Reuters

Керівництво автономного утворення Іракський Курдистан прийняло рішення провести референдум про незалежність 25 вересня. За даними соціологічного дослідження доктора Деніза Чифки, проведеного в минулому році в містах Ербіль, Сулейманія, Духок на півночі Іраку, близько 92% опитаних курдів підтримали ідею незалежності. Проведення референдуму схвалили місцеві політичні сили, в тому числі Демократична партія Курдистану, Патріотичний Союз Курдистану, партії єзидів, ассірійців, вірменів, які проживають на півночі Іраку. Курдський референдум не було схвалено іракською владою. Верховний суд Іраку заборонив курдським політикам проводити референдум про незалежність.

Чого хочуть іракські курди?

Курдський сепаратизм на півночі Іраку явище не нове. Іракські курди намагаються створити свою державу після Першої світової війни і розпаду Османської імперії. У 1922-24 рр. правитель міста Сулейманія Махмуд Барзанджі проголосив себе королем Курдистану, а його люди чинили збройний опір англійським військам. У 1930-50 рр. у населених курдами районах Іраку спалахували повстання проти Багдада під керівництвом голови Демократичної партії Курдистану Мустафи Барзані (батько чинного президента Іракського Курдистану Масуда Барзані). Курдські воєнізовані формування пешмерга під командуванням Мустафи Барзані вели партизанську війну в 1961-75 рр. за статус автономії північних районів Іраку, маючи в різний час підтримку з боку СРСР, Ізраїлю, Ірану і США. У роки ірано-іракської війни 1980-88 рр. і в період вторгнення іракських військ до Кувейту в 1990-91 рр., курди влаштовували збройні повстання проти режиму президента Іраку Саддама Хусейна, який посилив централізацію в країні та проводив примусову арабізацію курдів. В ході операції "Анфаль" 1987-89 рр. іракські вояки знищували курдське населення, застосовували проти них хімічну зброю. Загинули 182 тис. курдів, 700 тис. відправлені в концтабори. Військовики спалили 4 тис. з 5 тис. курдських сіл.

Багаторічна боротьба курдів за статус автономії у складі Іраку виявилася успішною. Курди зіграли роль п'ятої колони США в ході військової операції в 2003-11 рр. і поваленні режиму президента Саддама Хуссейна. Вони обійняли керівні посади в оновленій іракської армії. Курдів призначали на посади нових державних органів влади федеративного Іраку. З 2006 р. було створено автономне утворення Іракський Курдистан з населенням 5,5 млн ос. на території іракських провінцій Дохук, Хавлер, Сулейманія і Халабджа зі своїми президентом, парламентом, урядом, прапором і офіційними мовами. Сьогодні іракські курди мають власні правоохоронні органи. Іракський Курдистан вважається одним з найбільш розвинених регіонів Іраку.

Сьогодні місцеві еліти хочуть встановити повний контроль над фінансовими потоками в Іракському Курдистані, щоб не ділитися з Багдадом доходами від продажу нафти та природного газу. Запаси нафти в північних районах Іраку становлять 45 млрд барелів. Це орієнтовно 60% видобутої нафти в Іраку. В Іракському Курдистані 5,7 трлн куб. м природного газу. З 2013 р. місцева влада не перешкоджає продажу нафти в Туреччину в обхід Багдада, щоб поповнити регіональний бюджет. Без попередження парламенту Іраку курдська Демократична партія уклала контракт на поставку нафти турецькою компанією AKP строком на 50 років. Були домовленості про постачання Іракським Курдистаном 4 млрд куб. м природного газу до Туреччини. У відповідь Багдад скоротив фінансування Іракського Курдистану з 2014 р. За даними Вашингтонського інституту, працівники місцевих органів влади не отримували зарплату з вересня 2015 р. Раніше зарплату бюджетників урізали на 75%. Ці заходи центрального уряду посилили сепаратистські настрої у регіоні.

Фото з відкритих джерел

На руку курдським сепаратистам припала війна з терористичною організацією ІДІЛ на півночі Іраку. У 2014 р. курдські бійці з пешмерга взяли під контроль провінції Кіркук, де розташовані великі нафтові родовища (2,185 млрд. т нафти), після того, як іракська армія відступила під натиском бойовиків ІДІЛ. Багдад втратив контроль над провінціями Ніневія, Салах ад Дін і Діяла. У разі відділення від Іраку курди можуть спробувати привласнити ці провінції. Курди відіграли важливу роль у розгромі ІДІЛ у Іраку в ході наземних операцій за підтримки авіації антитерористичної коаліції на чолі зі США.

