Києве, зустрічай! Десять кращих фіналів Ліги чемпіонів

Фінали рідко виходили занадто нудними, але тут зібрано найбільш пам'ятні поєдинки

Києве, зустрічай! Десять кращих фіналів Ліги чемпіонів

Фінали рідко виходили занадто нудними, але тут зібрано найбільш пам'ятні поєдинки

26 травня на київському "Олімпійському" мадридський "Реал" і англійський "Ліверпуль" розіграють між собою кубок Ліги чемпіонів - головний трофей в європейському клубному футболі. Онлайн-трансляція фіналу Ліги чемпіонів "Реал" - "Ліверпуль" почнеться на 112.ua о 21:15.

Ось тут ми підготували матеріал про англійських і іспанських фанатів, які масово наповнять Київ в кінці літа. А тут можна почитати десять карток, після яких київський фінал Ліги чемпіонів стане більш зрозумілим і цікавим.

Обидва колективи пройшли довгий шлях до фіналу, дорогою видавши чимало яскравих матчів. Тому й у фіналі глядачі та вболівальники з усього світу очікують побачити футбол найвищого рівня. У складі "Реала" є чимало  найсильніших гравців світового рівня, здатних одним дотиком м'яча змінити перебіг поєдинку. А "Ліверпуль" у нинішньому сезоні набрав неймовірну силу в атаці, тож ніхто ані в Англії, ані в Європі поки що не зміг зупинити "мерсисайдців".

Лігу чемпіонів у близькому до нинішнього форматі почали проводити із сезону 1991/1992. Першими фіналістами видозміненого турніру стали "Барселона" і "Сампдорія". У присутності 70 тис. вболівальників на англійському "Вемблі" каталонці здобули мінімальну перемогу. Але матч вийшов не дуже видовищним, хоча команди провели в атаці дуже багато часу. Нижче ми підготували для вас десять найбільш яскравих і пам'ятних фінальних матчів Ліги чемпіонів з 1992 року. 

Новини за темою


10-те місце
2006
"Барселона" - "Арсенал" (2:1)

Відкриває нашу десятку фінал, який можна назвати апогеєм кар'єри великого Арсена Венгера на посаді тренера "Арсеналу". У 2004 році його команда стала чемпіоном, не програвши жодного матчу, що згодом вдалося повторити лише "Ювентусу" в Італії. Відстояти звання "каноніри" не змогли, але наступного сезону виграли Кубок Англії. А фінал Ліги чемпіонів у 2006 році став останнім великим досягненням тієї лондонської команди.

Дорогою до фіналу "Арсенал" і "Барселона" легко виграли свої групи. В 1/8 фіналу гол Анрі приніс перемогу "Арсеналу" в матчах з "Реалом". А "Барса" пройшла "Челсі". У чвертьфіналах "Арсенал" вибив "Ювентус", а "Барса" - "Бенфіку". А в півфіналах французи Жулі та Анрі, забивши по голу на 4 матчі, вивели свої команди у фінал.

Дві команди, які вміють плести атакувальні мережива як ніхто інший, почали матч бадьоро. Анрі міг швидко відкривати рахунок, але Вальдес відбив його удар з кількох метрів. А потім Лемман ціною видалення збив на вході у штрафну Ето'О, і лондонці залишилися в меншості. Але саме вони змогли відкрити рахунок після удару Кемпбелла головою. Але "Барселона" Роналдіньо, Жулі та Ето'О змогла дотиснути суперника до кінця матчу. Спочатку камерунець забив з гострого кута, а потім бразилець Белетті поставив крапку у матчі і приніс "Барсі" другий Кубок європейських чемпіонів. Через декілька років саме з цієї "Барси" виросте нова і настане ера Мессі, тікі-таки і кращої команди в історії футболу. 


9-те місце
1995 рік
"Аякс" - "Мілан" (1:0)

 

У 1994 році Луї ван Галу вдалося повернути чемпіонський титул в "Аякс". Саме з цього моменту почнеться підйом голландської команди до статусу найсильнішою в Європі. Склад "Аякса" за іменами був неймовірно зоряним: Ван дер Сар, Блінд, Зеєдорф, Овермарс, брати де Бур, Давідс, Літманен творили в тій Лізі чемпіонів все, що хотіли. Той же "Мілан" було обіграно на груповому етапі двічі з рахунком 2:0. 

