдеться про Радикальну партію Ляшка, яка вклала у кампанію 45,5 млн грн, "Українську стратегію Гройсмана" (44,7 млн), "Європейську солідарність" (42,9 млн), "Опозиційний блок" (40,4 млн) та "Голос" (37,7 млн).

Новини за темою

Що ж до рейтингів, то, за даними КМІСу, прохідними на сьогодні є "Слуга народу" (52,3%), "Опозиційна платформа – "За життя" (10,3%), "Європейська солідарність" (7,9%), "Батьківщина" (5,8%) та "Сила і честь" (5,1%). Від цієї картини, щоправда, суттєво відрізняються заміри, проведені соціологічною службою Центра Разумкова. Згідно із ними, більшість респондентів підтримують президентську партію "Слуга народу" (31,8% серед усіх опитаних і 41,5% серед тих, хто визначився із вибором). За "Опозиційну платформу" мають намір проголосувати відповідно 9,7% і 12,5%, за "Голос" – 7,0% і 8,8%, за "Європейську солідарність" – 6,1% і 8,3%, за "Батьківщину" – 6,1% і 7,0%. При цьому на межі потрапляння до парламенту "Сила і честь" – її рейтинг наближається до 4%.

Однак повернемося до неспівпадіння витрачених ресурсів та отриманого результату. Один з наших коментаторів звертає увагу на те, як щедро вклалася в кампанію "Українська стратегія Гройсмана" і як мало натомість отримала на виході. Ми також розпитали експертів й про інші особливості нинішніх виборів. І хоч відповіді отримали різні, майже повна одностайність була у тому, що дострокова кампанія-2019 виявилася напрочуд нудною та малоцікавою. І на це є свої причини.

Нудно, дуже нудно

Всі, до кого ми звернулися, відзначили разючу несхожість парламентської кампанії на президентську. Якщо останню відзначав динамізм і навіть драматизм, то парламентські перегони були надто млявими та прісними.

"Це була найсіріша та найбільш невиразна кампанія, яка навряд чи залишиться в пам’яті. Жодних нових політичних технологій та жодних знахідок. Загальна апатія, яку навіть важко пояснити. Мабуть, всі вже змирилися із тим, що переможцем кампанії буде "Слуга народу", а тому йшлося хіба що про те, хто стане молодшим партнером "Слуги" по коаліції. Також головна інтрига полягала в тому, чи потраплять до наступної Ради "Опозиційний блок" та партії "Голос" і "Сила і честь". Всі решта взагалі не надто напружувалися", – відзначає в коментарях 112.ua засновник аналітичного центру "Інститут Горшеніна" Кость Бондаренко.

Фото з відкритих джерел

"Швидкоплинна, ірраціональна та значною мірою інерційна після президентських виборів кампанія. Фактично, вона стала третім туром президентських виборів", – вважає директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

"Було смішно, бо такої беззмістовної кампанії без натяку на ідеологічну боротьбу та яскраві ходи ще не було. Все звелося до якихось "фішечок" – на "Теслі" проїхатися, концерт організувати, попікетувати російське посольство… Але в цілому все було абсолютно нецікаво", – розчарований директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець.

"Якщо порівнювати цю кампанію з президентською, то нинішня є менш яскравою і менш ідейною. Фактично, вона стала продовженням президентської кампанії. Те, що було використано тоді, використовували й зараз. В цілому невдала і некреативна кампанія", – резюмує заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

А директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов зазначає, що, може, сама по собі ця парламентська кампанія була й не така провальна, але на тлі недавніх пристрастей, що вирували під час президентських перегонів, вона дуже сильно програє. "Не така вже й скучна кампанія, але й не надто яскрава. Дебатів на стадіоні не було, аналізів теж не було. Зовсім не те, що на президентських виборах – потужно, медійно, інтригуюче", – каже він.

Але чому усі почуваються настільки розчарованими?

Лідер і результат відомі заздалегідь

Передусім, час для проведення виборів вибрано, м’яко кажучи, не зовсім вдало. "Це аномальна виборча кампанія. Вперше проходить посеред літа і посеред екватору сезону відпусток, коли партії не встигають прокачати свій порядок денний та змістовну сторону кампаній. І вперше у нас лідер перегонів – "Слуга народу" – має рекордний відсоток підтримки", – зауважує керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов.

