"Майдан" у Вірменії: Шанси опозиції і козирі Саргсяна

Враховуючи те, що Республіканська партія домінує на політичній арені Вірменії, Серж Саргсян може до безкінечності перебувати на посаді прем'єр-міністра. Опозиція звинувачує чинну владу в корупції, вказує на непросте соціально-економічне становище в країні, високі темпи міграції та порушення прав людини. Але вона дуже слабка і регулярно програє вибори. Крім того, російській владі вигідно, щоб такий політик як Саргсян перебував у владі, оскільки він вважає пріоритетом зміцнення відносин з Росією

"Майдан" у Вірменії: Шанси опозиції і козирі Саргсяна

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Враховуючи те, що Республіканська партія домінує на політичній арені Вірменії, Серж Саргсян може до безкінечності перебувати на посаді прем'єр-міністра. Опозиція звинувачує чинну владу в корупції, вказує на непросте соціально-економічне становище в країні, високі темпи міграції та порушення прав людини. Але вона дуже слабка і регулярно програє вибори. Крім того, російській владі вигідно, щоб такий політик як Саргсян перебував у владі, оскільки він вважає пріоритетом зміцнення відносин з Росією

У Вірменії з 13 квітня триває акція протесту "Зроби крок – відкинь Сержа", організована альянсом опозиційних партій "Елк" на чолі з журналістом і депутатом парламенту Ніколом Пашиняном. Опозиціонери виступають проти недавнього призначення новим прем'єр-міністром Вірменії Сержа Саргсяна, колишнього президента і нинішнього лідера правлячої Республіканської партії (з 2006 р.). Прихильники опозиції блокують рух на вулицях Єревана, заважають роботі держустанов. Деякі громадяни викладають в інтернет стріми з місця подій. Вони стверджують, що їхня акція носить мирний характер. Протестувальники вимагають відставки Саргсяна. Навіть лунають заклики не платити податки, щоб перекрити владі кисень. В акціях протесту в Єревані беруть участь близько 100 тис. осіб. Мітинги також проходять у містах Гюмрі і Ванадзор. Протестують в основному особи у віці 18-35 років. З початку акції протесту поліція заарештувала майже 300 осіб, включаючи Пашиняна.

Причини "Майдану" в Єревані

Учасники протестів вважають, що Саргсян використовував недавню конституційну реформу у свою користь, щоб зберегти владу у Вірменії. Пашинян назвав продовження влади Сарсгяна в якості прем'єра спробою "азербайджанізації Вірменії". Чинний президент Азербайджану Ільхам Алієв переобирався чотири рази поспіль і править країною з 2003 р. Президент Вірменії не може переобиратися більше двох термінів. У березні 2018 р. другий президентський термін Саргсяна підійшов до кінця. Однак, будучи президентом, Саргсян подбав про те, як зберегти свою владу на довгі роки. Три роки тому він ініціював перехід на парламентську форму правління у Вірменії і розширення повноважень прем'єр-міністра, скасування всенародних виборів президента, якого тепер обирають депутати парламенту. Тоді Саргсян обіцяв, що не буде виставляти свою кандидатуру на прем'єрську посаду. У 2015 р. дві третини вірмен підтримали запропоновану екс-президентом реформу на референдумі.

Саргсян не дотримав свою обіцянку. Більшість депутатів парламенту (90 осіб), де домінує коаліція Республіканської партії і партії "Дашнакцутюн" (займають 65 зі 105 місць), проголосували за призначення прем'єр-міністром. Новий президент Вірменії Армен Саркісян, який також є республіканцем, підписав указ про призначення Саргсяна прем'єром. Тепер ключові повноваження концентруються в руках прем'єр-міністра, який є верховним головнокомандувачем у разі війни. Посада президента номінальна. Враховуючи те, що Республіканська партія домінує на політичній арені Вірменії, Серж Саргсян може до безкінечності перебувати на посаді прем'єр-міністра. Пашинян вважає, що республіканці позбавили народ можливості самостійно вирішувати, хто буде при владі, а хто ні. Метою акції протесту є довести протилежне і змусити Саргсяна піти.

