banner banner banner banner

Маски президента: Як змінювався Зеленський протягом року

Маски президента: Як змінювався Зеленський протягом року
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Мабуть, слова про те, що світ – театр, а люди в ньому актори, стали "бояном" ще за життя їх автора, Шекспіра. І все таки краще не скажеш. Особливо, якщо мова йде про українського президента. Йому сам Бог велів перевдягатися, бо лицедійство було першою професією Володимира Зеленського. А альтернативну професію виборці піднесли йому на тарілочці рік ще тому, коли 21 квітня 2019-го відбувся другий тур президентських виборів. Зараз, після стількох подій, здається, що все це було в іншому житті. Не тут і не з нами. Але цей рік нам все ж не наснився. А тому 112.ua разом з експертами аналізує зміни, яких зазнавав Зеленський по мірі того, як він вживався у свій новий позаекранний образ. 

Маска № 1. Свій хлопець Голобородько

"Він провів смішну постмодерністську кампанію, центральною частиною якої був загальнонаціональний комедійний тур, який включав відеокліпи президента", – йдеться у тій самій знаменитій публікації The Guardian, через яку так довго кпинили над президентом Володимиром Зеленським та його прес-службою. З тональності The Guardian очевидно, що, на думку журналістів, президент України і досі лишається заручником свого найвідомішого образу – образу учителя Василя Голобородька, героя серіалу "Слуга народу".

Голобородько, за сюжетом фільму, став президентом України цілком випадково. Його полум’яний монолог про корупцію зняв на відео учень – відео стало вірусним, а автор монолога – відомим. Так до Василя Івановича прийшла слава, а до виконавця ролі Володимира Зеленського – влада. Причому справжня, не кіношна.

Обережно, на відео присутня нецензурна лексика

Естетика образа Голобородька – свого, зрозумілого, близького, відкритого, такого народного – визначала весь перебіг виборчої кампанії Володимира Зеленського. Його персонаж нещадно експлуатувався у всьому тому медіапродукті, який видавала на гора команда майбутнього президента. Селфівідео, тренування та челенджі, і усе це з жартами, з алюзіями на Голобородька – саме так продавав себе Зеленський виборцю.

Навіть через півроку після другого туру виборів Василь Голобородько ще не зовсім вивітрився з пам’яті тих, хто стежив за розвитком подій в Україні. Зокрема, наприкінці листопада 2019-го президентка Естонії Керсті Кальюлайд подарувала Зеленському велосипед – під час його офіційного візиту до цієї країни. На велосипеді, як відомо, їздив кіношний вчитель.

Офіс президента України

Згадуючи тодішнього Зеленського-Голобородька, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко говорить про нього так: "Це був президент драйву – він кудись іде чи їде, він щось розповідає, тобто демонструє, що всі ми кудись рухаємося".

Експерт наполягає: раніше президент України був куди як більш динамічним. Петренко згадує і посиденьки Зеленського на одеському пляжі в компанії нині відставленого з посади глави ОП Андрія Богдана, і поїдання гарантом шаурми (все з тим же Богданом).

Facebook Володимир Зеленський

Але "будь-яка посада, а тим паче посада президента, змінює людину. Якщо говорити про зовнішні ознаки, то водорозділом між "старим" та "новим" Зеленським став, мабуть, січень. "Старий" Зеленський був тим, ким він був під час виборів. Все почало змінюватися з нового року, а, точніше з його поїздки в Оман і тих проблем, які з нею були пов’язані", – наполягає Петренко.

Новини за темою

"З тих пір ми вже не бачимо драйвового Зеленського, ми бачимо Зеленського "стаціонарного", що, можливо, викликано його внутрішньою образою чи розчаруванням. Відбулася зміна амплуа актора на амплуа президента. Можливо, оточення президента замовило якесь соціологічно-психологічне дослідження і з’ясувало, що головний нахил українців полягає у консервації статус кво, а не в бажанні стрімголов мчати вперед", – додає він.

