Reuters

Вчора, 4 грудня, в Ємені було вбито екс-президента країни Алі Абдаллу Салеха. Колишній лідер держави загинув, потрапивши в засідку, яку влаштували його колишні союзники з руху "Ансар Аллах", більш відомі в нас як хусити. Разом з ним було вбито його заступника в партії "Загальний національний конгрес" (ЗНК) Ясіра Аль-Аваді. Також повідомляється, що син колишнього президента Халід Салех потрапив у полон до хуситів. Другий син Салеха перебуває під домашнім арештом в ОАЕ.

Обережно. Відео 18+



Як так сталося, що вчорашні союзники розпочали бойові дії між собою, і взагалі, що відбувається в Ємені та яку роль у цьому відігравав покійний?

Ємен: від об'єднання до розвалу

Ємен у нинішньому форматі - досить молода країна, практично ровесник України. Об’єднаний Ємен існує з 1990 року. До цього тут були дві держави – проамериканська Єменська арабська республіка (Північний Ємен) і прорадянська Народно-Демократична республіка Ємен (Південний Ємен). Такий розподіл виник після повалення монархії та громадянської війни між роялістами і республіканцями. У кінці 70-х дві країни воювали між собою, але із закінченням Холодної війни відбулося об’єднання Ємену.

Алі Абдалла Салех – людина для Ємену непересічна. Герой громадянської війни, його зірка засяяла з відбиттям 70-денної облоги Сани в 1967 році. Протягом 33 років, з 1978 по 2011 рік, Салех був керівником спочатку північного Ємену, а після об'єднання країни в 1990 році став першим лідером об'єднаної держави.

Але навіть крах соціалістів та об’єднання Ємену не принесло миру в поділену на клани країну. Вона відзначалася політичною нестабільною обстановкою, бунтами південних кланів. Проте, незважаючи на фінансові проблеми, конфесійний поділ країни на шиїтську і сунітську частини, ідеологічні суперечності в баченні майбутнього країни, відсутність фактичного контролю центральної влади над південними регіонами, Салех протримався цілих 33 роки біля керма.

Ємен перед об'єднанням у 1990 році
Фото з відкритих джерел

Це при тому, що Ємен перманентно занурений у стан громадянського протистояння. Племена постійно повставали, воюючи як між собою, так і з центральним урядом, утворюючи крихкі союзи, що швидко розпадалися і виникали в нових конфігураціях. Контролювати племена – річ майже неможлива. Англійці під час свого правління в Південному Ємені для підтримання відносного спокою використовували стратегію "повітряного контролю" і бомбардували села повсталих племен, що разом з підкупом шейхів давало видимість стабільності, але стійкого миру не було практично ніколи. Тотальна бідність населення (Ємен - одна з найбідніших країн світу), діяльність різноманітних ісламістських, терористичних угруповань – це фактори, які ще більше ускладнюють проблеми центрального уряду сьогодні.

В історії об'єднаного Ємену так звані хусити стали головною загрозою режиму Салеха. Ще в 1994 році Хусейн Бадруддін аль-Хусі - лідер єменських зейдитів та організації "Аш-Шабаб аль-му'мін" ("Правовірна молодь") - створив угруповання "Ансар Аллах", прихильників якого часто називають на його честь – хусити.

Хусити сповідують зейдитський мазхаб. Зейдити проживають переважно на півночі Ємену, становлячи близько третини населення країни. Уряд Ємену звинувачує хуситів у тому, що вони користуються підтримкою Ірану. Хусити заявляють, що захищають шиїзм від впливу сунізму, який сповідує більшість населення країни. Крім того, однією з вимог хуситів було надання більшої автономії північній провінції Саада, в якій проживають переважно шиїти. Противники хуситів вважають, що вони намагаються відродити зейдитський імамат, що існував на території Північного Ємену до революції 1962 року. Бойовим крилом руху вважають угруповання "Ансар Аллах", яким керував спочатку Хусейн аль-Хусі, а тепер його родичі.

У 2004 році Хусейн аль-Хусі підняв антиурядовий заколот, звинувативши владу Ємену в дискримінації зейдитського населення. Аль-Хусі виступив з різкою критикою на адресу президента і уряду Ємену, які, на його думку, продалися США, а потім проголосив себе імамом і заявив про створення емірату. Спроба арешту аль-Хусі 18 червня 2004 року обернулася озброєним зіткненням урядової армії з його прихильниками і призвела до громадянської війни, в ході якої в 2004 році його вбили. Після його смерті лідером повстанців став його батько Бадр Ад-Дін Хусейн аль-Хусі, а потім його брат Абдул-Малік аль-Хусі.

