Кінець Томосу? Що відбувається в церковному житті України

Кінець Томосу? Що відбувається в церковному житті України
Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

20 червня 2019 року є не лише тією датою, коли завершується висування кандидатів у депутати та починається їх реєстрація. За виборчими клопотами ми втратили інтерес до пристрастей, які вирують у церковному світі. А тим часом саме 20-го патріарх Філарет планує провести помісний собор, який має відновити Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП). Фактично Філарет збирається обнулити те, над чим так довго трудився екс-президент Петро Порошенко. Адже УПЦ КП стала тим фундаментом, на якому вибудували нову єдину Православну церкву України (ПЦУ). Висмикнувши фундамент, Філарет ризикує обвалити всю конструкцію. Але схоже, що патріарха це мало хвилює.

Хроніка останніх подій

Для кращого розуміння того, що відбувається з ПЦУ нині, нагадаємо, як розгорталися події в недалекому минулому.

Новини за темою

Отже, 15 грудня в Україні відбувся Об'єднавчий собор, де були присутні делегати від УПЦ КП та Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Тоді ж було ухвалено рішення ліквідувати ці дві інституції, а точніше, злити їх в єдине ціле – Православну церкву України. Що й було зроблено. Нова церква отримала статус митрополії (а не патріархії, що, як виявилося згодом, категорично не задовольняє Філарета) й пряме підпорядкування Вселенському патріархату. З нагоди цієї події ПЦУ отримала Томос про автокефалію – свого роду "паспорт", який підтверджував факт існування незалежної української церкви. На Об’єднавчому соборі також було вирішено, що ПЦУ очолить митрополит Епіфаній.  

Після того як Томос прибув до України (а його було вручено Вселенським патріархом Варфоломієм Епіфанію та Петру Порошенку 5 січня 2019-го), влада внесла його до свого тодішнього інструментарію піару. Документ возили містами України разом із президентом Порошенком, за що дійство й дістало іронічну назву "Томос-тур".

30 січня 2019 року Міністерство юстиції офіційно зареєструвало ПЦУ, при цьому, однак, реєстрації УПЦ КП та УАПЦ скасовано так і не було. Виникла не зовсім зрозуміла юридична колізія, однак за два місяці до першого туру президентських виборів нею ніхто не переймався. А дарма. Паралельне існування двох буцімто ліквідованих та однієї новоствореної церкви само по собі несло певні загрози. Ці загрози далися взнаки одразу після другого туру президентських виборів, коли стало зрозуміло, що головний лобіст Томосу й об’єднання церков – Петро Порошенко – відійшов від влади.  

Сепарація в новій церкві почалася з того, що 8 травня єпископи ПЦУ отримали від Філарета запрошення на "братню зустріч", віддруковані на фірмових бланках Київського патріархату. Це вже було сприйнято як певний виклик, тим паче на тлі того, що митрополит Епіфаній подібного запрошення не отримав взагалі. "Братня зустріч" мала відбутися 14 травня у Володимирському соборі. Власне, там вона й відбулася, але з розгромним для Філарета рахунком: на "рандеву" до предстоятеля прибули лише 4 єпископи із 60 запрошених. Проігнорував зустріч і митрополит Епіфаній.

А патріарх Філарет тим часом пояснив своїм чотирьом гостям те, чого він прагне. Він хотів би, сказав Філарет (якщо цитувати не дослівно), щоб українська церква була рівновіддаленою від будь-яких центрів впливу на неї. Зрештою ж вийшло, що, вирвавшись з-під влади Москви, яка намагалася керувати українським православ’ям, вітчизняна церква потрапила у залежність до Константинополя. "Будемо й далі боротися за єдину Помісну православну церкву, незалежну ані від Москви, ані від Константинополя", – резюмував Філарет. У ПЦУ на це відповіли, що повернення до Київського патріархату — "це повернення в ізоляцію".