Опозиція звинувачує чинну владу в корупції, незадоволена непростим соціально-економічним становищем у країні, високими темпами міграції та порушенням прав людини. Корупція є нагальною проблемою Вірменії, як і значної кількості пострадянських держав. За даними Amnesty International, в минулому році Вірменія посіла 107 місце у світі за рівнем сприйнятливості до корупції (сусідня Грузія займає 46 місце, Україна – 130, а Росія – 135 місце). Керівник програм антикорупційного центру Transparency International Варужан Октанян вважає, що у Вірменії приймаються необхідні закони по боротьбі з корупцією, але проблема полягає в їх реалізації. Посол США у Вірменії Річард Міллз впевнений, що проблема корупції стримує американських інвесторів від вкладення коштів у місцеву економіку.

У корупції підозрюється колишній міністр фінансів Гагік Хачатрян, який зробив статки під час держслужби. Він купував нерухомість в Америці і Європі. В його власності знаходяться шоколадний завод "Моцарт" в Австрії. Він планує відкрити готель Marriott в Єревані. У вірменській газеті "Жаманак" мусувалася інформація про те, що у Хачатряна є шанси стати віце-прем'єром в кабінеті Саргсяна. У вересні 2017 р. Саргсян помилував начальника державної служби соціального забезпечення Вазгена Хачикяна, який сидів у в'язниці за шахрайство. У 1999-2010 рр. з держбюджету Вірменії зникли 600 тис. дол., які призначалися пенсіонерам. Одним з найбагатших людей Вірменії є брат прем'єр-міністра Олександр Саргсян, якого в народі називають Сашик. У 2003-2007 він був депутатом парламенту від Республіканської партії і за цей час купив особняк за 2,8 млн дол. у Каліфорнії, витратив на його ремонт 300 тис. дол. Сашик володіє мережею газозаправних станцій у Вірменії, які йому допоміг придбати екс-президент Роберт Кочарян. Підозрюваним у корупційній діяльності є мер міста Гюмрі Самвел Баласонян, який за час перебування на посаді купив три особняки.

Новини за темою

В самій Вірменії спостерігається непроста соціально-економічна ситуація. Держборг Вірменії становить 54% до ВВП. Безробіття у Вірменії вимірюється 16,5%. Вірменія займає 4-е місце в Європі серед країн з найнижчими зарплатами. Середня зарплата у Вірменії становить 251 євро. Значна кількість вірмен виїжджають на заробітки за кордон. З 2008 по 2015 рр. Вірменію безповоротно покинули 307,6 тис. осіб. Найбільше вірмен поїхали у Францію, Німеччину, Росію і США. За офіційними даними, населення Вірменії становить близько 3 млн чол., а за неофіційною інформацією наполовину менше. Країна знаходиться на порозі депопуляції. Вірменська діаспора за кордоном в два рази більша населення країни. Уряд проводить програми репатріації вірмен, але поки що більше людей залишають країну, ніж повертаються назад.

Козирі Саргсяна

Складно прогнозувати, чим закінчаться протести у Вірменії. Чомусь дії вірменської опозиції нагадують київські Майдани 2004 і 2014 рр.., в результаті яких в Україні сталася зміна влади. Однак, на відміну від екс-президента Леоніда Кучми, який добровільно пішов у відставку, і його колеги Віктора Януковича, який втік у Росію, Серж Саргсян веде себе впевнено і всупереч вимогам мітингувальників не поспішає йти у відставку. Політик перебуває при владі 10 років і за цей час представники опозиції неодноразово вимагали його відставки. Великі акції протесту у Вірменії проходили і в 2008 р. після президентських виборів, на яких переміг Саргсян. Вірмени мітингували в 2014-2015 рр. проти підвищення тарифів на громадський транспорт і електроенергію. Всі ці виступи опозиції сходили нанівець. Вірменська влада розраховує на те, що мітингувальники випустять пар і розійдуться по домівках. Безрезультатно закінчилася зустріч Саргсяна і Пашиняна в неділю. У відповідь на вимогу піти у відставку Саргсян звинуватив Пашиняна в шантажі. Після зустрічі вірменські силовики затримали Пашиняна і кілька десятків активістів під час ходи мітингувальників в Єревані. Переконавшись у тому, що домовитися з опозицією не вийде, Саргсян вирішив позбавити протестувальників лідера. Мабуть, вірменський прем'єр вважає, що у нього достатньо козирів для того, щоб утримати владу.