Чергові сутички між хуситами та урядом виникли в 2009 році. Тоді шиїти й асоційовані з "Аль-Каїдою" групи сунітів напали на єменських і саудівських прикордонників. У відповідь уряд Ємену за підтримки військ Саудівської Аравії жорстко придушив повстання. У лютому 2010 року між хуситами і владою Ємену було підписано угоду про припинення вогню. Але це тривало недовго – вже наступного року Близький Схід сколихнула Арабська весна. 

У 2011 році, після початку в країні протестів проти режиму Салеха, хусити розширили свій вплив на півночі Ємену. Вони розпочали збройну боротьбу не тільки проти урядових військ, а й проти таких угруповань, як рух "аль-Іслах", конфедерації племен хашидів, бойовиків "аль- Каїди" і пов'язаним з нею угрупованням "Ансар аш-Шаріа".

Тим часом Салех під тиском народних демонстрацій на хвилі Арабської весни змушений був подати у відставку. Влітку 2011 року він був поранений під час обстрілу в мечеті. А вже восени, повернувшись до Ємену з лікування в Саудівській Аравії, Салех погодився, щоб передати владу в обмін на повну амністію, недоторканність і право залишитися в політиці. Вже після падіння його режиму експерти ООН оприлюднили доповідь, в якій повідомили, що Салех заробив на відкатах від нафтогазової галузі та розкраданні бюджету від 32 до 60 млрд дол. і вивів гроші за кордон.

Алі Абдалла Салех
Reuters

Влада в країні перейшла до протеже Салеха Абд-Раббу Мансура Хаді, який згодом за підтримки Саудівської Аравії розгорнув боротьбу проти хуситів. А сам Салех і його прихильники, незважаючи на десятиліття ворожнечі, стали на бік шиїтів і їхньої боротьби з урядом, будучи незадоволеними своїм положенням після зміни влади в країні.

У 2014 році хусити захопили столицю Сану, а на початку 2015 року розпочали штурм Адена, куди емігрував центральний уряд Хаді. Опинившись перед загрозою повного розгрому, президент Ємену попросив про військову підтримку в саудитів. 26 лютого 2015 року розпочалось вторгнення до Ємену коаліційних сил арабських держав під керівництвом Саудівської Аравії. До бомбардувань позицій терористів, які також захопили свої шматки території Ємену, долучилася авіація США. Коаліція відвоювала частину країни в хуситів, війна перейшла у стан перманентних зіткнень. Аж поки Салех не зробив ще один притаманний йому фінт. Хитрий і логічний, зважаючи на розстановку сил, проте останній для колишнього диктатора.

Хто сьогодні контролює Ємен

Ситуація в Ємені на 6 листопада 2017 року: зеленим позначені території, контрольовані силами уряду Хаді і його союзників за підтримки сил арабської коаліції; жовтим - території під контролем сил хуситів і їх союзників; чорним - території "Аль-Каїди"
Фото з відкритих джерел

"Салех – хусити"

Альянс "Салех – хусити" сформувався в результаті протистояння президента Хаді та шиїтських племен. Хаді хоч і був протеже Салеха і виглядав як технічний кандидат, втім, спираючись на підтримку Саудівської Аравії, почав грати свою гру, намагаючись позбавити влади Салеха, який залишався лідером найбільшої у країні партії ЗНК та зберігав неформальний вплив на силові структури. У відповідь на це Салех і вірні йому сили єменської армії у 2014 році підтримали хуситів, дозволивши їм зайняти столицю Ємену Сану та просунутися на південь до Таїзу та портового Адену, де закріпився президент Хаді. Проте зі вступом у війну коаліції арабських країн на чолі з Саудівською Аравією ситуація дещо вирівнялася, фронт стабілізувався і перебуває в практично тому самому стані вже тривалий час. А сам альянс "Салех – хусити", скоріше, був зумовлений необхідністю, тимчасовим збігом інтересів і наявністю спільного ворога, аніж ідеологічною близькістю. У ньому з самого початку було закладено суперечності, що й посприяли трагічному кінцю життя екс-президента.

Сили екс-президента Салеха – це підрозділи армії, Республіканської гвардії Ємену та племінні ополчення, серед яких є як суніти, так і шиїти.

Сили хуситів складаються переважно з ополчення племен Північного Ємену, серед них також є суніти, хоч і в меншій кількості, ніж серед прихильників Салеха.