Експерт підкреслює: "Зеленський став менше рухатися. Раніше було більше відео, зараз він – стаціонарний. Раніше їздив з Богданом, їв з ним шаурму, а тепер йдуть окремі посили від Зеленського, а окремі – від Єрмака. Та й пряма мова президента стала іншою – просувається офіційний образ, в костюмі і при краватці. Тепер він краще вжився в іпостась президента – іміджево він вже більше відповідає уявленню про те, яким має бути президент взагалі".

Та якщо, на переконання Петренка, водорозділ між "старим" та "новим" Зеленським припав на січень, то на думку керівника центру "Третій сектор" Андрія Золотарьова, трансформація президента відбулася значно раніше. А саме – під час парламентських виборів.

Маска № 2. Жорсткий лідер Лукашенко

"Ще під час парламентського туру Зеленський вживався в образ батька Лукашенка (зокрема, коли "нахиляв" місцевих чиновників), але періодично він же намагався вжитися в образ такого собі Макрона. І при цьому – залишатися Володимиром Зеленським, тобто імплементувати образ Голобородька – президента, який не такий, як усі", – говорить Золотарьов.

Відео з випадком, про який згадує експерт, свого часу стало вірусним, а фраза, яку тоді вимовив Зеленський – "вийди звідси, розбійник" – перетворилася на мем. Інцидент стався 10 липня 2019 року, коли глава держави вигнав секретаря Бориспільської міськради Ярослава Годунка з наради, присвяченої регіональним проблемам. Тоді між Годунком та Зеленським зав'язалася перепалка: президент обурився, що бориспільський міський голова і директор лікарні не змогли домовитися і залагодити проблеми медустанови. Годунок вирішив заперечити, але нарвався на жорстку відповідь.

"Апогеєм "лукашенкозації" Зеленського стала поїздка до Борисполю і фраза про розбійника, – коментує цей епізод Богдан Петренко. – Потім, як видається, відбулося переосмислення ситуації, і хоча певні лукашенківські нотки у Зеленського збереглися, бажання зберігати над усім тотальний контроль зменшилося. А потім підключилися соціологічні дослідження, котрі показали, що українці з усіх іноземних лідерів найбільше люблять Меркель, і Зеленський вирішив поєднати її спокійну упевненість із владністю Лукашенка".

От тільки Ангели Меркель з її німецькою витримкою з Зеленського не вийшло. Історія з Годунком мала продовження: президент не задовільнився тим, що вигнав чиновника. Виходячи з наради, він кинув ще одну вікопомну фразу: "Щас позвоню Баканову по поводу етого чорта". Чому голова СБУ мав розрулювати місцеві проблеми – не зрозуміло, але ясно одне: Зеленському просто необхідно, аби останнє слово лишалося за ним.

Так було, між іншим, й в ситуації з нардепом Олексієм Гончаренком: після його нищівного виступу у Верховній Раді президент Зеленський не полінувався пройти крізь всю сесійну залу до сектору "Європейської солідарності" і сказати своєму кривднику кілька слів. За свідченням Гончаренка, глава держави порадив йому ніколи не переходити з ним на особистості.

Але повернемося до образу Лукашенка. Під цією личиною Зеленського бачить і політолог Євген Булавка: "Президент пробував багато образів – від свого в дошку хлопця до такого собі Лукашенка: виганяв представників місцевої влади, "тикав" всім підряд – була у нього спроба зіграти у "крутого". Тут і поїздка на передову, коли тільки починалося розведення військ (історія з "янелохом" і "мені 42 роки")… Зараз все це трохи зійшло нанівець, бо зрештою Зеленський зіткнувся зі справжніми серйозними викликами".

Мабуть, згадувана Булавкою поїздка на передову – апогей входження у образ суворого лідера. Між іншим, пізніше Зеленський подібний досвід не повторював – його спілкування з бійцями АТО обмежилося 26 жовтня 2019 року.