Іракські курди мають солідні військові ресурси. Курдська пешмерга являє собою воєнізоване формування зі 150 тис. ос., на озброєнні якої знаходяться декілька сотень танків (Т-55, Т-72), невідома кількість бронетранспортерів (включаючи БМП-1), артилерії (радянські зенітні кулемети і гармати), вертольоти, десятки тисяч одиниць американської, європейської і радянської стрілецької зброї. У квітні 2016 р. США поставили пешмергу для боротьби з ІДІЛ 150 одиниць військової та інженерної техніки, 56 млн патронів, 56 тис. боєприпасів для гранатометів і протитанкових гармат, 45 тис. автоматів і кулеметів, 700 мінометів і 800 тис. набоїв до них, 3,6 тис. протигазів. Зброю і боєприпаси для курдів постачали Франція і Німеччина (16 тис. автоматів, 8 тис. пістолетів, 40 кулеметів, 30 гранатометів і 6 млн. патронів до них). Це тільки окремі поставки. Точна кількість озброєнь іракських курдов невідома. Підготовкою особового складу пешмерга займалися американські, британські та німецькі військові інструктори.

Принцип доміно в сусідніх країнах

Референдум про незалежність Іракського Курдистану може спричинити активізацію сепаратистських настроїв у прикордонних районах Туреччини та Ірану, на півночі Сирії, де також проживають курди. Найбільше занепокоєння референдум в Іракському Курдистані викликає у президента Туреччини Реджепа Ердогана. Він засуджує ініціативу Масуда Барзані та планує обговорити курдське питання з прем'єр-міністром Іраку Хайдером аль-Абаді та президентом США Дональдом Трампом на полях 72-ї сесії Генасамблеї ООН у Вашингтоні. Ердоган вважає курдський референдум помилкою, яка загрожує територіальній цілісності Іраку. На його думку, збереження територіальної цілісності Іраку відповідає не тільки інтересам Багдада, але й Анкари.

У Туреччині проживає 20 млн курдів, які становлять більшість у південно-східних регіонах (Турецький Курдистан). Анкара традиційно стримувала національний рух курдів і потуречувала їх. До 1991 р. їх називали "гірськими турками". З 1980 р. було заборонено використання курдської мови. Терористична організація "Робітнича партія Курдистану" (РПК) Абдалли Оджалана і її військове крило "Народні сили оборони" Мурата Караїлана вже понад 30 років веде партизанську війну на південному сході Туреччини, влаштовує теракти у великих містах. Проти турецького уряду виступають шість різних організацій курдів окрім РПК. Турецькі курди зацікавлені домогтися широкої автономії і створити недержавний альянс за участю курдських регіонів інших країн. У 2003-14 рр. Реджеп Ердоган пом'якшив політику щодо курдів, дозволив їм перекласти Коран своєю мовою, не перешкоджав їхнім реформам. На деякий час конфлікт було заморожено. Деякі курди голосували за нього на виборах. Проте турецькі курди не схвалили посилення Ердоганом президентської влади. З 2015 р. конфлікт з курдами на південному сході країни відновився. У 2016 р. від рук терористів із РПК і ІДІЛ загинули 275 турецьких громадян.

Турецькі військовики неодноразово проводили військові операції проти курдських сепаратистів у гірських районах на південному сході країни і в прикордонних районах Сирії та Іраку, де розташовані бази РПК. Туреччина провела на території північного Іраку військові операції "Сталь" у 1995 р., "Молот" в 1997 р., серію операцій "Сонце" в 2007-08 рр. Турецькі військовики здійснювали рейди проти РПК на території Іракського Курдистану в 2015-16 роках, де знаходиться штаб-квартира терористів. Після проголошення курдами автономного утворення Рожава на півночі Сирії біля кордонів Туреччини Ердоган провів військову операцію "Щит Євфрату" у 2016-17 роках проти воєнізованого формування сирійських курдів YPG, яке пов'язане з РПК, - Сирійської демократичної армії. Незалежність Іракського Курдистану стане приводом для повстання турецьких і сирійських курдів, які побажають увійти до складу нової держави. Ердоган вже, мабуть, шкодує, що помилився, коли на початку 2017 р. вивів турецькі війська з Іракського Курдистану на вимогу Багдада.

Фото з відкритих джерел

Проти проведення референдуму про незалежність Іракського Курдистану виступає Іран. Перси знають про курдський сепаратизм не з чуток. В Ірані проживає 5,5 млн курдів у провінціях Ілам і Керманшах, Курдистан, Західний Азербайджан. Окремі повстання курдів відбувалися протягом минулого століття. В 1946 р. на території радянської зони окупації Ірану існувала самопроголошена Мехабадська республіка, орієнтована на СРСР. З 2004 р. терористична організація "Партія вільного життя в Курдистані" та її військове крило "Самооборона Східного Курдистану" здійснюють озброєний опір Корпусові вартових ісламської революції, поліції і вимагають надання широкої автономії курдських територій. Ці організації пов'язані з турецькою РПК. За роки конфлікту загинули понад 500 іранських військовиків.

У Сирії курди взяли під контроль північно-східні області країни, де вони становлять більшість населення. І сирійські курди точно не мають наміру повертатися під владу Дамаска і Башара Асада. Тому після закінчення громадянської війни курдська проблема виникне і в Сирії.