Можливо, якщо б у цьому матчі на поле вийшов Савічевіч, який проволік "Мілан" до цього, все склалося б інакше. Але "Мілан" і втретє за цю Лігу чемпіонів не зміг обіграти "Аякс". Хоча моменти, щоб забити, виникали постійно. Але ван дер Сар відбивав усе, що летіло у бік його воріт. А за 5 хвилин до кінця матчу Патрік Клюйверт забив єдиний гол у матчі, що приніс трофей голландському клубу. 


8-ме місце
1997 рік
"Боруссія" - "Ювентус" (3:1)

У 1996 році "Ювентус" Марчело Ліппі відібрав Кубок європейських чемпіонів у "Аякса", вигравши за пенальті і впевнено йшов до свого чергового фіналу. У групі "Юве" жодного разу не програв, пропустивши лише раз у Відні від "Рапіда". У чвертьфіналі було вибито "Русенборг", у півфіналі туринці знову довели свою перевагу над "Аяксом", двічі обігравши голландців, і вийшли у другий поспіль фінал, куди досить несподівано пробралася дортмундська "Боруссія".

Німців ніколи не вважали топ-клубом. Але з приходом Отмара Хітцфельда на пост головного тренера у клубу з'явилися явні успіхи. У 1993 році стався вихід у фінал Кубка УЄФА, де дортмундці поступилися як раз "Ювентусу". А в 1995 році "Боруссія" вперше за 32 роки стала чемпіоном Німеччини. Дортмунд став другим у групі, пропустивши вперед "Атлетіко". У чвертьфіналі було вибито "Осер", а в півфіналі - "Манчестер Юнайтед".

"Ювентус" до того сезону зібрав у складі ще більше топ-гравців. До їх такого висококласного складу приєдналися Зінедін Зідан і Едгар Давідс. І до головного поєдинку ЛЧ вони підходили у статусі явного фаворита. Але вже в першому таймі стало зрозуміло, що перемоги туринцям не бачити. Незважаючи на постійні атаки "Ювентуса", спритні удари Зідана і старанні спроби Вієрі забити, "Боруссія" зусиллями Карла-Хайнца Рідле закинула у ворота Перуцці два голи. У другому таймі вийшов на заміну Дель П'єро п'ятою один гол відіграв, і, здавалося б, повернув інтригу. Але на 70 хвилині Хитцфильд поміняв швейцарця Шапюїза на 20-річного Ларса Риккена, а через 16 секунд той уже біг святкувати третє взяття воріт "Ювентуса". 


7-ме місце
2014 рік
"Реал" - "Атлетіко" (4:1)

Дієго Сімеоне очолив "Атлетіко" в 2011 році. І насамперед виграв для клубу Лігу Європи. Але з таким набором виконавців, який зібрався тоді в Мадриді, всі хотіли більшого. І більше прийшло. Спочатку "Атлетіко" виграв Кубок Іспанії - 2013, обігравши "Реал" у фіналі. Це стало першою перемогою "матрацників" над королівським клубом за 14 років. Через рік нічия з "Барселоною" принесла їм десятий титул чемпіонів Іспанії. У Лізі чемпіонів банда Сімеоне не програвала і впевненою ходою йшла вдруге у своїй історії до фіналу. 

На 9-й хвилині нападник "Атлетыко" Дієго Коста з повними суму очима залишив поле лісабонського "Эштадыо да Луш" через травму. Точніше, через недоліковану травму. На 36-й хвилині Дієго Годін скористався помилкою Касільяса і головою відкрив рахунок у матчі. Другий тайм проходить в атаках "Реала", але оборона "Атлетіко" разом з непробивним Куртуа на воротах справляється з проривами Бейла, навісами Ді Марії та ударами Роналду. Але от з ударом Рамоса головою після подачі кутового на 90-й хвилині ніхто впоратися не зміг. Починається овертайм, до якого фізично краще готовий саме "Реал". Перший екстратайм минув без моментів, а ось після починається справжній "винос". Ді Марія б'є, Куртуа відбиває, Бейл головою виводить "Реал" вперед. Потім Марсело з лінії штрафного вирішує питання переможця фіналу. А потім ще й Роналду реалізовує пенальті та забиває черговий свій гол у фіналі. Після цього починається повний сумбур, радість "Реала" змішується з гіркотою "Атлетіко". Дієго Сімеоне вибігає на поле, за що його видаляють. Фінал Ліги чемпіонів гідний справжнього мадридського дербі.


