Микола Карпюк та Станіслав Клих повернулися додому: Історії з багатьма невідомими

Микола Карпюк та Станіслав Клих повернулися додому: Історії з багатьма невідомими
Микола Карпюк та Станіслав Клих 112.ua

Ксенія Цивірко

Журналіст

Чи підозрював Станіслав Клих, колишній студент історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, організатор книжкових ярмарків і колекціонер метеликів, що одного разу проведе кілька років свого життя в одиночній камері, сірій і непоказній, як тюремна баланда?

Чи думав коли-небудь Микола Карпюк, колишній токар заводу "Газотрон" з Рівненської області, що теж "сяде" за те, чого не робив? З моменту затримання в 2014 році двоє політв'язнів встигли відвідати під конвоєм не одну російську в'язницю. 

Тепер в їх житті настав новий етап: після незаконного позбавлення волі та відбуття терміну в чужих краях починаєш розуміти, що ні від чого не застрахований. І навіть такі, здавалося б, непорушні речі, як закон та справедливість, іноді можуть суперечити самі собі. Саме це сталося з Миколою Карпюком та Станіславом Клихом, які стали жертвами "пародії на правосуддя", як влучно зазначили в Amnesty International.

Сьогодні Клих і Карпюк вдома. Стасу дуже погано, він у реанімації. Його болячки вилізли ще під час ув'язнення в Росії. У соцмережах багато пишуть про те, що в історії саме цих двох в'язнів Кремля залишається найбільше таємниць, які ще належить розкрити. У цій історії, схожій на трилер, багато дійових осіб та відкритих запитань. Ми спробуємо підсумувати те, що відомо на цей момент.

Яким вогнем вас занесло в Росію?

Микола Карпюк став першим з часів Майдану політичним в'язнем в Російській Федерації. Він дійсно виділяється з переліку всіх інших політв'язнів, так як, на відміну від багатьох, дійсно брав участь у військових діях. Але не в Чечні, а в Придністровському конфлікті (на стороні Придністровської Молдавської Республіки) і у війні в Абхазії (на боці Грузії) в 1992-1993 роках. Туди він потрапив разом з товаришами з Української Національної Асамблеї — Української Народної Самооборони (УНА-УНСО). Карпюк не був рядовим членом цієї організації: спершу він очолював рівненську рганізацію, потім був обраний головою УНА (після розколу партії в 2001 році), заступником голови УНА - УНСО і навіть брав участь партії в парламентських виборах. Через свою виражену громадянську і політичну позицію він вже познайомився з усіма "принадами" позбавлення волі: за участь в акції протесту "Україна без Кучми" у 2000-2001 роках його засудили на 4,5 роки ув'язнення. Під час Майдану в 2013 році Микола вступив до лав "Правого сектору", у яких досі нібито і знаходиться.

За його словами, коли в 2014 році з'явилася загроза анексії Криму, керівництво "Правого сектору" серйозно перейнялося цим питанням. У спробах запобігти такому результату подій, на з'їзді партії Миколу Карпюка вирішили послати на переговори з представниками влади Російської Федерації разом з керівником штабу партії у Київській області В'ячеславом Фурсою. І хоча, як згодом стверджував лідер "Правого сектору" Дмитро Ярош, під час обговорення його навпаки відмовляли від ризикованої поїздки, Карпюк все-таки вирушив на переговори, що в підсумку і стало поворотним моментом.

"17 березня 2014 року я був затриманий російськими спецслужбами на кордоні України і РФ. Спільно з Фурсою В'ячеславом Степановичем і його водієм Ігорем на автомобілі "221-Мерседес С-500" ми слідували в м. Москву для проведення переговорів з керівництвом РФ. Зустріч організовував Фурса В. С. через своїх знайомих, які, за словами Фурси, мали особисті зв'язки з Президентом Путіним В. В. Моя поїздка була обговорена керівництвом "Правого сектору", де і було прийнято рішення про делегування мене на цю зустріч", - писав у 2015 році у своєму зверненні до Європейського суду з прав людини Микола Карпюк.

