Криза влади в Іраку: На порозі нової громадянської війни

Криза влади в Іраку: На порозі нової громадянської війни
112.ua

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Прем'єр-міністр Іраку Адель Абдул Махді 29 листопада оголосив про свій відхід у відставку. Він ухвалив таке рішення на тлі не припинюваних з жовтня антиурядових акцій протесту, запеклих сутичок, кульмінацією яких став розстріл силовиками 45 осіб у місті Насирія 28 листопада.

Протягом 15 днів розділений парламент має визначитися з новим головою уряду. Інакше на країну чекають дострокові парламентські вибори. Двохсоттисячні демонстрації по всій країні - це не тільки соціальний виступ найменш захищених верств населення, але й повстання частини іракських мусульман-шиїтів проти іноземного втручання до внутрішніх справ Іраку.

Однак відставка Махді не означає перемогу протестувальників іракців. Політичні процеси в країні продовжують контролювати ставленики Ірану, який не збирається відпускати багатий нафтою Ірак з орбіти свого впливу. Ірак стоїть на порозі нової громадянської війни.

Вотчина Ірану

Махді призначили на посаду прем'єр-міністра за підсумками парламентських виборів 2018 року. Він був компромісною фігурою для США та Ірану. В авангард іракської політики вийшли конкурентні між собою політичні сили місцевих шиїтів.

Однак жодна з партій не отримала більшості місць в парламенті, щоб уряд очолив один із лідерів. Тому вирішили призначити на посаду прем'єр-міністра сина авторитетного шиїтського богослова Махді, який обіймав посади міністрів нафтової промисловості, фінансів, віце-президента.

Згідно із сучасною Конституцією Іраку, в політичній системі країни дотримується етнічний і релігійний паритет: пост прем'єр-міністра може обіймати тільки араб-шиїт, президента – курд, а спікера парламенту – араб-суніт.

Після виведення з Іраку більшої частини збройного контингенту США у 2011 році, посилився вплив сусіднього Ірану на політичні процеси країни. З часів ісламської революції 1979 року іранські шиїти розглядають Ірак як зону своїх інтересів, як елемент "шиїтського півмісяця" поряд із Сирією, Ліваном, Єменом, де більшість населення сповідує іслам шиїтського толку.

Існує думка, що Махді не мав реального політичного авторитету в нинішньому уряді, а будь-яке питання узгоджувався зі ставлениками Ірану – главою апарату прем'єр-міністра Абу Джихадом аль-Хашимі й міністром оборони Абу Мунтазаром аль-Хуссейні. Вони пов'язані з проіранським озброєним угрупуванням "Організація Бадр" Хаді аль-Амірі (лідер блоку "Фатах"), який у роки Ірано-Іракської війни (1980-1988) був колабораціоністом і боровся на боці іранських військ.

Прем'єр-міністр Іраку Адель Абдул Махді Reuters

Іракське суспільство очікувало від уряду Махді економічних реформ, боротьби з корупцією, непотизму у вищих ешелонах влади, відновлення інфраструктури і комунального господарства після збройного конфлікту з терористичною організацією ІДІЛ, до лав якого влилися араби-суніти, зокрема колишні іракські військовики часів правління президента Саддама Хусейна.

Однак чиновники закрили очі на проблеми, розікрали скарбницю, наживалися з продажу нафти. Фактично в Ірану з'явилася своя закордонна армія в Іраку у вигляді збройних угруповань "Організація Бадр", "Асаиб Ахл аль-Хак", "Катаїб Хезболла", "Катаїб аль-Імам Алі", які формально підкорив армії уряд Махді. Вони зробили внесок в розгром ІДІЛ, але досі не склали зброї.

Іран намагається зберегти своїх людей у владі в Іраку. Командувач іранського спецзагону "Ель-Кудс" генерал Кассем Сулеймані часто навідується до Багдада і роздає вказівки іракським силовикам, як придушувати протести, бере участь у засіданнях місцевої ради національної безпеки і оборони. Офіцер переконував Махді в тому, що іранська влада допоможе йому зберегти владу, як допомогла Башару Асаду утримати пост президента Сирії.

Верховний керівник Ірану аятола Алі Хаменеї прийняв у себе 21 листопада аль-Амірі, аль-Хашимі і радника з питань національної безпеки Іраку Фалаха Фаяда, доручив їм придушити протести будь-якою ціною. За неофіційною інформацією, Іран розглядає аль-Амірі як заміну Махді на посаді прем'єр-міністра Іраку.

Якщо новим главою уряду стане не пов'язаний з Іраном політик, тоді Тегеран використає "Організацію Бадр" та інші шиїтські угруповання в Іраку для придушення протестів і захоплення влади силовим шляхом. У такому разі нова громадянська війна між різними угрупованнями іракських шиїтів неминуча.

Шанси протестувальників шиїтів

Протестувальники категорично проти збереження влади в руках прихильників зближення з Іраном тому, що вони неефективні й гальмують розвиток країни. В умовах післявоєнної розрухи та низького рівня життя релігія перестала відігравати роль фактора, що об'єднує іракських та іранських шиїтів.

Не дивно, чому протести проходять під гаслом боротьби з іноземним втручанням і мають яскраво виражену антиіранську спрямованість. Протестувальники підпалили іранське консульство в Наджафі. Іракці вимагають сформувати технократичний уряд, здатний вивести країну з кризи.

Протестувальникам вигідні дострокові парламентські вибори, оскільки вони не представлені в парламенті. В умовах невдоволення урядом Махді у них є шанс заручитися підтримкою широких верств населення і охопити чималу кількість місць в парламенті.