У той день президент прибув у Золоте, де вирішив "по-простому" поговорити з "пацанами". Але розмови, м’яко кажучи не вийшло. Відповідаючи на питання одного зі своїм візаві про формулу Штайнмаєра, а також про акцію "Ні капітуляції", Зеленський був напрочуд грубим. "Послухай, я президент цієї країни. Мені 42-й рік. Я ж не лох якийсь. Я тебе прийшов і сказав — зброю прибери. А ти мене не переводь на акції", – сказав Зеленський.

Та в кожному разі, як каже Андрій Золотарьов, "дійти до образу дуже жорсткого лідера у Зеленського не вийде – не тому, що це не в його природі, а тому, що це – не в природі країни. У нас коли хтось намагається закрутити гайки, то просто зриває різьбу. Власне, ті, хто знайомий з кіновиробництвом і бачив Зеленського у цій справі, кажуть, що Зеленський – дуже авторитарна людина. Напевно, це так і є. Бо продюсувати кіно, будучи "бубочкою", неможливо. Демократія і кінопродюсування – несумісні поняття. Але намагання впровадити в державі авторитаризм якщо й матимуть місце, то будуть недовгими".

Маска № 3. Хитрий олігарховод Кучма

Можливо, саме тому в образі Лукашенка Зеленський затримався недовго. Інцидент з ветеранами нікому не сподобався, і лідер країни збавив оберти. Взагалі він є дуже "рейтингозалежним", як це називає Богдан Петренко.

"Зеленський змінюється разом зі зміною громадської думки. І те, що відбувається зараз, скидається на те, що у Зеленського вибудовують такий собі неокучмізм. Коли ми говоримо, приміром, про стосунки з іншими країнами, то тут є спроби налагодити певного роду "багатовекторність". Крім цього, кучмізм наслідується і у стосунках з олігархами, коли Зеленський вибудовує паритет з різними бізнесовими структурами", – каже експерт.

Стосунки президента з олігархатом – окрема велика тема, яку не проілюструєш фото чи відео. Однак очевидно, що за рік правління Зеленський втомився від домінування тільки одного великого гравця від клану фінансово-промислових груп. А відтак монополія Ігоря Коломойського рухнула: це стало очевидно останнім часом, коли було ухвалено закон про землю і розглянуто в першому читанні закон про банки, названий "антиколомойським".  

Показово, що до лобізму закону про землю у сесійній залі долучилися дві опозиційні фракції – "Європейська солідарність" та "Голос". Останню, як відомо, спонсорує інший олігарх – Віктор Пінчук. Та й сам Петро Порошенко, очільник ЄС, також належить до олігархічної породи. Як будуть вибудовуватися стосунки Зеленського із ним та з Пінчуком – покаже час. Але вже зараз зрозуміло, що президент твердо вирішив розкладати яйця у різні корзини.

"За тією управлінською моделлю, яку для себе бачить Зеленський, Кучма є для нього найближчим. Кучма – це, власне, батько української державної моделі, яку ми зараз відхаркуємо. А Зеленський, як і всі ми, теж прожив десять років за президентства Кучми, до того ж – так чи інакше співпрацював з породженими Кучмою олігархічними кланами, виступаючи на їхніх телеканалах. Тож недарма у методах Зеленського немає ніякої європейськості: все що він пропонує – від формування свого оточення до схеми "вирішення питань" – походить від моделі Кучми. Іншої поведінки – європейської, прозорої – у ньому просто не закладено", – коментує Євген Булавка.

"У Кучми свого часу був вибір, – додає до сказано політексперт Кирило Сазонов. – Або допустити створення українських фінансово-олігархічних груп, або допустити прихід російських олігархів. Леонід Данилович зробив розумний вибір, зрозумівши, що на своїх впливати буде легше. Так виникли вітчизняні олігархи – неминуче, але менше зло. Після цього Кучма балансував між багатьма, тоді як Зеленський прийшов до влади за підтримки одного-єдиного олігарха".

