"Мій злочин перед Росією в тому, що я українець": Як в Чечні судять Карпюка і Клиха

У заключні дні процесу конфлікт між главою республіки та головою Верховного суду, який підпорядковується безпосередньо Москві, увійшов у фінальну стадію: Кадиров запропонував судді самостійно залишити посаду, той спочатку відмовився, а потім пішов, вибачившись перед чеченським народом. Це яскраво свідчить про ступінь впливу Кадирова на судову систему, яку декларують як незалежну

"Мій злочин перед Росією в тому, що я українець": Як в Чечні судять Карпюка і Клиха
Микола Карпюк та Станіслав Клых. Фото з архіву. Фото з відкритих джерел

Антон Наумлюк

Журналіст

У заключні дні процесу конфлікт між главою республіки та головою Верховного суду, який підпорядковується безпосередньо Москві, увійшов у фінальну стадію: Кадиров запропонував судді самостійно залишити посаду, той спочатку відмовився, а потім пішов, вибачившись перед чеченським народом. Це яскраво свідчить про ступінь впливу Кадирова на судову систему, яку декларують як незалежну

Наприкінці минулого тижня чеченський суд рішенням колегії присяжних визнав українців Миколу Карпюка та Станіслава Клиха винними в участі в бойових діях на території Чечні в 90-х рр. і вбивстві російських військовиків. До кінця місяця, коли суддя Верховного суду Чечні Вахіт Ісмаїлов винесе свій вирок і визначить міру покарання українцям, у Москви з'явиться ще двоє заручників, якими можна буде торгуватися з Києвом.

В останнього відсьогодні також додалося двоє кандидатів на торг. З 24 травня набрав чинності вирок українського суду двом російським ГРУшникам: Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва засудили до 14 років з конфіскацією майна за участь в агресивній війні проти України та вчинення теракту, що спричинив загибель українського військовика. Їхній захист не подавав апеляції на вирок, розраховуючи, що більш дієвим може виявитися прохання про помилування на ім'я президента Порошенка. Однак подати його можна було лише після набрання вироком чинності.

Новини за темою

Якщо ж Карпюку, якого колегія присяжних не вважала гідним поблажливості, суддею буде винесено довічний вирок, це ускладнить процес його передачі на Батьківщину. Так вважає адвокат Марк Фейгін, який взагалі до процесу в Чечні ніякого стосунку не має, але після оголошення присяжними вердикту активно його коментує.

Справа про загибель російських військовиків під час штурму Грозного 31 грудня 1994 р. виникла тоді ж, відразу після Першої чеченської війни. Потім була амністія, справу було забуто, і пил з нього здули лише 2014 року. Тоді ж в руки до російських силовиків потрапили двоє українців, прізвища яких були в списку членів націоналістичної організації УНА-УНСО: Карпюка взяли ще до захоплення Криму, Клиха трохи пізніше, влітку 2014 р.

За офіційною версією, Карпюка було делеговано від українських націоналістів (УНА-УНСО, "Правого сектора", "Тризуба Степана Бандери" та інших організацій), для переговорів з представником Кремля. Він виїхав до Росії, щоб умовити Москву не проводити референдум на півострові. Зараз це звучить дивно, але тоді анексія і вже тим більше військові дії проти України здавалися неможливими, люди вірили, що правила гри існують. Він виїхав з В'ячеславом Фурсою і водієм, але машину затримали на російському КПП на кордоні. Фурса потім в Україну повернувся, а Карпюк зник на рік, до нього не допускали адвокатів і катували.

"Мені зв'язали мотузками ноги і руки, наручники зняли. До другого пальця правої ноги та середнього пальця правої руки приєднали клеми. Потім почали пропускати через мене електричний струм з різною тривалістю: то протягом десятків секунд, то миттєвими поштовхами, то тривалий час. Скільки часу це тривало, не знаю. Я ні в чому не зізнавався, оскільки не брав участі в бойових діях... Через тортури електрикою у мене заніміли пальці рук. Я їх погано відчував. Вивозили мене для цих "процедур" о 4-й ночі. Струм пропускали через різні частини тіла: через все тіло, через серце, через статеві органи. Мені засовували під нігті якісь голки, але я болю не відчував, мабуть через те, що не відчував пальців рук", - написав Карпюк про тортури, яким піддавався під час слідства у Владикавказі.

Фото з відкритих джерел

Йому пред'явили звинувачення в тому, що він брав участь у бойових діях проти федералів у Чечні в 1994 р., а на початку 2000-х проходив навчання в таборах Салмана Радуєва у Веденському районі. Карпюк тримався і все заперечував. Зламався він, коли повірив загрозам, що оперативна група, яка катувала його електрикою, може викрасти з Рівненської області його малолітнього сина.