Фото з відкритих джерел

"Жовта майка лідера протягом усієї кампанії була на партії "Слуга народу", і відрив від решти був великим. Фактично проведено третій тур президентських виборів, і результати будуть такі самі, як і там", – констатує Вадим Карасьов.

А коли учасникам гри результат відомий заздалегідь, продовжувати боротьбу за лідерство стає нецікавим. Щоправда, є нюанси. Як мінімум дві партії, котрі то долають прохідний бар’єр, то втрачають свої 5%, є зацікавленими у тому, щоб тримати бойовий запал до останнього. Мова про "Голос" Святослава Вакарчука та "Силу і честь" Ігоря Смешка.

Інтрига та особливість цих виборів, на думку Андрія Золотарьова, полягає ще й у спостереженні за тими політсилами, котрі здатні подолати 2-відсотковий бар’єр. Чому це важливо? Тому що цього року вступають в силу зміни до законодавства, які дозволяють "двовідсотковим" партіям розраховувати на державне фінансування.

"Цікаво, як розгорнеться боротьба за подолання 2-відсоткового бар’єру. Розраховувати на це можуть, приміром, "Громадянська позиція" та "Свобода". Подолання 2-відсоткового бар’єру залишає партію в обоймі прем’єр-ліги української політики. Через певний час така партія матиме шанс позмагатися за Верховну Раду", – говорить Золотарьов. Щоправда, додає він, "час старих партій минув, а з приводу того, що йде їм на зміну, я великого оптимізму не маю".

Втома і брак часу

Власне, тим новим партіям, з приводу яких експерт так скептично налаштований, елементарно забракло часу на проведення виборчої кампанії. А от старожилам не вистачило запалу та ентузіазму, і це також визначальна риса даної кампанії.

"Жодного меседжу від "Сили та честі" Смешка… Щасливчик минулої президентської кампанії ніяк не показав себе зараз. Те саме стосується і "Самопомочі", яка яскраво виступила у 2014-му, а зараз фактично перетворилася на ортодоксально-націоналістичну секту – це якщо згадати Ісусика, який являвся дружині Садового", – іронізує Андрій Золотарьов. "Смешко не зумів перенести свої відсотки підтримки на президентських виборах на вибори парламентські. І, швидше за все, він їх уже й не перенесе", – зауважує Богдан Петренко.

А Тарас Березовець звертає увагу на інше: "Я не пам’ятаю, щоб у "Батьківщини" коли-небудь була настільки нефахова кампанія. Таке враження, що Юля просто здалася – після третього підряд програшу на президентських виборах. У "Голосу" – так само нічого цікавого. У "Сили і честі" – абсолютно порожня кампанія. На тлі інших кращими виглядали "Опозиційна платформа – За життя", "Європейська солідарність" та "Слуга народу", тож не дивно, що ці політсили вийшли у лідери".

Фото з відкритих джерел

"Що мені не сподобалося на цих виборах, так це те, що боротьба велася не довкола ідей. Не було ані ідей, ані позитивних зрушень. В чому, наприклад, для виборця полягають відмінності між "Голосом" та "Європейською солідарністю"? Всі вибори були зосереджені на персоналіях, і в першу чергу – на тих, які представлені у списку Зеленського, де випливали досить несподівані особи", – ділиться враженнями Богдан Петренко. Він же зазначає, що "запам’яталося те, що Гройсман – не дивлячись на величезні кошти, вкладені ним в кампанію, не отримав фактично нічого".

Втім, виборець нині пішов вкрай невибагливий, тож Гройсману могло б пощастити і більше. "Всеїдність" електорату, котрому можна зараз "згодувати" все, що завгодно, та винятковий непрофесіоналізм штабів кандидатів – ще одна риса виборів-2019.

Коли "верхи" лінуються, а "низи" протестують

Характеризуючи нинішню кампанію, Руслан Бортник перераховує наступні пункти: "Велика кількість нових обличь. Велика кількість некомпетентних людей. Низький рівень відповідальності перед українцями. Причому, що дивно, цьогоріч українцям мало що обіцяють, але вони готові голосувати й за відсутність обіцянок. Бо голосування до цього часу залишається здебільшого протестним. Люди голосують проти старої політичної системи, але при цьому не надто цікавляться якістю нової".

Цього разу має місце "домінування брендів над політичними партіями. "Слуга народу", "Голос", перейменована "Європейська солідарність", партія Шарія – це, переважно, бренди, а не партії в класичному розумінні. Це навіть не політпроекти, бо вони передбачають хоча б наявність кадрового ядра", – переконаний Бортник.

