Моновлада "Слуги": 7 ризиків для партії Зеленського

Моновлада "Слуги": 7 ризиків для партії Зеленського
Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

"Коаліція вже є, монобільшість… Коаліція забере всі міністерські крісла, немає такого, щоб опозиція була в уряді. У парламенті, думаю, деякі комітети віддадуть опозиції, щоб ні у кого не було сумнівів у демократичності нової влади. Які саме комітети – поки не знаю", – зазначає в інтерв’ю "РБК-Україна" представник президента в уряді Андрій Герус.

Після таких слів стає зрозумілим, що розтоптано не лише мрії Юлії Тимошенко про прем’єрське крісло. Майже поховано й надії "Голосу" увійти в коаліцію зі "Слугою народу". Президентська партія зриває увесь банк. Вона забирає собі усі міністерські портфелі, включно із посадою глави уряду, вона ж претендує і на головування у більшості парламентських комітетів.

Новини за темою

Вузька шпарина можливостей лишається хіба що для "Голосу" – щодо нього Герус ухиляється від прямої відповіді, говорячи "побачимо". Тим часом "Батьківщині", "Європейській солідарності" та "Опозиційній платформі – За життя" пропонується повний нуль. І питання лише в тому, як довго перераховані політсили включно з їхніми амбітними лідерами сидітимуть на голодному пайку.  

"Я б ще зрозумів прагнення до монобільшості, якби в парламент зайшла суто ідеологічна партія, члени якої зцементовані роками спільної боротьби за ідею. Тоді в такому прагненні концентрованої влади був би сенс. Бо така партія могла б або зробити ефективною державну політику, або призвести до авторитаризму. Але ж ми говоримо про партію, яка була створена "на коліні" буквально за один місяць. Тобто де-факто про партію, якої на сьогоднішній момент взагалі не існує", – дивується впертості "Слуги народу" заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.     

Безперечно, у Володимира Зеленського та кола його наближених є свої резони для того, аби відрізати від влади усіх потенційних партнерів. І резони ці лежать на поверхні та є надто очевидними, аби довго їх аналізувати. Тому зупинимося на тому, до чого може призвести монополія на владу, якої зараз так затято прагне "Слуга народу".

Новини за темою

1. Втрата контролю над парламентом

Тут все зрозуміло. Закільцювавши владу тільки на собі, "Слуга народу" втрачає розуміння того, що відбувається за межами цього магічного кола. І повністю розв’язує руки фракціям, яким не дісталося жодного портфелю. Хтозна, на яку підступність будуть здатні політики, які йшли в парламент за владою, а отримали місця в ложі преси, де можна лише спостерігати за тим, що відбувається в сесійній залі. "У стані політичної турбулентності союзники необхідні", – зауважує керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов. Але у Зеленського цього, схоже, не розуміють.

2. Втрата контролю над коаліцією, тобто над власною фракцією

Цей другий пункт є певною мірою похідним від першого. Відчувши п’янкий смак тріумфу та все ще перебуваючи в ейфорії від неочікувано легкої перемоги, фракція Зеленського (вона ж – монокоаліція) цілком може вийти з-під контролю свого лідера. Здавалося б, це невигідно самим членам фракції. Але, як зазначає в коментарях нашому виданню політолог-міжнародник Антон Кучухідзе, "вже зараз деякі політики-початківці починають ділитися розповідями про те, як хтось до них підходив та щось пропонував". Іншими словами, робота по виявленню потенційних "тушок" почалася ще до прийняття ними присяги. "Бо представники великого бізнесу далеко не всі в захваті від результатів "Слуги народу", – додає Кучухідзе.

Щоправда, говорить він, "ідеологи партії, гадаю, вже зараз думають, як закласти превентивні механізми, котрі дозволять виключати перебіжчиків зі своїх лав. Бо інакше їхній рейтинг буде розтоптаний за лічені місяці. Тому цікаво подивитися, які зміни до Конституції вони планують і як вони їх добиватимуться. Зокрема, й в частині імперативного мандату".

"Щоб депутати не розбіглися – заговорили про імперативний мандат. Чув і про розробку положення, за яким депутата можна притягнути до відповідальності за порушення внутрішньопартійної дисципліни – не уявляю, щоправда, як це можна зробити в умовах демократичного парламенту", – зазначає Богдан Петренко.

Але навіть якщо "тушки" не наважаться бути перекупленими та не покинуть фракцію під страхом втрати мандату, вони можуть діяти безконтрольно, залишаючись при цьому всередині "Слуги народу". "Не виключений прецедент, коли група з 35-40 депутатів "Слуги" виступатиме в унісон з "чужими", а не зі своєю фракцією. Голоси можуть перетягувати, і коаліції треба буде шукати додаткові "багнети", – каже Петренко.

Але як цьому могла б завадити більш широка коаліція? Дуже просто. Створенням здорової конкуренції і пониженням градусу самозакоханості. "Коли створюється монокоаліція, її творці беруть на себе забагато відповідальності. Більш сприятливим для збереження рейтингу Зеленського варіантом буде прийняття до більшості "молодшого партнера". Хоча б тому, що це завжди додаткові голоси, якими можна пересилити ті групи впливу, які на сьогодні створюються у партії "Слуга народу", – додає експерт.