І це одна з найважливіших таємниць всієї історії – хто і навіщо відправив Карпюка в Росію? Чи це була його ініціатива, або ж його підставили?

Микола Карпюк З відкритих джерел

В результаті усіх трьох затримали на кордоні Брянської області, звинувачуючи в адміністративному правопорушенні — за те, що водій не зупинився на вимогу прикордонника на певній відстані від шлагбаума. Однак Фурсу і водія в підсумку через 15 діб відпустили, а Миколу Карпюка спершу відправили в м. Єсентуки, а потім — у Владикавказ. У людей, знайомих з фігурантами справи, досі виникають питання, яким чином Карпюк дозволив піддати себе такому ризику. "На нашій території його викрали або, як хтось каже, на кордоні з російської сторони, де у нього нібито була важлива зустріч, – точної інформації немає. Але я сумніваюся, щоб Карпюк зі своїм паспортом, – а вони там знали, хто він такий, – відкрито поїхав на ту сторону", – сказав екс-голова УНА-УНСО Юрій Шухевич у коментарі виданню "Гордон".

"Зрозуміло, що це було зроблено за домовленостю з російською спецслужбою, яка таким чином прибирала Карпюка для того, щоб він не заважав реалізації планів ФСБ в Україні. Цікава деталь: 16 січня 2014 року, під час акцій протесту на Майдані, коли російські ЗМІ лякали "дарагих расеян" злісними "правосеками", Фурса чартерним рейсом № 574 безперешкодно літав у Москву. Бував він неодноразово в Росії і після затримання Карпюка", - так висловлювався щодо ролі В'ячеслава Фурси в цій операції журналіст Володимир Бойко на своїй сторінці в Facebook.

У той же час на території України дружина Карпюка, Олена, була впевнена, що він поїхав у відрядження в Чернігівську область, доки 21 березня її не приголомшили новиною, що чоловік сидить в СІЗО і підозрюється в чеченських злочинах.

За свідченнями Карпюка, його перевозили то із зав'язаними очима, то з надітим на голову целофановим пакетом, обмотаним скотчем. День перемішався з ніччю, наповненими регулярними тортурами електрикою, голками під нігтями, позбавленням сну на 4 доби. Лише 20 квітня він дізнався, що вже давно перебуває в ізоляторі Владикавказа: так йому повідомив слідчий. Незважаючи на тривалі тортури, Карпюк звинувачення не визнавав і намагався пояснити, що в Чечні взагалі ніколи не був. Але слідство знайшло до нього інший підхід.

"Максим (старший групи) сказав, що вони втомилися від моєї впертості, і він дав команду схопити мого сина і привезти, щоб на моїх очах піддати його тим же тортурам. Він також сказав, що привезуть і дружину, якщо вийде. Але їм буде достатньо і сина. Я заявив, щоб не чіпали сина і дружину, я готовий прийняти провину і підписати всі необхідні документи", - писав пізніше про пережите у Владикавказі в листі до ЄСПЛ Карпюк. Однак, поставивши свій підпис під потрібними слідству показаннями, йому легше не стало. "Я розумів, що обмовив багатьох людей, своїх друзів, товаришів. Коли я потрапив в камеру, я знайшов іржавий цвях, загострив його об стіну і хотів перерізати собі горло. Я розумів, що вийти із ситуації можу лише, позбавивши себе життя. Але в камері була непомітна відеокамера. До мене ввірвалися конвоїри, які стежили за мною, і забрали цвях, обшукали камеру і ще довго слідкували за моїми діями", - повідомив Карпюк у листі, адресованому ЄСПЛ.

Історія зізнання в злочинах Станіслава Клиха не надто відрізняється: все ті ж тортури струмом, побиття, застосування психотропних препаратів. Але на тлі Карпюка звинувачення Клиха виглядають ще більш безглуздими.