"Недовіра виборця до старих політиків працює на нових. Бажання змінити нинішню політичну обойму зумовлює невибагливість виборця і штовхає його до "Слуги народу", – пояснює високий рейтинг президентської політсили Андрій Золотарьов.

Фото з відкритих джерел

Але це те, що стосується електоральних настроїв та мотивів. У внутрішньопартійному середовищі тим часом – свої тренди. Там "відбулася повна депрофесіоналізація, – наголошує Тарас Березовець. – Раніше на учасників виборів працювали люди, які пройшли десятки кампаній, а зараз піар-супровід забезпечують мало не слюсарі та сантехніки. Тому й багато кампаній вийшло цілковито беззмістовними – за ними просто нічого нема".

На запитання, чому ситуація є саме такою, Березовець відповідає так: "На професіоналів зник попит. З одного боку, це пов’язано з економією коштів, бо кампанію намагаються провести як малобюджетну, а з іншого – на політиків вплинув досвід Володимира Зеленського – людини, що не мала політичного бекграунду. Надивившись на нього, вони вирішили, що професіонали вже не потрібні і достатньо зробити постик на Інстаграмі. До того ж, частина професіоналів сама балотується в нардепи".

Головне – це явка

Та зрештою, хто б і куди не балотувався, головне у нинішній кампанії – це явка виборців. Саме вона є головним та визначальним чинником. "Для багатьох вирішальне значення матиме явка виборців. Зокрема, це особливо актуально для "Опоблоку", – переконаний Золотарьов.

"Те, що буде далі, залежатиме виключно від явки. За моїми прогнозами, вона навряд чи перевищить 40-45%, і ніяких 80%, як це показують деякі соціологічні компанії, не буде й близько. Тож почнеться, по суті, боротьба явок. Той, хто зможе привести більше електорату, зайде в парламент", – вважає Березовець.

При цьому, каже Богдан Петренко, доволі дивно, що цьогоріч всі розмови, оцінки та прогнози обертаються переважно довкола багатомандатного округу. "На мажоритарку партії звертали менше уваги, і чомусь всі проблеми округів лишили на кандидатів, які там балотуються. При цьому Зеленський не отримає по мажоритарці стільки відсотків, на скільки він розраховує".

Тим часом вибори на одномандатних округах відбуваються куди як драматичніше. "Значна відмінність спостерігається між мажоритарною та партійною складовою, бо якщо партійна складова бодай деякою мірою конкурентна та прозора, то мажоритарна складова – надзвичайно брудна (що, втім, є традиційним). Тут і адмінресурс, і клони, і чорний піар", – перераховує Руслан Бортник.

Фото з відкритих джерел

Ще одна відмінність цьогорічних виборів, на думку Богдана Петренка, полягає в тому, що, не відбувши одну кампанію, влада вже вибудовує плани на іншу. "Чим запам’яталася ця кампанія, так це тим, що десь на її екваторі почали обговорювати проблему місцевих виборів. Ще не пройшли одні перегони, як почали готувати суспільство до інших. Я розумію бажання партії влади мобілізувати людей на місцях, аби вони вже почали працювати на неї, але оця сама перманентна мобілізація, я вважаю, з часом виборцю набридне. В цю неділю ми однозначно матимемо значно нижчий прихід виборців на дільниці, а що стосується проведення місцевих виборів, то там спостерігатиметься ще мізерніша явка. Бо виборці, які ще не встигли розчаруватися у Зеленському, розчаруються, врешті-решт, у самому процесі виборів, і ми матимемо на виході повну соціальну депресію", – каже експерт.

З депресією чи без неї – Україна може отримати разом із новим парламентом загрозу його досить швидкого розвитку. "Всі думають про те, якою буде ця Верховна Рада, хоча замислюватися варто над тим, як довго вона виконуватиме свої обов’язки", – заявляє Кость Бондаренко. На недовгий вік найближчого скликання натякає і Вадим Карасьов. "За дванадцять років це третій випадок дострокових парламентських виборів. Традицію будуть продовжувати", – говорить він.

Але не станемо ховати ще ненароджену Верховну Раду. Вибори відбудуться у неділю, а відтак "дитя" почне рости і формувати характер. Зрештою, доля парламенту – в його власних руках.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>