Новини за темою

Саргсян розігрує карабахську карту. Він заявив, що вступив на посаду прем'єр-міністра у зв'язку зі складною геополітичною ситуацією в регіоні та необхідністю врегулювати карабахську проблему. Після того, як ця проблема буде вирішена, тоді Саргсян буде готовий піти у відставку. На момент розпаду СРСР Нагірно-Карабахська автономна область перебувала у складі сучасного Азербайджану. У 1991 р. місцеві вірмени проголосили Республіку Арцах на території автономії і прилеглого Шаумяновського району. Вірмени вважають, що Нагірний Карабах належить їм, бо там існували вірменські державні утворення в часи античності і середньовіччя. У 1991-1994 рр. йшов вірменсько-азербайджанський збройний конфлікт за контроль над Нагірним Карабахом. Сам Саргсян родом з м. Степанокерт, адміністративного центру Нагірно-Карабахської автономної області і в роки збройного конфлікту очолював комітет самооборони вірмен. В 90-і рр. він користувався популярністю у Вірменії, а карабахське минуле посприяло його просуванню по кар'єрних сходах. До 2008 р. Саргсян обіймав посади міністра оборони, міністра національної безпеки, міністра внутрішніх справ та прем'єр-міністра Вірменії. Незважаючи на те, що незалежність Республіки Арцах не визнала жодна держава світу, значна частина вірмен вважають її повноцінною другою вірменською державою та виступають проти повернення до складу Азербайджану. Вірмени вважають, що Азербайджан представляє для них військову загрозу. Особливо дані настрої активізувалися після ескалації конфлікту в квітні 2016 р. Карабахська проблема є чинником, який консолідує вірмен. Проти повернення Арцаха до складу Азербайджану виступають багато вірмен, включаючи лідера опозиції Пашиняна.

Саргсян напрацьовує собі імідж захисника вірменського народу, вибудовуючи образ зовнішнього ворога в особі Азербайджану. Напередодні обрання на пост прем'єр-міністра Саргсян пообіцяв провести реформу збройних сил, сприяти закупівлі озброєнь за кордоном, виробництву вітчизняного озброєння. Саргсян дає зрозуміти вірменам, включаючи прихильників опозиції, що якщо вони дорожать своєю безпекою і не хочуть, щоб Азербайджан повернув Нагорний Карабах, то їм доведеться змиритися з його знаходженням в кріслі прем'єра і існуючими соціально-економічними проблемами. В цьому плані Саргсяну вигідна періодична ескалація бойових дій в зоні карабаського конфлікту. Тактика Саргсяна працює на практиці. Поліція і армія лояльні до прем'єр-міністра. Без підтримки силовиків непросто здійснити зміну влади. Недарма вірменська опозиція проводить мирні протести і робить ставку на акції громадянської непокори. Їх можуть розігнати за допомогою спеціальних засобів.

Незважаючи на суспільне невдоволення політикою Саргсяна, його Республіканська партія безперервно перемагає на парламентських виборах і домінує у вірменському парламенті з 1999 р. На торішніх парламентських виборах за республіканців проголосувало 49,17% населення. За опозиційну партію Альянс Царукяна проголосували 27,35% вірмен, за альянс "Елк" – лише 7,78%. Представники вірменської опозиції асоціюються з персоною неоднозначного екс-президента Левона Тер-Петоросяна. Роки правління Тер-Петросяна (1991-1998 рр.) асоціюються з непростою соціально-економічною ситуацією, яку вірмени називають "темні роки". Через карабахський конфлікт Азербайджан і Туреччина влаштували Вірменії економічну блокаду і перекрили всі шляхи сполучення з республікою. На поч. 90-х в країну перестав надходити природний газ, мазут, продовольство. Зупинилися котельні та електростанції. Вірмени опалювали приміщення буржуйками. Єдиною транспортною артерією, яка пов'язувала Вірменію з зовнішнім світом, стала дорога в грузинський порт Поті. Але цього було недостатньо, щоб забезпечити країну необхідними імпортними товарами.

