"Крути 1918": Історія українського болю, розказана в дусі радянської пропаганди

"Крути 1918": Історія українського болю, розказана в дусі радянської пропаганди
З відкритих джерел

Олена Голубєва

Журналіст, 112.ua

В Україні вперше екранізували історію подвигу під Крутами. Один з найважливіших кінопроектів, коштів на який не пошкодували. Голова Держкіно Пилип Іллєнко особисто був на першому показі. Не приховував, що це кіно знімалося не як касова картина, а як фільм, який "запізнився майже на сто років". Як знімали, так вийшло: в дусі формалізму і формаліну, які, власне, спільні для всього, що робиться в такому руслі. Викладачам історії, яких не треба переконувати у цінності українських націоналістичних ідей, кіно, певно, і сподобається. Проте тих, хто не має проукраїнських переконань, навряд чи змусить змінити позицію чи пробере. Вчителька історії київської гімназії, яка на офіційній прес-конференції дякувала творцям фільму, видно, і сама не збагнула, як влучно описала ситуацію: "не важливі деталі, головне – тепер є фільм, на який я можу повести своїх учнів…"

В основу "Крут 1918" лягли реальні події бою біля залізничної станції Крути морозною зимою 1918 року. Більшовики наступали на Київ, і на захист молодої Української республіки, яку на той момент були вже готові визнати в світі, стали студенти-добровольці. 18-19 річним юнакам, для більшості з яких події під Крутами були першим бойовим досвідом, вдалося кілька днів стримувати наступ озброєних до зубів більшовицьких загонів, якими командував колишній офіцер імператорської армії, який перейшов на бік червоних, Михайло Муравйов (у фільмі його переконливо зіграв талановитий актор театру драми і комедії Віталій Салій). 

З відкритих джерел

При цьому творці "Крут 1918" наголошують, що це – в першу чергу художній фільм, а не реконструкція історичних подій. Попри присутність історичних персонажів (Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Аверкій Гончаренко, сам Михайло Муравйов і його начальник Антонов-Овсієнко), "більшість героїв – збірні образи", сказано в офіційному прес-релізі. На цій підставі в фільмі існують персонажі, навколо яких розгортаються головні сюжетні лінії. Це вигадані фігури подвійного агента Берга (Томек Собчак), українського генерала Савицького (Володимир Філатов), головних героїв, його синів – Андрія і Олекси. Андрія в фільмі зіграв Євген Ламах – один з найперспективніших українських акторів, невдовзі побачимо його в головній ролі в іще одній знаковій для Держкіно роботі, в фільмі "Черкаси". За задумом творців фільму, Андрій – студент, майбутній картограф і пацифіст, який не готовий проливати кров, навіть і ворожу. Каже друзям: йому і так вистачає того, що батько і рідний брат військові. Одначе серед крутян у фільмі є і прототип історичного персонажу. Це Григорій Піпський, тихий, непримітний гімназист, який співав у церковному хорі, за що отримав прізвисько Альтист. Творці фільму стверджують, що саме він співав "Ще не вмерла України…" перед більшовицькими багнетами.

Отже, в засніженому Києві, на Софійській площі зустрічаються усі головні герої – Андрій, Олекса, Піпський, хлопці, які також опиняться в загоні під Крутами (Валерик – Олександр Піскунов, Володя – Максим Донець, гімназист Колюнька – Микола Перестюк). Там же глядач вперше знайомиться з Софією – дівчиною, в яку за сюжетом закохані обидва брати Савицькі. В розмові з Андрієм вона кокетує: "де ж мені ще й бути, як не на Софійській площі". Софія на Софійській площі. Друзі слухають виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського (Сергій Дзялик). Він закликає панство стати на захист УНР. З промовою на подіумі з'являється і Симон Петлюра. Його в "Крутах 1918" зіграв Дмитро Ступка, і варто зазначити, що після фільму "Таємний щоденник Симона Петлюри", в якому легендарний український діяч постав в образі тонкого і доволі непереконливого інтелігента, Ступці вдалося реабілітувати його фігуру. Принаймні після його промови не виникає запитань, яким чином Петлюрі вдалося повести за собою тисячі українців. Друзі Андрія після промови Петлюри також записуються в добровольці. Все це, безумовно, нагадує Майдан, на якому хлопці ставали до лав самооборони і їхали воювати з Росією на схід. Тільки Андрій залишається вірним своїм пацифістським переконанням. Він приєднається до хлопців пізніше. Та причина, яка спонукає його взяти до рук зброю, навряд чи могла би бути рушійним мотивом для когось в реальному житті.  

З відкритих джерел

Утім, гіршою за очевидні неправдоподібності і надмірну театральність окремих сцен в фільмі є явна іконізація, якій протиставляється демонізація. Ніяких ідей про те, що всі ми люди і всі грішні: тільки чорне vs біле, добро vs зло. В образах Берга та Муравйова нема ні прояву, ні натяку на шляхетність чи добрі людські риси: вони підлі, розбещені, одним словом погані, як буржуїни, які закатували Кібальчиша у відомому творі червоної пропаганди. На боці ж добра в фільмі з'являться навіть пластуни. В найкращих традиціях, так би мовити.