6-те місце
2002
"Реал" - "Байєр" (2:1)

Вісенте дель Боске зумів побудувати неймовірно сильний і впевнений "Реал". Призначення тренера збіглося з приходом на посаду президента клубу Флорентіно Переса. Той допомагав наставнику, купуючи головних зірок того часу: Луїш Фігу за 71 млн євро, потім Зідан за 75 млн. Разом з досвідченими Роберто Карлосом, Йєрро і Раулем, який вже став лідером атак Мадрида, в "Реалі" зібралася чудова компанія.

Наприкінці дев'яностих відомий німецький фахівець Крістоф Даум зробив "Байєр" одним із лідерів німецького футболу. У 2001 році команду очолив Клаус Томпеллер. Під його керівництвом зібралася не менш талановита команда з Баллаком, Нойвіллем, Рамеловим у складі. Леверкузенці лідирували в Бундеслізі, вийшли у фінал національного Кубка і претендували на звання кращої команди Європи. Але все пішло шкереберть. Серія поразок у чемпіонаті опустила "Байєр" на друге місце, потім у фіналі Кубка "аптекарі" програли "Шальке". А потім був фінал Ліги чемпіонів в Глазго.

Вже на 8-й хвилині Рауль вискочив один на один з Буттом і легким елегантним ударом покотив м'яч у ворота. Зовсім скоро "Байєр" повернувся в гру - Баллак подав штрафний, і Лусіо головою вбив м'яч за спину Санчесу, який у другому таймі поступиться місцем Касільясу. Наступні кадри пам'ятають усі футбольні вболівальники: високий пас Карлоса зліва і красивий удар Зідана лівою зльоту став найкрасивішим в історії фіналів.


5-те місце
2012
"Челсі" - "Баварія" (1:1)

Один з найбільш емоційних матчів в історії сучасної Ліги чемпіонів. "Челсі" під час сезону звільнив португальця Віллаша-Боаша, команду віддали в руки колишнього гравця Роберто Ді Маттео, який працював до цього в системі клубу. Під його керівництвом гра лондонців трохи стабілізувалася. Своє "аристократи" брали за допомогою неймовірної волі, прагнення перемогти і терпінню. На шляху до фіналу "Челсі" лише завдяки голу Івановича пройшов "Наполі". Потім було вибито "Бенфіку". Потім англійці два матчі відбивалися від "Барселони" і також за рахунок терпіння і гола Торреса на 93-й хвилині вийшли у фінал.  

Мюнхенська "Баварія" Юппа Хайнкеса того періоду - машина з добування перемог. Міцна оборона за допомоги нашого Анатолія Тимощука і відмінна гра Нойєра тримали ворота на замку. А в атаці у "Баварії" була ціла розсип зірок. Франк Рібері, Арьєн Роббен, Тоні Кроос, Томас Мюллер кружляли шиї захисникам суперників своїми постійними переміщеннями, короткими пасами і божевільними комбінаціями. 

У плей-оффі німці почали з несподіваної поразки від "Базеля". За що бідні швейцарці отримали сім голів у Мюнхені. Потім також невимушено було пройдено "Марсель". У півфіналі з "Реалом" довелося помучитися, але зрештою після серії пенальті мадридський клуб залишився за бортом турніру.

Весь фінальний матч "Баварія" накочувала свої атакувальні хвилі на захисників "Челсі". Які всіма частинами тіла кидалися на кожен пас та удар у виконанні суперника. ТамЮ де Роббену або Гомесу вдавалося вийти на ударну позицію, на шляху м'яча ставав "танкіст" Чех. У другому таймі жорсткий тичок головою у виконанні Мюллера відправив м'яч від газону над воротарем "Челсі", і перемога "Баварії", яка вимальовувалася у грі, стала такою явною. Але "Челсі" на свій момент почекав і, що важливіше, його реалізував. На 88-й хвилині Дрогба після подачі кутового переправив головою м'яч у ворота, а поєдинок - у додатковий час. Дідьє судилося стати головним героєм того матчу. Саме він в екстратаймі збив Рібері, і "Баварія" отримала шанс на пенальті. Але Роббен пробив погано, і Чех впорався з ударом голландця. І саме Дрогба став автором переможного удару в серії післяматчевих пенальті, яка принесла "аристократам" перший кубок Ліги чемпіонів.


4-те місце
1994 рік
"Мілан" - "Барселона" (4:0)

Каталонська команда того періоду була чудовою. Великому Йоханну Кройфу вдалося звести до небувалих ігрових висот футбол своїх підопічних. Куман, Ромаріо, Гвардіола, Стоїчков - саме тоді вони грали мало не в найкращий свій футбол. В 1/16 фіналу "Барса" насилу пройшла київське "Динамо", потім без проблем було вибито "Аустрію". На груповому етапі команда Кройфа жодного разу не програла і з першого місця вийшла у півфінал, де завдяки дублю Стоїчкова і голу Кумана було розгромлено "Порту". 