У 2013 році, відпочиваючи на Чорному морі в Криму, Станіслав познайомився з росіянкою Вікторією. Роман набирав оберти: дівчина навіть обмінювалася зворушливими смсками з мамою Станіслава – Тамарою Іванівною. Поки в 2014 році не повідомила, що вагітна, і запросила Клиха на серйозну розмову до себе в Орел. Незважаючи на відмовки матері, Станіслав все-таки поїхав. У результаті 8 серпня його затримали на 15 діб "за непокору законному розпорядженню співробітника поліції", а потім, ухвалою суду в Єсентуках, він став фігурантом справи УНА-УНСО.

"Я впевнена, що Стаса пробили за списками УНА-УНСО, коли він приїхав в Орел і зареєструвався в готелі. Я питала його, як він опинився в цій партії. Стас розповів мені, що, коли навчався в університеті на історичному факультеті в 1991-1992 році, всім студентам пропонували вступити в Українську національну асамблею, і всі вони туди записувалися. Через кілька років він хотів звідти вийти, тому що, на його думку, партія стала занадто радикально націоналістичною, — але вийти звідти він не міг: не було ніякого механізму виходу з цієї організації. Так він і залишився членом УНА-УНСО, що і зробило його обвинуваченим у справі "українських бойовиків"", - розповідала адвокат Клиха Марина Дубровіна після побачення з підзахисним в 2015 році.

Так, Станіслав теж повідомляв в ЄСПЛ про те, що його катували електричним струмом, вивертали зап'ястя, внутрішньовенно вводили психотропні препарати і давали алкоголь. Обидва українці змушені були зізнатися, що наприкінці 1994 - початку 1995 року брали участь у боях проти російських федеральних сил у складі збройних формувань самопроголошеної республіки Ічкерія разом з Дмитром Ярошем, Олегом Тягнибоком і Яценюком, у якого нібито було прізвисько "бойовик Арсен". Все це поступово підкосило розум Станіслава Клиха: його неодноразово відправляли на психіатричне лікування в Магнітогорську і Челябінську, а у вересні 2017 року від такого лікування, за словами правозахисників, він на 6 днів впав у кому.

Розлади помічала і мати Станіслава Тамара Іванівна: він говорив незв'язні речі, впав у дитячий стан свідомості, просив передати дитячі фантастичні книжки і зберегти іграшки. За словами адвокатів, Клих часто вів себе в залі суду неадекватно. Незважаючи на неодноразові звернення до судді з проханням провести обстеження і визнати Станіслава неосудним, суд не визнав наявність розладу. Але при цьому в листопаді 2016 додав до існуючого немаленького терміну – 20 років – ще один місяць за образу прокурора. На цьому судовому засіданні він несподівано відмовився від свого адвоката Марини Дубровіної "через погану роботу" і заявив, що "хоче собі в захисники співака Стаса Михайлова"…

До обох політв'язнів близько півтора роки не могли потрапити ні український консул, ні правозахисники. Ситуація зрушила з місця тільки під час початку перших судових слухань у справі "учасників банди УНА-УНСО" у вересні 2015 року.

"Мабуть, втративши пильність, в минулому році вони в'їхали на територію Російської Федерації, забувши, мабуть, що у нас діє принцип "ніхто не забутий, ніщо не забуто". Наші спецслужби спрацювали дуже професійно, затримавши їх і передавши в руки слідчих. І як буває у багатьох, якщо не в усіх, випадках з українськими націоналістами, після того, як вони попадаються, з зухвалих і сміливих на очах перетворюються в смиренних і поступливих, а від колишньої героїзму і віри в світле майбутнє Незалежної не залишається і сліду", - сказав за підсумками суду в офіційному повідомленні керівник управління взаємодії із засобами масової інформації Слідчого комітету Російської Федерації Володимир Маркін.