Новини за темою

Ця історія стає ще більш дивною від реакції керівництва "Правого сектора", який заявив відразу після захоплення Карпюка, що він виїхав до Росії самовільно, не маючи ніяких повноважень для переговорів. Фурса, який, за словами Карпюка, організував зустріч з представниками Кремля, від коментарів відмовився. Я спробував неофіційно перевірити, чи зафіксовано перетин кордону Карпюком. Мені відповіли, що документального підтвердження немає.

У червні 2015 р. російський слідчий, який вів справу Карпюка, відправив запит до України з проханням надати правову допомогу. Ця часто формальна процедура насправді могла серйозно допомогти захисту українця в Чечні: Карпюк назвав цілий список імен, які можуть підтвердити, що новорічної ночі 1994 р. він був в Україні, адвокат передав цей список українським силовикам. Але коли вони його отримали, справу про вбивство було моментально закрито, запит слідчого й адвоката залишили без уваги аж до лютого 2016 р., коли захист українців приїхав до Києва і виступив на прес-конференції і в ряді ЗМІ.

Станіслав Клих в УНА-УНСО теж був від самому початку утворення партії, встиг взяти участь у кількох заходах, а потім інтерес до неї втратив. До Росії він приїхав сам, щоб зустрітися в Орлі з дівчиною, з якою познайомився раніше. Його затримали у готелі, і що там точно сталося - не відомо.

Фото з відкритих джерел

Ані Карпюк, ані Клих у справі про загибель російських військовиків у Чечні ніколи не фігурували. Вперше про них заявив єдиний свідок звинувачення — Олександр Малофєєв. Кілька разів його було засуджено в Криму за розбій, потім він перебрався до Росії і сів вже на 24 роки. Стверджує, що воював у Чечні, але набагато краще, ніж у подіях у бунтівній республіці, розуміється на кримінальному світі Кримського півострова. Зараз він хворий на ВІЛ, туберкульоз. Він згадав, що бачив Карпюка і Клиха в Чечні вже після їх затримання російськими силовиками. Для цього слідчий склав додатковий протокол допиту.

"Чечня - це не зовсім Росія, і чеченський суд - це не зовсім російський", - говорив адвокат Ілля Новіков вже після вердикту присяжних, маючи на увазі, що це дуже специфічний регіон. У будь-якому іншому регіоні Росії розраховувати на те, що вердикт у такій політичній справі буде виправдувальним, звісно, не доводилося, а тут це було можливо. У Чечні події Першої війни пам'ятають дуже добре, воювали багато.

Новини за темою

"Ми з вами були тут і бачили, що відбувалося, а прокурори не були", - звертався до присяжних Докка Іцлаєв. Колегія пішла в дорадчу кімнату ввечері і швидко прийняти рішення не змогла, тобто був хтось, хто не погоджувався з обвинуваченням, і його вмовити відразу колегам не вдалося. Серед них була присяжна № 14, яку вимагали прибрати з колегії адвокатів. Після одного із засідань вона вийшла разом з іншими з будівлі Верховного суду і вмовляла колег: "Не можна йти проти влади, не можна відпускати українців". У Грозному вона працює директором школи, і кілька людей з колегії — її безпосередні підлеглі. Взагалі, це заборонено законом, а також заборонено розголошувати особисті дані присяжних.

Під час дебатів Ілля Новіков заявив, що на адвокатів в цьому процесі не чинили тиску. Це дійсно так, і це ж дозволило сподіватися на виправдувальний вердикт, бо треба розуміти, що таке Чечня і наскільки всеохватною є тут влада Рамзана Кадирова. Коли в лютому 2014-го р. президент Чечні залишився незадоволеним вердиктом присяжних, які відпустили двох підозрюваних у нападах на будинки чиновників, ніщо не завадило затримати відпущених у залі суду знову. Тоді ж Кадиров неконституційно висловився за скасування суду присяжних у республіці. За процесом у справі Карпюка і Клиха не стежити він не міг, і відсутність тиску на адвокатів і на окремих журналістів, які висвітлювали процес, захист трактував як, щонайменше, нейтралітет.

У заключні дні процесу конфлікт між главою республіки та головою Верховного суду, який підпорядковується безпосередньо Москві, увійшов у фінальну стадію: Кадиров запропонував судді самостійно залишити посаду, той спочатку відмовився, а потім пішов, вибачившись перед чеченським народом. Це багато що говорить про ступінь впливу Кадирова на судову систему, яку декларують як незалежну. Якщо б він вважав за потрібне натиснути на адвокатів, колегію присяжних і журналістів, це було б зроблено очевидно і явно. Думаю, що коли цього не сталося, присяжні все ж вирішили не ризикувати. За "неправильні" вчинки в Чечні розплачуються згорілим будинком і втратою батьківщини.

