Міністерство у справах ветеранів: Що це таке і навіщо воно Україні

Міністерство у справах ветеранів: Що це таке і навіщо воно Україні
пресс-служба Генштаба ВС

Ірина Сампан

журналістка, 112.ua

Наприкінці лютого 2018 року Верховна Рада звернулася до уряду з вимогою створити Міністерство у справах ветеранів. Проте не всі народні обранці були в захваті від такої ідеї. Мовляв, навіщо створювати для цієї категорії аж міністерство, якщо є Міністерство соціальної політики і Держслужба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. На це запитання буде відповідь. Але, хоча рішення парламенту є, уряд почав роботу, залучив громадських активістів, самих ветеранів, створення відомства затягують з декількох причин.

Сьогодні стало відомо вже офіційно, що фракція "Блоку Петра Порошенка" підтримала кандидатуру Ірини Фріз на посаду міністра у справах ветеранів. Про це повідомила прес-служба політсили. Таке рішення ухвалили одноголосно під час засідання фракції. За інформацією джерел 112.ua, Фріз погодилася стати міністром. Претендентами на цю посаду раніше називали екс-прем'єра Криму нардепа Сергія Куніцина, а також одіозного Валентина Манька. Втім, кандидатура Манька викликала скандал серед ветеранів, Куніцин теж не надихнув нардепів.

Однак, як розповіли нам джерела в Кабміні, прем'єр-міністр Володимир Гройсман не поспішає зі створенням нового відомства, оскільки воно претендує на частину повноважень Мінсоцполітики, яке очолює його соратник Андрій Рева. Також він проти кандидатури Ірини Фріз, оскільки на посаду претендує не його людина. До слова, сам прем'єр вустами першого віце-прем'єра Степана Кубіва на засіданні Погоджувальної ради в понеділок переклав відповідальність за непризначення міністра ветеранів на коаліцію і закликав більшість якомога швидше подати узгоджену кандидатуру.

Інше джерело розповіло, що пані Фріз нібито підтримують і самі ветерани, і чинні військовослужбовці, вона отримала серед них певний авторитет за свою діяльність. Народний депутат брала участь у просуванні та підтримувала законопроект про створення Сил спеціальних операцій. Плюс вона очолює постійну делегацію України в Парламентській асамблеї НАТО. Ось тому жодних інших прізвищ на посаду міністра ветеранів, крім Фріз, зокрема від БПП, не лунало.

Якщо міністра ветеранів не призначать до канікул ВР, створення міністерства буде перенесено на наступний рік. Якщо міністра призначать от тепер, то протягом 45 діб буде відкрито конкурс на держсекретаря. Держсекретар набирає штат, а міністр розроблює бюджет на 2019 рік. Якщо це все перенесуть на після канікул, то ніхто нікуди не встигне, розповідає співрозмовник 112.ua.

Ось така страшна змовницька преамбула. А тепер, власне, про концепцію самого міністерства. Це не підкилимкові ігри, а те, що лежить на поверхні. Офіс реформ, куди увійшли громадські активісти, наразі збирає та аналізує інформацію, спілкується з ветеранами, їздить регіонами і складає все в одну загальну картинку. Якщо їм вдасться дійти до кінця, це буде перше міністерство, розроблене знизу, громадськістю.

112.ua зустрівся з Оксаною Гаврилюк, Денисом Поданчуком, Ярославом Павловським та Віталієм Кузьменком. Кожен з них відповідає за окремий напрям, яким буде опікуватися нове відомство. Загальна концепція, структура, обов’язки міністра і держсекретаря, для яких категорій населення буде Мінветеранів - це ті теми, про які можна говорити вже тепер. Однак серед усіх питань, очевидно, спершу логічно буде запитати: для чого створювати ще одне міністерство, зі штатом і бюджетом, якщо є Державна служба з питань ветеранів, Мінсоцполітики та багато інших органів, які займаються цим питанням?