Нині ця помилка може бути виправлена, а, може, й ні. Бо Зеленському вкрай бракує навичок Леоніда Даниловича, веде далі Сазонов. "Кучма – це досвідчений гравець, він знає, як вибудовувати стосунки з людьми, аби вони один одного врівноважували. Чи вийде подібна взаємодія у Зеленського – велике питання, бо і вік у нього не той, і досвід не той, і школа не та. Зеленський надто легко впадає в залежність, в якийсь момент він – як Янукович – може почати дратувати всіх, і завершиться це все уходом з влади – як мінімум", – припускає експерт.

До речі, Сазонов додає й таке: коли Зеленський намагається грати Кучму, на сцені оживає образ… Віктора Ющенка – цілковитого антипода Леоніда Даниловича. 

"Після образу Голобородька (який мав прийти та навести лад так, як це уявляє більшість українців) виникла чимала пауза, і стало незрозуміло – а чому, власне, нічого не відбувається? Президент отримав всю владу, окрім, хіба що місцевих рад (а подібного не було ні у кого, навіть у Януковича), але, тим не менш, нічого корисного для народу не відбувається. Якщо порівнювати Зеленського із кимось з українських президентів, то це буде Ющенко. Бо в його випадку також мали місце неймовірні очікування і жодних дій", – каже Сазонов.

Маска № 4. Експортний варіант: елегантний Макрон

Таким чином, українці зараз спостерігають певний мікс з Кучми, Ющенка, Лукашенка (можливо, також, когось іще) – і весь цей мікс, утілений в одному Зеленському, править країною. Але це, так би мовити, для внутрішнього використання. Назовні ж виходить дещо інший Зеленський. Наші експерти одностайні: коли президент їде за кордон, він намагається дублювати свого французького колегу Емануеля Макрона.

Офіс президента України

"З іноземних лідерів Зеленський хоче наслідувати Лукашенка – у стосунках з нашою місцевою демократією, але на експорт у нього є інший образ – Макрон, це та публічна іпостась, яку він бере на озброєння. Макрон також несхожий на інших, він до певної міри ламає традицію, це унаочнюється і його особистим життям зокрема", – зауважує Андрій Золотарьов.

Але знову таки: повної (чи хоча б часткової) подібності зі своїм ідеалом Володимир Зеленський добитися не може. На Макрона недостатньо походити якимись вирваними з контексту рядками біографії – наприклад, тим, що обидва лідера доволі далеко відійшли від своїх попередників.

"Макрон – теж позасистемна людина, яка однак має значно більший громадсько-політичний досвід. А от Зеленський з’явився нізвідки. І з усіма своїми вірусними відеороликами він лишається дуже далеким від європейської реальності. Бо домінує в ньому ментальність Кучми. Це давалося взнаки і у його "епідемічних" зверненнях: замість надати конкретну інформацію, він більше дбав про появу у своїх відео красивих оборотів та різного роду сценічних ефектів", – говорить Євген Булавка.

"Зеленський намагається мавпувати усіх потрошку і перевтілюватися у багатьох – і у Кучму, і у Лукашенка, але тут бракує досвіду і треба ще вчитися, – включається в розмову директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. – Просто так личину Трампа, Макрона або Ердогана не вдягнеш. До того ж, коли Зеленський опиняється у складній ситуації, як у грудні в Парижі, в нього в принципі зникає будь-яка маска. В нього все написано на обличчі, обличчя він не тримає. Бо актор він добрий, але до актора-політика ще не дотягує. І от на це обличчя йому поки не вдається вдягти маску суворого батька нації (як Лукашенко) або такого собі запеклого політгравця (як Трамп)".

Згадуючи Париж, Карасьов має на увазі те, що наприкінці минулого року у столиці Франції вперше за три роки відбулась зустріч у "нормандському форматі". 9 грудня 2019-го тут зійшлися на одному майданчику президенти України, Франції, РФ та канцлерка Німеччини. Тодішня "Нормандія" – так само велика тема для окремого аналізу, який власне, і був свого часу зроблений нашим виданням.

На думку багатьох оглядачів, під час свого першого "нормандського" досвіду Володимир Зеленський не був на висоті. Його скутість та розгубленість, так не схожа на стиль поведінки всередині країни, надто сильно впадала в око. Вадим Карасьов називає таку ситуацію "безмасочним режимом": "коли президент опиняється сам-на-сам з емоціями" і – доповнимо від себе – не може дати їм раду.