Патріарх Філарет не пояснив, як він уявляє собі цілком незалежну ні від кого церкву, адже церкви (й православна, зокрема) мають певну ієрархію та підкоряються їй. Свого часу король Генріх VIII, пориваючи з Римом та католицизмом, заснував власну англіканську церкву, проте навряд чи Філарет має на увазі щось подібне. В усякому разі українська православна церква не є автономною одиницею, адже історично, тобто з моменту хрещення України-Русі, вона була митрополією Константинопольського патріархату.

Новини за темою

Та попри все Філарет вперто тримається за існування УПЦ КП. "Ліквідувати Київський патріархат може тільки той, хто його створив", — говорить він, натякаючи, що подальша доля Київського патріархату – в його руках. Що стосується його претензій до Константинополя, то вони відомі. "Томос дали митрополії, але ми хочемо патріархат", – так формулює їх Філарет. А до молодшого колеги Епіфанія у нього інший набір зауважень. 

Те, що Філарет поступився місцем Епіфанію, вочевидь, розглядалося ним як певного роду фікція. Очікувалося, що Філарет де-факто збереже місця біля керма ПЦУ, хоча де-юре очолювати церкву буде Епіфаній. Проте останній ділитися владою наміру не має. У публічних інтерв’ю Епіфаній заявляє, що шанує 90-річного предстоятеля, але з деякими його висловлюваннями він не згоден. І розколу в церкві не допустить.

Тож недарма 30 травня митрополит Епіфаній видав указ про те, що всі документи УПЦ КП недійсні від січня 2019 року. Іншими словами, з моменту реєстрації ПЦУ. "Алаверди" патріарх Філарет оголосив про скликання згадуваного на початку статті собору. Його заява прозвучала 11 червня, коли в Києві відбувався "Форум української інтелігенції: За Українську православну церкву! За Київський Патріархат!". Присутні на форумі звернулися до президента Зеленського із закликом підтримати УПЦ КП.

Цікаво, що при створенні ПЦУ Філарет спирався на Петра Порошенка, а для її можливої руйнації намагається використати його наступника-антипода - Володимира Зеленського. Втім, різку зміну позиції сам Філарет пояснює необізнаністю з усіма нюансами. "Якщо би ми знали зміст [Томосу], то 15 грудня не голосували би за автокефалію. Тому що нам не потрібно переходити з однієї залежності на іншу", – сказав він на форумі.

Розвиток конфлікту

З двох опонентів митрополит Епіфаній видається наразі більш стриманим та спокійним. А патріарх Філарет, попри поважний вік, є невтомним у роздачі інтерв’ю та спілкуванні з медіа. "Нас обхитрили,  – вкотре повторює він у розмові з "Українським радіо", яка відбулася 12 червня. – Нам дали Томос про автокефалію, спокусили нас, а в Томос записали залежність Української церкви від Константинопольського патріархату. Зараз я скликаю Помісний собор для того, щоб утвердити й надалі Українську православну церкву Київського патріархату, яка буде незалежною і від Москви, і від Константинополя. Спочатку вона буде маленькою, але цей Київський патріархат знову виросте у великий. Тому що український народ потребує незалежної церкви. ПЦУ як була невизнаною церквою, так і залишається".

Далі Філарет додає, що не проти скинути баласт у вигляді ПЦУ. "Якщо від Київського патріархату відокремиться ця ПЦУ, то нехай відокремлюється. Але Київський патріархат був, є і буде. Наше завдання – не розколювати. Наше завдання – об'єднати все православ'я в одну незалежну церкву", – говорить він. І знову наголошує: "Епіфаній змінився. Він обіцяв, що буде предстоятелем і буде представляти Українську церкву ззовні. А я буду керувати Українською православною церквою всередині, але разом із ним. Він зі мною не спілкується, не телефонує, всього декілька разів зі мною зустрічався, та й то говорили не стільки про справи, скільки про погоду. А повинні обговорювати діла церковні, а він зі мною обговорювати їх не хоче. Зараз почав проти мене війну – забирає навіть сторожів... Для того щоб показати, що він є предстоятель, а патріарх Філарет – це вже постать минула. Він хоче показати владі, що він є голова Української церкви, а патріарх – ні". 

