banner banner banner

Львів: Від промислового центру до туристичного раю

Мало яке місто України пережило таку трансформацію, як Львів. З великого промислового і наукового центру Радянського Союзу місто перетворилося на туристичний та IT-центр України. 1,7 млн туристів щороку (при населенні міста в 800 тис.) – це однозначно успіх. Але така трансформація відбувалася нелегко

Львів: Від промислового центру до туристичного раю
Фото з відкритих джерел

Мало яке місто України пережило таку трансформацію, як Львів. З великого промислового і наукового центру Радянського Союзу місто перетворилося на туристичний та IT-центр України. 1,7 млн туристів щороку (при населенні міста в 800 тис.) – це однозначно успіх. Але така трансформація відбувалася нелегко

Початок 90-х років Львів зустрічав порожніми полицями продуктових магазинів, довгими чергами за горілкою і мітингами, що вирували в самому центрі міста - на п'ятачку, званому "Клумбою". У місті панувало двовладдя. На флагштоках державних установ висіло по два прапори: червоно-синій прапор УРСР і синьо-жовтий – майбутній державний прапор України. Незабаром прапори УРСР зникли. Демократична влада перемогла.

На мітингах визначалося майбутнє міста. Там перша в Україні демократична адміністрація у спорах зі збудженими городянами вирішувала нагальні питання життя. На підприємствах міста влада перейшла від адміністрації до рад трудових колективів. За їхньою ініціативою заводські парткоми виганяли з підприємств, і вони безслідно зникали.

Новини за темою

У заводських клубах військкоми з "радянськими" знаками відмінності і червоними петлицями на кітелях приймали військову присягу на вірність незалежній Україні у військовозобов'язаних працівників підприємств. Міська еліта професійних керівників прудко здавала партквитки і дружно критикувала свою недавню діяльність. Їм не вірили.

Громили райкоми партії. На дошках оголошень вивішували списки тих, хто не встиг подати заяву про вихід з КПРС. Дійшла черга і до Львівського обкому. Архіви обкому теж було чомусь практично знищено. А там було багато такого, що кинуло б світло на темні плями з біографій багатьох керівників нової України – вихідців зі Львівщини. Зникли архіви КДБ.

"Корпусу червоних директорів" було оголошено війну. Незважаючи на те, що вони всі здали партквитки, їх поступово замінювали на "активістів", які мають заслуги, але не мають розуміння в керівництві та економіці підприємств. Вважалося, що відсутність знань можна надолужити патріотичними гаслами.

...Декомунізація, становлення нової держави і порушення економічних зв'язків назавжди змінили обличчя міста. Львів як промисловий центр почав зникати. Мер Львова 1991-1994 рр. Василь Шпіцер лицем до лиця зіткнувся з численними проблемами складного міського господарства і не зміг їх вирішити. Люди на мітингах люто критикували владу, яка йде. На місцевому телебаченні годинами крутили сесії обласної та міської рад. І це було ще те видовище!

Новини за темою

Зупинка великих промислових заводів-гігантів, які визначали обличчя міста, виплеснула на вулицю масу людей, які були змушені шукати себе в нових умовах життя. У таких умовах по всьому місту створювалися стихійні ринки.

Фото з відкритих джерел

Вчорашні токарі та фрезерувальники, інженери та конструктори скуповували і звозили до сусідньої Польщі електротовари, крадений на заводах інструмент, горілку та сигарети і привозили звідти спортивні костюми, куртки, кросівки. Рядами стояли вони на імпровізованому базарі, продаючи з рогожі, постеленої на сльотаву землю, імпортний одяг і взуття. Так заробляли на життя. Багато хто залишв Україну і їхав на заробітки до Польщі, Італії, Іспанії та Росії. Працювали будівельниками. Збирали врожай. Доглядали за людьми похилого віку. Прибирали громадські туалети. Звідти потік струмочок заробленої таким чином валюти. Її висилали тим, хто залишився. Деякі на цю валюту намагалися відкрити свою справу. Ті нечисленні працівники, що залишилися на заводах, почали самотужки на заводському обладнанні і матеріалах випускати лопати, вила, граблі, плужки, сівалки. Городяни масово кинулися обробляти порожні землі, щоб виростити свою картоплю, огірки, помідори, нагодувати дітей вирощеною полуницею.

Тому цей інвентар мав великий попит. Символом того часу був двоколісний візок-"кравчучка" (за прізвищем першого президента) і величезна картата сумка під назвою "мрія окупанта".

Величезний міський пустир, що прилягає до села Сокільники, перетворився на акуратно засаджені городи.