Хоча таким Зеленський буває все ж не часто. У переважній більшості випадків він знає, кого грає. "Маска Голобородька завжди при ньому, як і набір інших масок – як у кожного актора. Під кожну виставу, під кожну декорацію і під кожного режисера відбувається нове перевтілення – або у Голобородька, або у президента, або у прем’єра", – резюмує Карасьов. 

Маска №5. Таємничий трікстер

Але якщо маски Голобородька, Лукашенка, Кучми і навіть Макрона Зеленський приміряє свідомо, то є ще одна роль, у яку він грає мимоволі. Цю думку в коментарях для 112.ua розвиває Євген Булавка. Він називає президента Зеленського трікстером, стверджуючи, що це і є його головна суть.

За Вікіпедією, трікстер – це архетип, властивий багатьом культурам. Він "відрізняється лукавством, хитромудрістю, підступністю, жорстокістю, здатністю до трансформацій і перевтілень. Він завжди одночасно творець і руйнівник, ошуканець і жертва обману. У нього немає свідомих бажань, його поведінка визначається інстинктами та імпульсами. Він не знає ані добра, ані зла, хоча несе відповідальність і за те, і за інше".

Чи дійсно таким є і наш президент?

"За своїм типом Зеленський – так званий трікстер, – наполягає Булавка. – Це персонаж, присутній і у давній міфології, і в аналітичній психології, тобто це людина, яка живе з "хайпу", намагається привернути до себе увагу (і вміє її тримати, що слід визнати), намагається розважити публіку, але внаслідок своїх дій є деструктивною особистістю, навіть не бажаючи цього. В кіно і книгах чимало подібних образів – від Джека-Горобця до Карлсона та нашого Лиса Микита. Це – персонаж, котрий є руйнівником, але сам цього не усвідомлює і від цього страждає. Звідси і постійні невиконані обіцянки, і поширення недостовірної інформації".

Що ж, із Карлсоном Володимира Зеленського ще не порівнював ніхто. Та "головна маска, яку Зеленський одягнув і носить, це – маска українського президента. У багатьох випадках він демонструє неготовність бути не те, що президентом, а навіть звичайним політиком – це проявляється у багатьох психологічних зривах, найяскравіший з яких – підхід до Олексія Гончаренка у Верховній Раді, бо так політики себе не поводять", – додає наш співрозмовник.

Через брак досвіду, терпіння та вміння тримати себе в руках Булавка передрікає Зеленському не надто райдужне майбутнє. "Зараз навіть голос Порошенка звучить значно впевненіше, аніж голос Зеленського. А ОПЗЖ на тлі "Слуги народу" виглядає як краще структурована політична сила з чіткою позицією. Скидається на те, що поле повноважень Зеленського звужується, як шагренева шкіра. В такому режимі він не витримає довго психологічно і, знайшовши той чи інший сценарій, спробує піти з посади", – прогнозує Булавка.

Тим паче після того, каже він, як президент "прийме на себе весь негатив, пов'язаний з епідемію, карантином та економічною ситуацією в цілому".

"Зараз починаються складні часи, – погоджується Андрій Золотарьов. – Зеленському доведеться грати в "реал політик". Час відеозвернень минув".

"За рік хотілось би бачити Володимира Олександровича актором "95 Кварталу", там він був на своєму місці і створював непогану альтернативу російському продукту. Зеленського-актора любив багато хто – і на заході, і на сході. Але як президент він у одних відразу викликає несприйняття, а у інших розчарування приходить з часом", – резюмує Кирило Сазонов.

Втім, розчарування у Зеленському поки що не сягнуло критичного рівня. Останні соцопитування хоч і засвідчують падіння рівня довіри як до самого президента, так і до його політичної сили, але не настільки суттєве, аби вважати, що у 2021-му ми не будемо так само підводити підсумки другої річниці його президентства.

Втім, поживемо – побачимо. Додивимося це кіно до кінця.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>