3. Безкінечні коаліціади

До сказаного вище зауважимо, що доля закону про імперативний мандат – в руках все тієї ж монокоаліції. Розуміючи, чим загрожує такий закон їхньому благополуччю, депутати від "Слуги народу" можуть легко його провалити. А нема закону – нема й відповідальності за "тушкування" чи за ситуативні зради під час голосувань. Нема, таким чином, і парламентської більшості. Що буде далі? Безкінечні коаліціади. Парламент буде весь час штормити, і за свою каденцію, як припускає політолог Руслан Бортник, це скликання переживе не одну парламентську більшість.

В цьому контексті хотілось би вірити, що "слуг народу" просвітили в Трускавці, як фатально завершилася довга та виснажлива коаліціада 2006 року, коли соціалісти та комуністи створили більшість із Партією регіонів. Олександру Морозу це вартувало політичної кар’єри, а парламенту – дострокового розпуску. Тому підходити до формування коаліції слід гранично виважено.

4. Помста з боку "ображених"

Цей пункт також є похідним з названих раніше. Ті, кого обійшли владою, навряд чи примиряться зі своїм другорядним статусом. Керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов вже прогнозує, що восени "соросята" (тобто сили, які стоять за Вакарчуком і які пов’язані із Джорджем Соросом та Демократичною партією США) розгорнуть свої перші кампанії по дискредитації Зеленського. Звісно, в тому випадку, якщо "Голос" не отримає жодного шматка владного пирога.

"Ви тільки уявіть ситуацію, що всі парламентські комітети та міністерські посади – у "Слуги народу". Чи потягнуть вони це все? Натомість інші фракції будуть в опозиції та постійно критикуватимуть будь-які дії влади", – прогнозує директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

5. Неминуче падіння рейтингу

До речі, про "потягнуть – не потягнуть". Карасьов нагадує й про те, що моновлада = моновідповідальність. Одноосібна влада – це "завжди досить ризиковано. Адже тоді все ляже на плечі Зеленського, включаючи виплату зовнішніх боргів. В інтересах президента – розділити відповідальність з коаліційними партнерами", – наголошує він.

Чому ж проста думка про те, що невдовзі "Слуга народу" може втратити свою захмарну підтримку і прийти до наступних виборів із нулем у прикупі й без того рейтингу, який був у партії в липні-2019, ніяк не оволодіє умами членів цієї партії? "Команда дуже самонадіяна, тому про те, що вони нестимуть абсолютно всю відповідальність за події в країні, "Слуга народу" розмірковує в останню чергу. Провал їм поки що й не сниться", – пояснює Кучухідзе.

Але коли протверезіння прийде, може бути вже запізно. Єдине, що налаштовує на оптимістичний лад, це те, що "рішення про створення монокоаліції не ухвалено остаточно. Бо є все таки розуміння того, що потрібні противаги для зниження домінування власних груп впливу", – стверджує Богдан Петренко.

6. Відсутність конституційної більшості

На цей наслідок монокоаліції в інтерв’ю 112.ua вказує Антон Кучухідзе. І дійсно: якщо стосунки з потенційними партнерами будуть зіпсовані, як "Слуга народу" збиратиме конституційну більшість під голосування за ключові для фракції законопроекти? 300 голосів потрібні президентській партії як повітря, тільки усвідомлення цього до неї ще не прийшло. В протилежному випадку всю передвиборчу програму "СН" включно з персональними обіцянками Зеленського можна буде викинути на смітник.

"З боку пана Зеленського було чимало обіцянок стосовно змін Конституції, але конституційної більшості у нього нема. Як він збирається це вирішувати? Ситуативно збирати конституційну більшість під окремі голосування? Невідомо. Не дивлячись на той карт-бланш, який має "Слуга народу" зараз, докорінні зміни на кшталт зняття депутатської недоторканності, нової процедури імпічменту абощо ця партія забезпечити не зможе. Навіть виконання окремих пунктів Мінських домовленостей передбачає конституційні зміни, але за рахунок чого вони досягатимуться?" – резонно запитує Кучухідзе.

7. Посилення олігархізації

Монополія на будь-що рано чи пізно обертається на вседозволеність та недбале виконання своїх обов’язків. Український виборець знає це хоча б на прикладі власних стосунків з компаніями, що забезпечують надання послуг ЖКГ. Якщо умовна "труба", водогін чи електролінія знаходяться в руках монополіста, добра від нього чекати не доводиться – так само, як і надання якісних послуг. В політиці відбувається те саме. Одна політсила при владі означає поливання добривами "своїх" олігархів. Або навіть вирощування нових. Дисбаланс на користь когось одного сприяє його вивищенню та зміцненню позицій – аж до повної недоторканності.

Таким є стан справ на сьогодні, коли "Слуга народу" ухвалює історичне для себе (без перебільшення) рішення щодо формування коаліції. Але якщо відволіктися від цієї теми і замислитися над взаємодією "СН" з іншими фракціями поза контекстом коаліції? Антон Кучухідзе сподівається, що бодай якась спільна робота у парламенту дев’ятого скликання вийде.

Наприклад, говорить він, зниження тарифів для населення "подружить" "Слугу" і "Батьківщину". А от відкриття ринку землі – навпаки, розсварить, бо Юлія Тимошенко виступає категорично проти цього. Шляхи фракцій не розійдуться остаточно, якщо матиме місце певна циркуляція та "запозичення" ідей і робота над їхнім втіленням. Інакше жодної співпраці не вийде. Хоч в коаліції, хоч поза нею.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>