Лідер проіранського шиїтського ополчення Хаді аль-Амірі Al Arabia

Протести підтримали авторитетні лідери іракських шиїтів: лідер партії "Садристський рух" Моктада аль-Садр, релігійний діяч аятола Алі Сістані, які виступають за багатовекторну самостійну зовнішню політику Іраку. Аль-Садр активно виступав за відставку Махді і, можливо, претендує на пост прем'єр-міністра або ж хоче поставити на цю посаду свого протеже.

У аль-Садра і Сістані є свої збройні угруповання, які за необхідності можуть стати на бік протестувальників. Хоча аль-Садр вельми неоднозначний політик. У роки американської окупації аль-Садр організував шиїтський партизанський рух "Армія Махді" за підтримки Ірану.

Попри критичне ставлення до Ірану, він, як і аль-Амірі, зустрічався з аятолою Хаменеї, і, за чутками, йому доручили очолити протести, спрямувати в передбачуваніше русло. Швидше за все, аль-Садр - типовий пристосуванець і зараз підлаштовується під інтереси протестувальників, оскільки режим аятол поставив на його конкурента аль-Амірі.

Протестувальників підтримує частина поліцейських, співробітники антитерористичної служби. Деякі з них відмовлялися розганяти протестувальників, ділилися з протестувальниками конфіденційною інформацією. У вересні Махді розпорядився зняти з посади голову антитерористичної служби генерала Абдула-Вахаба аль-Сааді, який користується авторитетом серед протестувальників.

Якщо громадянське протистояння переросте у збройний конфлікт, то Іран може надовго загрузнути в Іраку, як це сталося в роки Ірано-Іракської війни (1980-1988). Тоді іранській армії вдалося відбити наступ іракських військовиків у провінції Хузестан і на східний берег річки Шатт-ель-Араб.

Однак за вісім років війни іранці так і не змогли домогтися повалення режиму Саддама Хусейна і насадити свою теократичну модель розвитку в Іраку. До 2003 року Ірак претендував на регіональне лідерство в Перській затоці і сприймав Іран та Саудівську Аравію як конкурентів. Як показують протести, доволі багато іракців не бажають танцювати під дудку Ірану і хочуть побудувати сильну самодостатню державу.

Позиція курдів і арабів-сунітів

Протестувальники шиїти закликають іракців відійти від релігійних відмінностей і об'єднатися проти іранського впливу. Курди також беруть участь у протестах, хоч і в менших масштабах. Вони незадоволені соціально-економічною ситуацією в країні. Курди з прикордонного з Іраном міста Сулейманія займають стриману позицію і в демонстраціях не беруть участі.

Керівництво багатого нафтою автономного регіону Іракський Курдистан зацікавлене врегулювати з урядом Іраку суперечку щодо розподілу бюджету і намагалося домовитися про це з Махді.

Курди зацікавлені, щоб наступний прем'єр дав їм більше фінансової самостійності. Інакше вони можуть спробувати відокремитися. Такі спроби вже мали місце. У вересні 2017 року понад 90% іракських курдів провели референдум про незалежність, але тодішній прем'єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді провів військову операцію і придушив заколот сепаратистів.

Моктада аль-Садр Reuters

Загалом суніти солідарні з протестувальниками, незадоволені роботою уряду Махді, побоюються посилення впливу Ірану в Іраку. А втім, вони не беруть участі в протестах, побоюючись репресій з боку влади. Уряд може піднести страйк в сунітських районах Іраку як бунт прихильників Саддама Хусейна і спроби відновити диктатуру партії "Баас" чи повстання прихильників ІДІЛ.

Іракські суніти були соціальною базою Хусейна та ІДІЛ. У будь-якому разі протестувальникам не домогтися перемоги над агентами впливу Ірану і приходу до влади, якщо вони не зможуть налагодити відносини з основними етнічними і релігійними групами Іраку.

Наслідки для США

Влада США підтримала відставку Махді і виступає за проведення дострокових парламентських виборів в Іраку. До США однаково вороже ставляться шиїти, як серед прихильників, так і серед противників Ірану, виступають за виведення 5 тисяч американських військовиків із країни. Мета протестувальників – позбутися будь-якого іноземного впливу, зокрема американського.

Шиїтські збройні угруповання можуть мати відношення до обстрілу ділового кварталу в місті Басра, де знаходиться офіс американської нафтової компанії Exxon Mobil, зеленої зони в Багдаді, де розташоване посольство США. Існують ризики для безпеки американських військових і нафтовиків в Іраку, якщо в країні спалахне громадянська війна.

Не кращим чином складаються справи в американців у відносинах з іракськими курдами. США не надали їм підтримки в протистоянні з іракською армією два роки тому. Президент США Дональд Трамп не може вселяти довіру керівництву Іракського Курдистану після здання сирійських курдів на поталу турецькій армії.

Держсекретар США Майк Помпео зустрівся 23 листопада з президентом Іракського Курдистану Нечирваном Барзані, щоб спробувати відновити довіру. Критично до США ставляться іракські суніти, які ніколи не пробачать повалення режиму Саддама Хусейна у 2003 році, втрату привілейованого становища в суспільстві. Також іракські суніти були об'єктом американських бомбардувань у роки війни з ІДІЛ.

За неофіційною інформацією, Трамп і віце-президент Майкл Пенс списали Ірак з рахунків і ставляться як до партнера Ірану, не бажають інвестувати в розвиток цієї країни. Тому у США не залишилося реальних союзників в Іраку, вони ризикують остаточно втратити вплив у цій країні.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>