Важкий вибір Заходу

З Туреччиною, Іраком і Іраном щодо курдського питання солідарні США, ЄС, ООН. Генсек ООН Антоніу Гуттериш заявив про те, що проведення цього референдуму не є на часі. Незважаючи на те, що курди є основними союзниками США в боротьбі з ІДІЛ на території Сирії та Ірану, Білому дому вигідніше збереження територіальної цілісності Іраку і заспокоєння Анкари. Офіційний представник держдепартаменту США Хізер Науэрт заявила, що США підтримують цілісний федеративний Ірак, але в той же час розуміють надії місцевих курдів. Білий дім зацікавлений в тому, щоб курди почекали з референдумом до парламентських виборів в Іраку в 2018 р., щоб не псувати репутацію прем'єр-міністра Хайдера аль-Абаді.

Дестабілізація в Іракському Курдистані невигідна бізнесові. На родовищах північного Іраку нафту добувають американські та європейські компанії Exxon, Total, Chevron, Talisman Energy, Genel Energy, Hunt Oil, Gulf Keystone Petroleum і Marathon Oil. США і ЄС можуть спробувати переконати іракську владу і курдів досягти компромісу: визнання за ним права на самостійний експорт енергоносіїв, формування місцевого бюджету обмін на збереження територіальної цілісності Іраку. Можливо, Ірак буде перетворений на конфедерацію. Туреччина і Ірак є військово-політичними партнерами США на Близькому Сході. Федеративний Ірак - це дітище адміністрації республіканців екс-президента Джорджа Буша-молодшого. Розпад Іраку поставить під сумнів ефективність політики експорту демократії.

У той же час США поки не вигідно погіршувати відносини з курдами. Вони потрібні американцям для наземних операцій проти ІДІЛ у Сирії. Навіть під час військової операції Туреччини "Щит Євфрату" ВПС США завдали авіаудари по позиціях ІДІЛ, але не чіпали воєнізовані формування сирійських курдів. США можуть залишитися в нейтралітеті, якщо справа дійде до збройного конфлікту. Дональд Трамп може діяти за принципом "послуга за послугу". Він спробує переконати курдів не доводити справу до конфлікту. Якщо у нього це вийде, то натомість Трамп зможе вимагати від Ердогана поступки з низки питань, включаючи заморожування співпраці з Росією щодо реалізації проекту газопроводу "Турецький потік", нормалізувати відносини з Ізраїлем, перестати витісняти інтереси США з регіону Близького Сходу і не претендувати на роль одноосібного регіонального лідера.

Reuters

Якщо сторони не зможуть домовитися, то не виключений сценарій проведення військової операції іракської і турецької армій проти курдів. Прем'єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді попередив про те, що йде підготовка до військової операції, на випадок якщо курди спробують силою обстояти результати референдуму. Слабким місцем пешмерга є нерозвинена система ППО і відсутність військових літаків. На озброєнні в Туреччині перебуває 245 багатоцільових винищувачів F-16C/D і 49 винищувачів-бомбардувальників F-4E, які в разі необхідності можуть бути використані для завдання авіаударів по позиціях іракських курдів. Турецькі ВПС можуть прикрити з повітря сухопутні підрозділи турецької та іракської армії, які можуть почати одночасний наступ на Іракський Курдистан з двох напрямків.

Однак у курдів є і свої потенційні союзники. Нещодавно прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що підтримує прагнення курдського народу створити власну національну державу. Ізраїль підтримує військові та ділові зв'язки з курдами з 1960-х років, розглядаючи цю етнічну групу, представники якої проживають в Іраку, Туреччини, Сирії та Ірані, як буфер у відносинах з арабами. Нетаньяху зазначив, втім, що Робочу партію Курдистану (Туреччина) Ізраїль вважає терористичним угрупуванням - у цьому сенсі позиція Ізраїлю збігається з позицією Туреччини, США і Європейського союзу. У той же час один з представників ізраїльського військового командування заявив минулого тижня, що особисто він не вважає РПК терористами, пише BBC. Справа в тому, що Ізраїль не має дипломатичних відносин з Іраком, де влада зараз орієнтується на Іран, ворога №1 для Ізраїлю.

Ще однією країною, яка може негласно підтримати курдів, є Саудівська Аравія. Міністр Саудівської Аравії у справах Перської затоки Тамер аль-Сабхан у вівторок, 19 вересня, висловив упевненість у "мудрості" голови Іракського Курдистану Масуда Барзані щодо розв'язання кризи довкола майбутнього референдуму. Як передає телеканал Al Arabiya, саудівський міністр напередодні провів зустріч з лідером іракських курдів у Ербілі в рамках посередницьких зусиль Ер-Ріяда між центральним урядом в Багдаді та керівництвом Іракського Курдистану. Судячи з усього, саудівська сторона за лічені дні до референдуму намагається приміряти на себе роль одного з посередників в конфлікті між Ербіллю і Багдадом. Однак підтримка курдів вигідна саудитам у їхньому протистоянні з Іраном. Саме тому наслідки референдуму можуть бути дуже різними.

Кухалейшвілі Георгій

політолог-міжнародник