Окрім того, прихильники Салеха стверджували, що вони несуть основний тягар боїв з арабською коаліцією, тоді як хусити займаються переважно тиловою службою і рейдами. Рейди слід відзначити окремо, вони є так би мовити візитною карткою хуситів, за допомогою якої вони не тільки сковують дії прихильників президента Хаді та арабську коаліцію, а й змогли перенести бойові дії на територію Саудівської Аравії, завдаючи їй відчутних втрат.

Окремо треба сказати про підтримку хуситів Іраном та постачання хуситам ракетного озброєння. Насправді визначити масштаб цієї підтримки досить складно, на відміну від, наприклад, війни в Сирії, де Іран відкрито підтримує президента Башара Асада і де присутні як іранські проксі-сили, так і підрозділи Корпусу захисників ісламської революції. Хусити в Ємені мають обмежені обсяги допомоги, що може бути зумовлено такими факторами:

- другорядність єменського фронту порівняно із сирійським;

- відсутність повітряного сполучення і контролю над небом Ємену;

- морська блокада Ємену, що унеможливлює доправлення значних обсягів озброєння морем.

Втім, іранська зброя, в тому числі ракети різного радіусу дії, до Ємену все ж постачається. Запуск однієї з цих ракет 4 листопада по Ер-Ріяду спричинив тотальну блокаду Ємену силами арабської коаліції, що поставила багатьох єменців на межу виживання. Ще одну ракету хусити, за їхніми словами, запустили по недобудованій ядерній електростанції в ОАЕ.

Дальність ураження ракет, наявних на озброєнні у хуситів
Фото з відкритих джерел

Дуже важливими є медійна підтримка Іраном хуситів і представництво в міжнародних організаціях.

Ще кілька днів тому лояльні Салеху сили з "Загального національного конгресу" входили до Верховної політичної ради разом з угрупованням "Ансар Аллах". Згодом вони заявили про вихід з ВПР та створення "Військової ради", що мала стати наступницею ВПР після розгрому хуситів. Головою Військової ради мав стати командувач "Республіканської гвардії" та племінник колишнього президента генерал Тарік Мухаммад Салех.

Верховна політична рада – орган, що виконував функції уряду на підконтрольній альянсу "Ансар Аллах" (хусити) - ЗНК (Салех) території. Складався з 10 осіб - по 5 від кожної сторони.

Перші повідомлення про сутички між "Республіканською гвардією" (РГ) і хуситами почали надходити ще 29 листопада, тоді повідомлялось про бої біля будинку Таріка Мухаммада Салеха.

Хусити звинуватили Салеха і ЗНК у спробі державного перевороту і перемовинах із Саудівською Аравією та навіть у переході на бік "саудівської коаліції". На початку бойових дій перевага була на боці "Республіканської гвардії" та союзних їй племен, вони захопили аеропорт Сани, комплекс будівель міністерства оборони та низку урядових об’єктів. Були повідомлення про підтримку дій РГ авіацією саудівської коаліції, втім, ця інформація потребує підтвердження. Але згодом, перекинувши підкріплення, хусити контратакували і змогли відбити частину раніше втрачених позицій і зайняти нові. Сторони використовували важке озброєння, в тому числі міномети і танки. Бойові дії між сторонами тривали і в інших містах, що перебували під спільним контролем колишніх союзників.

4 грудня 2017 року Салеха було вбито під час перестрілки після безуспішної спроби його арешту силами ополчення "Ансар Аллах". Тепер постає питання про подальші дії лояльних екс-президенту сил.

Сили Абд-Раббу Мансура Хаді в союзі з "Народними комітетати" і партією "Аль-Іслах"

Фактично Абд-Раббу Мансур Хаді є легітимним президентом Ємену. Сили, що перебувають під його командуванням і виступають як союзники, є нестійким конгломератом різних угруповань, що об’єднані, скоріше, спільним ворогом, ніж спільним баченням майбутнього Ємену.

Серед них є збройні сили Ємену, що частково складаються з військових, які залишилися вірними Хаді, і є сформовані заново частини за активної підтримки арабської коаліції та особливо Саудівської Аравії.

Формування і підготовка відбувались як у Ємені, так і на території країн-"донорів". Армія Ємену отримала значну допомогу і велику кількість техніки від союзників.

"Народні комітети" (НК) Південного Ємену фактично є відновленими підрозділами сепаратистів Південного Ємену, що боролися за відокремлення від Ємену після об’єднання країни в 1990 році. Підтримуються переважно ОАЕ і мають значні суперечності з урядом Хаді. Воюють переважно з Аль-Каїдою, залишаючи війну з хуситами і ЗНК для армії Ємену.