Філарет не уточнює, яка з двох образ є для нього вагомішою: те, що Константинополь не надав Києву патріархію, чи те, що Епіфаній воліє говорити з ним "про погоду", а не про "діла церковні". Сам же Епіфаній коментує всі претензії до нього доволі стримано: "Оскільки я побачив, що почесний патріарх не йде на жоден компроміс, а ставить тільки ультиматуми, і побачивши, що владні амбіції руйнують те, що було створено до цього часу, ми зараз ведемо спілкування тільки через ЗМІ". Ультиматумами ж від Філарета є відновлення УПЦ КП та його власної керівної посади, говорить Епіфаній в інтерв’ю "Новому времени".

Тим часом соціологи заміряли рейтинги обох отців церкви й дійшли висновку, що популярність Епіфанія є вищою. За даними КМІС, 36,5% респондентів підтримують призначення митрополита Епіфанія главою української православної церкви, і лише 15,5% "голосують" за патріарха Філарета. Щоправда, 45,8% опитаних взагалі не змогли визначити своє ставлення до цієї проблеми, а ще 2,2% мають на прикметі власні кандидатури.

Однак рівень популярності обох предстоятелів всередині української спільноти не є визначальним чинником при моделюванні подальшої долі ПЦУ та УПЦ КП. Важливим є те, як на подібні конфлікти дивляться в Константинополі, але звідти (на жаль чи на щастя) поки жодних коментарів не надходило. Свого часу ми писали про те, що світова історія знає прецеденти, коли автокефалію забирали у тих чи інших церков.

Втім, не виключено також, що Вселенський патріарх воліє просто не помічати демаршів Філарета, оскільки його ідея з відновленням УПЦ КП може вважатися приватною ініціативою, і таку ініціативу може бути покарано, але це вже внутрішня справа ПЦУ, архієреєм якої є Філарет. З іншого ж боку, "не виключено, що в ПЦУ скажуть, що ситуація складна і неоднозначна, і попросять Вселенський патріархат взяти на себе розгляд. Філарета можуть і новій анафемі піддати", – припускає релігієзнавець Дмитро Горевий.

Він же додає, що коли "з Православної церкви України вийде, наприклад, декілька людей, кілька ієрархів, які мають, до речі, високий рівень токсичності, то це, навпаки, навіть, може, посприяє хорошому клімату в ПЦУ, тому що станеться певне очищення".

Останній нюанс у цій історії пов'язаний із тим, як реагуватимуть (або ні) на довколацерковні події в Адміністрації президента Зеленського. В інавгураційній промові новообраний глава держави жодним словом не згадав про Томос, та й за час, що минув з моменту його обрання, не виявляв зацікавленості у цій тематиці. Байдужість президентської команди до Томосу пояснити легко. "Заяви Філарета жодним чином не вплинуть на рейтинги політиків чи партій. В умовах парламентської кампанії люди чекають від них вирішення соціально-економічних, а не світоглядних чи духовних проблем – на відміну від президентської кампанії", – коментує політолог Віктор Таран.

Власне кажучи, у світській державі було би дивно очікувати на активне втручання в конфлікти кліру з боку виконавчої влади. Але в Україні – свої традиції, а у її президентів – свої "улюблені" церкви. Можливо, Володимир Зеленський стане першим лідером, який самоусунеться від подібної сфери. А, можливо, на момент завершення парламентської кампанії ситуацію з церквами так чи інакше, але буде стабілізовано. Більше про це ми знатимемо після 20 червня – після помісного собору, який скликає патріарх Філарет.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>