Генерал Савицький, батько Піпського (Євген Ніщук), сестра (дочка режисера фільму – Марічка Шапарєва) – виключно позитивні і прекрасні персонажі. Сцена відвідин Альтиста батьком і Марічкою в казармі солодка така, що аж в роті злипається. Вони передають хлопцеві шалик, якому в фільмі відводиться буквально одна з головних ролей і смислове навантаження. Не менш солодкий і справедливий сотник (проводив у хлопців військову підготовку) – саме він жорстко припиняє глузування товаришів-студентів з Піпського через той самий шалик. Щоправда, не зрозуміло, чому цей же сотник намагається відговорити Андрія після бою шукати товаришів. Переконує: на війні бувають жертви.

З відкритих джерел

З образами більшовиків у "Крутах 1918" вийшов очевидний казус. Сталося це через ідейні переконання режисера Олексія Шапарєва (серед його відомих робіт – анімаційний серіал "Ескімоска", комедія "Київський торт", драматичний серіал "Правило бою"). Аби не перебільшувати значення негативних персонажів, режисер вирішив не персоніфікувати нікого, крім Муравйова, Берга і Антонова-Овсієнка (не варто плутати з Львом Троцьким попри зовнішню схожість). Отже, в якийсь момент навіть складається враження, що в броньованому потязі, який уособлює грізний наступ червоних на Київ, крім цих трьох та кількох кочегарів, більше нікого взагалі немає… Виглядає так, що столиця УНР збирається захищатись від одного єдиного бронепотягу, в якому безчинствує розбещений і самовпевнений наркоман. Відчуття неправдоподібності ще більш посилюється в сцені, в якій Муравйов особисто, без помічників, бере чоту студентів у полон на станції Крути… І звісно, без нього не обійдеться під час страти.

До речі, для тих, хто має переконання, що герої-крутянці загинули в нерівному бою зі зброєю в руках, може стати неприємним сюрпризом те, що творці фільму обрали для фіналу саме страту роззброєних хлопців більшовиками. Попри те, що історичних свідчень про ті події збереглося крихти, поціновувачі історії стверджують, що версія зі стратою дійсно ближча до історичної правди. Водночас сцена страти в "Крутах 1918" знята так, що в момент, коли слід би плакати, мимоволі задаєшся питанням: люди добрі, що за театр чи то вже цирк, господи прости? Про тортури (а більшовики жорстоко катували хлопців, це відомий факт) дізнаємось тільки з титрів. У "Крутах 1918" такі добрєнькі більшовики, що навіть не відібрали в хлопців ні цукерки, ні той значущий шалик.   

Непереконливо виглядає в фільмі і лірична лінія. Стосунки Софії і Андрія (повнолітні дівчина і юнак) швидше нагадають ніжну дружбу, аніж закоханість. Ні крихти пристрасті. Еротичні сцени і поцілунки відсутні. Андрій і Софія залишаються наодинці в передпокої квартири, і в цей момент згасає світло… от і вся романтика. Олекса збирається освідчитись Софії, але так і не наважується витягти обручку з кишені.

З відкритих джерел

Багато запитань до фільму і відносно послідовності подій і їх вмотивованості. Трохи незрозуміло, хто і як захопив арсенал більшовиків, чи дотичні до цього головні герої. Не зрозуміло, як Андрій, який щойно був з товаришами, опиняється в потязі (везе вцілілих українських захисників в тил), звідки в лісі чистенький коник, на якому він таки вирушає шукати товаришів… не зрозуміло, яким чином він до них не потрапляє, а замість того опиняється на станції… де зустрічається з братом. Можливо, це можна пояснити тим, що цілий рік, поки фільм готувався до виходу в прокат, кіношними кулуарами курсували чутки, що його познімали так, що не можуть змонтувати. Шапарєв і не заперечував, що певні проблеми з монтажем були, але запевняв, що це – звичайне явище, притаманне багатьом проектам.

Найгірше власне то, що попри всі смаколики і солодощі, значення подвигу крутян залишилось поза кадром. Немає відповіді на запитання, який насправді сенс їхньої жертви? Що це дало УНР? Що значущого відбулось внаслідок того, що хлопці затримали більшовицький наступ? І найпечальніше, що також не почуємо відповіді на одне з найгостріших запитань української нації, яке в фільмі ставить взятий в полон Берг. Він запитає українського генерала Савицького, батька Олекси й Андрія, мовляв – який сенс стільки жертвувати за "нацию, каторой нікоґда не сущєствовало"? І не отримує відповіді…  

А загалом картинка прекрасна: зразкові декорації, історичні реконструкції елементів старовинного інтер'єру, бездоганні костюми і реально крута операторська робота. Справжня насолода – окремі сцени з реально талановитими акторами. Є й елементи екшену, як в "Матриці", і видовищність класних кліпів. Власне, від фільму реально отримати справжню насолоду, якщо не зважати на відверто пропагандистські штуки, а сприймати кінострічку як набір реально класних кліпів з чудовим саундом.

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>