Масово будувалися храми. За будівництвом церков Львів лідирував серед інших міст України. Пастирі майбутніх храмів діловито відвідували підприємства з господарськими проханнями. На вулицях міста серед "радянських" автомобілів почали з'являтися нерідкі іномарки. Та й самі вулиці почали преображатися.

Крім заводів, у місті закрилися міські кінотеатри. Безслідно зникли популярні: "Вокзал", "Дніпро", "Дружба", "Маяк", їм. Чкалова, "Комсомолець" і багато інших. На їхньому місці відкрилися піцерії, клуби, дискотеки. Але багато з них і зараз стоять у напівзруйнованому стані. От як, наприклад, цей: кінотеатр ім. Миколайчука. Всього із 27 кінотеатрів залишилося на сьогодні 7.

Фото з відкритих джерел

Невеликим є перелік підприємств, які вижили і продовжують працювати. Це переважно підприємства харчової та лікеро-горілчаної промисловості. Виняток становить завод "Іскра", який продовжує випускати електролампи. Унаслідок загибелі промислових гігантів у львівські лідери потрапили: хлібокомбінат, молокозавод і фірма "Світанок", що випускає шкіряні вироби. Нещодавно концерн "Електрон" виготовив невелику партію сучасних трамваїв (2 шт.) і тролейбусів (2 шт.) для Львова. За межею міста відкрилося нове підприємство "Фуджікура" на 500 робочих місць. На його відкриття приїжджав президент України. Шкода, що президенти не приїжджали на закриття підприємств Львова.

Новий львівський трамвай Фото з відкритих джерел

Справедливості заради відзначимо, що сьогодні на зміну важкій промисловості Львів став зосередженням IT-компаній. У сфері IT в місті працює близько 12 тис. осіб, а обіг у сфері IT прирівнюється до доходів обласного бюджету. Багато фахівців як місцеві (випускники Львівської політехніки та ЛНУ ім. Франка), так і приїжджі. Рівень заробітків – значно вище середнього, оскільки 90% замовлень – зарубіжні, а після обвалу курсу гривні це відчувається особливо.

...Сьогодні Львів називають містом-святом. Нескінченні дні пива, шоколаду, джазові фестивалі, свята ночі, дні міста, свята вишиванок, дні вина і сиру, які організовує міська влада, створюють карнавальну атмосферу безтурботних гульбищ і ярмаркових веселощів.

Нескінченним є список концертів, естрадних виступів (часто просто неба) на різних майданчиках міста. Центром нескінченних свят і візитною карткою міста є площа Ринок. Веселощі відбуваються в парку ім. Костюшка, парку Культури, в концертних залах. На вулицях старого Львова на кожному перехресті співають і грають вуличні артисти... Біля фонтану "Діана" щовечора на очах у перехожих танцюють танго.

Новини за темою

Вечорами пам'ятники старовини отримують художнє підсвічування, доповнюючи клекітний натовп туристів оригінальними феєріями фарб. На центральних вулицях Львова можна почути поряд з українською, російською, польською мовами також угорську, англійську, німецьку та інші. Вогні реклами, феєрверки, несподівані музичні виступи різноманітних жанрів просто на вуличних тротуарах, продаж сувенірів – все це означає, що ти йдеш древнім містом, вдихаєш романтику різних епох, торкаєшся  вічності. Усвідомлюючи це, стаєш причетним до історії і до міста. Стаєш назавжди справжнім львів'янином, навіть якщо там не живеш.

Фото з відкритих джерел

За 25 років місто сильно змінилося. Із сірого, ділового, промислового і наукового центру, що живе для країни, місто-трудівник перетворилося на веселого, відчайдушного гуляку, що живе для гостей. Напружену працю обслуги приховано під яскравими карнавальними фарбами. Сірі робочі будні минулого змінилися святковою і яскравою метушнею теперішнього. Мабуть, не змінилося місто в плані вищої освіти. Всі виші міста як були, так і залишилися престижними. Конкурси на вступ до них, як і раніше, високі. Найталановитіша молодь після закінчення вишів прагне працевлаштування за кордоном. Інші шукають себе, але частіше не знаходять і працюють де доведеться. А місто знайшло себе. Життя в ньому вирує і манить вогнями вітрин і свят.

Львів є відкритим для світу. Місто змінюється, і змінюються його жителі. Нам пощастило, що ми зараз бачимо місто таким, а не занедбаним і зруйнованим, яким воно було ще зовсім недавно. Але як же важко далися ці зміни... Львів – відкритий для змін.

Віталій Рабінович

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>