Слідство вели…

Кримінальну справу за фактом участі в 1994–1996 роках членів забороненої в Росії УНА-УНСО у бойових діях на боці чеченських сепаратистів було порушено ще в 2000 році. У травні того ж року її було припинено і відновлено спершу в 2010, а потім – в 2013 році, як раз після початку протестних акцій на Майдані, і було передано в Головне слідче управління СК РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу.

Після початку "кримських подій" у справі з'явився ключовий свідок і новий обвинувачений – українець Олександр Малофєєв, який в цей час відбував покарання в СІЗО Челябінська за викрадення і вбивство двох жінок. Можливо, слідчі звернули на нього увагу через наявність националистичных татуювань на тілі. Крім того, згідно з медичними висновками, він хворий на СНІД, на два види гепатиту, туберкульоз і до того ж залежний від героїну. Правозахисники вважають, що ці обставини могли стати важелем тиску на ув'язненого. Малофєєв пішов на угоду зі слідством і дав свідчення не тільки проти Клиха і Карпюка, але і проти Дмитра Яроша, Арсенія Яценюка, Олега та Андрія Тягнибоків та ще деяких членів УНА-УНСО, вказавши на них як на учасників бойових дій на боці чеченських сепаратистів наприкінці 1994 - початку 1995 року.

У підсумку Станіслава Клиха і Миколи Карпюка стали підозрювати в участі в "стійкій збройній групі (банді) "Вікінг"", сформованій з українських націоналістів, які під час зіткнень в період з 31 грудня 1994 по 2 січня 1995 року біля президентського палацу і на площі Минутка в м. Грозному на боці повстанців самопроголошеної республіки Ічкерія вбили не менше 30 російських військовослужбовців і спокусилися на вбивство ще 13. Крім цього нібито "в період з березня 1999 року по травень 2000 року, Клих С.Р. спільно з учасниками банди з числа членів УНА-УНСО Карпюком, Мазуром, Музичком, Бобровичем і іншими, неодноразово перебував на території Чеченської Республіки, де в таборі, розташованому поблизу н. п. Ведено Веденського району Чеченської Республіки, під командуванням польового командира Радуєва навчався тактиці ведення бойових дій в різних умовах, основам топографії і володінню різними видами бойової вогнепальної зброї".

Станіслав Клих З відкритих джерел

У сторони захисту на цей рахунок було безліч заперечень і зауважень, що вказують на необ'єктивність слідства. По-перше, сам Олександр Малофєєв, який пішов на співпрацю зі слідством і обвинувачувався у цій же справі, ніколи в УНА-УНСО не був (за словами лідера Костянтина Вінницького). Крім того, про причетність до справи Станіслава Клиха він "згадав" вже після його арешту. По-друге, Станіслав Клих під час описаних подій навчався на історичному факультеті КНУ ім. Т. Шевченка, Микола Карпюк – доглядав за хворою матір'ю, а безпосередньо в дні бойових дій політв'язні відзначали новорічні свята з сім'єю і друзями. По-третє, на пл. Минутка в період 31 грудня 1994 року - 2 січня 1995 взагалі ніякі бої не велися: вони почалися приблизно через місяць, у кінці січня – початку лютого. По-четверте, факти слідства суперечать самі собі: кількість українських бойовиків, відправлених в Чечню – 140 осіб, при цьому в зіткненнях на площі Минутка брали участь відразу 500 українців. Крім того, у "Обвинувальному висновку" зазначено, що Клих і Карпюк здійснювали свої злочини, озброївшись вогнепальною зброєю, однак більша частина із списку потерпілих, згідно з даними правозахисного центру "Меморіал", загинули від мінно-вибухових, осколкових і термічних ран, а причину смерті деяких так і не вдалося встановити. Проте всі ці смерті приписують учасникам "банди" "Вікінг". Сам документ звинувачення не містить ні інформації про конкретні обставини смерті російських військовослужбовців, ні точної інформації про час і місце подій. "Слідство не потрудилося встановити не тільки місця загибелі (три п'ятих з числа загиблих були вбиті за кілометр і більше від місць, де, згідно з "Обвинувальним висновком", підсудні брали участь у бойових зіткненнях), але і приналежність убитих (всі вони названі мотострільцями 131 омсбр, 81 та 276 мсп, в той час як четверо з них – десантники 76 вдд – взагалі належать до іншого роду військ)", - випливає з "Аналізу обвинувального висновку", підготовленого ПЦ "Меморіал". Однак суд всі ці обставини справи у своєму рішенні не врахував і 26 травня 2016 року засудив Станіслава Клиха до 20 років позбавлення волі, а Миколу Карпюка – до 22,5 років. Сторона захисту подала апеляцію, але в жовтні 2016 Верховний суд РФ її відхилив і визнав вирок "законним". Карпюка відправили відбувати покарання у Володимирський централ, а Клиха – в Верхньоуральську в'язницю в Челябінській області.