Увага з боку керівництва Чечні до справи Карпюка і Клиха проявилася під час останніх засідань, коли в залі несподівано з'явився прес-секретар Кадирова Альва Карімов. Втім, він заявив, що зайшов на процес випадково, щоб подивитися на суд присяжних. Після нього залишився представник прес-служби, який дивувався, як присяжні винесли вердикт, якщо немає жодної фотографії і жодного документального свідчення, що Карпюк і Клих були в Чечні в середині 90-х. Адвокат Докка Іцлаєв цілком впевнено заявляв, що на присяжних чинили тиск. "Не могли ж вони ухвалити обвинувальне рішення всупереч очевидним фактам без тиску", - дивувався він. Про те, що присяжним надходять анонімні погрози, заявляв перед дебатами сторін і суддя Вахіт Ісмаїлов, який зажадав для колегії держзахист. "У нас доступу до інформації про присяжних немає, - заявив тоді адвокат. - Значить, загрози на користь обвинувачення". Загроз, з одного боку, і мовчання керівництва республіки - з іншого цілком вистачило, щоб присяжні визнали українців винними.

Фото з відкритих джерел

Невтручання Кадирова пояснити можна: після вироку українцям у багатьох чеченців може виникнути питання: якщо цих людей сьогодні засудили за звинуваченням у військових діях за тодішні інтереси Чечні, то чому завтра не можуть звинуватити нас? Війна була всього двадцять років тому, а звинуваченням в участі в таборах Радуєва і того менше, очевидців та учасників ще вистачає. Якби глава республіки публічно показав би свою згоду з обвинуваченням, це питання могли б поставити вже вголос. "Це справа виникла не тут, її придумали сторонні люди, які вашими руками хочуть завершити розпочате", - звертався до присяжних Ілля Новіков, прозоро натякаючи, що Москва, а простіше кажучи, Слідчий комітет РФ і ФСБ використовують чеченську колегію, щоб отримати ще двох українських заручників. Але от пояснити 2016 р. кримінальну справу проти українців подіями 20-річної давнини - вже складніше.

Новини за темою

У кожній політичній справі проти громадян України, які розглядають зараз або вже завершилися в Росії, крім, власне, підсудних, незримо присутні зовсім інші особи. Частіше з керівництва України, політичної або бізнес-еліти. У справі Олега Сенцова це тодішній керівник "Правого сектора" Дмитро Ярош, у справі Савченко — це колишній командир "Айдара" Сергій Мельничук, у справі Сергія Литвинова — Арсен Аваков та Ігор Коломойський. Поряд з Карпюком та Клихом у залі суду постійно стоїть екс-прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк. Теж незримо, зрозуміло. Його ім'я в показаннях Малофєєва, до речі, виникло раніше, ніж імена підсудних, - ще до їх затримання. Це пов'язує всі справи проти українців в одну так звану "Велику  українську справу про події на Донбасі і в Криму". Вона народилася разом з Управлінням з розслідування злочинів, пов'язаних із застосуванням заборонених засобів і методів ведення війни СК РФ, яке очолив генерал Олександр Дриманов. До цього він розслідував військові злочини в Південній Осетії під час війни з Грузією. Співробітники Управління створили для російського телебачення справу Савченко, і в перший же день роботи заявили, що вже "розслідують кримінальні справи стосовно членів "УНА-УНСО" - Мазура, Бобровича, Яроша, Корчинського, братів Тягнибоків, Мамалиги та інших". Йдеться про справу Карпюка і Клиха, але їх в офіційному прес-релізі навіть не згадують. Насправді, якщо б не було анексії Криму, якщо б не було військових дій на сході України, не було б і судового процесу в Грозному. Українці в Чечні в середині 90-х дійсно воювали на боці Ічкерії. За всю Першу війну їх там було небагато – не більше чотирьох десятків, але їх чудово пам'ятають і дуже тепло про них відгукуються чеченці, які воювали разом з ними. Інша справа, що немає жодного чеченця, який би сказав, що бачив саме Карпюка або Клиха.

"Єдиний мій злочин перед Росією в тому, що я українець", - заявив в останньому слові Микола Карпюк. Якщо подивитися на чеченську справу українців без особливих емоцій, то загалом так воно і є.

Антон Наумлюк

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>