Партія "Аль-Іслах" — єменське відгалуження руху "Брати-мусульмани", до останнього часу перебувало під протекторатом СА і отримувало від неї значну допомогу. Втім, під впливом ОАЕ, які вважають "Аль-Іслах" терористичним угрупованням, СА почала скорочувати підтримку, штовхаючи "Аль-Іслах" до сепаратних переговорів з альянсом хуситами.

Слід зазначити, що цей альянс є ще менш монолітним і згуртованим, ніж альянс "Салех – хусити". У ньому перебувають надто різни сили, що подекуди вже відкрито ворогують між собою. Значні суперечності є й серед учасників "Арабської коаліції", зокрема, між СА і ОАЕ, що змагаються за сфери впливу і роблять ставку на різних гравців.

"Аль-Каїда" на Аравійському півострові (АКАП)

Ємен є давньою операційною базою "Аль-Каїди" на півострові. На тлі війни всіх проти всіх АКАП значно посилила свій вплив в Ємені. "Аль-Каїда" контролює значні території у центрі країни та на узбережжі Аравійського моря. Контроль над портами і дорогами дає "Аль-Каїді" значні ресурси та оперативні можливості, контроль над потоками контрабанди, в тому числі зброї, дозволяє не тільки підтримувати боєздатність, а й впливати на ситуацію у країні. Втім, "Аль-Каїда" все ж втратила частину контрольованих територій. Так, портове місто Мукалла, фактична "столиця" АКАП, було відбите силами, підпорядкованими уряду в Адені, за активної участі авіації та військ арабської коаліції, зокрема, підрозділів армії ОАЕ, що брали безпосередню участь у штурмі наприкінці квітня 2016 року. АКАП офіційно воює з усіма сторонами конфлікту, втім, це не заважає дотримуватись нейтралітету з деякими угрупованнями, якщо їй це вигідно, або ж пропускати сили чи озброєння через свою територію з тієї самої причини.

Ісламська держава

ІД також присутня на території Ємену, хоча якихось значних територій не контролює. На картах контролю територій зазвичай позначається чорним або сірим разом з "Аль-Каїдою", що не дивно, враховуючи те, що відділення ІД у Ємені заснували бойовики, які відкололися від "Аль-Каїди". ІД веде бойові з усіма сторонами протистояння, в тому числі з конкуруючими ісламістськими угрупованнями, з якими вони сперечаються за території та нових рекрутів. Говорити про те, наскільки єменське відділення ІД пов’язане з "материнською" організацією в Сирії та Іраку, важко, але зв’язок є очевидним, враховуючи схожість тактики та інформаційну підтримку, що надається основними інформаційними каналами. Так, агентство "Амак" повідомляє про бойові операції єменського відділення. Студія "Фурат", що спеціалізується на виробництві пропагандистських відео ІД, випускає відеорелізи, присвячені діяльності організації в Ємені. Тактичні ж прийоми ІД змінюються залежно від "фронтів". Якщо говорити про операції проти хуситів, то це переважно повноцінні бойові дії, штурми позицій, обстріли або ж засідки. Операції ж проти урядових сил в Адені та арабської коаліції мають переважно терористичний характер, у тому числі з використанням смертників. Важливою складовою тактики ІД у Ємені є індивідуальний терор проти урядових чиновників різних рангів. Для замахів і вбивств використовують широкий арсенал засобів - від пістолетів з глушником до атак смертників. Так, у 2016 році під час атаки смертника загинув губернатор Адена генерал Джафар Саад, а 29 листопада цього року було підірвано будівлю міністерства фінансів в Адені. Подібна тактика деморалізує противника, порушує управління і, головне, створює "вакуум влади"; саме її використовувала предтеча ІД "Ісламська держава Іраку", що згодом захопила значні території, заповнивши цей вакуум.

Будівля міністерства фінансів в Адені, яке підірвали бойовики ІД
Фото з відкритих джерел

* * *

Протистояння в Ємені зайшло в глухий кут. Жодна зі сторін не могла здобути перемогу, навіть арабська коаліція, маючи величезний людський ресурс, тотальну перевагу в повітрі та на морі, не може не тільки зайняти столицю Сану, а й просунутись на локальних фронтах. Враховуючи суперечності між союзниками в обох таборах, розпад цих альянсів є справою часу. Сепаратні переговори призвели до розпаду альянсу "Салех – хусити" і спричинили міжусобиці, що може кардинально змінити розклад сил у регіоні, якщо одна зі сторін домовиться про мир. Втім, навіть якщо цього не станеться, довіру між прибічниками Салеха та хуситами відновити буде досить важко, що позначиться на боєздатності цього союзу. Розвиток ситуації може призвести до виникнення непередбачуваних комбінацій і нових союзів. А от до закінчення війни тут ще дуже далеко.

Артем Конопкін