Оксана Гаврилюк (голова правління благодійного фонду "Інформаційно-координаційний центр", полковник запасу, відповідає за комунікацію та роботу в регіонах): Поки що в Україні немає єдиної державної політики щодо ветеранів і єдиного центру, який би займався розробкою та реалізацією цієї політики. На сьогодні в нас майже 350 тис. тільки учасників бойових дій російсько-української війни. У подальшому Міністерство у справах ветеранів має займатися категорією осіб, яка становить близько 1,7 млн осіб. Тому постало питання створення відомства, яке б стало координаційним центром і реалізатором цієї політики. Держава бачить ветерана як споживача певних пільг, а ми говоримо про створення "міністерства можливостей". Це міністерство, яке буде займатися якісним поверненням до нормального життя тих, хто пройшов війну. Ми говоримо про якісну реабілітацію, медичне забезпечення, про профорієнтацію, соціалізацію, про дуже важливий напрям – ушанування наших захисників, формування образу ветерана, цим наразі ніхто не займається. Ми говоримо про роботу з громадськістю, бо часто в регіонах функції такого координаційного центру виконують громадські організації. Говоримо про роботу з приватним сектором щодо розробки певних програм.

ГО "Юридична сотня"

Денис Поданчук (член Ради волонтерів від Міноборони. Аналітик в ГО "Громадський хаб", керівник підгрупи аналітики в Проектному офісі зі створення Міністерства у справах ветеранів):

750 територіальних органів займаються ветеранами, не рахуючи Пенсійного фонду, Мін'юсту, Міністерства охорони здоров'я. Усю роботу виконують на папері, автоматизованих систем вкрай мало. Так, ми можемо створити міністерство, це не дуже велика проблема, переписати положення для департаментів, набрати людей, перевчити їх, автоматизувати міністерство - прекрасно. Але реальну роботу виконують у полі, де сидять 5 осіб, у 2-3 кімнатах, які не комунікують між собою, тому що кожен відділ займається декількома пільгами, послугами та виплатами. Якщо хтось із них піде у відпустку або захворіє чи просто покладе журнал на полицю - все, кінців ти не знайдеш ніколи.

  • За попередніми оцінками, ветеранами займаються в середньому 2 штатні одиниці в кожному територіальному органі. 2*750 = 1500 службовців по країні. Окрім ветеранів війни, інші великі групи пільгових груп населення, якими опікується соціальний захист на місцях: пенсіонери, чорнобильці, багатодітні сім’ї, малозабезпечені, особи з інвалідністю тощо.

Насправді, ми не будемо реформувати всі міністерства, які мають до цього відношення. Це нелегке завдання, кожний орган має свою зону відповідальності. Наприклад, Міністерство соціальної політики відповідає за те, щоб ветеран, повернувшись з війни, отримав статус учасника бойових дій. Все. Далі він пішов до аптеки і сказав, що має посвідчення УБД, йому потрібні безкоштовні ліки. І як МОЗ вирішує ці проблеми, Мінсоцполітики й гадки не має. Ми знаємо, як це працює, але лізти ще в це ми точно не будемо. Єдине, що ми можемо зробити, — це створити єдину систему обліку всього цього, і це вкрай важливо. Давайте встановимо систему управління завданнями, як роблять у будь-якій девелоперівській IT-компанії. Кожен співробітник міністерства, який виконує якісь завдання, знає свою роботу на день, місяць, рік.

Оксана Гаврилюк: Це буде оптимізація всіх, хто має відношення до ветеранів, це зведення їх до єдиної системи. Ветерани отримають нове міністерство в себе в телефоні. Кабінет умовно буде названо "е-ветеран", типу банківської системи, його буде прив’язано до твоєї платіжної картки, і ти можеш все, що завгодно: замовити путівку, послугу, отримати інформацію, записатися на курси тощо.

Денис Поданчук: Нове міністерство пропонує забрати собі близько 20 пільг, послуг і виплат. Наприклад, надання статусів, виплат до 5 травня. Надання безкоштовних ліків Мінветеранів собі не забирає, бо це та пільга, яку воно не адмініструє, а просто моніторить з боку.