Але жертвами судилища в Росії стали не лише українці. Справа торкнулася і простих росіян, які опинилися в сфері впливу пропаганди і, можливо, щиро вірили в добрі помисли своєї держави.   

"Звідкись почали вилазити люди похилого віку – батьки та вдови солдат, загиблих у тому новорічному бою в Грозному. Оскільки російський суд вже визнав Карпюка і Клиха винними в їх смерті, їх цивільні позови потерпілих задовольняються автоматично. Карпюку недавно приносили папір від приставів, суд стягнув з нього мільйон рублів, і вже набігло 70 000 пені за несплату. Це було б смішно, якби за цими грошима на папері, які ніколи не будуть заплачені, не стояли обмануті надії осиротілих людей похилого віку. Батьківщина спочатку забрала у них дітей, а двадцять років потому сказала, що вони можуть отримати компенсацію з двох українців", - написав у минулому році на своїй сторінці у Facebook адвокат Ілля Новіков.

Звільненням Карпюка і Клиха довгий час займалися голова політради партії "Опозиційна платформа - За життя" Віктор Медведчук і співголова цієї партії Вадим Рабинович.

"У мене досить непогані, такі хороші стосунки з Вадимом Рабіновичем з часів останнього Майдану. Він нам дуже сильно допомагав. Він хоча зараз там, в опозиції, насправді він був такою майданною людиною, що мама не горюй. Якби ви знали все те, що він зробив", – говорить про Рабіновича Карпюк.

Рабинович відвідав Володимирську в'язницю в липні 2017 року і зустрічався там з Карпюком.

"Він мені прямо сказав: "Миколо, я займаюся твоїм звільненням. Особисто твоїм, вже два роки займаюся твоїм звільненням". Обіцяв мені, що до кінця року або на початку 2018 року питання буде вирішено, і сказав, що Медведчук з ним зайнятий цією справою. Тому я був впевнений в тому, що ці люди займаються. Я Вадима Зіновійовича дуже добре знаю і довіряю", – розповідає Карпюк.

Останній раз Медведчук і Рабинович відвідували Карпюка і Клиха в Лефортово 30 серпня.

"Принесли мені ось такий шматок сала. Ну, це Вадим Рабінович. Він мені ще обіцяв - він у Володимир приїжджав, ще там мені обіцяв сало... І вони мені просто сказали єдине: "Микола, залишилося кілька днів, ми зараз займаємося тим питанням, включені певні там дипломатичні окремі служби, президент у тому задіяний, звичайно. І все вийде, не хвилюйся, все вийде, скоро ти будеш на волі", – розповів Карпюк.

Справа в тому, що Росія до останнього не хотіла видавати Клиха і Карпюка Україні. Але в підсумку питання вирішилося в потрібну сторону.

7 вересня Микола Карпюк і Стас Клих повернулися додому в рамках великого обміну між Україною і Росією. І тепер для них відкривається нова сторінка життя.

Ксенія Цивирко

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>