У фіналі на "Барсу" чекав "Мілан" Фабіо Капелло. Тоді ще молодий тренер закінчував будувати команду після відходу Саккі до збірної Італії. І на фундаменті попередньої команди, яка двічі брала Кубок чемпіонів, йому вдалося побудувати машину з добування перемог. "Мілан" був сильний в обороні, де балом правили Мальдіні, Бареззі, Костакурта і Тассоті. При цьому жовта картка Бареззі та видалення Костакурти у півфіналі з "Монако" змусили Капелло "перекроїти" лінію оборони перед грою з командою, яка як ніхто інший сильна на передніх позиціях.

Чорногорець Деян Савічевіч прийшов до "Мілану" в 1992 році і мав замінити Марко ван Бастена. Після першого, не найяскравішого, сезону Савічевіч твердо зайняв місце в основі "россо-неррі". А у фіналі-1994 його гра була однією з головних родзинок матчу. Він буквально розривав захист "Барселони", а його гол став одним із найкрасивіших в історії фіналів. "Мілан" вирішив питання переможця ще у першому таймі, коли на очах приголомшеного Кройфа Массаро відзначився дублем у ворота каталонців. Другий тайм лише довів рахунок до непристойного, а перевагу "Мілана" - до неймовірного.


3-тє місце
2003 рік
"Мілан" - "Ювентус" (0:0)

Збірна Італії грала у фіналі Євро-2000, виграла чемпіонат світу 2006 р. Не дивно, що на стику цих поколінь Серія А переживала свої "золоті" часи. А італійські клуби вважали одними із найсильніших в Європі. Карло Анчелотті виграв з "Міланом" лише одне скудетто, але у фіналах Ліги чемпіонів зіграв тричі. Перший титул став неймовірно знаковим для України: вперше кубок Ліги чемпіонів підняв над собою українець Шевченко, який тоді показував свій найбільш надихальний футбол за кар'єру. 

"Ювентус" тих часів - зібрання практично кращих футболістів світу: Джіджі Буффон, Едгар Давідс, Давид Трезеге, Дель П'єро і ще купа топ-гравців. Марчелло Ліппі вдалося створити цілісний робочий механізм з найкращих на своїх позиціях. Але у "Мілана" були Пірло, Зеєдорф, Кошта і Шевченко, які надавали своїм атакам рухливість і фантазію. 

У першому таймі поєдинку на "Олд Траффорді" Андрію Шевченку вдалося відкрити рахунок після прострілу зліва, але суддя підняв прапорець - поза грою. Цілий матч суперники обмінювалися атаками, але постійно бракувало останнього удару або точного пасу. Так команди не змогли забити протягом усіх 90 хвилин матчу. А потім і 30 доданих хвилин. А не найбільш гольова серія післяматчевих пенальті завершилася моментом, яким пишається кожен український уболівальник: до м'яча підходить Андрій Шевченко. Короткий погляд на суддю, назад на м'яч, знову на суддю, на ворота і - удар! Буффон стрибає в правий від себе кут, а м'яч влітає у ворота зліва. 


2-ге місце
1999
"Манчестер Юнайтед" - "Баварія" (2:1)

За час роботи сера Алекса Фергюсона в "Манчестер Юнайтед" "червоні" виграли 13 титулів чемпіонів Англії. Але в Європі домогтися успіху не вдавалося. До цього самого матчу. Те покоління гравців МЮ заслуговувало виграти щось велике в своїй кар'єрі. На рівні збірних англійці нічого не можуть домогтися вже дуже давно. Значить, залишаються єврокубки. І Манчестер домігся цього успіху по-англійськи: нахабно, на характері та у невпинній боротьбі.

"Баварія" в 1998 році заманила до себе "будівельника" чемпіонської дортмундської "Боруссії" Отмара Хітцфельда. Це призначення принесло плоди: чемпіонський титул повернувся до Мюнхена і команда боролася за звання кращої на континенті. Та вона б нею й стала, якби не драматична розв'язка в історії турніру.

Вже на 6-й хвилині Баслер низом пробив штрафний, і Петр Шмайхель сумним поглядом провів м'яч у лівий від себе кут. Гол розворушив команди, і моменти почали виникати біля обох воріт. Але загалом баварці перегравали англійців і були набагато ближче до другого голу, двічі пробивши у стійку воріт Шмайхеля. 