Наразі ми збираємо інформацію по територіальних органах соцзахисту про те, скільки службовець працює над питаннями ветеранів, який відсоток його часу витрачено, яку інформацію він бере для якої послуги, що він з цією інформацією робить, кому передає, які він має пропозиції або претензії, які категорії до нього приходять, які запити в них. Потім з цього буде створено базу даних, а з неї — базу знань, де будуть ухвалювати рішення.

112.ua

112.ua

Ми плануємо зробити принцип єдиного вікна. Єдине вікно плюс єдина автоматизована система, плюс картка ідентифікації, плюс додаток у смартфоні. Давайте заглянемо на рік уперед – куди б ти не зайшов, скрізь має бути QR-код, у будь-якій аптеці, наприклад. Ти знаєш про те, на що ти можеш тут розраховувати. Це дуже просто. Найскладніше тепер величезну кількість даних, яку ми маємо, перевести в єдину систему.

Отже, ветеранів обслуговує велика кількість структур, які "розібрали" собі по декілька пільг та виплат. Це змушує ветерана "подорожувати" кабінетами, витрачаючи на це багато часу та сил. Окрім того, багато звільнених військовослужбовців навіть не знають про частину своїх прав та можливостей, бо їх про це ніхто не інформує. Міністерство могло б ліквідувати це багатовіконня і спростити процедуру отримання ветераном певної послуги.

Для кого створюють Міністерство ветеранів? 

Віталій Кузьменко (ветеран АТО 2014-2016 рр., координатор напряму вшанування пам'яті захисників України та співпраці з недержавним сектором проектного офісу з утворення Міністерства у справах ветеранів України): Проблема в тому, що в країні немає чіткого визначення на законодавчому рівні терміну "ветеран". У нас є декілька законів щодо ветеранів військової служби, ветеранів війни, і в межах цих законів є перелік різних категорій.

ГО "Юридична сотня"

Безпосередньо Міністерство у справах ветеранів буде займатися повністю категорією "ветерани війни": відповідно, учасниками бойових дій, інвалідами війни і учасниками війни. Також це будуть ветерани військової служби силових відомств, які відслужили 20 і більше років. Є закон про борців за незалежність України, Міністерство може взяти на себе категорію в частині бійців УПА. Їх, свого часу, намагалися ввести у закон про ветеранів війни, але з тим формулюванням, яке там було прописано, серед бійців УПА статус ветерана війни отримали, якщо я не помиляюсь, тільки 9 людей. Міністерство у справах ветеранів буде займатися і сім’ями ветеранів, тому що працювати необхідно в комплексі.

Одне з першочергових завдань для нас – це підготовка нового комплексного закону про ветеранів, який чітко визначить поняття та категорії ветеранів, тому що різні категорії мають різні потреби. Для ветеранів війни в Афганістані вони одні, для ветеранів українсько-російської війни – зовсім інші.

Про добровольців теж є декілька законів, однак це питання теж треба визначити законодавчо, тому що добровольцям надають статус учасника бойових дій на рівні деяких областей.

Міністр і штат

Частину того, що відбувається за кулісами, ми вам розповіли. Однак, кого саме бачить громадськість на посаді міністра у справах ветеранів, людину з якими якостями вони б хотіли, теж однозначно сказати не можна. Ветерани хочуть відважних і чесних командирів у керівники, а частина громадськості каже, що має бути добрий менеджер.

Оксана Гаврилюк: Ми розробляли певні критерії для міністра, яким він буде. Зрозуміло, що міністр і його заступники – політичні фігури. Міністр – це функція. Однак, коли ми комунікуємо з ветеранами, а вони говорять, що "ні, там має бути наш, з автоматом, комбат, якому ми довіряємо". А ми їм говоримо, що треба людину, яка запустить цей механізм.

Віталій Кузьменко: Тим паче що впродовж першого року на цю людину лягають усі питання зі створення міністерства, просування усіх програм, які закладено. Тут мають бути менеджер і комунікатор, в якого є контакти з усіма гілками влади.