Щоб зрушити карабахське питання з мертвої точки і нормалізувати стосунки з сусідами, Тер-Петросян запропонував план мирного врегулювання, згідно з яким Нагірний Карабах планувалося перетворити в демілітаризовану зону і повернути Азербайджану деякі території. Це було непопулярним рішенням, яке призвело до розколу уряду і відходу Тер-Петросяна у відставку під тиском карабахських вірмен в особі прем'єр-міністра Роберта Кочаряна і Сержа Саргсяна, який тоді обіймав посаду міністра внутрішніх справ. З Тер-Петросяном пов'язаний лідер протестного руху Нікол Пашинян, який у 2008 р. був членом його передвиборного штабу. На президентських виборах 2008 р. Тер-Петросян програв Саргсяну. У Вірменії немає чіткого розподілу політичних сил щодо зовнішньополітичної орієнтації. З часів Тер-Петросяна Вірменія проводить комплементарну зовнішню політику: розвиває рівновіддалені партнерські відносини з різними країнами світу, де можна отримати економічну вигоду і знайти підтримку з політичних питань. Найчастіше це країни, де є впливове вірменське лобі – США, Росія, країни Європи, в тому числі Франція. В цьому плані республіканці і опозиціонери мало чим відрізняються один від одного.

Російський фактор у Вірменії

Чинником тривалого перебування Саргсяна у владі у Вірменії є тісні відносини з Росією. Російській владі вигідно, щоб політик перебував у владі, оскільки він вважає пріоритетом зміцнення відносин з Росією. Вірменія є військово-політичним партнером Росії в регіоні та бере участь в Організації договору колективної безпеки (ОДКБ). У роки президентства Саргсяна Вірменія вступила в Митний союз і Євразійський економічний союз. Республіканська партія схвалює знаходження російської військової бази в м. Гюмрі чисельністю 5 тис. чол. Чинна влада підносить російських військових в якості гарантії безпеки Вірменії на випадок військових дій з більш потужним у військовому плані Азербайджаном. Насправді військове угруповання РФ гарантує збереження існуючого у Вірменії політичного режиму.

Росія є найбільшим іноземним інвестором у Вірменії. Інвестиції російських бізнесменів (4 млрд дол.) складають 44,1% іноземних вкладень в економіці Вірменії. У різних галузях Вірменії представлені 1,3 тис. російських компаній і спільних підприємств. Росія постачає до Вірменії 80% необхідних енергоресурсів. Між компаніями "Газпром" і "Газпром Вірменія" діє контракт на поставку 2,5 млрд куб. м природного газу в рік. Російські компанії придбали гідроелектростанції Севано-Разданського каскаду, розподільні електромережі, Разданську ТЕС, компанію "Електромережі Вірменії", Залізні дороги Вірменії, оператора зв'язку "Арментел", Армсбербанк, Канакерський алюмінієвий завод. Вірменія залежить від російського ринку праці. Щорічно на заробітки в Росію їздить понад півмільйона вірмен.

Росії вигідно, щоб між Вірменією і Азербайджаном тривало військово-політичне протистояння. Таким чином, Кремль стримує інтеграцію Азербайджану в НАТО. Обіцяна Саргсяном військова реформа створює сприятливі передумови для поставок озброєнь в Азербайджан. Влада Азербайджану купує російські озброєння на випадок можливих військових дій з Вірменією і повернення Нагірного Карабаху під свій контроль. У 2017 р. Росія продала Азербайджану 36 огнеметных систем "Солнцепек" TOS-1A, 40 БТР-82А, 800 протитанкових ракет "Хризантема". В 2013-14 рр. Азербайджан купив 18 вогнеметів "Солнцепек". У 2011-16 рр. Росія поставила в Азербайджан 100 танків Т-90С. Існував досвід поставок військових вертольотів Мі-171 і Мі-35, стрілецької зброї, мінометів і гаубиць. Росія поставила в Азербайджан 18 РСЗВ "Смерч" після 2009 р. В Міноборони Вірменії стверджували, що Азербайджан використовував РСЗВ "Смерч" в зоні карабаського конфлікту в квітні 2016 р. Росії не вигідно, щоб до влади у Вірменії прийшли послідовники Тер-Петросяна, які можуть знайти компроміс з Азербайджаном з карабахського питання. В іншому випадку, не кому буде купувати великі партії зброї.