А на 90-й хвилині данець вирушив у чужу штрафну, щоб допомогти команді зрівняти рахунок у матчі при подачі кутового. Може, втручання масивного Шмайхеля в епізод і вплинуло, але м'яч після чи то пасу, чи то удару Гіггза з лінії штрафного долетів до Тедді Шерінгема, і форвард переправив м'яч у ворота. Гравці "Баварії" розчаровано жестикулювали, намагаючись переконати рефері матчу Колліну в тому, що нападник МЮ забив з офсайду, і подумки готувалися грати ще 30 хвилин. Але й тут на них чекало розчарування, тому що незабаром МЮ отримав право на ще один кутовий. Тедді Щерінгем продовжив політ м'яча головою після подачі, а на дальній штанзі Уле Гуннар Сульшер, підставивши ногу, забив найважливіший гол у своїй кар'єрі.


1-ше місце
2005
"Ліверпуль" - "Мілан" (3:3)

"Мілан" 2005 року, по суті, був оновленою версією самого себе дворічної давнини. Це був все той же потужний і впевнений у собі колектив, в який Карло Анчелотті відмінно вписав бразильського генія Кака, голландського здорованя Стама й аргентинського форварда Креспо. Дивитися на гру "Мілана" було суцільним задоволенням.

"Ліверпуль", як і має бути в англійців, був командою з неймовірним характером. Якщо на внутрішній арені у команди не заладилося з трофеями, то успіх несподівано прийшов в єврокубку, де команді Рафаеля Бенітеса вдалося продемонструвати свої найкращі сторони. Іспанець перебрався до Англії, маючи за плечима чемпіонський титул Примери та перемогу в Кубку УЄФА. Його команда, в складі якої блищали голкіпер Дудек, Джеймі Каррагер, Самі Хююпя, Хабі Алонсо і вже капітан Стівен Джеррард, зуміла не програти жодного матчу в плей-офф, де було пройдено "Байєр", "Ювентус" і "Челсі". 

А далі сталося те, що невдовзі назвуть "стамбульським дивом". Те, через що так багато людей любить футбол. Те, що доводить, що неможливе є можливим. Те, через що наш Андрій Шевченко так і не виграє свій другий кубок Ліги чемпіонів. А стався всього-на-все один з найбільших матчів в історії футболу.

Перший тайм матчу. На першій хвилині матчу Мальдіні ударом зльоту відкриває рахунок. Незабаром Шевченко забиває другий, але робить це з положення "поза грою". Потім Кака красиво віддає на хід Андрію, той котить м'яч уздовж воріт і Креспо з лінії воротарської подвоює рахунок. Через п'ять хвилин Кака видає ще один пас-шедевр, і Креспо, реалізувавши вихід один на один, робить дубль. Команди йдуть на перерву, і вболівальники "Мілана" скачуть від радості, очікуючи продовження банкету у другому таймі. Але на 54-й хвилині матчу починається неймовірне. Спочатку Джеррард точно б'є головою після подачі зліва. Минає дві хвилини, і Владімір Шмильцер б'є низом з лінії штрафного - м'яч влітає у лівий кут воріт! А потім один з найкращих півзахисників італійського футболу Дженнаро Гаттузо кладе на газон одного з найвидатніших англійських півзахисників Стівена Джеррарда у своїй штрафній. Молодий і безбородий Хабі Алонсо без тіні сумніву на обличчі пробиває з "точки", Діда відбиває, але іспанець встигає набігти і добити м'яч у ворота. Рахунок стає рівним, а вболівальники "Мілана" залишають свої танці і вже готові до чого завгодно. Матч перетікає в серію пенальті, в якій після невдалих ударів Сержіньо і Пірло "Мілан" має практично приречений вигляд. Тут виникає відчуття дежавю, тому що до м'яча підходить Андрій Шевченко, від якого, як і два роки до цього, залежить доля "Мілана" у матчі. Перед пенальті Буффону Шевченко був дуже спокійним і впевненим. А ось перед Єжі Дудеком стояв втомлений форвард, у чиєму погляді не вистачало тієї самої впевненості у своєму ударі. Зрештою Шева б'є по центру, поляк відбиває, і весь склад "Ліверпуля" біжить до свого голкіпера святкувати перемогу в матчі, в якому їх практично "поховали". Через два роки "Мілан" помститься "Ліверпулю", обігравши їх у наполегливому, але набагато менш фантастичному за сюжетом фіналі Ліги чемпіонів.  


 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...