Оксана Гаврилюк: Щодо кадрового забезпечення самого Міністерства ветеранів, то ми говоримо про те, що воно має складатися з ветеранів мінімум на 30%. І на сьогодні ветерани не завжди є конкурентними з держслужбовцями, які офіційно будуть подаватися на конкурс. Тому нашим Проектним офісом від Комітету Верховної Ради було запропоновано розробити певний курс для ветеранів "З фронту до міністерства", комітет звернувся до Академії управління при президенті, вони розробили місячний курс, щоб підготувати їх до конкурсу на державну службу, аби вони були конкурентними. Курс розраховано на 100 осіб, наразі триває відбір анкет, щоб зрозуміти, яка в них мотивація.

Вшанування пам’яті та героїзація

Ярослав Павловський (координатор проекту "Коли закінчиться війна", працює у напрямі героїзації образу ветерана): Не варто розцінювати Міністерство у справах ветеранів як Міністерство соціальної політики для ветеранів. Тут треба зважати на головне: середній рік ветерана українсько-російської війни близько 35 років. Це означає, що в такої людини попереду все життя. Головне завдання Міністерства у справах ветеранів – стимулювати цю людину, соціалізувати до нормального життя, щоб вона була не реципієнтом соціальних послуг, а людиною, яка має активний спосіб життя, формує бюджет, веде бізнес. Поки що, на жаль, наші поїздки до регіонів і спілкування з ветеранами показують найбільшу їхню претензію: навіщо створювати міністерство і витрачати наші гроші, краще дайте ці гроші нам. Наша спільна позиція полягає в тому, що занадто щільна опіка на рівні пільг, дотацій, допомог створює таку, вибачте за цинізм, популяризацію утриманства. Наше завдання – зробити цих людей іншими. І цим має займатися Міністерство у справах ветеранів. Так, соціальний напрям величезний, але є додаткові напрями – героїзація і вшанування.

Тут є конфлікт інтересів, ми маємо це усвідомлювати. Вшанування робиться для того, щоб ветерани розуміли, що їх суспільство чекає, цінує, поважає. І за рахунок цього підвищується престиж військової служби. Це дуже важливо. Самі ж ветерани кажуть, мовляв, "залиште нас у спокої, дайте працювати і не робіть з нас героїв". І це правильно. Суспільство має завищені очікування від ветерана, ветеран має завищені очікування від суспільства. Повертається ветеран: я герой, я в танку горів, ви мені всі винні. Суспільство каже: ти герой, ми тобі листи писали, діти малюнки малювали, допомагали, а ти прийшов і виявився п’яницею. Це нормальне явище, бо ветеран, яким би героєм він не був, — звичайна людина. Подолання цього конфлікту і є одним з напрямів нашої роботи.

Ми маємо проводити певну здорову пропаганду серед молоді, національно-патріотичне виховання тощо. Наша цільова аудиторія в цьому випадку не ветерани, а всі інші люди поза колом ветеранів.

Оксана Гаврилюк: Ми думали над тим, щоб розробити законопроект, який би врегульовував питання, починаючи з оповіщення рідних про загибель. Тому що в цивілізованих країнах чітко прописано алгоритм дій, а в нас це хаотично, хто собі як вирішив, хтось на сторінці в соцмережах написав тощо. І закінчуючи церемоніалом поховання, у подальшому – вшанування всіх заходів на державному чи регіональному рівні. Де має висіти меморіальна дошка, де на кладовищі має бути сектор для військового поховання, хто має доглядати за могилами військових, за меморіальними комплексами - це все розписують покроково! І ми вже починаємо роботу над цим законопроектом, не чекаючи створення Міністерства ветеранів. У нас немає на державному рівні дня вшанування пам’яті, волонтери самі організовують ці дні. Ми проводили круглий стіл з духовенством, із сім’ями загиблих військовослужбовців, вони сказали, що розроблять спільний молебень для всіх конфесій, це мають бути якісь уроки пам’яті в школі, і всі говорять, що це має бути, але рішення на рівні держави поки не ухвалено.