Позиція Саргсяна щодо подій в Україні

Україна спостерігає за подіями у Вірменії з екранів моніторів. Звідси і виникають асоціації з Майданом. В Україні проживає досить численна і впливова вірменська діаспора (близько 100 тис. осіб) в політико-економічній сфері. Чинний міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков і керівник агрохолдингу "Прометей" Рафаель Гороян є одними з найбільш відомих вірмен України. Українські вірмени вносять внесок у боротьбу з російською агресією. Досить згадати про діяльність волонтера і медика Армена Нікогосяна, який врятував 850 українських військових у зоні АТО. Однак, Саргсян підтримує Росію з українського питання. У 2015 р. українські ЗМІ писали про ветерана карабаської війни з позивним "Сема", який служив у батальйонах "Айдар" і "ОУН". Він приїхав з Вірменії воювати на схід України проти проросійських сепаратистів після інциденту в м. Гюмрі, коли російський дезертир вбив багатодітну вірменську сім'ю.

Однак Саргсян дотримується іншої думки. У 2014 р. Вірменія проголосувала проти резолюції, що підтверджує територіальну цілісність України в Генасамблеї ООН. Тоді вірменська сторона аргументувала свою позицію прихильністю принципу права націй на самовизначення. У 2014 р. в ході бесіди з президентом РФ Володимиром Путіним Саргсян заявив, що псевдореферендум в Криму є "зразком реалізації права народів на самовизначення шляхом вільного волевиявлення". Задовго до подій у Криму Саргсян заявляв, що принцип територіальної цілісності не означає непорушності кордонів.

Можливо, така позиція Саргсяна по кримському питання є свого роду помстою Україні за те, що наша країна продає зброю її заклятому ворогу Азербайджану. У 2003-2008 рр. Україна поставила азербайджанським військовим озброєнь і боєприпасів на суму 364 млн дол., включаючи танки, БТР-70, РСЗВ "Ураган", гаубичну артилерію. У 2011 р. продала в Азербайджан 117 танків, 91 бронетранспортер, 5 бойових і навчальних літаків, 2 вертольоти і 12 ракетних пускових установок. Однак, зброя це товар, за використання якого відповідальність несе покупець, а не продавець. Натомість відмова дотримуватися принципу територіальної цілісності може стати причиною появи проблемних моментів у міждержавних відносинах.

У відповідь на антиукраїнський демарш Саргсяна президент України Петро Порошенко під час візиту в Азербайджан в липні 2016 р. заявив, що наша країна не визнає, і не буде приймати до сертифікації документи Нагірного Карабаху. Хоч Азербайджан не взяв участь у голосуванні по кримській резолюції Генасамблеї ООН, але співробітник Постійного представництва Азербайджану при ООН зробив заяву про підтримку суверенітету і територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах. Україна обмежила ввезення товарів з Нагірного Карабаху, а Азербайджан з Донбасу. Саргсян допустив серйозну помилку, яка коштувала підривом довіри у відносинах двох держав. Тепер в української влади більше аргументів для того, щоб віддавати перевагу продажу зброї азербайджанській армії і підтримувати ініціативи Баку з відновлення територіальної цілісності Азербайджану. Заради того, щоб догодити Путіну, Саргсян приніс у жертву відносини з Україною. У будь-якому випадку, це помилка окремих політиків з Єревана, але не звичайних українців чи вірмен, які вносять вклад в боротьбу з російською агресією в Україні.

Георгій Кухалейшвілі 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...