І навіть з огляду на те, що є спірні питання з визначенням дати: хтось говорить про Іловайську трагедію, хтось про Дебальцеве, дехто - про загибель у Криму першого військового, хтось про день вторгнення російських військ, уже навіть пропонували альтернативну дату, як у США, — останній понеділок травня в них memory day.

Віталій Кузьменко: Щодо журналістів є теж окрема проблема. Візьмемо стрічку новин. Якщо сталася якась кримінальна ситуація, багато журналістів вважає, що потрібно акцентувати увагу на тому, що в ній беруть участь саме АТОшники, і це має вивести новину в топ. При цьому журналісти самі не розуміють, наскільки це впливає на самих ветеранів, впливає на сприйняття їх суспільством. Тому, я думаю, треба влаштовувати тренінги для журналістів, як коректно треба висвітлювати учасників АТО, ветеранів.

Ярослав Павловський: От є стереотип про те, що АТОшник — поганий працівник, тому що нібито через ПТСР невідомо, як він буде поводитися завтра. А ми говоримо про те, що війна дала людині додаткові можливості, знання, навички. Ось історія вам. На СТО працює АТОшник-механік. Власник СТО нам розказує, що була на фронті в хлопця ситуація. Гради літають, стріляють, а він під БТР там щось паяє. Я йому кажу: "Ти що, ненормальний, по нас стріляють!" А він мені відповідає: "Поки по вас стріляють, я тут щось залатаю". І чоловік розповідає, що вже в мирному житті був випадок, коли все зламалося, електрику вимкнуло, а цей хлопець протягом години однією викруткою поремонтував усе.

Оксана Гаврилюк: Також є дуже важливий принцип ветеран-ветерану, обмін досвідом. 24 червня ветерани з Миколаєва їдуть до Житомира. Житомирські ветерани мають будівельний бізнес, який так само хочуть відкрити миколаївські. А миколаївські мають досвід в агробізнесі, вони там навіть мідії вирощують, і через проектну діяльність подаються на облдержадміністрацію і отримують фінансування, і реалізують ці проекти. От вони зберуться, сядуть за стіл і обміняються досвідом.

Харківські ветерани займаються інтегруванням ветеранів у політичне життя громад. Це питання єднання ветеранського руху. В США є одна з найбільших ветеранських організацій "Американський легіон", і міністерство ветеранів не ухвалює ключових рішень без погодження з ними. Це певне представництво думки ветеранів по країні.

Якщо ви працюєте над усім цим, то чим займаються держслужбовці, яким було поставлено завдання створити Міністерство ветеранів? Чи підтримують вони вашу концепцію і як реагують на ваше бачення всього цього?

Денис Поданчук: Ми з Віталіком (Віталієм Кузьменком, - ред.) познайомилися в Держслужбі, і ми тоді бачили, що реально крадуть ветеранські гроші. Реально крадуть. Ми намагалися якось це змінити. Просили по-хорошому, але потім сказали, якщо по-хорошому більше ніяк, то що ми зробили? 14 лютого - мітинг під Кабміном, і вони таки ухвалили цю чортову постанову. Ми намагаємося, і ось ніби тепер це looks good. Третьяков підтримує (Олександр Третьяков, голова Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, - ред.). Поки все добре, можливо, вони реально хочуть зробити міністерство. Але якщо я особисто побачу, що міністром став хтось з волохатою лапою і без керма, побачу, що людина просто зруйнувала все, що ми робили, я перший підпалю шини під цим новим міністерством, і багато хто мене підтримає. Тому що загравати з цією аудиторією не треба, ну от взагалі не треба!

Чесно скажу, ті представники держслужби, з якими мені доводиться зустрічатися, працюючи над цим питанням... скажімо так, яскравих відмов я не чув узагалі. Протидії я теж не бачив жодного разу. Можливо, мені щастило.

КОЛИ?

Оксана Гаврилюк: Якщо встигнуть сформувати і закласти в бюджет на 2019 рік, все це запрацює з січня 2019 року. Це найоптимістичніший варіант.

Розмовляла Ірина Сампан

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>